Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 220/298/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2018. Зареєстровано: 22.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2018.
Дата набрання законної сили: 15.08.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 220/298/16-к 
		Номер провадження 11-кп/775/221/2018 
		 
		                       
		 
		УХВАЛА
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 серпня 2018 року місто Бахмут
		 
		Апеляційний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря ОСОБА_4 ,
		прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження №42015000000000405 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року, яким:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця у м.Одеса, громадянина України, полковника СБУ, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, 
		визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправдано,
		В С Т А Н О В И В:
		Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний невинуватим і виправданий за ст.368 ч.3 КК України за таких обставин.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України  державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Згідно зі ст.2 вказаного Закону на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законний інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		Статтею 9 вказаного Закону визначено, що для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб`єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр.
		Відповідно до ст.ст.4, 7 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. Координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України. Вказаний Центр складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах СБУ. Поточну роботу з виконання завдань, покладених на Антитерористичний центр при Службі безпеки України, організовує його штаб.
		Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) №87ог від 02.03.2015 року затверджені положення про Координаційний центр та Координаційні групи з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування.
		Відповідно до п.1.1 «Положення про Координаційний центр з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування» Координаційний центр з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування це підрозділ при керівнику Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
		Відповідно до п.п.1.1, 2.1, 3.1 «Положення про Координаційні групи з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування» Координаційна група з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування це підрозділ при керівнику сектора в районі проведення антитерористичної операції. Завданням групи, окрім іншого, є: організація та координація підготовки і проведення заходів щодо недопущення неправомірного переміщення осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення в межах відповідного сектору в районі проведення АТО; проведення заходів, визначених «Тимчасовим порядком здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей», затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №27ог від 22.01.2015 року; організація взаємодії з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування в межах відповідного сектору в районі проведення АТО, між СБУ, ЗСУ, МВСУ, НГУ, ДПСУ, ДФСУ. Керівник координаційної групи призначається наказом керівника АТО та підпорядковується керівнику Координаційного центру.
		Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) №52ог від 07.02.2015 року до складу Координаційної групи з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування «сектору Б» Координаційного центру при штабі АТО (далі  Координаційної групи сектору «Б») на посаду керівника Координаційної групи сектору «Б» зараховано військовослужбовця Служби безпеки України полковника ОСОБА_7 .
		Відповідно до вимог ч.1 ст.68 Конституції України, ОСОБА_7 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та Законів України.
		Статтею 3 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що діяльність СБУ, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.
		Частиною 1 ст.28 вказаного Закону визначено, що військовослужбовці СБУ при виконанні покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. 
		Згідно з п.«е» ч.1 ст.4, ч.1 ст.21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції від 25.01.2015 року) суб`єктами відповідальності за вчинення корупційного правопорушення є посадові та службові особи органів Служби безпеки України, які притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. 
		Відповідно до п.1.2 вищенаведеного «Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» у зоні проведення антитерористичної операції діють Координаційні групи  підрозділ з питань режиму та економічної діяльності на територіях, прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії розмежування, яка створена при управліннях (відділах) МВС України районів (міст), та до складу якої входять представники Служби безпеки України, Збройних Сил України, Міністерства внутрішні справ України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної фіскальної служби України, інших сил і засобів суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції з метою своєчасної та якісної перевірки осіб, які виявили бажання перетнути лінію зіткнення у межах Донецької, Луганської областей, та організації прийому документів та видачі перепусток для фізичних та юридичних осіб, транспортних засобів та вантажів.
		Пунктом 1.3 вказаного Тимчасового порядку передбачено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд в район проведення антитерористичної операції і виїзд з нього через блокпости та контрольні пункти за умови пред`явлення паспортних документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, та перепустки, яка видається Координаційним центром та Координаційними групами. Перепустки підписуються керівниками Координаційного центру та Координаційних груп.
