Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 291/1294/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 липня 2018року 
		м.Київ
		 
		справа № 291/1294/15-к 
		провадження № 51-4050км18
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурораОСОБА_5 ,виправданогоОСОБА_6 ,захисникаОСОБА_7 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20червня 2017 року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рихальського Ємільчинського району Житомирської обл. та жителя АДРЕСА_1 .
		Обставини справи
		 
		1.Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі  КК), а саме у привласненні та розтраті чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах за таких обставин:
		3 липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс» (далі  Товариство) як покупець уклало з Державним підприємством «Ресурспостач» (далі  «Ресурспостач») як продавцем договір купівлі-продажу м`ясної продукції №1-2187. ОСОБА_6 підписав цей договір від імені Товариства як його керівник.
		Протягом липня  серпня 2008 року «Ресурспостач» поставило Товариству обумовлену договором №1-2187 продукцію. За 2008  2009 роки Товариство реалізувало цю продукцію на загальну суму 2393009,85 грн. Згодом Товариство сплатило «Ресурспостач» 300000грн у рахунок виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу. Решту коштів від реалізації продукції Товариство під керівництвом ОСОБА_6 використало на господарські потреби підприємства.
		2.Ружинський районний суд Житомирської області вироком від 24 листопада 2016року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364-1 КК, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, а саме  для Товариства, використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам юридичної особи. 
		3.Суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді 6 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, зберіганням, управлінням тарозпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях, усіх форм власності строком на 3 роки. На підставі частини п`ятої статті 72 КК суд звільнив ОСОБА_6 від відбуття основного покарання, оскільки строк попереднього ув`язнення, відбутий ним, фактично перевищує призначене йому основне покарання. 
		4.Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 20 червня 2017 року скасував вирок суду першої інстанції і закрив кримінальне провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
		Вимоги і доводи касаційної скарги
		 
		5.У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1і 2 частинипершої статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд усуді апеляційної інстанції.
		6.На думку прокурора, рішення апеляційного суду є незаконним, необгрунтованим та невмотивованим, апеляційний суд переглянув кримінальне провадження упереджено та поверхово, висновки не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, судом допущено суперечності та викривлення фактичних обставин справи. Прокурор наполягає, що апеляційний суд проігнорував наявність уматеріалах кримінального провадження доказів вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів. 
		7.Також прокурор зазначив, що резолютивну частину оскарженої ухвали від20червня 2017 року апеляційний суд постановив у складі головуючого ОСОБА_8 та суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , хоча остання згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 1640/2/15-17 від 20червня 2017 року звільнена у зв`язку з поданням заяви про відставку, а повний текст ухвали оголошено 26 червня 2017 року не в повному складі суду.
		Оцінка Суду
		 
		8.Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, а також виправданого та його захисника, які просили залишити в силі рішення апеляційного суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що необхідно відмовити у задоволенні скарги натаких підставах.
		Щодо повноважень судді
		 
		9.Щодо доводів прокурора про склад апеляційного суду, Суд зазначає, що прокурор не скаржиться на неповноважний склад суду під час прийняття судового рішення, а вказує на проголошення повного тексту рішення за відсутності судді  ОСОБА_10 , яка на цей момент вже не мала повноважень, Суд не вважає зазначену обставину істотним порушенням процесуального закону, яке могло вплинути або вплинуло на законність і обґрунтованість оспорюваної ухвали. Переконливих аргументів про протилежне в поданій касаційній скарзі не міститься.
		10. Крім того, посилаючись на обставини, пов`язані з проголошенням повного тексту рішення, прокурор фактично посилається на порушення права виправданого на «вирішення справи … судом, створеним на підставі закону», гарантованого частиною першою статті 21 КПК.
		11. Однак відповідно до частини третьої статті 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
		Щодо невмотивованості ухвали апеляційного суду
		 
