Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/2478/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2018. Зареєстровано: 21.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2018.
Дата набрання законної сили: 16.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа №
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Єдиний унікальний №317/2478/14        Головуючий у 1 інстанції: Гончаренко П.П.
		Провадження № 22-ц/778/82/18        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«16» серпня 2018 року        м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
		головуючого:        Дашковської А.В.,
		суддів:        Кримської О.М.,
		       Подліянової Г.С.,
		секретар:        Путій Д.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою першого заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Запорізької місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області, Обслуговуючий садівничий кооператив «Гриф-2006», Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, Публічне акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК», про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В травні 2014 року Запорізький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області, ОСК «Гриф-2006», Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проведеною перевіркою за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради. 
		Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 року № 2/51 членам ОСК «Гриф-2006» було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель ОСК «Гриф-2006», зокрема ОСОБА_3 була передана земельна ділянка для ведення садівництва НОМЕР_1, площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована на території Долинської сільської ради Запорізької області (за межами населених пунктів), право власності на яку підтверджено державним актом серії НОМЕР_3.
		Надалі ОСОБА_3 передала спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу НОМЕР_5 від 30.08.2007 року на користь ОСОБА_4, який на даний час є її власником. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 від 11.10.2007 року.
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року вказане розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 року № 2/51 було скасоване. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Вважає, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку в порушення норм ст.ст. 118, 123 ЗК України, у зв'язку з чим державний акт серії НОМЕР_3 підлягає визнанню недійсним,оскільки ОСОБА_3 було відведено земельну ділянку, яка не перебувала у її користуванні, на підставі технічної документації із землеустрою та без розроблення проекту землеустрою.
		На підставі зазначеного просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданий на ім'я ОСОБА_3; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданий на ім'я ОСОБА_4; скасувати запис про державну реєстрацію вказаних державних актів; витребувати у ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, розташовану на території Долинської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення садівництва, площею 0,1000 га. (кадастровий номер НОМЕР_2) на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області.
		 
		Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2014 року залучено в якості третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
		 
		Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, перший заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм ст.ст. 118, 123, 152 ЗК України, ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», вибуття земельної ділянки з володіння держави як власника незаконно та поза її волею, приюдиційне значення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року, неврахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав людини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення суду про задоволення позову.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2015 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області відхилено. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року замінено первісного позивача Головне управління Держземагенства у Запорізькій області правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року замінено Запорізьку міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на Запорізьку місцеву прокуратуру №2.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року замінено третю особу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «КРИСТАЛБАНК».
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		 
		За приписами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 року № 2/51 членам ОСК «Гриф-2006» було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель ОСК «Гриф-2006», зокрема ОСОБА_3 (кадастровий номер НОМЕР_2), для ведення садівництва. На підставі зазначеного розпорядження, ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 010726000352 від 20.03.2007 року, в подальшому ОСОБА_3 передала спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу НОМЕР_5 від 30.08.2007 року на користь ОСОБА_4, який на даний час є її власником.
		На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 від 11.10.2007 року.
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 року № 2/51 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Гриф-2006» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» - скасоване. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відповідно до статті 116 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		 
		Згідно із пунктом 6 статті 118 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
		 
		За вимогами частини першої статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
		 
		Згідно із положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		 
		Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		За приписами статті 61 ЦПК України в редакції, чинній на день ухвалення рішення суду, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
		 
		Аналогічні вимоги містить ч. 4 ст. 82 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
		 
		Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.11.2013 року по справі № 317/2795/13-ц пр. № 2/317/1262/2013 встановлено, що на підставі Розпорядженням № 14/526 від 22.12.2006 р., між ОСК «Гриф-2006» (як орендарем) та Запорізькою районною державною адміністрацією (як орендодавцем) 30.01.2007 року було укладено договір оренди землі, терміном на 12 років, який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис від 05.02.2007 року № 040726000001. Зазначений договір не визнаний недійсним та не оскаржується сторонами.
		 
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року», Першого протоколу і протоколів № №2, 4,7 і 11 Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол і протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		 
		Згідно із статтею1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична чи юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		 
		Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства»майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
		 
		У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		 
		Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності набувача, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.
		 
		Положеннями статті 123 ЗК України, посиланням на які, зокрема, обґрунтовано позов, визначено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.
		 
		Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Верховного суду України від 18 вересня 2013 року № 6-92цс13).
		 
		Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року №317/1925/14-ц провадження №61-2578св18.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що у порушення вимог законодавства дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передання громадянам у власність земельних ділянок не надавався, а тому у випадку надання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належної їй земельної ділянки, такий акт визнається недійсним, звернення із даним позовом до суду має на меті задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення до державної власності незаконно відчужених земель є неприйнятними.
		 
		Судом першої інстанції належним чином оцінено вказані доводи та зазначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності набувача, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.
		 
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем в даній справі не доведена не правова (протизаконна) поведінка відповідачів при набутті права власності на спірну земельну ділянку. Оскільки позовні вимоги щодо визнання недійсними та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та вимога скасувати реєстрацію державного акту права власності на земельну ділянку заявлено з підстав недійсності угоди, за якою здійснювалося відчуження земельної ділянки, то відсутність підстав для задоволення вимог позову щодо угоди за якою здійснювалося відчуження земельної ділянки спростовує правові підстави для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та вимоги про скасування реєстрації державного акту права власності на земельну ділянку, відтак, такі похідні вимоги позивача про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та вимоги про скасування реєстрації державного акту права власності на земельну ділянку також задоволенню не підлягають.
		 
		Також постановою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року скасовано судові рішення, якими скасовувалось спірне розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року про передачу у власність членам ОСК «Гриф-2006» земельних ділянок, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
		 
		Маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ст. 90 ЗК України, ОСОБА_3 продала земельну ділянку ОСОБА_4
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 мала Державний акт на право власності на земельну ділянку, що був належним чином зареєстрований, також, в ході перевірки нотаріусом належності даної земельної ділянки на праві власності ОСОБА_3, не виникло сумнівів стосовно законності набуття ОСОБА_4 земельної ділянки. Під час укладення договору було дотримано всі вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, а отже немає підстав для застосування ст. 215 ЦК України.
		Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 набув спірну земельну ділянку на законних підставах, за відплатним договором, який було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства.
		 
		Суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статті 41 Конституції України, статтю 321 ЦК України, статей 116, 118 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини.
		 
		Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
		 
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається. 
		 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 20 серпня 2018 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...