Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0340/1334/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2018. Зареєстровано: 06.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2018.
Дата набрання законної сили: 29.09.2020
Результат оскарження 29.09.2020 Верховний Суд: скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1334/18 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Дмитрука В.В.,
		розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1М.) звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі  Департамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 патрульної поліції у Волинській області (далі  ОСОБА_2) про визнання протиправними та скасування наказів начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.05.2018 №644 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1; начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №558 о/с від 12.06.2018 «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1, поновлення на посаді начальника сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1 з 12.06.2018 та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні службового розслідування були порушені вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України щодо відібрання пояснень позивача, оскільки він не відмовлявся від їх надання як це зазначено у висновку службового розслідування. 
		Крім того, в основу висновку і оскаржуваних наказів покладено факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП) та складення щодо позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП (за відмову пройти огляд на стан алкогольного спяніння). 
		Позивач не заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, однак зазначив, що даний проступок вчинений ним з необережності і він не мав на меті умисно порушити правила дорожнього руху.
		Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, зазначив, що станом на день затвердження висновку службового розслідування та на день винесення наказу про звільнення жодного рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підтвердженням вчинення адміністративного проступку. 
		Також зазначив, що при застосуванні до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення  звільнення зі служби в поліції, відповідач не врахував характер та обставини вчинення правопорушення, а саме: вчинення адміністративного проступку невеликої тяжкості, сплату штрафу, відсутність негативних наслідків; попередню поведінку позивача, а саме те, що він ніколи не притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності, є учасником бойових дій, неодноразово заохочувався за сумлінну службу, а також тривалість служби  майже 23 роки та рівень знань про порядок служби під час проходження атестації у 2015 році.
		Враховуючи наведене, вважає, що оскаржувані накази прийняті з порушенням вимог Інструкції та Дисциплінарного статуту, тому просить суд визнати їх протиправними та скасувати, поновити його на посаді та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до ухвали судді від 13.07.2018 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
		Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби став наказ від 11.05.2018 №644, яким на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою для видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став висновок службового розслідування від 18.04.2018 року за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення та порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських. 
		В ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. Крім того, оскільки позивач у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння, тому щодо нього також був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Під час складання зазначеного протоколу ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався із поліцейським, ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. Такими своїми діями, які набули розголосу і значного суспільного резонансу, позивач суттєво підірвав авторитет ОСОБА_2.
		Також зазначив, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а на підставі висновку службового розслідування, яким підтверджується що позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського.
		Крім того, у мотивувальній частині постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2018 у справі №161/3201/18 зазначено, що ОСОБА_1 своїми діями, направленими на відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Дана постанова також підтверджує той факт, що службове розслідування було підставним та приводилося у відповідності до чинних норм законодавства.
		Щодо твердження позивача про те, що він не відмовлявся від надання пояснень, представник відповідача вказав, що працівниками відділу моніторингу ОСОБА_2 неодноразово направлялися повідомлення про запрошення для дачі пояснень та здійснювались телефонні дзвінки до позивача з метою запрошення для дачі письмових пояснень у встановлений строк для розгляду службового розслідування. Проте на жодне із запрошень позивач не відреагував та не прийшов для дачі письмових пояснень.
		За викладених обставин представник відповідача вважає, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм діючого законодавства і підстав для скасування наказів та поновлення його на посаді немає.
		Представник третьої особи у своїх поясненнях зазначив, що за фактом скоєння позивачем дисциплінарного проступку було проведено службове розслідування, за результатами якого обставини його скоєння знайшли своє підтвердження, тому були наявні підстави для видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Оскаржувані накази видані уповноваженою особою у передбаченому законом порядку, при якому обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості та обставинам проступку, відношенню позивача до нього, тому підстав для задоволення позову немає.
		У відповіді на відзив позивач зазначив, що постанова Луцького міськрайонрного суду Волинської області від 29.05.2018 у справі №161/3201/18 була ухвалена вже після затвердження висновку службового розслідування і після видання наказу від 11.05.2018 №644 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», тому ніяким чином не могла братися до уваги при видачі наказу від 12.06.2018 №558о/с, який був виданий на підставі наказу від 11.05.2018 №644. Крім того, даною постановою позивача не було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито у звязку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
		Також зазначив, що станом на 12.06.2018 Дисциплінарний статут Національної поліції України не набрав чинності, тому звільнення його з посади з посиланням на нормативно-правовий акт, що не був введений у дію, вже саме по собі виключає правомірність оскаржуваних наказів та є підставою для їх скасування.