		Відповідно до п.7.11 вказаного Тимчасового порядку видача перепусток або прийняття рішення про відмову у видачі здійснюється керівником Координаційного центру або керівниками Координаційних груп.
		Видача перепусток особам, які бажають перетнути лінію зіткнення, здійснюється Координаційними групами протягом 10 діб з дня подачі особою, передбачених розділом 7 Тимчасового порядку, документів, або ж протягом доби через контрольні пункти в`їзду-виїзду або блокпости першого рубежу на напрямках руху при наявності відповідних документів (телеграма, завірена закладами охорони здоров`я, про смерть або хворобу близьких осіб; документ, що підтверджує місце поховання близьких осіб) за письмовим (усним) погодженням керівників Координаційних груп. 
		ОСОБА_7 будучи керівником структурної одиниці Координаційного центру при Штабі антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Антитерористичного центру при Службі безпеки України, як органу державної влади, уповноважений на прийняття остаточного рішення щодо видачі зазначених вище перепусток або відмови у видачі в межах територіальної відповідальності сектору «Б» на час проведення антитерористичної операції.
		ОСОБА_7 відповідно до примітки 1 ст.368 КК України, як керівник Координаційної групи, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, на яку покладено здійснення організаційно-розпорядчих обов`язків при виконанні службових завдань за посадою.
		Однак ОСОБА_7 в порушення вищевказаних вимог нормативних актів, будучи службовою особою, яка відповідно до своєї посади займає відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів став на шлях злочинної діяльності та одержав неправомірну вигоду за вчинення в інтересах третіх осіб, дії з використанням наданого йому службового становища за наступних обставин. 
		ОСОБА_7 , будучи керівником Координаційної групи та уповноваженим на прийняття рішення про відмову у видачі перепусток, діючи умисно, організував роботу підлеглого персоналу таким чином, що вказаною групою першочергово розглядалися документи та видавалися перепустки тим особам, які надали ОСОБА_7 неправомірну вигоду за їх оформлення та видачу.
		При цьому, розгляд питання про необхідність видачі перепусток особам, які не надавали ОСОБА_7 неправомірну вигоду за оформлення таких перепусток, останній здійснював в останню чергу з порушенням, передбаченого п.7.4 Тимчасового порядку 10-деного строку.
		Тим самим, ОСОБА_7 створив умови, за яких громадяни, що подають на розгляд до Координаційної групи документи на отримання перепустки, з метою їх оперативного оформлення надавали останньому неправомірну вигоду матеріального характеру.
		З 01.12.2008 року на посаді юрисконсульта гіпермаркета «Епіцентр К» у м.Донецьку працює громадянка ОСОБА_11 .
		Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 01.08.2012 року генеральним директором ТОВ «Епіцентр К», ОСОБА_11 , серед іншого, надає допомогу в оформленні документів і актів майнового та правового характеру, виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
		Окрім того, у зв`язку з особливим режимом в`їзду на неконтрольовану територію Донецької та Луганської областей та виїзду з неї, керівництвом гіпермаркету «Епіцентр К» покладено на ОСОБА_11 обов`язок оформлення відповідних перепусток на працівників гіпермаркету для отримання можливості виїзду з неконтрольованої території.
		В один з днів на початку лютого 2015 року ОСОБА_11 , як представник гіпермаркету «Епіцентр К» у містах Донецьку, Макіївці та Горлівці, звернулася до керівника Координаційної групи сектору «Б» ОСОБА_7 з проханням організації першочергового та безперешкодного оформлення перепусток на працівників вказаних гіпермаркетів для забезпечення їх належної діяльності.
		Тоді ж між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 досягнуто спільної домовленості з приводу того, що останній, як керівник Координаційної групи сектору «Б», забезпечуватиме першочергове та безперешкодне оформлення перепусток для працівників гіпермаркетів «Епіцентр К» у разі, якщо ОСОБА_11 надаватиме йому неправомірну вигоду в розмірі 100 грн. за оформлення однієї перепустки.
		В подальшому, розуміючи наявність можливості першочергового та безперешкодного оформлення перепусток, обумовленої існуючою між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 домовленістю, ОСОБА_11 вирішила, окрім оформлення перепусток на співробітників гіпермаркетів «Епіцентр К», також здійснювати оформлення перепусток для рідних та знайомих співробітників гіпермаркетів «Епіцентр К» та інших мешканців тимчасово неконтрольованої території Донецької області.
		Так, наприкінці лютого 2015 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 досягнуто домовленості про організацію першочергового та безперешкодного оформлення перепусток для мешканців тимчасово окупованої території Донецької області, які не є співробітниками гіпермаркетів «Епіцентр К» у разі, якщо ОСОБА_11 надаватиме йому необхідні для оформлення перепусток документи та неправомірну вигоду в розмірі 300 грн. за оформлення однієї такої перепустки.
		У березні 2015 року, у зв`язку з виробничою потребою гіпермаркетів «Епіцентр К» у містах Донецьку, Макіївці та Горлівці, для отримання можливості виїзду з тимчасово неконтрольованої території Донецької області на підконтрольну українській владі територію працівникам зазначених гіпермаркетів, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 виникла потреба в оформленні перепусток на вказаних осіб, а також за проханням інших співробітників гіпермаркетів та на їх рідних і знайомих: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , всього на 31 особу.
		Від вказаних осіб ОСОБА_11 отримала копії документів та грошові кошти в сумі 3100 грн.
		 
