Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/2675/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2018.
Дата набрання законної сили: 21.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 серпня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 278/2675/15-ц
		 
		провадження № 61-3903св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
		відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», 
		третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року, у складі колегії суддів: Талько О. Б., Григорусь Н. Й., Коломієць О. С., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 липня 2017 року у складі судді Зубчук І. В. та рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року,
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»                     (далі - ПАТ «ІМЕКСБАНК», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договорами кредиту. 
		Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «ІМЕКСБАНК», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 84 (із Додатковими угодами), на підставі якого останній отримав кредит у сукупному розмірі 189 500 грн на умовах, визначених договором, із кінцевим терміном повернення 13 травня 2017 року.
		Виконання умов вказаного договору кредиту забезпечено укладеним 14 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 договором поруки 
		№ 84/1.
		У зв'язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка, станом 
		на 21 серпня 2015 року склала 83 039, 83 грн.
		Також, 10 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 147 (із Додатковими угодами), за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 180 000 грн на умовах, визначених договором, із кінцевим терміном повернення 09 серпня 2010 року.
		Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки 
		№ 147/1 від 10 серпня 2007 року, укладеним між банком і ОСОБА_2 
		Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка, станом на 25 серпня 2015 року, склала 357 944,50 грн. 
		Виходячи з наведеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що виникла внаслідок порушення 
		ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за вказаними кредитними договорами. 
		У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічними позовами до ПАТ «ІМЕКСБАНК», третя особа ОСОБА_1, про визнання припиненими укладених між нею та банком договорів поруки № 84/1 від 10 травня 
		2007 року та № 147/1 від 10 серпня 2007 року.
		Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що укладення між банком та ОСОБА_1 додаткових угод до кредитних договорів про підвищення відсоткової ставки за кредитом, що призвели до збільшення відповідальності останнього, відбулось без погодження із ОСОБА_2 
		Відсутність згоди поручителя на зміну умов основного зобов'язання не дає підстав для покладення на нього відповідальності за невиконання чи неналежне виконання позичальником свого зобов'язання перед банком. У зв'язку із цим, договори поруки, на переконання ОСОБА_2, слід визнати припиненими.
		Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 05 липня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «ІМЕКСБАНК» відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненими договори поруки № 84/1 від 14 травня 2007 року та № 147/1 від 10 серпня 2007 року укладені між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2
		Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ІМЕКСБАНК», місцевий суд виходив із того, що вимога про повернення кредиту згідно кредитного договору № 84 була надіслана банком 11 лютого 2009 року, а згідно договору кредиту № 147 - 16 березня 2010 року. При цьому останній платіж на погашення прострочених відсотків відповідачем здійснено 11 вересня 2014 року (за кредитним договором № 147) та 01 лютого 2012 року (за кредитним договором № 84). У зв'язку із зазначеним, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідачів.
		Умовами укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» додаткових угод до кредитних договорів передбачено збільшення суми заборгованості позичальника; при цьому ОСОБА_2, як поручитель за договорами кредиту, не надавала згоди на таку зміну їх умов. На підставі наведеного, та у відповідності до положень частини першої статті 559 ЦК України, судом першої інстанції зроблено висновок про наявність беззаперечних підстав для припинення поруки та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
		Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 липня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто з 
		ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість: за кредитним договором № 84 від 14 травня 2007 року у розмірі 68 210 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 49 260 грн та 18 950 грн штрафу; за кредитним договором № 147 від 10 серпня 2007 року у розмірі 234 206 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 145 000 грн, заборгованості зі сплати відсотків у сумі 71 206 грн та 18 000 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «ІМЕКСБАНК» відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог залишено без змін.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що останній платіж в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 84 від 14 травня 2007 року боржником здійснено 02 жовтня 2013 року, а за кредитним договором № 147 від 10 серпня 2007 року - 11 вересня 2014 року. Звернувшись до суду з позовом про стягнення боргу за вказаними кредитними договорами у серпні 2015 року, банк не пропустив строк позовної давності. З огляду на конституційну заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею задоволенню не підлягають. Оскільки збільшення банком відсотків за користування кредитними коштами відбулось без згоди поручителя, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду стосовно того, що порука є припиненою.
