Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2669/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2018. Зареєстровано: 31.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2018.
Дата набрання законної сили: 21.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/2669/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
		 
		розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"
		на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Стороженко О.Ф.) від 14.02.2018
		та постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Бойко  С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) від 25.04.2018
		за позовом Державного підприємства "Енергоринок"
		до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
		про стягнення невикористаної частини авансового платежу в сумі 29 047 884 грн. 46 коп.
		 
		 
		Учасники справи:
		представник позивача - Стилик О.Ю., адвокат, Саква Д.Ю., адвокат,
		представник відповідача - Хорунжий Ю.А., адвокат, Юхно К.О., адвокат.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          13.12.2017 Державне підприємство "Енергоринок" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Позивача авансові платежі 29  047 884 грн. 46 коп.
		2.          Позовна заява мотивована тим, що у Відповідача виникла заборгованість на спірну суму, яка є переплатою за платежем Позивача в оплату вартості електроенергії за травень 2016 року за укладеним 22.12.2009 сторонами на виконання вимог Закону України "Про електроенергетику" договору №  5829/01 купівлі-продажу електричної енергії (далі - Договір), оскільки відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ від 26.04.2016 № 20-33 (далі - СПР) (прийняте на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою затверджений Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок)), сторонами якого є також сторони у справі, у травні 2016 року Відповідач відпустив на оптовий ринок електричної енергії (далі - ОРЕ) енергії на суму 272 040 грн. 31 коп., що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії між сторонами та актом про виробіток та відпуск в мережу електричної енергії, виробленої ТЕЦ-1 Відповідача, а із коштів у сумі 29 317 613 грн. 93 коп., перерахованих на виконання СПР 269 729 грн. 47 коп. зараховано як оплату за електричну енергію за травень 2016 року за Договором, а 29 047 884 грн. 46 коп. зараховано як авансовий платіж, тоді як з червня 2016 Відповідач не відпускав електричну енергію в ОРЕ. Позивач вказав, що спірна сума заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 30.09.2017, тоді як за умовами пункту 4.7 Договору через нездійснення Відповідачем продажу електричної енергії Позивачу з будь-яких причин протягом строку, що перевищує місяць, Відповідач мав повернути вказаний авансовий платіж, вимогу про що було направлено Позивачем Відповідачу, однак ця вимога у встановлений законом строк задоволена не була.  
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		3.          14.02.2018 Господарський суд Львівської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018) про відмову в задоволенні позову. Рішення мотивовані тим, що жодною умовою Договору не передбачено грошового зобов'язання Відповідача, лише зобов'язання з поставки електричної енергії, а встановлений пунктом 4.7 Договору обов'язок з повернення авансового платежу (за наявності такого) не є грошовим зобов'язанням (враховуючи іншу правову природу підстави для такої дії). 
		4.          Судами встановлено, що 26.04.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, Концерном "Міські теплові мережі", Енергопостачальною компанією Відкритим акціонерним товариством " Запоріжжяобленерго", Позивачем, Відповідачем та НАК "Нафтогаз України" з метою погашення спільної заборгованості було підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами якого Позивач перераховує Відповідачу кошти за електроенергію поточного розрахункового періоду згідно з Договором в сумі 29 317 613 грн. 93 коп. із записом у графі "призначення платежу" "за електроенергію поточного розрахункового періоду згідно з договором №  5829/01 від 22.12.2009 "п" 0, 00 грн.; "с" 29 317 613 грн. 93 коп. Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20" (пункт 4.13). В пункті 5 СПР сторонами погоджено, що всі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. В пункті 7 цього рішення сторони, що підписали СПР, погодили, що несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням відповідно до вимог чинного законодавства.          