		Крім того, у березні 2015 року ОСОБА_11 від невстановлених досудовим слідством осіб отримала для передачі ОСОБА_7 за вирішення питання щодо першочергового та безперешкодного оформлення перепусток грошові кошти в сумі 132600 грн. та документи для оформлення перепусток близько 550 громадянам, які не є співробітниками гіпермаркетів «Епіцентр К».
		19.03.2015 року ОСОБА_11 , зібравши зазначені документи для оформлення перепусток і грошові кошти, вирушила на автомобілі до Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області за адресою: Донецька обл., смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 30, де дислокується Координаційна група сектору «Б».
		19.03.2015 року о 13-00 годині поблизу населеного пункту Дачне Мар`їнського району Донецької області працівниками військової прокуратури та співробітниками СБУ автомобіль, в якому їхала ОСОБА_11 , був зупинений для перевірки, в ході проведення якої ОСОБА_11 повідомила про злочинну діяльність ОСОБА_7 щодо систематичного отримання ним неправомірної вигоди за першочергове та безперешкодне оформлення перепусток, надавши добровільну згоду на викриття злочинної діяльності останнього.
		Далі, 19.03.2015 року о 15-00 годині ОСОБА_11 під контролем військової прокуратури та співробітників СБУ прибула до приміщення Великоновосільківського РВ ГУМВС України в Донецькій області, у якому розміщується Координаційна група сектору «Б», де за раніше обумовленою домовленістю з ОСОБА_7 надала документи для оформлення перепусток на ім`я вищевказаної 31 особи, зазначивши їх як співробітників гіпермаркетів «Епіцентр К».
		ОСОБА_7 знаючи, що ОСОБА_11 відповідно до раніше обумовленої між ними домовленості, яка мала місце на початку лютого 2015 року, за оформлення перепусток на 31 особу співробітників гіпермаркетів «Епіцентр К» надасть йому неправомірну вигоду в розмірі 3100 грн. з розрахунку 100 грн. за кожну перепустку, бажаючи одержати вказані грошові кошти, надав розпорядження своєму підлеглому ОСОБА_43 прийняти від ОСОБА_11 відповідні документи та здійснити оформлення перепусток цього ж дня.
		Того ж дня, відповідно до наданої ОСОБА_7 вказівки ОСОБА_44 здійснив перевірку документів, поданих ОСОБА_11 для оформлення перепусток на ім`я вищевказаної 31 особи, після чого підготував 31 перепустку на зазначених осіб, які передав на підпис ОСОБА_7 .
		Приблизно о 19-30 годині 19.03.2015 року ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті №18 Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області за адресою: Донецька обл., смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 30, у присутності ОСОБА_11 поставив підписи на бланках 31 перепустки, які одразу передав останній. Після цього ОСОБА_11 , дотримуючись раніше обумовленої домовленості між нею та ОСОБА_7 , надала останньому неправомірну вигоду в розмірі 3100 грн. за першочергове та безперешкодне оформлення зазначених перепусток із розрахунку 100 грн. за кожну перепустку.
		Таким чином, 19.03.2015 року о 19-30 годині ОСОБА_7 , будучи керівником Координаційної групи в секторі «Б» Координаційного центру при Штабі антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, на яку покладено здійснення організаційно-розпорядчих обов`язків при виконанні службових завдань за посадою, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, перебуваючи у службовому кабінеті №18 Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька обл., смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 30, одержав від юрисконсульта гіпермаркету «Епіцентр К» ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 3100 грн. за першочергове оформлення 31 перепустки, що надають право громадянам в`їзду, проходу на неконтрольовані території Донецької та Луганської областей та виїзду, виходу з них.
		 