		У касаційній скарзі, поданій 27 грудня 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1, як на підставу для скасування рішення апеляційного суду, посилається на невірне застосування судом правил переривання перебігу позовної давності, що призвело до неправильного визначення початку його відліку. 
		Так, відповідно до доводів касаційної скарги, пред'явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, зумовило зміну строку виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності почався за наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту, як кінцевого строку виконання її умов. 
		10 січня 2018 року ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» звернулось із касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПАТ «ІМЕКСБАНК» просить: скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ІМЕКСБАНК» про стягнення пені за порушення строку повернення кредиту та пені за порушення строку сплати процентів за договорами кредиту № 147 та № 84 та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині визнання припиненими договорів поруки та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості у солідарному порядку за кредитними договорами № 147 та № 84.
		У касаційній скарзі ПАТ «ІМЕКСБАНК» зазначає про помилковість висновку апеляційного суду щодо неможливості одночасного стягнення з ОСОБА_1 штрафу та пені у зв'язку із забороною подвійної цивільно-правової відповідальності. Вказаний довід пояснює тим, що нарахування пені було здійснене не за несвоєчасне повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків в загальному розмірі, а за несвоєчасність сплати періодичних платежів; боржник, крім цього, погодився з усіма умовами кредитних договорів, проте в подальшому свої зобов'язання не виконував, а тому стягнення пені відповідає вимогам чинного законодавства.
		Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про припинення договорів поруки, ПАТ «ІМЕКСБАНК» посилається на те, що поза увагою суду була залишена та обставина, що у відповідності до змісту даних договорів, поручитель в будь-якому випадку має нести цивільно-правову відповідальність за невиконання умов договору кредиту, за які він поручився. Разом із цим, вказуючи на обізнаність ОСОБА_2 із фактом укладення додаткових угод до кредитних договорів, ПАТ «ІМЕКСБАНК» звертає увагу на відсутність з боку поручителя будь-яких заперечень до моменту звернення банку до суду з позовом до боржника.
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», ОСОБА_2 вказує на безпідставність її вимог, у зв'язку із чим просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг до касаційного суду не направили.
		Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Судами встановлено, що 14 травня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «ІМЕКСБАНК», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 84 (із Додатковими угодами), на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18 % річних, з кінцевим терміном повернення 13 травня 2017 року.
		Додатковою угодою № 1 від 25 травня 2007 року пункт 1.1 кредитного договору викладено у новій редакції та передбачено, що кредит надається у розмірі 69 500 грн, строком до 13 травня 2017 року, зі сплатою 17 % річних.
		14 червня 2007 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої розмір наданих кредитних коштів встановлено 189 500 грн, строком до 13 травня 2017 року, зі сплатою 18 % річних. 
		На підставі додаткової угоди № 3 до кредитного договору, укладеної 
		18 квітня 2008 року, збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 28 % річних.
		Додатковою угодою № 4 від 17 жовтня 2008 року, сторони дійшли згоди щодо збільшення відсоткової ставки до 32 % річних.
		Відповідно до умов договору поруки № 84/1, укладеного 14 травня 
		2007 року на забезпечення виконання кредитного договору № 84 між 
		ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2, остання зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
		25 травня 2007 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки та визначено, що розмір кредиту становить 
		9 500 грн, а відсоткова ставка складає 17 % річних.
		Додатковою угодою № 2 до договору поруки, укладеною між цими ж сторонами 14 червня 2007 року, погоджено розмір кредиту 189 500 грн та відсоткову ставку - 17 % річних.
