Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/28759/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2018. Зареєстровано: 02.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/28759/18-ц 
		Категорія 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		26 липня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -   Підпалого В.В.
		при секретарях - Ящук Ю.В., Маленівській К.М.,
		за участю представника позивача - ОСОБА_1,
		розглянувши у засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_2 (надалі по тексту - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту - Відповідач), третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійним агентський договір, укладений 06.10.2011 року між ОСОБА_4 (надалі по тексту - Третя особа) та ОСОБА_3; визнання недійсним агентський договір, укладений 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентський договір, укладений 08 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від  06 жовтня 2011 року,  07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року.
		Так, згідно п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно з положеннями процесуального закону, справи, у яких ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку загального позовного провадження.
		Встановивши, що ціна позову більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та врахувавши пункти 1-8 частини 3 статті 274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у загальному порядку.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.06.2018 року на 17-50 год. (а.с. 21-22).
		14.06.2018 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 у якості співвідповідача (а.с. 26). та подано уточнену позовну заяву (а.с. 27-29). 
		26.06.2018 року протокольною ухвалою залучено в якості співвідповідача ОСОБА_4, у зв'язку із чим оголошено перерву до 11.07.2018 року до 11-30 год. (а.с. 31-32).
		11.07.2018 року в засіданні оголошено перерву до 18.07.2018 року до 14-10 год., для належного повідомлення відповідачів шляхом розміщення на веб сайті судових повісток. (а.с. 38-39).
		18.07.2018 року о 14-10 год. по справі оголошено перерву, у зв'язку із неявкою усіх учасників провадження, до 26.07.2018 року (а.с. 45). Разом з цим, представником позивача подано клопотання про розгляд засідання призначеного на 18.07.2018 року без її участі.
		26.07.2018 року в засідання представник позивача ОСОБА_1 у засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
		Відповідачі про день, час та місце розгляду справи повідомлялися за адресою місця реєстрації. Згідно з даними поштових відділень судові повістки повернулися на адресу суду з неврученням за закінченням терміну зберігання (а.с. 34,35,37). У розумінні ч. 1 ст. 131 ЦПК України судова повістка на ім'я відповідача вважається доставленою. Причини неявки відповідачів суду не відомі, відзив відповідачі не подали. 
		За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи  за правилами заочного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
		Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ст. 61 СК України).
		Згідно ст. 60 та ст. 61 СК України позивач та відповідач ведуть спільне господарство та вирішують питання стосовно їхнього особистого спільного майна разом враховуючи думку кожного.
		Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
		При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
		Крім того, згідно ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Разом з тим, відповідно до ст. 216 ЦК України, відповідно до якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. 
		Так, із матеріалів справи вбачається, що Позивач та Відповідач з 19.12.2009 року по даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом від 19.12.2009 року, виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1342.
		У 2017 році позивач дізналась, що між її чоловіком ОСОБА_3, який являється українським футболістом, та спортивним агентом ОСОБА_4 06.10.2011 року укладено агентський договір строком на 24 місяці, у якому зазначено, що агент гравця, а саме ОСОБА_4 отримує комісійну винагороду у розмірі 10% від річної основної заробітної плати, яку заробляє гравець на підставі трудового договору, укладеного за посередництвом агента гравця.
		У подальшому 07.10.2013 року  та 08.12.2015 року між тими ж сторонами укладено аналогічні договори.
		Вказані договори ОСОБА_3 укладено без згоди та відома його дружини ОСОБА_2 
		На виконання оспорюваних договорів ОСОБА_4 отримав від відповідача грошові кошти 244 500 долларів США, що являється частиною доходу (заробітної плати) відповідача від здійснення ним професійної діяльності, що в свою чергу являється спільною сумісною власністю в силу ст. 61 СК України. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		При цьому, як відповідач -1, так і відповідач-2, який знав про те, що відповідач -1 одружений, діяли недобросовісно, зокрема, не отримали згоди позивача на укладення таких договорів, чим порушили права позивача.
		Таким чином керуючись ст. 215 ЦК України, в даному договорі було порушено права Позивача, суд приходить до висновку про визнання недійсними агентського договору, укладеного 06.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентського договору, укладеного 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентського договору, укладеного 08 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від  06 жовтня 2011 року,  07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 ОСОБА_2 (надалі по тексту - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту - Відповідач), третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійним агентський договір, укладений 06.10.2011 року між ОСОБА_4 (надалі по тексту - Третя особа) та ОСОБА_3; визнання недійсним агентський договір, укладений 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентський договір, укладений 08 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від  06 жовтня 2011 року,  07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року.
		Крім того, оскільки суд визнає зазначені договори недійсними, то відповідно до ст. 216 ЦК України, згідно до якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на момент виконання цього правочину, грошові кошти в розмірі 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від  06 жовтня 2011 року,  07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року підлягають поверненню ОСОБА_3
		Тому, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від  06 жовтня 2011 року,  07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року.
		Так, відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Таким чином, відповідно до курсу НБУ, станом на 26.07.2018 року, з відповідача слід стягнути суму в розмірі 6 503 700, 00 грн.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 8 810, 00 грн.
		Тому, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що при таких обставинах позов підлягає задоволенню.  
		Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 355, 356, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65 СК України, ст.ст. 4, 5, 27, 58, 60, 175, 184 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та стягнення коштів, - задовольнити.
		Визнати недійсним агентський договір, укладений 06 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
		Визнати недійсним агентський договір, укладений 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
		Визнати недійсним агентський договір, укладений 08 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 244 500 долларів США, що на час винесення рішення, відповідно до курсу НбУ, станом на 26.07.2018 року, дорівнює 6 503 700 (шість мільйонів п'ятсот три тисячі сімсот) грн. 00 коп., сплачених за агентськими договорами від  06 жовтня 2011 року,  07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 судові витрати на користь ОСОБА_2 в сумі   8 810, 00 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. 
		Позивач: ОСОБА_2, 01133, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.
		Відповідач: ОСОБА_3, 01133, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
		Відповідач: ОСОБА_4, 79000, АДРЕСА_2.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   В.В. Підпалий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...