		Крім того, одразу після передачі ОСОБА_7 вищевказаної неправомірної вигоди, діючи повторно 19.03.2015 року приблизно о 19-35 годині у приміщенні службового кабінету №18 Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька обл., смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 30, юрисконсульт гіпермаркету «Епіцентр К» ОСОБА_11 , маючи при собі документи для оформлення перепусток в`їзду, проходу на неконтрольовані територію Донецької та Луганської областей та виїзду, виходу з неї для 320 осіб, а також грошові кошти в сумі 96000 грн., отримані нею від невстановлених досудовим слідством осіб та заздалегідь приготовлені ОСОБА_11 для надання в якості неправомірної вигоди ОСОБА_7 за оформлення вказаних перепусток, діючи під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_7 , повідомила останньому про необхідність оформлення перепусток на вищевказану кількість осіб, які не є співробітниками гіпермаркету «Епіцентр К», та готовність передати йому неправомірну вигоду за їх оформлення.
		При цьому ОСОБА_11 розкрила пакет та показала ОСОБА_7 документи для оформлення перепусток та гроші, які вона передасть йому як неправомірну вигоду за їх оформлення.
		ОСОБА_7 , діючи повторно, усвідомлюючи, що відповідно до раніше обумовленої між ним та ОСОБА_11 домовленості про надання йому неправомірної вигоди за здійснення першочергового та безперешкодного оформлення перепусток для осіб, котрі не є співробітниками гіпермаркету «Епіцентр К» в розмірі 300 грн. за кожну оформлену перепустку, впевнившись у наявності у ОСОБА_11 грошових коштів для надання йому неправомірної вигоди та готовності ОСОБА_11 надати йому таку неправомірну вигоду, розуміючи, що ОСОБА_11 відповідно до існуючої між ними домовленості у випадку оформлення перепусток відносно 320 громадян надасть йому неправомірну вигоду в сумі 96000 грн. з розрахунку 300 грн. за кожну перепустку, та бажаючи отримати вказану неправомірну вигоду, прийняв від ОСОБА_11 пропозицію одержання неправомірної вигоди за першочергове та безперешкодне оформлення 320 перепусток. При цьому, враховуючи необхідність оформлення значного обсягу перепусток, ОСОБА_7 переніс оформлення цих перепусток та відповідно одержання за них неправомірної вигоди на наступний день, зобов`язавши ОСОБА_11 додатково підготувати документи у електронному вигляді для прискорення виготовлення перепусток та звернення керівника ТОВ «Епіцентр К».
		 
		Таким чином, 19.03.2015 року о 19-35 годині ОСОБА_7 , будучи керівником Координаційної групи в секторі «Б» Координаційного центру при Штабі антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, на яку покладено здійснення організаційно-розпорядчих обов`язків при виконанні службових завдань за посадою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, перебуваючи у службовому кабінеті №18 Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька обл., смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 30, прийняв від юрисконсульта гіпермаркету «Епіцентр К» ОСОБА_11 пропозицію одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 96000 грн. за першочергове та безперешкодне оформлення 320 перепусток, які надають право в`їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію. 
		 
		З вироком не погодився прокурор та оскаржив його в апеляційному порядку. 
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор зауважує на тому, що під час судового розгляду суд першої інстанції: допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону; допустив неповноту судового розгляду; дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		 
		Так, на думку апелянта, кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, оскільки на момент проведення судового розгляду матеріали кримінального провадження не містили ухвали про зміну та визначення підсудності за Краматорським міським судом. Крім того, під час судового розгляду, суд першої інстанції у складі судді ОСОБА_45 неодноразово проявляв упередженість, а саме, безпідставно відхиляв клопотання сторони обвинувачення про долучення доказів та приймав від сторони захисту докази зібрані в порушення вимог КПК, допустив порушення порядку допиту обвинуваченого та свідка ОСОБА_46 , дозволяв обвинуваченому не відповідати на запитання прокурора, поклав на прокурора свій обовя`зок викликати свідків та обмежив прокурора у часі забезпечення присутності свідків сторони обвинувачення для допиту. Ці обставини стали підставою для неодноразового заявлення прокурором відводів судді ОСОБА_47 , у задоволенні яких було безпідставно відмовлено.
		 
		Крім того, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, а саме, безпідставно не викликав по телефону та не допитав у якості свідків осіб, які під час досудового розслідування були опитані в порядку ч.11 ст.232 КПК України, оскільки перебували на території тимчасово не підконтрольній владі України. Рапорти за результатами опитування були відкриті стороні захисту. При цьому, суд не врахував, що за повідомленням Донецької ОДА, на момент розгляду справи в суді деякі з цих свідків вже перебували на підконтрольній території України, проте суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про надання судом доручення на проведення слідчих дій по встановленню місця знаходження свідків та вручення їм повісток. Також, суд безпідставно відмовив у повторному допиті свідків ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_46 для усунення суперечностей між їх показаннями в суді з дослідженими матеріалами кримінального провадження. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків, які були присутні під час проведення слідчих дій, а також працівників СБУ які складали протоколи за результатами НСРД, показання яких були необхідні для доведення допустимості доказів  протоколів слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій. Не обґрунтованою була й відмова суду у виклику та допиті свідка ОСОБА_54 , який був допитаний під час досудового розслідування в якості свідка. Безпідставно суд першої інстанції не взяв до уваги і показання свідків ОСОБА_55 та ОСОБА_56 , які були допитані під час досудового розслідування в якості потерпілих в порядку ст.225 КПК. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не прийняв як доказ лист ВБ УСБУ про виявлення злочину 14 березня 2015 року. Також суд відмовив у проведенні психологічно-лінгвистичної експертизи відеозаписів заяви ОСОБА_56 про злочин та її звернення до сторони захисту, що було необхідно для усунення суперечливості та висновків про добровільність цих пояснень. Все це вказує на порушення судом положень ст.7 КПК, що призвело до неповноти судового розгляду.
		 