		У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача додатково зазначила, що пунктом 4 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. До затвердження Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обовязки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Позивача було звільнено по факту проведеного службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 закону України «Про Національну поліцію». Дана норма є чинною і тому доводи позивача про неправомірність винесеного наказу не знаходять свого підтвердження.
		Позивачем при поданні адміністративного позову було також подано 10.07.2018 клопотання про витребування доказів, зокрема, матеріалів особової справи та матеріалів службового розслідування щодо ОСОБА_1, а також довідки про заробітну плату за останні 6 місяців, що передували звільненню позивача, однак такі докази судом витребувані не були, необхідність їх витребування належним чином не доведена, в звязку з чим відповідача зобовязано подати відзив, до якого повинні бути долучені всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову відповідно до вимог ст.175 КАС України.
		08.08.2018 позивачем повторно заявлено вищевказані клопотання, а також подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в звязку з винятково важливим значенням для позивача даної справи та з метою повного і всебічного її розгляду.
		З огляду на перебування головуючого судді Дмитрука В.В. у щорічній оплачуваній відпустці в період з 30.07.2018 по 31.08.2018 включно (наказ голови Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 №02-10/57  а.с.109), судом окремими процесуальними документами не вирішувались як заявлені клопотання, так і заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. 
		Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що розгляд справи відбувався за наявними доказами, що були подані сторонами, в той час як заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження до задоволення не підлягає, враховуючи, що дана справа не є справою, яка в розумінні частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України має розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, а за приписами пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України є справою незначної складності.
		Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з червня 1997 року по 05.11.2015, а з 06.11.2017 на службі в органах Національної поліції України. 
		Наказом Департаменту патрульної поліції від 26.02.2018 №850 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин вчинення адміністративного правопорушення начальником сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 транспортної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майором поліції ОСОБА_1 та порушення ним вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, що мало місце 17.02.2018.
		За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування від 13.04.2018, який затверджений начальником Департаменту 26.04.2018 (а.с.13-20).
		Як вбачається із даного висновку, службовим розслідуванням встановлено, що начальник сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 майор поліції ОСОБА_1 17.02.2018 близько 01 год. 30 хв., перебуваючи поза службою, без форменого одягу та табельної зброї, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. В подальшому, після виявлення явних ознак алкогольного спяніння майор поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного спяніння в присутності двох свідків на місці та в медичному закладі охорони здоровя відмовився в категоричній формі, що стало підставою для складання про даний факт протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Під час оформлення вищезгаданого протоколу майор поліції ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався з поліцейським роти №1 батальйону ОСОБА_2 сержантом поліції ОСОБА_3, ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. Такими своїми діями, які набули розголосу і значного суспільного резонансу, майор поліції ОСОБА_1 суттєво підірвав авторитет ОСОБА_2 патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, оскільки працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обовязків працівників поліції, які, приймаючи присягу, приймають обовязок своїми діями сприяти зміцненню авторитету органів Національної поліції.
		Відтак начальник сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 майор поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, частини третьої статті 122 КУпАП, вчинив дії, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП, вимоги пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимоги Присяги поліцейського на вірність українському народові та вимоги пунктів 1, 10, 11 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, чим вчинив дисциплінарний проступок.
		Відповідно до наказу Департаменту від 11.05.2018 №644 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення даного дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		12.06.2018 відповідачем видано наказ №558о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 12.06.2018.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
		Пунктом 1 частини першоїстатті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. 
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» вирішено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженогоЗаконом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 №3460-IV(далі - Статут).
		Відповідно до положень статей 1 та 2 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складуКонституціїі законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		Статтею 7 Статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувативимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю ічестюповодитисявпозаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
		Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присягипрацівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність,заохочувати розумну ініціативу,самостійність, старанність у службі,уміло застосовувати заходидисциплінарного впливу (стаття 8 Статуту).
		Відповідно до статті 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
		Статтею 14 Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
		Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженоюнаказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі  Інструкція).
		Згідно із пунктом 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.
		Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України адміністративного правопорушення.