		5.          При цьому суди встановили, що відповідно до даних двостороннього акта звіряння розрахунків від 18.04.2016 № 07/51-4-429 станом на 01.04.2016 у Позивача був борг перед Відповідачем на загальну суму 42 905 860 грн. 60 коп., що складався з боргу за лютий, березень, жовтень, листопад, грудень місяці 2014 року, січень, березень, квітень, серпень, грудень місяці 2015 року та січень, березень 2016 року, а акт від 17.06.2016 щодо звіряння розрахунків станом на 01.06.2016 підтверджує, що вся сума коштів, сплачених Позивачем на підстави СПР є оплатою за придбану у Відповідача електроенергію, оскільки саме на цю суму зменшився борг, який був наявним на момент сплати, тоді як Позивач сам визначив залишок суми боргу (1 610 968 грн. 59 коп.), який зазначався сторонами у всіх наступних щомісячних актах звіряння розрахунків. На підставі викладеного суди дійшли висновку про те, що на момент укладення сторонами багатостороннього правочину (СПР) у Позивача був борг перед Відповідачем за Договором, а сума боргу, визначеного на момент укладення СПР перевірена компетентним органом, тому є безспірною. З урахуванням умов Договору та договору між членами Оптового ринку електроенергії та відповідно до умов СПР Позивач здійснив оплату не за травень 2016, а за квітень 2016 року, оплаті за СПР підлягала спожита електрична енергія, а можливість здійснення Позивачем попередньої оплати за електроенергію чи авансових платежів не передбачена. Відсутні будь-які правові підставі для повернення Відповідачем спірної суми коштів, оскільки згідно з СПР кошти, що виділені із державного бюджету України мають чітке цільове призначення, переходять від одного учасника до іншого - з метою повернення їх у Загальний фонд Державного бюджету України, що унеможливлює залишення цих коштів у певної сторони і як наслідок - унеможливлює їх повернення. Суди визнали безпідставним посилання Позивача на норму пункту 7.3 Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку (далі - ІВКОР), якою визначено, що авансовий платіж  -це сума коштів, що сплачується відповідно до умов двостороннього Договору, оскільки спірні кошти сплачено відповідно до умов багатостороннього правочину (СПР), укладеного з метою припинення наявних у сторін грошових зобов'язань перед наступною стороною.  
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6.          22.05.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018, передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		7.          Оскаржувані рішення прийняті без залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), про залучення якої Позивач неодноразово ставив питання, звертаючись із відповідними клопотаннями, які необґрунтовано були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, а суди безпідставно залишили поза увагою питання впливу винесених рішень на реалізацію дискреційних повноважень вказаного органу в енергетичній галузі, тоді як дискреційно-регуляторна політка держави у сфері електроенергетики має переважну силу над можливістю сторін на власний розсуд формувати договірні відносини між собою. При цьому розрахунки на ОРЕ здійснюються за алгоритмом НКРЕКП, який встановлюється відповідними постановами, у тому числі щодо порядку зарахування спірних коштів у поточному періоді, що не було враховано судами та призвело до передчасних та необґрунтованих висновків. 
		8.          Апеляційним судом не були враховані особливості правового регулювання відносин, пов'язаних із розрахунками на ОРЕ України, правової природи постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та фактичних обставин справи. У Позивача в силу положень Договору виникли зобов'язання розрахуватись за куповану в поточному місяці електроенергію перед Відповідачем, однак виконання їх можливо лише в порядку, встановленому в статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (алгоритм НКРЕКП), в пункті 4.2 та пункті 5.5.2 Договору (відповідальність в межах наявних коштів на рахунку). 
		9.          Судами не досліджено правової природи розрахунків на ОРЕ, в тому числі, що реалізуються на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, не взято до уваги, що зобов'язання між сторонами в першу чергу виникають на підставі Договору, укладеного на виконання вимог Закону України "Про електроенергетику", але з урахуванням специфіки, яка полягає у додатковому адміністративному (бюджетному) правовому регулюванні.
		10.          Перерахування коштів у поточному періоді передбачає зарахування їх як оплату за поточний розрахунковий період та не може бути віднесено на рахунок погашення простроченої заборгованості за попередні періоди, оскільки таке зарахування не передбачено жодною нормою, а Відповідач в листі від 24.03.2017 № 05-3170 визнав призначення здійсненого Позивачем платежу за електроенергію як авансового та обов'язок його повернути Позивачу, однак вказаний доказ та відповідні доводи Позивача були проігноровані судами та їм не було надано жодної правової оцінки. 
		11.          Судами не врахована існуюча судова практика, оскільки не враховані постанови Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах, а суди здійснили обхід інститутів зустрічного позову та заліку зустрічних однорідних вимог згідно з алгоритмом НКРЕКП.
		12.          Встановивши заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором за минулі періоди, суди вийшли за межі доказування та фактично розглянули спір про повернення заборгованості Відповідачу, через що реалізували "прихований" залік зустрічних однорідних вимог та розглянули неіснуючий спір про повернення Позивачем Відповідачу заборгованості за куповану електричну енергію іншим чином, ніж визначено Законом України "Про електроенергетику"
		 
		Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу 
		13.          Доводи щодо авансового характеру проведеного Позивачем платежу, порушення Відповідачем порядку розрахунків на ОРЕ, а також щодо відсутності його згоди на зарахування спірної суми в рахунок погашення простроченої заборгованості спростовуються положеннями пунктів 2.1 та 6.3 ІВКОР та пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20, пунктом 1.5 Порядку, затвердженого спільним наказом Міністерства енергетики та Мінфіну від 03.08.2015 № 493/688, а також загальними засадами судочинства (статті 3, 526, 601 Цивільного кодексу України).
		14.          Права НКРЕКП не порушено, оскільки вказана особа не має жодних майнових прав та інтересів на отримання спірної суми коштів.
		15.          Спірна сума коштів була сплачена на виконання багатостороннього правочину - СПР від 26.04.2016, а тому вимога про її стягнення не відповідає положенням статті 1212 ЦК України, якщо тільки вказаний багатосторонній правочин не буде визнаний недійсним. 
		16.          Позивачем наведена судова практика, яка не стосується спірних правовідносин у цій справі. 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Щодо розрахунків за спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за електроенергію 
		17.          Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Частиною 1 статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		18.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний платіж був  здійснений Позивачем на виконання СПР, прийнятого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.          Зазначеною постановою затверджено Порядок, згідно з яким держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з постачанням електроенергії населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Цим порядком визначений механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
		В абзаці 3 пункту 7 Порядку зазначено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. 
		Приписами абзацу 6 цього ж пункту Порядку передбачено, що учасник розрахунку має право відмовитись від підписання спільного протокольного рішення за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
		Пункт 9 Порядку зобов'язує усіх учасників розрахунків, що проводяться за цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначати: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20". 
		Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок», ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», ПАТ «Укргазвидобування», виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до згаданого Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 03.08.2015 № 493/688 (чинний на час укладення спільних протокольних рішень у 2016-2017 роках).
		Положеннями пункту 1.2. Порядку № 03.08.2015 № 493/688 визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. 
		Отже, підписавши СПР, на яке послались суди у даній справі, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, у тому числі за Договором.
		В свою чергу, Позивач, підписавши СПР, у такий спосіб не тільки виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги, а й і визнав існування заборгованості перед одним із учасників СПР - Відповідачем (пункт 4.13 СПР та абзац 6 пункту 7 Порядку), сума якої встановлена судами на підставі доказів  справі. 
		У зв'язку із викладеними обставинами, що були встановлені в ході розгляду справи, та наведеним аналізом норм законодавства, Суд дійшов висновку про те, що незалежно від того, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16 та від 13.03.2018 у справі № 903/61/17.
		У зв'язку із викладеними висновками Суд відхиляє доводи скаржника, у яких Позивач помилково визначає спірну суму як авансовий платіж (пункт 8-10), тоді як СПР не містить умов щодо здійснення авансових платежів між сторонами СПР, оскільки метою цього рішення є погашення сторонами взаємної заборгованості. 
		Дійшовши викладеного висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника з помилковим твердженням про авансовий характер здійсненого ним згідно з платіжним дорученням від 04.05.2016 № 201 платежу на користь Відповідача, тоді як платежі, що проведені на виконання СПР не можуть суперечити призначенню, умовам та порядку, визначеним в СПР та в постанові Кабінету Міністрів України  від 11.01.2005 № 20, а відповідно мати авансовий характер, виходячи з мети, з якою було підписано СПР - погашення учасниками взаємної заборгованості за електроенергію.
		До викладеного слід додати, що не допускається зміна порядку розрахунків між учасниками СПР, у тому числі щодо періодів, за які має проводитись оплата, а тому слід погодитись із висновком судів, що оплата, проведена Позивачем в травні не є оплатою за цей період, а є оплатою, яка мала бути проведена в квітні з метою погашення заборгованості Позивача перед Відповідачем за отриману у попередніх періодах електроенергією за Договором з урахуванням СПР. 
		19.          Також Суд відхиляє доводи скаржника про вихід судів за межі предмету доказування через нібито фактичний розгляд неіснуючого спору про повернення заборгованості Відповідачу за куповану електричну енергію шляхом "прихованого" заліку зустрічних однорідних вимог (пункт 12), оскільки виходячи з встановлених судами обставин, умови Договору не містять грошового зобов'язання Відповідача - лише обов'язок поставити електричну енергію, тоді як за приписами статті 601 ЦК України однією із обов'язкових умов припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог є однорідний характер таких вимог, що не мало місця між сторонами за Договором.
		Дійшовши такого висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника щодо неврахування існуючої судової практики Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними з тими, у яких скаржником була наведена судова практика, а спірні правовідносини не стосуються інституту зустрічного позову та заліку зустрічних однорідних вимог. 
		Наведеними вище обставинами щодо підстав та передумов проведення Позивачем на користь Відповідача платежу, а також висновками щодо правової природи такого платежу спростовуються твердження скаржника з посиланням на листування між сторонами, що Відповідачем вказаний платіж був визнаний як авансовий (пункт 10). До того ж вимога в скарзі надати оцінку відповідним доказам - листам, викладена без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України. Відповідно до частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		20.          Суд відхиляє аргументи скаржника про безпідставне та неправомірне відхилення клопотань Позивача про залучення НКРЕКП у даній справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (пункт 7), оскільки Позивачем не наведено, а судами не встановлено обставин, що рішення у дані справі може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін у справі, тоді як згідно зі статтею 50 ГПК України встановлення цих обставин є передумовою залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача або відповідача.  
		21.          Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення спірної суми як авансового платежу за куповану електроенергію за Договором не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
		22.          Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 526, 652, 654 Цивільного кодексу України, Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 20 від 11.01.2005, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. А тому з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані, а вимоги в касаційній скарзі - без задоволення. 
		23.          У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.
		Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.          Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №  914/2669/17 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          К. М. Пільков
		 
		Судді                                                                                                    Т. Б. Дроботова
		 
		                                                                                                    Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...