		Що стосується невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про недопустимість доказів отриманих в результаті НСРД проведених без дозволу слідчого судді, оскільки на підставі ст.615 КПК України вони проводились на підставі постанов прокурора. Безпідставно суд дійшов висновків й про недопустимість доказу  протоколу огляду автомобіля «Міцубісі Лансер» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки ця слідча дія проводилась за письмовою згодою власника ТЗ ОСОБА_57 і необхідності в отриманні дозволу суду не було. Не ґрунтуються на вимогах закону й висновки суду про недопустимість доказу грошових коштів, що були отримані в ході огляду автомобіля, оскільки походження грошей, що використовуються для неправомірної вигоди, не може впливати на наявність складу злочину. Не ґрунтуються на вимогах закону й висновки суду про недопустимість доказу -протоколу огляду місця події (службового кабінету Борисенка), оскільки така слідча дія була проведена після повідомлення начальника Великоновоселківського РВ ГУМВС України в Донецькій області, у приміщенні якого розташовано цей кабінет. 
		 
		В судовому засіданні апеляційного суду сторона обвинувачення наполягала на задоволенні апеляційної скарги, а обвинувачений та його захисники заперечували проти її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. 
		Відповідно до ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
		 
		Відповідно до п.п.2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство передбачає вичерпний перелік порушень вимог КПК України, які тягнуть за собою скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
		 
		Проте, доводи апелянта про наявність таких порушень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
		 
		Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження №42015000000000405 відносно ОСОБА_7 надійшло з обвинувальним актом до Великоновосілківського районного суду Донецької області 17 лютого 2016 року.
		19 лютого 2016 року до Великоновосілківського районного суду Донецької області надійшло повідомлення від захисників обвинуваченого про звернення до Апеляційного суду Донецької області з клопотанням про зміну підсудності кримінального провадження.
		Згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2016 року підсудність кримінального провадження №42015000000000405 відносно ОСОБА_7 змінено та направлено для розгляду до Краматорського міського суду Донецької області.
		15 березня 2016 року Великоновосілківський суд Донецької області направив до прокуратури повідомлення про зміну підсудності кримінального провадження відносно ОСОБА_7 та направлення кримінального провадження до Краматорського міського суду на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області.
		01 квітня 2016 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 надійшло до Краматорського міського суду Донецької області.
		Таким чином, доводи апелянта, про проведення судового розгляду Краматорським судом з порушенням правил підсудності не знайшов свого підтвердження. Сам по собі факт відсутності у матеріалах кримінального провадження копії ухвали про зміну підсудності на момент проведення підготовчого судового засідання не вказує на порушення правила підсудності передбаченого п.6 ч.2 ст.412 КПК України. 
		 
		Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про наявність обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_45 , якій прокурором було заявлено відвід.
		Так з заяв прокурорів від 14 серпня 2017 року та від 2 жовтня 2017 року про відвід судді ОСОБА_45 вбачається, що підставою відводу є проведення підготовчого судового засідання без наявності у матеріалах провадження ухвали суду апеляційної інстанції про зміну підсудності і згода суду на пропозицію сторони захисту прийняти копію такої ухвали. 16 червня 2016 року суду було надано копію ухвали. Крім того, 16 червня 2016 року суддя ОСОБА_45 під час допиту ОСОБА_7 сама відповідала на свої ж запитання та запитання поставлені прокурором до обвинуваченого, ставила навідні запитання, дозволяла обвинуваченому не відповідати на питання прокурора. Подібні порушення припустила і під час допиту свідка ОСОБА_46 . Суддя відмовила у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження доказів сторони обвинувачення і прийняла від сторони захисту доказ отриманий з порушенням вимог КПК. Суддя задовольнила клопотання сторони захисту та встановила процесуальні строки прокурору для забезпечення присутності свідків сторони обвинувачення та надання письмових доказів, звуко-, відеоматеріалів, які визначені стороною обвинувачення в якості доказів вини ОСОБА_7 . Суддя відмовила прокурору у допиті деяких свідків сторони обвинувачення. Суддя відмовила у наданні тимчасового доступу до інформації про місцеперебування свідків.
		 