		Пунктом 5.4 Інструкції передбачено, що якщо вину особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
		Як вбачається із висновку службового розслідування, відповідачем встановлено, що начальник сектору транспортного забезпечення ОСОБА_2 майор поліції ОСОБА_1 17.02.2018 близько 01 год. 30 хв., перебуваючи поза службою, без форменого одягу та табельної зброї, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП. В подальшому, після виявлення явних ознак алкогольного спяніння майор поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного спяніння в присутності двох свідків на місці та в медичному закладі охорони здоровя відмовився в категоричній формі, що стало підставою для складання про даний факт протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Під час оформлення вищезгаданого протоколу майор поліції ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався з поліцейським роти №1 батальйону ОСОБА_2 сержантом поліції ОСОБА_3, ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. 
		Такі висновки були зроблені на підставі письмових пояснень поліцейського роти №1 батальйону ОСОБА_2 сержанта поліції ОСОБА_3, т. в. о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_2 сержанта поліції ОСОБА_4, інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_2 лейтенанта поліції ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були запрошені в якості свідків огляду на стан алкогольного спяніння.
		Так, сержант поліції ОСОБА_3 пояснив, що під час несення служби у складі екіпажу «Цунамі 0015» спільно із сержантом поліції ОСОБА_8 17.02.2018 о 00 год. 45 хв. на вул. Винниченка, 11, зупинили автомобіль марки Mercedes-Benz ML 320, номерний знак НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_1, у звязку з порушенням останнім Правил дорожнього руху. Під час спілкування із водієм було виявлено ознаки алкогольного спяніння, а саме: запах алкоголю із ротової порожнини, нечітка вимова, нестійка хода. Тому в присутності двох свідків у встановленому законом порядку ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного спяніння на місці за допомогою технічного приладу Drager, проте водій відмовився проходити огляд. Також було запропоновано проходити огляд на стан спяніння в медичному закладі, однак водій також відмовився від огляду. Про відповідальність за відмову пройти огляд на стан алкогольного спяніння ОСОБА_1 було попереджено. У свідків присутніх при огляді було відібрано пояснення. У звязку з наведеним щодо водія ОСОБА_1 винесено постанову про порушення правил дорожнього руху за частиною третьою статті 122 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (а.с.49).
		Сержант поліції ОСОБА_4 у письмових поясненнях зазначив, що під час несення служби у складі екіпажу «Цунамі 0015» спільно з лейтенантом поліції ОСОБА_5 17.02.2018 після дзвінка сержанта поліції ОСОБА_3 о 01 год. 00 хв. прибули на місце події. Під час спілкування із водієм ОСОБА_1, який мав ознаки алкогольного спяніння, останній попросив вимкнути відеокамери та вирішити питання щодо його зупинки без складання адміністративних матеріалів, а також попросив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вплинути на рішення поліцейського, щоб уникнути покарання за порушення Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 поводив себе зухвало та намагався тиснути авторитетом своєї посади (а.с.51).
		Лейтенант поліції ОСОБА_5 у письмових поясненнях зазначив, що під час несення служби у складі екіпажу «Цунамі 0015» спільно з сержантом поліції ОСОБА_4В 17.02.2018 після дзвінка сержанта поліції ОСОБА_3 о 01 год. 00 хв. прибули на місце події та переконалися, що у ОСОБА_1 дійсно присутні ознаки алкогольного спяніння. Під час спілкування та оформлення відповідних документів ОСОБА_1 поводив себе зухвало, виражався нецензурною лайкою, весь час говорив, що розповість журналістам всю правду про патрульну поліцію, що він усім зіпсує життя та влаштує проблеми на службі. Також говорив, що з наступного дня відкриє лікарняний і що йому нічого не буде за ці порушення (а.с.50).
		Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були запрошені в якості свідків огляду на стан алкогольного спяніння водія ОСОБА_1, у своїх письмових поясненнях підтвердили, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд з використанням приладу алкотестер Drager 6820 на місці зупинки останній відмовився. Тому йому було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, на що він також відмовився. ОСОБА_1 було ознайомлено із його правами та повідомлено, що за відмову пройти огляд на стан алкогольного спяніння щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП (а.с.53-54).
		Наведені вище обставини також підтверджуються наданими відеоматеріалами, зробленими на місці подій 17.02.2018 на нагрудні відео-реєстратори патрульних ZM0337, DM4190, ZM0307 (диск з відеозаписом знаходиться на а.с.86).
