Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7928/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2018. Зареєстровано: 07.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2018.
Дата набрання законної сили: 30.08.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________
		Провадження апел.суду №11-кп/790/2180/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Справа суду 1-ї інстанції № 640/7928/17 
		Категорія: ч.2 ст.27, ч.2 ст.15  п.п.6,11,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		30 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі: 
		головуючого судді             ОСОБА_2 ,
		суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретаря                 ОСОБА_5 ,
		прокурора                     ОСОБА_6 ,
		захисника                     ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинувачених                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12016220490007097 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Харків від 30 травня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Цим вироком, 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, із середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, не одруженого, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше судимого: 1) 04.02.2008 року вироком Маріїнського районного суду Донецької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням ст.ст.75, 76, 104 КК України з іспитовим строком 1 рік; 2) 14.02.2008 року вироком Петровського районного суду м. Донецька за ч.1 ст.186 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 3) 01.02.2010 року вироком Ворошиловського районного суду Донецької області за ч.2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився по відбуттю покарання 03.03.2016р.
		визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст. 27, ч.2 ст.15 - п.п.6, 11, 12, ч.2 ст. 115 КК України та виправдано його за відсутністю в його діях складу злочину.
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Шахтарськ Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, який офіційно не працевлаштований , одруженого, військовозобов`язаного, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 01.06.2004 року судом Шахтарського міського суду Донецької області за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 2) 23.11.2007 року Шахтарським міськім районним судом м. Шахтарську Донецької області за ч.4.ст.186, ст. 304, ч.1 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнився по відбуттю покарання 22.01.2016р.
		визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст. 27, ч.2 ст.15 - п.п.6, 11, 12, ч.2 ст. 115 КК України та виправдано його за відсутністю в його діях складу злочину.
		Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України. 
		 
		 
		 
		Згідно вироку встановлено, що ОСОБА_11 22.11.2016р. близько 20:30 год., будучи в автомобілі марки «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 , біля будинку 5/7 по вул.Гаршина в м.Харкові, незаконно, не маючи на те передбаченого законом дозволу, отримав у не встановленої особи, вогнепальну зброю, а саме: автомат системи Калашникова «АКМ», калібру 7,62 мм, № НОМЕР_2 , виготовлений заводським способом (Ижмаш, СРСР) та придатний для здійснення пострілів (при укомплектуванні штатним магазином придатний до стрільбі у самозарядному режимі), чим незаконно придбав вогнепальну збою, з метою налякати ОСОБА_12 .
		Також, ОСОБА_11 , діючи в групі із ОСОБА_10 та не встановленою особою, 22.11.2016р. у вечірній час (точний період проміжку часу не встановлений), на автомобілі марки «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 незаконно, не маючи на те передбаченого законом дозволу, зберігали та перевозили по м.Харкову вогнепальну зброю, а саме: автомат системи Калашникова «АКМС», калібру 7,62 мм, № НОМЕР_3 , виготовлений заводським способом (Ижмаш, СРСР) та придатний для здійснення пострілів (при укомплектуванні штатним магазином придатний до стрільюи у самозарядному режимі); автомат системи Калашникова «АКМ», калібру 7,62 мм, № НОМЕР_2 , 1963 року випуску, виготовлений заводським способом (Ижмаш, СРСР) та придатний для здійснення пострілів (при укомплектуванні штатним магазином придатний до стрільби у самозарядному режимі) в укомплектуванні з глушником шуму звуку пострілів та оптичним прицілом, пістолет системи Токарева («ТТ») калібру 7,62 мм, № НОМЕР_4 , виготовлений заводським способом та придатний для стрільби в самозарядному режимі (за умови укомплектування штатним магазином. 
		Далі, ОСОБА_13 у групі з ОСОБА_10 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, на автомобілі «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_14 , незаконно, не маючи на те передбаченого законом дозволу, перевезли вказану вогнепальну зброю до Шевченківського району м. Харкова, де ОСОБА_13 та невстановлена особа, заховали їх шляхом затоплення в водоймі та закопування в ґрунті лісосмуги неподалеку від приватного будинку № 52 по вул. Авіахімічна м. Харкова.
		Вищевказану вогнепальну зброю, які ОСОБА_13 незаконно придбав, шляхом отримання від невстановленої особи, зберігав в автомобілі, а також шляхом затоплення в водоймі та закопування в ґрунті лісосмуги , носив, переміщуючи її в автомобілі, без передбаченого законом дозволу, в порушення Наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими, чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, постанови Верховної Ради України «Про право власності на окреме види майна додаток № 1 від 17.06.1992 року, яким передбачено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян -    п.1 зброя, боєприпаси»., Закону України «Цивільного кодексу України» № 435-4 від 16.01.2003 ,ч. 1 ст. 263 КК України.