		Оцінивши зазначені факти на наявність очевидних ознак упередженості судді ОСОБА_45 , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заяви прокурорів з цього приводу є необґрунтованими.
		 
		Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
		 
		Згідно ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
		1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
		2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
		3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;
		4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
		5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
		2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
		 
		З аналізу наведених норм права вбачається, що заява про відвід має містити указівку на конкретні обставини (стосунки, зобов`язання, домовленості, перебування у родинних відносинах і т.і.), які можуть викликати сумнів у його неупередженості. 
		При цьому, наявність зауважень сторін на правильність проведення суддею розгляду справи, дотримання вимог матеріального та процесуального права, повнота та зрозумілість викладення судового рішення, не є обставинами, які викликають сумнів у його неупередженості.
		 
		Враховуючи, що обставини викладені в заявах прокурорів про відвід судді ОСОБА_45 могли бути усунуті на стадії апеляційного перегляду відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, вони не є такими, що в розумінні ст.75 КПК України викликають сумнів у неупередженості судді.
		За таких обставин, суд першої інстанції, який розглядав заяви про відвід судді ОСОБА_45 , обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
		 
		Враховуючи, що зазначені апелянтом підстави для скасування оскаржуваного вироку із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, приймаючи рішення відповідно до вимог ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про залишення вироку без змін.
		 
		Надаючи відповіді на доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду та висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		На виконання наведених вимог кримінального процесуального законодавства, суд першої інстанції у мотивувальній частині виправдувального вироку виклав формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_7 і визнане судом недоведеним, а також підстави для його виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Так, безпосередно отримавши, оцінивши та проаналізувавши показання свідків ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_34 , ОСОБА_29 , суд першої інстанції навів мотиви, з яких дійшов висновку, що показання цих осіб не доводять вчинення ОСОБА_73 інкримінованого злочину.
		Навів суд першої інстанції і мотиви, з яких відкинув інші докази сторони обвинувачення.
		 
		Так, суд першої інстанції відкинув рапорт начальника ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_74 від 13 березня 2015 року про виявлення кримінального правопорушення, зазначивши, що він не містить інформації про вчинення злочину ОСОБА_7 .
		 
