Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/3363/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2018.
Дата набрання законної сили: 15.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		15 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 759/3363/16-ц
		провадження № 61-18385св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідач - ОСОБА_3,
		треті особи: служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, відділ реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписану представником ОСОБА_4, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року у складі судді: Сенька М. Ф., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у складі суддів: Левенця Б. Б., Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну прізвища дітей.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що з 02 серпня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року. Сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		Вказала, що звернення до суду із позовом було обумовлене бажанням старшого сина ОСОБА_5, якому виповнилося 11 років, змінити своє прізвище на «ОСОБА_2», через розповсюдження відповідачем в мережі Інтернет інформації, яка висвітлює його в негативному світі, негативно висловлюється на адресу мами.
		 
		Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від обов'язку матеріальної підтримки і забезпечення дітей, чинить на дітей негативний психологічний тиск, створює перешкоди в їх оздоровленні, з січня 2015 року не намагається зустрітись із дітьми та не цікавиться їх життям, просила ухвалити рішення, яким змінити прізвище дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на «ОСОБА_2», внести відповідні зміни в актові записи про народження дітей.
		 
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено, змінено прізвище ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на «ОСОБА_2», зобов'язано третю особу внести відповідні зміни в актові записи про народження дітей та видати нове свідоцтво про народження кожної дитини з урахуванням вказаних змін, стягнуто з відповідача на користь позивачки 551,20 грн судового збору.
		 
		Рішення судів мотивовані тим, що діти сторін свідомо бажають змінити своє прізвище, тим самим бажають визначити себе в новому родинному оточенні та певним чином дистанціюватись від негативу, що пов'язаний з негідною поведінкою батька по відношенні до матері і до них безпосередньо. Відповідач, не зважаючи рішення судів, будь-якої участі в утриманні дітей не приймає, з дітьми безпосередньо не спілкується, і як наводилось вище у спілкуванні засобами зв'язку налаштовує дітей проти матері, та нової сім'ї, не надає дозвіл дітям для тимчасового виїзду за кордон з метою відпочинку та оздоровлення, на що вказують відповідні рішення суду. У ставленні до батька, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 досить категоричні і їх рішення про зміну прізвища досить мотивоване.
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди при вирішенні справи не врахували, що: позивачкою не доведено, а судом не встановлено об'єктивних обставин та доказів за яких суд мав би дійти висновку, що зміна прізвища відповідатиме інтересам дітей; підставою для зміни прізвища дітей, стала думка матері ОСОБА_2 про доцільність такої зміни прізвища. Акцентується увага на тому, що відповідач не позбавлений батьківських прав. Позивач забороняє йому зустрічатись з дітьми. Діти не бажають змінювати прізвище. Покази свідків та висновки психологів з боку позивача не відповідають дійсності. Суддя у справі Сенько М. Ф. був упередженим при винесені рішення.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 січня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
		 
		У березні 2017 року надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких вона просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.
		 
		Заперечення мотивоване тим, що бажання змінити прізвище йшло від самих дітей. Відповідач здійснює негативний психологічний вплив на дітей, що погано впливає на останніх. Відповідач не виконує свої батьківські обов'язки.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 червня 2017 року справа призначена до судового розгляду.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що з 02 серпня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року. Сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		07 листопада 2014 року між сторонами був укладений Договір про визначення місця проживання дітей та щодо здійснення батьківських прав та обов'язків, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О. О.
		 
		12 листопада 2014 року між сторонами були нотаріально посвідчені договори, за якими сторони, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, кожен окремо, подарували дітям ОСОБА_5 і ОСОБА_1 належні їм на праві власності по ? частки квартири АДРЕСА_1.
		 
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року, розірваний вказаний договір від 07 листопада 2014 року, визначено місце проживання дітей разом із матір'ю, встановлено способи і порядок участі батька у вихованні дітей.
		 
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти по 2000 грн щодо кожної дитини, щомісячно з 29 квітня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.
		 
		Судом першої інстанції, на підставі допиту свідка ОСОБА_9, встановлено, що як вчитель вона помітила в поведінці учня ОСОБА_5. зміни, а саме те, що він демонстративно не відкликається на своє прізвище, в ході бесіди з учнем вияснила, що він бажає, щоб його сприймали як «ОСОБА_2». Такі зміни в поведінці дитини свідок пов'язала з негативом, що йде від її батька по відношенню до матері і дитини.
		 
		Суди встановили, що згідно висновку лікаря ОСОБА_10 від 14 серпня 2014 року, ОСОБА_5 на момент консультації напружений та надмірно агресивний, дитина перебуває під тиском батька, позбавлена власного погляду та думки, все що говорить дитина вона говорить словами батька. 
		 
		Суди встановили, що відповідно висновку психолога від 12 січня 2015 року діти бояться батька, знаходяться під його впливом, перебувають в пригніченому стані ведуть себе агресивно по відношенню до оточуючих в тому числі і до інших близьких родичів. Після того, як діти стали постійно проживати з матір'ю, лікарі-психологи відмітили позитивну динаміку в їх поведінці та психоемоційному стані, зокрема вказано, що діти відкрито не проявляють агресію, легко йдуть на контакт, доброзичливі.
		 
		Суди встановили, що згідно висновку психологічного обстеження № 47 від 05 липня 2017 року, проведеного Міським центром дитини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), емоційно-вольова сфера дітей характеризується стабільністю, врівноваженістю, та вираженою позитивною спрямованістю. У дітей чітко сформований образ родини, їм комфортно в даному родинному оточенні, де їх люблять та поважають. Виявлений міцний емоційний зв'язок з матір'ю, вона є для них центром безпеки, спокою, стабільності та комфорту. Діагностовано емоційну прихильність між собою та до вітчима ОСОБА_10, якого хлопці вважають за батька. У ставленні до батька, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 досить категоричні і їх рішення про зміну прізвища досить мотивоване. Тому, психолог прийшов до висновку, що зміна прізвища, не матиме травматичного впливу на психіку дітей.
		 
		За клопотанням позивача суд першої інстанції, в присутності педагога, заслухав думку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в суді підтвердив бажання змінити прізвище, що підтверджується журналом та звукозаписом судового засідання
		 
		Суди встановили, що обставини розповсюдження відповідачем негативних відомостей відносно позивачки в мережі Інтернет та наявність кримінальних проваджень відносно відповідача підтверджується матеріалами справи.
		 
		Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
		 
		Тлумачення частини п'ятої статті 148 СК України дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.
		 
		Встановивши, що зміна прізвища відповідає інтересам дітей, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                Н. О. Антоненко
		 
		В. І. Журавель
		 
		В. І. Крат
		 
		В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...