Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/2138/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 05.09.2018. Зареєстровано: 06.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2018.
Дата набрання законної сили: 04.10.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 636/2138/18
		Провадження № 1-кп/636/492/18
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		04 вересня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42017220750000416, внесеному 18 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше не засудженого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 407 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
		За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний Указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (пункт 31 частини першої статті 85, пункт 20 частини першої статті 106).
		Протягом 2014-2015 років Президентом України неодноразово приймались рішення про часткову мобілізацію, а саме: Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 (затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126VІІ), Указ Президента України від 6 травня 2014 року № 454 (затверджено Законом України від 6 травня 2014 року №1240VII), Указ Президента України від 21 липня 2014 року № 607 (затверджено Законом України від 22 липня 2014 року № 1595VІІ), Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 (затверджено Законом України від 15 січня 2015 року № 113VIII).
		Крім того, відповідно до п. 5 Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію», Кабінету Міністрів України було доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність; установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб`єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня повна готовність.
		ОСОБА_4 27 квітня 2015 року Чугуївським РВК Харківської області призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено для подальшого проходження військової служби (навчальні збори) до військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 10 від 27 квітня 2015 року, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія гранатометного відділення стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.ст. 9. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
		Проте, ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище вимогами законодавства, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та тимчасово ухилився від проходження військової служби під час мобілізації на особливий період.
		Так, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, та проходячи її на посаді водія гранатометного відділення стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 9, 11. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, 09 січня 2015 року самовільно без поважних причин залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресом: АДРЕСА_2 , та до 13 квітня 2018 року до місця служби не повертався.
		Вказані дії солдата ОСОБА_4  органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 3 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової військової служби).
		Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, пояснивши суду, що не з`явився вчасно на службу за сімейними обставинами та по тій причині, що не бажав служити в тому колективі.
		Показання ОСОБА_4  є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		За згодою сторін, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.
		Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого:
		- довідки ОСК МВС України в Харківській області № 171-16042018/63210 від 16.04.2018 року, згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 раніше не засуджений (а.к.п. 35);
		- службової характеристики ОСОБА_4 , виданої за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_4  характеризується посередньо, приймав участь в антитерористичній операції, але не є учасником бойових дій, в професійному відношенні підготовлений слабо, над вдосконаленням своїх методичних навичок не працював, статути, настанови та керівні документи знає погано, в колективі не користувався авторитетом (а.к.п. 18 т. 1);
		- медичної характеристики ОСОБА_4 , згідно якої він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.к.п. 22 т. 1); 
		Оцінюючи всукупності всідосліджені докази,суд вважаєвстановленим,що своїмиумисними діями,які виразились у самовільномузалишенні військовоїчастини НОМЕР_1 тривалістю понадодин місяць, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 407 КК України.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, а саме: раніше не засуджений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, приймав участь в антитерористичній операції.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи». 
		При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також, достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, пом`якшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, та всі обставини справи, і вважає, що виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства. 
		Беручи доуваги вказаніобставини вїх сукупностіта відсутністьтяжких наслідків,а такожвраховуючи даніпро особу,суд вважаєза можливеу даномувипадку,призначивши ОСОБА_4 покарання увигляді позбавленняволі,застосувати донього ст.75КК Україниі звільнитийого відвідбування покаранняз випробуванням,одночасно поклавшина засудженогообов`язки,які сприятимутьйого виправленню,оскільки саметаке покарання,на думкусуду,є справедливим,а також,необхідним ідостатнім дляйого виправленнята попередженнявчинення нимнового злочину. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Судових витрат та речових доказів по справі немає.
		Запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 не обирались.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1(один)рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку, негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...