Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 596/2472/16-Ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2018.
Дата набрання законної сили: 22.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України                            
		 
		22 серпня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 596/2472/16-ц
		провадження № 61-13028св18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Курило В. П.,               Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2017 року у складі судді Лисюк І. О. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів:            Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (далі - ТОВ «Мрія Центр») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. 
		 
		В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що восени 2016 року вона дізналася про існування договору оренди її земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 01 вересня 2012 року. 
		 
		Договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2012 року укладений без її згоди та нею не підписувався.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила позов задовольнити. 
		 
		Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області                              від 09 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 01 вересня 2012 року між ТОВ «Мрія Центр» та            ОСОБА_4, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Гусятинському районі Тернопільської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 листопада 2012 року № 612160004005237. Стягнуто з ТОВ «Мрія Центр» на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 2 804,44 грн. 
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не підписувала оспорюваний договір, його укладено з порушенням вимог статті 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.
		 
		Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2018 року рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2017 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Районний суд повно та всебічно дослідив обставини справи і надав їм відповідну правову оцінку. 
		 
		У касаційній скарзі, поданій 01 березня 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Мрія Центр» просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки вони ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При розгляді заяви про застосування позовної давності судами не враховано, що позивач її пропустила, оскільки не довела те, що про порушення свого права вона дізналася після отримання копії оскаржуваного договору.  
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Гусятинського районного суду Тернопільської області.
		 
		30 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року справу призначено до розгляду.
		 
		На час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		 
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,52 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Малолуцької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.
		 
		01 вересня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Мрія Центр» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Гусятинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 листопада 2012 року № 612160004005237. 
		 
		На підставі акта приймання-передачі ОСОБА_4 передала зазначену земельну ділянку в користування ТОВ «Мрія Центр».
		 
		У 2016 року ОСОБА_4 отримала оспорюваний договір оренди її земельної ділянки в приміщенні ТОВ «Мрія Центр», дізнавшись про його існування і відповідно про порушення її права.
		 
		Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору оренди у зв'язку із не підписанням договору позивачем та порушенням вимог частини третьої статті 203 ЦК України щодо волевиявлення учасника правочину. 
		 
		Результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03 жовтня    2017 року № 1.1-236/17 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в оригіналі договору оренди землі від 01 вересня 2012 року, оригіналі акта приймання-передачі земельної ділянки (паю) виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Підписи виконані із наслідуванням підпису ОСОБА_4
		 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		Відповідно до роз'яснень викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.
		 
		Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом та на підставі вказаної частини статті Кодексу та статті 125 ЗК України є укладеним з моменту його державної реєстрації.
		 
		Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що він  є укладеним.
		 
		Верховний Суд України в постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 зробив висновок про те, що встановивши, що договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою, тобто укладений без його волевиявлення, суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
		 
		При вирішенні спору суди на підставі наданих сторонами доказів, яким надали оцінку відповідно до статті 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень, встановили, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі оренди земельної ділянки в графі «Орендодавець» та акті прийому-передачі цієї ділянки виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, зробили обґрунтований висновок про недійсність договору оренди землі на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки він не підписаний орендодавцем, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони правочину.
		 
		Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. 
		 
		Суди встановили, що позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише восени 2016 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу строку позовної давності. Встановлені судами обставини відповідачем не спростовані.
		 
		Посилання  відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.
		 
		Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у передбаченому статтями 411, 412 ЦПК України порядку відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області                                  від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          М. Є. Червинська
		 
		 
		Судді                                                                                                        Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                                    В. І. Журавель
		 
		                                                                                                                    В. П.Курило
		 
		                                                                                                                    В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...