Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/4224/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2018. Зареєстровано: 05.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2018.
Дата набрання законної сили: 03.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 вересня 2018 року 
		Київ
		справа №802/4224/14-а
		адміністративне провадження №К/9901/9360/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Жернакова М.В. від 18 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів: Драчук Т.О., Загороднюка А.Г. від 14 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крижопільський елеватор» до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крижопільський елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Крижопільський елеватор») звернулось до суду з позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2014 року №0002152200, яким збільшено суму податку на додану вартість в розмірі 219  600, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 109  800, 00 грн.
		2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з придбання товару позивачем у контрагента ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» спростовуються належними первинними документами.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 30 вересня 2014 року №0002152200.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а відтак, позивач мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з його контрагентом.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 17 вересня 2014 року №1352/2200/32859526 позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крижопільський елеватор» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, яким встановлено порушення ТОВ «Крижопільський елеватор» пункту 198.2 статті 198, пункту 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в сумі 219  600, 00 грн.
		Висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо поставки соєвих бобів не відбувалися у дійсності, оскільки позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, складських квитанцій та книги їх реєстрації.
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2014 року №0002152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 219  600, 00 грн. за основним платежем та 109  800, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Як встановлено під час розгляду справи по суті позовних вимог, господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» відбувались на підставі договору поставки соєвих бобів.
		Згідно з пунктами 3.1 та 3.3 даного договору поставка товару відбувається відповідно до правил Інкотермс 210 EXW. Місце поставки: вул. Радянська, 6, смт.Крижопіль, Вінницька область. Право власності у покупця на товар виникає з моменту фактичної передачі йому товару. Передача товару покупцю засвідчується видатковою накладною постачальника, дата оформлення якої вважається датою передачі товару покупцю.
		Суди дійшли висновки про те, що реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується копіями належно оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних, видаткових накладних, журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, книгою кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, звітом руху хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах, довідкою про наявність соєвих бобів, актом звірки між ТОВ «Крижопільський елеватор» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» заборгованості за договором. 
		Відображення позивачем отриманої кількості товару у бухгалтерському обліку підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.
		Оплата за придбаний у контрагента товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, зазначені в акті перевірки, та вказує на те, що, дійшовши висновку про документальне підтвердження господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на відсутність у позивача документів щодо транспортування та зберігання продукції.
		10. У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Пункт 44.1 статті 44.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
		11.2. Пункт 198.1 статті 198.
		Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		11.3. Пункт 198.2 статті 198.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		11.4. Пункт 198.3 статті 198.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		11.5. Пункт 198.6 статті 198.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		12.1. Стаття 1.
		12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. 
		12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		12.2. Частина перша статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
		14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
		15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки та з приводу яких судами попередніх інстанцій встановлено обставини у справі.
		У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
		20. При цьому судами правильно зауважено, що відсутність документів на перевезення товару не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, адже позивач, в даному конкретному випадку, не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього таких документів не була обов'язковою.
		21. В свою чергу, з урахуванням наведеного, відсутність складських квитанцій на отриманий товар не є обставиною, яка може впливати на формування податкового кредиту та нівелювати право позивача на включення до нього суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару на підставі договору поставки.
		22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		23. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		24. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		25. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.
		26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
		27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №802/4224/14-а - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		В.П. Юрченко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...