		Отже, 17.02.2018 року позивач дійсно вчинив дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, та свідчать про відсутність у нього високої свідомості, недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики. Такі дії не можна вважати гідними звання поліцейського, а поведінку - чесною та такою, що є прикладом у дотриманні громадського порядку.
		За фактом скоєння позивачем дисциплінарного проступку було проведено службове розслідування, за результатами якого обставини його скоєння знайшли своє підтвердження, тому у відповідача були наявні підстави для видання наказу від 11.05.2018 №644, який в подальшому було реалізовано шляхом видання наказу від 12.06.2018 №558 о/с.
		Вказані накази видані уповноваженою особою у передбаченому законом порядку, при цьому обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості та обставинам проступку, відношенню позивача до нього, тому підстав для визнання зазначених наказів протиправними немає.
		Доводи ОСОБА_1 про те, що перед накладенням дисциплінарного стягнення відповідачем не було відібрано у нього письмові пояснення, тому порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, судом до уваги не беруться з огляду на наступне. 
		Відповідно до підпункту 6.3.6 пункту 6.3 Розділу VI. Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
		Так, з матеріалів службового розслідування слідує, що опитати майора поліції ОСОБА_1 виявилося неможливим. З 19.02.2018 по 06.03.2018 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі «Територіальне медичне обєднання ВМС України у Волинській області», з 07.03.2018 по 19.03.2018 лікувався у Волинській обласній клінічній лікарні. 31.03.2018 позивач повідомив начальника кадрового забезпечення, що травмував ногу та перебуває на лікарняному.
		ОСОБА_1 на адресу його проживання були надіслані повідомлення про виклик в ОСОБА_2 для пояснень по суті подій, щодо яких проводилося службове розслідування, від 15.03.2018 №2478/41/17/03-2018, від 19.03.2018 №2596/4117/03-2018 (а.с.61-62). Також 16.03.2018, 19.03.2018, 20.03.2018, 21.03.2018 старшим інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_2 старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 у присутності інших працівників відділу здійснювались телефонні дзвінки на телефонні номери ОСОБА_1 з метою виклику для надання пояснень по суті подій, однак останній просив звязатися з ним наступного дня (а.с.56-59).
		22.03.2018 лейтенантом поліції ОСОБА_9 спільно із лейтенантом поліції ОСОБА_10 було здійснено виїзд до Державної установи «Територіальне медичне обєднання ВМС України у Волинській області», де перебував ОСОБА_1, та запропоновано йому надати пояснення по суті службового розслідування. ОСОБА_1 на бланку пояснення зазначив, що перебуває в хворобливому стані та знаходиться на стаціонарному лікуванні, надасть пояснення після виходу на службу. У звязку з цим лейтенантом поліції ОСОБА_9 у присутності лейтенанта поліції ОСОБА_10 був складений акт про відмову надати пояснення ОСОБА_1 від 22.03.2018 ВН№2765/41/17-2018 (а.с.55).
		Таким чином, під час проведення службового розслідування позивачу неодноразово надавалась можливість подати пояснення по суті подій, щодо яких проводилося службове розслідування, однак позивач таким правом не скористався.
		Також суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що станом на 12.06.2018 Дисциплінарний статут Національної поліції України не набрав чинності, тому звільнення його з посади з посиланням на цей нормативно-правовий акт вже саме по собі виключає правомірність оскаржуваних наказів та є підставою для їх скасування, з огляду на таке.
		Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
		Відповідно достатті 16 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 2.5Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою КМУ від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Пунктом 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїнаказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, передбачено, що огляд на стан спяніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (даліспеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
		Згідно із пунктами 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
		У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
		З наведеного слідує, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд - фактично прирівнюється до визнання своєї провини.
		ОСОБА_1 на законну вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного спяніння в порушення зазначених вимог категорично відмовився, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП.
		Такимчином,суддійшоввисновку, що позивачем вчинено негідну поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.
		З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства та встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, та, як наслідок, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.
		Оскільки судом встановлено правомірність спірного наказу відповідача, похідні позовні вимоги позивача щодо поновлення позивача на посаді та стягнення заробітну плату за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягають.
		Таким чином, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 243  246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя В.В. Дмитрук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...