Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 392/1193/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2018. Зареєстровано: 31.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		Іменем України
		 
		 
		 
		27 серпня 2018 року                                                                         м. Кропивницький
		                                                       
		 
		справа № 392/1193/17
		провадження № 22-ц/781/995/18 
		 
		       Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		Головуючого Голованя А.М.,
		Суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
		за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т.О., 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: Маловисківська районна державна адміністрації Кіровоградської області, відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
		особа, яка подала апеляційну скаргу - селянське (фермерське) господарство «Коробейко Василь Іванович»,
		розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Коробейко Василь Іванович» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Кавун Т.В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маловисківської районної державної адміністрації, відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та просив визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 7,40 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
		Позов обґрунтовано тим, що в період з 8 лютого 1997 року по 24 серпня 2005 року позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Ташлицьке» та являвся його акціонером, власником 250 іменних акцій.
		21 серпня 1997 року ВАТ «Ташлицьке» отримало державний акт на право колективної власності на землю. Як член сільськогосподарського товариства, він мав право на земельний пай, але його не було включено до списків, які є додатком до державного акту на землю і на його ім'я сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся. Посадові особи ВАТ «Ташлицьке» неодноразово обіцяли виправити допущену помилку аж до часу припинення товариства.
		Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року позов задоволено. Суд визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), площею 7,40 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ «Ташлицьке».
		Рішення суду мотивовано тим, що на час паювання земель колективної власності ВАТ «Ташлицьке», ОСОБА_1 був власником 250 звичайних акцій цього товариства і перебував з ним у трудових відносинах, а тому, відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій», він мав право на земельну частку (пай).
		В апеляційній скарзі Селянське (фермерське) господарство «Коробейко Василь Іванович» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права і інтереси СФГ «Коробейко Василь Іванович», оскільки судове рішення стало підставою для припинення договору оренди землі, укладеного у червні 2011 року між Маловисківською РДА та СФГ «Коробейко Василь Іванович» в частині оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,36 га, кадастровий номер НОМЕР_2.
		СФГ «Коробейко Василь Іванович» вважає, що суд неправильно встановив, а позивач не довів, що він являвся акціонером ВАТ «Ташлицьке». У зв'язку з цим висновок суду про належність позивачу права, на захист якого він пред'явив позов, є помилковим. Суд не врахував сплив позовної давності, питання про її поновлення не вирішував, а обставин, які б вказували на її переривання чи зупинення, встановлено не було.
		Позивач ОСОБА_1 та відповідач Маловисківська районна державна адміністрації Кіровоградської області подали відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначили про безпідставність доводів апеляційної скарги.
		Представник позивача подав до суду письмове клопотання, в якому просить закрити апеляційне провадження у справі. Вважає, що суд не вирішував питання про права СФГ «Коробейко Василь Іванович» так, як визнавши за позивачем право на земельний пай, суд не вирішував питання про виділення йому конкретної земельної ділянки. Питання виділення земельного паю на місцевості вирішувалося Маловисківською районною державною адміністрацією на підставі оскаржуваного рішення суду. Крім того, не витребуванні земельні ділянки передавалися в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на землю. 
		Відповідачі Маловисківська районна державна адміністрації Кіровоградської області, відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, повідомлені належним чином про час. дату та місце розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися. 
		Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Судом першої інстанції встановилені наступні обставини. Починаючи із 08 лютого 1997 року по 24 серпня 2005 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Ташлицьке», працював на посаді робочого будівельної бригади, а з 26 березня 2003 року - слюсарем на току..
		21 серпня 1997 року ВАТ «Ташлицьке» отримало Державний акт на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_3. З сертифікату іменних акцій товариства, вбачається, що позивач являється власником 250 звичайних акцій ВАТ «Ташлицьке».
		Апеляційним судом додатково було встановлено, що ОСОБА_1 являвся власником 250 акцій ВАТ «Ташлицьке» (с. Плетений Ташлик Маловисківського району Кіровоградської області) на загальну суму 6250000 карбованців, що підтверджується сертифікатом іменних акцій серія НОМЕР_4 (а.с. 16) а також довідкою ВАТ «Ташлицьке» від 14 квітня 1998 року № 644/04/98 (а.с. 15).
		01 липня 2010 року ВАТ «Ташлицьке» припинилося про що зроблено відповідний запис № 14311170003000613 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://online.minjust.gov.ua).
		26 травня 2011 року між Маловисківською районною державною адміністрацією та СФГ «Коробейко Василь Іванович» укладено договір оренди землі згідно умов якого Маловисківська районна державна адміністрація (орендодавець за договором) передала СФГ «Коробейко Василь Іванович» (орендар за договором) земельні ділянки загальною площею 106 га в оренду строком на десять років (а.с. 73 - 78). Згідно плану (схемі) земельних ділянок 17 (а.с. 80), їх номера: з № НОМЕР_5 по № НОМЕР_6 та з № НОМЕР_7 по № НОМЕР_8.