		Щодо визнання недопустимими доказами протоколів отриманих в результаті проведення НСРД, суд зазначив, що зазначені процесуальні дії проведені без дозволу слідчого судді, хоча з моменту внесення інформації про злочин до ЄРДР ті відкриття кримінального провадження №42015000000000405 (13 березня 2015 року) до моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_75 дій (19 березня 2015 року) було достатньо часу для звернення за дозволом на проведення НСРД до слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області або Апеляційного суду Донецької області (м.Маріуполь). 
		При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що матеріали кримінального провадження з моменту внесення відомостей до ЄРДР 13 березня 2015 року не містили даних про вчинення злочину ОСОБА_7 . Така інформація стала відомою лише 19 березня 2015 року, коли про це повідомила затримана ОСОБА_11 . 
		Проте, вже
		- 15 березня 2015 року прокурором було винесено постанови про проведення НСРД: зняття інформації з мобільного терміналу який належить ОСОБА_7 ; установлення місця знаходження мобільного терміналу який належить ОСОБА_7 ; спостереження за особою - ОСОБА_7 , 
		- 18 березня 2015 року постанови про проведення НСРД: аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_7 ; зняття інформації з мобільного терміналу ОСОБА_7 ;
		Щодо визнання недопустимим доказу  протоколу огляду автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , суд першої інстанції зазначив, що фактично було проведено обшук без отримання дозволу слідчого судді. Після проведення обшуку, посадова особа не звернулась до слідчого судді в порядку ст.233 КПК України. Крім того, не зважаючи на дозвіл ОСОБА_57 на проведення огляду автомобіля, в салоні автомобіля було обшукано сумку ОСОБА_11 , яка згоди на обшук не давала. 
		Пославшись на п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд першої інстанції визнав вищенаведені докази недопустимими та такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, оскільки були отримані внаслідок процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду.
		З урахуванням вимог зазначеної норми права та практики ЄСПЛ, суд визнав недопустимими похідні докази отримані під час наведених слідчих дій.
		Окрім наведеного, визнаючи докази недопустимими, суд першої інстанції звернув увагу і на розбіжності сум грошових коштів у протоколах слідчих дій. 
		Так 20 березня 2015 року слідчим військової прокуратури складено протокол огляду додатку відеозапису до протоколу огляду та вручення ОСОБА_11 грошових коштів від 19 березня 2015 року в сумі 140050 грн. З зазначеної суми грошові кошти  11 штук по 200 грн. та 2 штуки по 500 грн. (в сумі 3200) передані ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди.
		Проте, згідно обвинувальному акту ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду в сумі 3100 грн. 
		Крім того, 15 жовтня 2015 року слідчим військової прокуратури складено протокол додаткового огляду додатку (відеозапису) до протоколу огляду та вручення ОСОБА_11 грошових коштів від 19 березня 2015 року, де зазначено, що під час огляду грошових коштів вони не перераховувались, що призвело до розбіжностей сум. При цьому він зазначає, що фактично 19 березня 2015 року були оглянуті та вручені ОСОБА_11 для передачі у якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 135700 грн.
		Згідно розписки ОСОБА_11 вона отримала від працівників прокуратури особисті кошти в сумі 23500 грн., а інші, що були вилучені під час огляду призначались для передачі у якості неправомірної вигоди.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені відомості протоколів та розписки суперечать протоколу огляду автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якого всього вилучено 157100 грн., оскільки 135700+23500=159200.
		16 жовтня 2015 року слідчим військової прокуратури складено протокол огляду документу  протоколу огляду від 19 березня 2015 року та додатку до нього та встановлено, що під час огляду автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 було вилучено в жіночій сумочці грошові кошти в сумі 61100 грн., а в чоловічій сумці водія 96000 грн., що в сумі складає 157100 грн.
		16 жовтня 2015 року прокурор виніс постанову про уточнення суми грошових коштів, де зазначив, що оскільки грошові кошти вилучені з чоловічої сумки не перераховувались а зазначені зі слів ОСОБА_55 , це призвело до розбіжностей і їх сума становить 98100 грн., а загальна сума вилучених під час огляду коштів становила 159200 грн.
		На обґрунтування визнання недопустимими доказів - протоколів огляду приміщень Великоновосілківського РО ГУМВС, суд першої інстанції зазначив, що вони проведені без дозволу слідчого судді та з іншими істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, яке встановлює вимоги для порядку проведення обшуку.
		Протокол обшуку житла ОСОБА_7 суд визнав недопустимим з тих підстав, що обшук проведено неповноважною особою, якій дозвіл на обшук ухвалою слідчого судді не надавався, ОСОБА_7 копія ухвали та протоколу обшуку не вручена. Додаток до протоколу обшуку не підписаний оригінальним підписом слідчого а містить фотокопію підпису. Арифметична помилка у розрахунку вилучених грошових коштів засвідчена підписом лише слідчого. Крім того, на момент обшуку ОСОБА_7 був затриманий та заявив про бажання мати захисника, проте обшук проведений без підозрюваного та захисника.
		Щодо протоколу про проведення НСРД  контролю за вчиненням злочину, суд першої інстанції зазначив, що цей доказ отриманий з істотними порушеннями вимог КПК, оскільки: його складено через 2 місяці після проведення слідчої дії у місті Києві; склав протокол працівник СБУ ОСОБА_76 , а підписав працівник СБУ ОСОБА_77 ; у протоколі не зазначено носії які досліджуються; слідча дія проводилась з використанням аудіо-, відеоконтролю, проте протокол не містить додатків у виді аудіо-, відеозаписів.
		При цьому суд першої інстанції взяв до уваги розбіжності відомостей закріплених у зазначеному протоколі та обвинувальному акті щодо часу вчинення злочину та змісту домовленостей між ОСОБА_73 та ОСОБА_56 .
		 
		Окрім іншого, підставами для відкидання доказів отриманих в результаті НСРД суд зазначає ненадання оригіналів носіїв аудіо-, відеоінформації, за якими було складено протоколи цих слідчих дій. 
		 