		Крім того, 10 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 147 (із Додатковими угодами), на підставі якого позичальником отримано грошові кошти у сумі 180 000 грн, зі сплатою 19 % річних, з кінцевим терміном повернення 9 серпня 2010 року.
		Додатковою угодою № 1 до зазначеного договору, укладеною 18 квітня 2008 року, відсоткову ставку збільшено до 28 % річних.
		Додатковою угодою № 2 від 17 жовтня 2008 року сторонами погоджено збільшення відсоткової ставки за кредитним договором № 147 до 32 % річних.
		10 серпня 2007 року, на виконання умов кредитного договору № 147, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 147/1. 
		Посилаючись на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами № 84 та № 147, банк звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів суми виниклої заборгованості за вказаними договорами.
		Так, згідно розрахунку, наданого ПАТ «ІМЕКСБАНК», станом на 21 серпня 2015 року, сума заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором кредиту № 84 становила 83 039,83 грн, яка складається з: 49 260 грн - заборгованість зі сплати тіла кредиту, 18 950 грн - штраф, 2 986, 54 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 11 843,29 грн - пеня за порушення термінів сплати відсотків.
		Також, відповідно до розрахунку ПАТ «ІМЕКСБАНК», станом на 25 серпня 2015 року, сума заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором кредиту № 147 становила 357 944, 50 грн, яка складається з: 145 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 71 206, 90грн - заборгованість зі сплати відсотків, 18 000 грн - штраф, 76 353, 42 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 47 384, 18 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
		Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків позовної давності (т. 1, а. с. 117).
		За змістом статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
		За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
		Визначаючи початок перебігу строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 84, термін дії якого визначено до 13 травня 2017 року, апеляційний суд дійшов висновку, що банком було змінено встановлений у договорі строк виконання зобов'язання, шляхом направлення боржнику письмової вимоги від 25 лютого 2009 року (т. 1, а. с. 119).
		Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року 
		у справі № 6-2251цс16, пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. 
		Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 
		Апеляційним судом установлено, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором № 84 боржником було здійснено 
		02 жовтня 2013 року, а за кредитним договором № 147 - 11 вересня 
		2014 року.
		Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог банку до 
		ОСОБА_1 та частково задовольняючи його позовні вимоги, вірно виходив із того, що позивачем періодично здійснювались платежі в рахунок погашення боргу за кредитом, що вказує на переривання строку позовної давності.  
		За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами у серпні 2015 року, позивачем не було пропущено встановленого законом строку позовної давності. При цьому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом правил переривання перебігу позовної давності не знайшли свого підтвердження.
		Застосовуючи приписи статті 61 Конституції України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для одночасного стягнення з боржника штрафу та пені за одне і те саме порушення. При цьому, доводи касаційної скарги Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» стосовно нарахування штрафу та пені за різні види порушення не узгоджуються з умовами кредитних договорів, стягнення заборгованості за якими є предметом даної справи. 
		Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення поруки.
		Відповідно до приписів частини першої статті 559 ЦК України порука, зокрема, припиняється у разі зміни забезпеченого нею зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Застосовуючи наведене законодавче положення та вірно встановивши, що збільшення банком відсотків за користування кредитом відбулось без згоди поручителя, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що порука є припиненою.
		При цьому доводи касаційної скарги ПАТ «ІМЕКСБАНК» щодо обізнаності поручителя з усіма укладеними додатковими угодами до договору кредиту та відсутності з її боку будь-яких заперечень колегією суддів не приймаються, оскільки не можуть свідчити про її згоду зі збільшенням обсягу її відповідальності.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі статті 410 ЦПК України залишає касаційні скарги без задоволення, рішення місцевого суду у не скасованій апеляційним судом частині, та рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 липня 2017 року, в нескасованій апеляційним судом частині, та рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:                                                                                 В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                                          А. О. Лесько
		 
		В. В.Пророк
		 
		І. М.Фаловська
		 
		С. П.Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...