		12.У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд зробив неправильні висновки зі встановлених під час судового розгляду обставин. 
		13.Обвинувачення наполягало на тому, що Товариство прийняло від «Ресурспостач» поставлену продукцію на зберігання, а тому ОСОБА_6 , за розпорядженням якого Товариство продало продукцію і витратило виручені кошти на потреби останнього, вчинив злочин, передбачений частиною п`ятою статті 191 КК. 
		14.Захист стверджував, що право власності на продукцію перейшло до Товариства, й оскільки воно продавало власне майно, то в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений частиною п`ятою статті 191 КК.
		15.Як на ключовий доказ сторона обвинувачення посилалась на підписання Товариством при прийнятті продукції актів форми Р-16, які, на думку прокурора, свідчать про те, що Товариство прийняло продукцію на зберігання івідповідно до чинних правил та інструкцій мало зберігати її, а не продавати без спеціального наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву.
		16.Апеляційний суд не погодився з таким доводом обвинувачення, навівши відповідні аргументи. 
		17.Він послався, зокрема, на те, що між Товариством і «Ресурспостач» був укладений договір купівлі-продажу, а не договір зберігання, і за цим договором «Ресурспостач» поставило Товариству обумовлену договором продукцію, тому Товариство набуло право власності на неї. 
		18.Оцінивши сукупність доказів та доводи прокурора про порушення сторонами окремих умов договору, апеляційна інстанція не вважала, що ці порушення договірних умов змінили характер договірних відносин між сторонами настільки, щоб стверджувати, ніби Товариство не набуло права власності на продукцію. 
		19.Суд, зокрема, не визнав, що підписання ОСОБА_6 актів форми Р-16, на підставі яких Товариство прийняло продукцію, змінило характер правовідносин між двома юридичними особами. На обгрунтування своїх висновків апеляційний суд, серед іншого, послався на рішення судів господарської юрисдикції, які визнали, що за обставин, які супроводжували відносини між двома юридичними особами, акти форми Р-16 не можуть розглядатися як свідчення зміни природи договорних відносин, а мають вважатися актами прийому-передачі в межах виконання договору купівлі-продажу №1-2187.
		20.Суд зазначає, що, хоча рішення суду господарської юрисдикції не має преюдиціального значення для кримінального суду, для фактичних обставин цієї справи такі висновки є важливими. Вони свідчать про те, що навіть угосподарському спорі, де стандарт доведення відповідальності відповідача єменш вимогливим, ніж стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом укримінальному процесі, не було встановлено, що Товариство не набуло права власності на продукцію, а мало зобов`язання зберігати продукцію, поставлену йому «Ресурспостач». 
		21.У сукупності з іншими доказами, на які посилається апеляційний суд, це підтверджує правильність його висновку про недоведеність того, що майно, яке перебувало в розпорядженні Товариства, було чужим майном узначенні частини другої статті 191 КК, що є обв`язковим елементом складу цього злочину.
		22.Щодо доводів сторони обвинувачення про те, що, маючи можливість розрахуватись за поставлений товар, Товариство під керівництвом ОСОБА_6 лише частково розрахувалося з «Ресурспостач», Суд зазначає, що саме по собі невиконання або несвоєчасне виконання договірних зобов`язань не може свідчити про вчинення злочину керівником Товариства. 
		23.Кошти, отримані від реалізації продукції, стали власністю Товариства. ОСОБА_6 як директор підприємства міг на власний розсуд вирішувати, на задоволення яких саме потреб і в який час необхідно використати отримані кошти з огляду на першочергові потреби підприємства, зокрема зобов`язання Товариства перед іншими особами. 
		24.Вирішувати, чи порушило Товариство свої зобов`язання за договором від 3липня 2008 року №1-2187, не є завданням цього Суду. Навіть якщо порушення договірних зобов`язань дійсно мало місце, таке неналежне виконання договору саме по собі не може вважатися злочином, вчиненим керівником підприємства. 
		25.Таким чином, Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення. Ухвала апеляційного суду містить детальні мотиви відхилення доводів прокурора івідповідає вимогам статті 419 КПК.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від3жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від20червня 2017року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, акасаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню непідлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...