		Також, суд визнав недопустимим доказом протокол огляду від 20 березня 2015 року складений слідчим військової прокуратури, згідно якого, слідчий оглянув грошові кошти в сумі 98100 грн., які 20 березня 2015 року видані громадянкою ОСОБА_11 та які призначалися для передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_7 19 березня 2015 року. При цьому, як зазначає суд першої інстанції, ОСОБА_11 не приймала участі в огляді, яка посадова приймала гроші від ОСОБА_56 не зазначено, гроші після огляду слідчим не упаковані та не опечатані. Крім того, суд звернув увагу на суперечності між відомостями викладеними у протоколі та обвинувальним актом, згідно якого ОСОБА_56 показала ОСОБА_75 грошові кошти в сумі 96000грн.
		 
		Що стосується протоколу огляду 21 квітня 2015 року складеного слідчим прокуратури за результатом огляду перепусток, суд визнав його недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_11 , яка їх видала слідчому участі у слідчій дії не приймає, перепустки видані слідчому громадянкою ОСОБА_56 під час допиту 20 березня 2015 року, яким чином вони вилучалися, пакувалися та зберігалися протягом місяця до їх огляду не зазначено. Постанова про визнання перепусток речовими доказами суду не надано.
		 
		Щодо визнання недопустимими протоколів огляду дисків з інформацією щодо часу, тривалості вхідних та вихідних телефонних з`єднань абонентів ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 суд зазначив, що оригінальні ідентифікаційні номери CD-R дисків не зазначено у протоколах, інформацію про пристрій та особу, яка виготовила записи на дисках також відсутня, пакування дисків (конверт) підписів учасників слідчої дії не містять. 
		 
		Апелянт не ставив питання про повторне дослідження та надання іншої оцінки наведеним доказам. Разом з тим, дотримуючись вимог ст.ст.7, 22, 23, 26 ч.3, 404 ч.3 КПК України, та відповідаючи на всі доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони підтверджуються наявними у кримінальному провадженні доказами.
		 
		Що стосується доводів прокурора про неповноту судового розгляду, апеляційний суд приходить до таких висновків.
		 
		Згідно ст.410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; 2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		Стаття 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Згідно ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Як зазначає у своїх рішеннях ЄСПЛ, суд, відправляючи правосуддя з кримінальних проваджень, у повному обсязі використовує суддівську дискрецію, коли обирає порядок дослідження доказів, вирішує питання щодо клопотань учасників судового розгляду, вільно досліджує та оцінює докази, виносить вирок. Суддівську дискрецію необхідно розглядати як спосіб забезпечення свободи формування внутрішнього суддівського переконання.
		ЄСПЛ твердо стоїть на позиції, згідно з якою право на виклик і допит свідків не є абсолютним. Національним судам надаються широкі дискреційні повноваження для вирішення питання про необхідність допиту того чи іншого свідка. Мерілом правомірності тут вважаються саме загальні принципи, викладені у пункті 1 статті 6 - справедливістю суду та рівністю процесуальних засобів сторін. 
		 
		З огляду на наведені норми права та позиції ЄСПЛ, зазначаючи в апеляційній скарзі про неповноту судового розгляду, окрім іншого, апелянт зобов`язаний чітко сформулювати, які саме обставини з тих що підлягають доказуванню залишились нез`ясованими внаслідок не дослідження судом першої інстанції тих чи інших доказів.
		 
		Проте прокурор не виконав цих вимог.
		 
		Так, вказуючи на свідків  слідчих ОСОБА_80 та ОСОБА_81 , особи присутньої в кабінеті під час огляду ОСОБА_82 , понятих ОСОБА_83 і ОСОБА_84 , як на таких, що можуть підтвердити факт наявності ухвали суду про дозвіл на обшук приміщень, прокурор не зазначає, чому цей факт не може бути перевірений іншими доказами, зокрема самим протоколом огляду та відеозаписом цієї слідчої дії.
		 
		Що стосується інших свідків, прокурор взагалі не зазначає, які відомості вони могли повідомити та які фактичні обставини могли бути доведені в результаті їх допиту.
		 
		Також прокурор, як на підставу неповноти судового розгляду, вказує на відмову суду у призначенні комплексної психолого-лінгвістичної експертизи відеозаписів заяви ОСОБА_11 про злочин, аудіо запису її допиту слідчим суддею та відеозапису її звернення до сторони захисту. Необхідність проведення такої експертизи він обґрунтовує потребою у перевірці їх правдивості та усунення розбіжностей. Разом з цим, прокурор не врахував, що порядок вирішення цих питань встановлено статтею 225 КПК України, а тому підстав для призначення експертизи у суду першої інстанції не було.
		 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_7 підлягає залишенню без змін.
		 
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції, -
		У Х В А Л И В :
		Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст.368 КК України залишити без змін.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення. 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...