		На підставі цього договору оренди 23 лютого 2016 року було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СФГ «Коробейко Василь Іванович» право оренди земельної ділянки площею 6,3647 га з кадастровим номером: НОМЕР_2 (а.с. 82-83).
		Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 371-р передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2 згідно схеми поділу по ВАТ «Ташлицьке» на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району.
		Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої не відповідає.
		Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.
		Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		Аналіз вказаних нормативно-правових актів та роз?яснень Пленуму ВС України дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право та земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися членами колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов:1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.
		Суд першої інстанції на підставі наявних у справі та досліджених ним доказів правильно встановив, що на час передачі ВАТ «Ташлицьке» у колективну власність землі, тобто станом на 21 серпня 1997 року, позивач являвся його членом (був акціонером та працівником цього сільськогосподарського акціонерного товариства), але не був включений до списку осіб, який являється додатком до державного акту на право колективної власності на землю серія НОМЕР_3 (а.с. 22-29), виданого ВАТ «Ташлицьке».
		Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів свою належність до членів ВАТ «Ташлицьке» є безпідставними.
		Встановивши такі обставини та з урахуванням приписів вищенаведених Указів Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», суд дійшов правильного висновку, що позивач мав право на земельну частку (пай) в землях колективної власності ВАТ «Ташлицьке», але його право було порушене у зв?язку з не включенням до списку додатку до державного акту.
		Відповідно допунктів 1, 2, 5 частини 1ст.214ЦПК України (в редакції,яка діяла до 15 грудня 2017року, тобто діяла на час ухвалення рішення суду) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
		Проте суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався, не перевірив всіх обставин, які мають значення для справи, зокрема пропущення позовної давності.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Статтею 71 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено трирічний строк позовної давності.
		За загальним правилом, сформульованим у ст. 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
		Діяльність ВАТ «Ташлицьке» являлася публічною і член такого підприємства, зокрема його акціонер, мав право знати про всі рішення, які приймаються товариством, в тому числі щодо затвердження списку громадян, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю.
		З часу передачі ВАТ «Ташлицьке» земель у колективну власність, тобто з часу коли було видано державний акт на право колективної власності на землю з додатком до нього, позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права і як вбачається із змісту позовної заяви знав про це. Таким чином перебіг позовної давності для звернення позивача з відповідним позовом до суду розпочався у 1997 році, а позов був пред?явлений позивачем лише 21 квітня 2017 року, тобто через повних 19 років поза межами позовної давності.
		Наявність поважних причин, які б перешкоджали зверненню до суду раніше, в межах позовної давності, позивач не обґрунтував і не підтвердив відповідними доказами.
		Обставин, які б свідчили про наявність підстав вважати, що перебіг позовної давності було поновлено або зупинено судом не встановлено.
		Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред?явлення позову є підставою для відмови в позові.
		Суд першої інстанції неповно з?ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував закон, який підлягав застосуванню (ЦК УРСР) та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
		Апеляційний суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що СФГ «Коробейко Василь Іванович» не має права на апеляційне оскарження рішення суду у звязку з тим, що суд не вирішував питання про його права.
		Відповідно до статей 2 і 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
		Згідно ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України (від 3 жовтня 2017 року) встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України правом на апеляційне оскарження судового рішення наділені не лише учасники справи, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
		У апеляційній скарзі СФГ «Коробейко Василь Іванович» посилається на те, що воно не брало участі у справі, але суд вирішив питання про його права на оренду земельної ділянки, виділеної позивачу на підставі оскаржуваного рішення суду.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області, яким підтверджено право позивача на земельний пай, Маловисківською районною державною адміністрацією було припинено укладений з СФГ «Коробейко Василь Іванович» договір оренди землі в частині виділеної позивачу на місцевості земельної частки.
		Отже рішення суду вплинуло на права і обов?язки СФГ «Коробейко Василь Іванович», яке володіло речовим правом (правом оренди) на частину земель колективної власності ВАТ «Ташлицьке», стосовно сторін у справі та стало для господарства передумовою припинення його права, що створює для нього право на звернення до суду за захистом свого права, зокрема у спосіб оскарження рішення суд, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права.
		У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
		Не залучення до участі у справі всіх осіб, які приймають участь у спірних правовідносинах та чиїх прав, свобод або інтересів стосується рішення суду являється підставою для відмови в позові.
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		У зв?язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову.
		Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Коробейко Василь Іванович» задовольнити.
		Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення виготовлено 29 серпня 2018 року
		 
		 
		 
		Головуючий суддя: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...