		Вищевказану вогнепальну зброю ОСОБА_10 незаконно носив, переміщуючи її в автомобілі та зберігав, в автомобілі, а також шляхом затоплення в водоймі та закопування в ґрунті лісосмуги, без передбаченого законом дозволу, в порушення Наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими, чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, постанови Верховної Ради України «Про право власності на окреме види майна додаток № 1 від 17.06.1992 року, яким передбачено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян -    п.1 зброя, боєприпаси», Закону України «Цивільного кодексу України» № 435-4 від 16.01.2003 ,ч. 1 ст. 263 КК України.
		Своїми діями, ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне поводження зі зброєю, тобто носіння, зберігання, придбання, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.
		Своїми діями ОСОБА_10 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне поводження зі зброєю, тобто носіння, зберігання, придбання, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.
		Крім того, ОСОБА_10 в грудні 2016 точний час, місце не встановлені, незаконно, не маючи на то передбаченого законом дозволу придбав 1 магазин до автомату системи АК, з патронами в кількості 18 штук, який в подальшому зберігав у транспортному засобі марки «КІА CERATO», реєстраційний номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_15 , зареєстрований на тимчасово - окупованій території Донецької області, та яким керував ОСОБА_10 на підставі довіреності від 27.10.2016 з правом використання транспортного засобу за межами України та з правом передоручення повноважень третім особам без встановлення строку.
		16.12.2016 близько 20.30, за адресою: м. Київ , вул. Волзька, 46, на підставі ухвали суду Київського району м. Харкова від 15.12.2016 - працівниками поліції проведений обшук транспортного засобу марки КІА CERATO, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , в ході якого виявлено та вилучено: 1 магазин до автомату системи АК, з патронами в кількості 18 штук, які є боєприпасами - мисливськими проміжними патронами калібру 7,62 мм ( 7,62 х39 ОП) призначені для мисливської нарізної зброї відповідно калібру і типорозміру патронника ( карабін « ОП- СКС», «Вулкан» та його модифікації, « АКМС - МФ», « А КМ- МФ», модифікації «Сайга», « Форт» та інші), також можуть бути використані в бойовій вогнепальній зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (автомати, кулемети системи Калашникова, карабіни « СКС», та інші). Надані патрони виготовлені заводським способом та придатні для стрільби.
		Таким чином, ОСОБА_10 , незаконно придбав, зберігав, носив бойові припаси без передбаченого законом дозволу, в порушення Наказу MBС України № 622 від 21.08.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими, чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, частин зброї та вибухових матеріалів, постанови Верховної Ради «Про право власності на окреме види майна додаток № 1 від 17.06.1992 року, яким передбачено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян - п.1 зброя, боєприпаси, Закону України « Цивільного кодексі України» № 435-4 від 16.01.2003 ,ч. 1 ст. 263 КК України.
		Своїми діями ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження з бойовими припасами, тобто носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
		 
		Крім того у вироку вказано, що органами досудового розслідування ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , які раніше неодноразово засуджені за навмисні корисливі злочини, обвинувачуються в тому, що під час відбування покарання в пенітенціарній установі України на території Донецької області, належних висновків щодо суспільно - корисної поведінки не зробили, на шлях виправлення та перевиховання не стали та не відбувши покарання, за вироками судової системи України на тимчасово - окупованій території Донецької області, усвідомлюючи суспільно - небезпечний і протиправний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді протиправного позбавлення життя громадян України, надали добровільну згоду невстановленій під час досудового розслідування особі на ім`я ОСОБА_16 , на продовження злочинної діяльності, а саме виконанні умисного вбивства на замовлення на території України за грошову винагороду.
		Так, приблизно у вересні-жовтні 2016 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 організував вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 на ґрунті особистих неприязних відносин, та будучи замовником вчинення даного кримінального правопорушення підшукав співучасників ОСОБА_17 та ОСОБА_10 з якими уклав угоду на здійснення протиправних дій в його інтересах, пов`язаних із    заподіянням смерті особі за грошову винагороду при наступних обставинах.
		У жовтні 2016 року, невстановлена під час досудового розслідування особа на ім`я ОСОБА_16 , у невстановленому під час досудового розслідування місці, на виконання раніше укладеної угоди, передав ОСОБА_18 та ОСОБА_10 грошову винагороду за виконання умисного вбивства ОСОБА_12 на загальну суму 8000 грн.
		Невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 як, замовник, організатор та активний учасник вчинення злочину:
		- ініціював вчинення злочину проти життя особи та визначив майбутню жертву;
		- підшукав співучасників та залучив останніх в якості виконавців скоєння злочину, та уклав з ними угоду, згідно до якої виконавці зобов`язалися вчинити вбивство особи;
		- особисто керував підготовкою злочину шляхом передачі виконавцям інформації щодо ідентифікаційних ознак жертви, даних про ймовірні маршрути пересування, місця проживання, тимчасового перебування, номер і модель автомобіля ОСОБА_12 ;
		- координував дії ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , щодо оренди житла для спільного проживання співучасників на території м. Харкова, придбання транспортного засобу для оперативного переміщення співучасників і стеження за ОСОБА_12 , придбання засобів зв`язку (мобільних телефонів, сім-карт, тощо) для спілкування між співучасниками, а також технічних засобів стеження за пересуванням транспортного засобу ОСОБА_12 ;
		- погоджував з виконавцями механізм, дату та час вчинення злочину;
		- забезпечив фінансування злочину шляхом передачі грошових коштів у сумі 8000 грн. виконавцям вчинення злочину згідно досягнутої раніше домовленості та укладеної угоди;
		- незаконно придбав, зберігав, переносив (переміщав та транспортував в автомобілі) вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, з метою подальшого її використання під час вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 ;
		особисто брав участь у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_12 , шляхом безпосереднього здійснення пострілів з автоматичної вогнепальної зброї у нього;
		ОСОБА_13 та ОСОБА_10 як виконавці вчинення злочину:
		-  з метою встановлення розпорядку дня ОСОБА_12 та його місцезнаходження, встановили на автомобіль «Фольксваген Туарег», д.н. НОМЕР_7 , яким користався ОСОБА_12 , технічній пристрій GPS -трекер X -Keeper, який призначений для отримання та передачі каналом GSM геоінформації про місцезнаходження об`єкту;
		- з метою конспірації своїх злочинних дій, винаймали житло для спільного проживання співучасників, придбали засоби радіозв`язку (мобільні телефоні, сім-карти тощо) для спілкування щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 на замовлення, придбали автомобіль для оперативного переміщення співучасників і стеження за ОСОБА_12 , технічний засіб для слідкування за пересуванням транспортного засобу, яким користувався ОСОБА_12 ; 
		-  незаконно придбали, зберігали, переносили (переміщали та транспортували в автомобілі) вогнепальну зброї та боєприпаси до неї;
		-  ОСОБА_11 безпосередньо здійснював постріли з вогнепальної зброї в ОСОБА_12 ;
		- після вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_12 , переховували вогнепальну зброю, боєприпаси, глушитель, оптичний приціл, шляхом затоплення в водоймі та закопування в ґрунті лісосмуги поблизу вул. Авіохімічна м. Харкова.
		Так, в листопаді 2016 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, на виконання угоди щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , отримали вказівку від невстановленої особи на ім`я ОСОБА_16 щодо придбання автомобілю з метою здійснення спостереження за ОСОБА_12 та подальшого умисного вбивства останнього.
		На виконання вказівки ОСОБА_11 в групі з ОСОБА_10 із застосуванням мережі Інтернет знайшли повідомлення щодо продажу автомобілю «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 , та отримали на його придбання від невстановленої особи на ім`я ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 2000 доларів США.
		Далі, 20.11.2016 ОСОБА_11 близько 18:00, з метою реалізації спільного злочинного умислу щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 , придбав у ОСОБА_19 по вул. Валентиновській у м. Харкові автомобіль «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 за 2000 доларів США, про, що повідомив співучасникам.
		Продовжуючи свої злочині дії, 22.11.2016 у вечірній час, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, на придбаному автомобілі марки «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 направились в сторону окружної дороги м. Харкова, точне місце під час досудового розслідування не встановлено, де невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 показав в лісосмузі схованку - місцезнаходження вогнепальної зброї з використанням якої, в подальшому планували вчинити умисне вбивство ОСОБА_12 .
		Далі, невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 дістав із схованки вогнепальну зброю, а саме: автомат системи Калашникова «АКМС», калібру 7,62    мм, № НОМЕР_3 ; автомат системи Калашникова «АКМ» калібру 7,62 мм, № НОМЕР_2 в укомплектуванні з глушником шуму звуку пострілів та оптичним прицілом, два магазини до них з набоями, в кількості 47 штук, калібру 7, 62 мм, а також пістолет системи Токарева («ТТ»), калібру 7,62 мм, № НОМЕР_4 , яку продемонстрував ОСОБА_18 та ОСОБА_10 .
		Згідно з висновком судово - балістичної експертизи № 464 від 02.02.2017:автомат Калашникова « АКМС» калібру 7,62 мм, (7,62 х 39 АК), № ТР-2999,1962    року випуску, виготовлений заводським способом (Ижмаш, СРСР) та придатний для здійснення пострілів (при укомплектуванні штатним магазином придатний до стрільби у самозарядному режимі); автомат Калашникова «АКМ» калібру 7,62 мм, (7,62x39 АК), № НОМЕР_8 року випуску, виготовлений заводським способом (Ижмаш, СРСР) та придатний для здійснення пострілів (при укомплектуванні штатним магазином придатний до стрільби у самозарядному режимі); пістолет системи Токарева («ТТ») калібру 7.62. виробництва 1935 року виготовлення, номер НОМЕР_4 , виготовлений заводським та придатний для стрільби в самозарядному режимі за умови комплектування штатним магазином).
		Відповідно до висновку судово - балістичної експертизи № 29 від 04.04.2017, 18 патронів є боєприпасами виготовленими промисловим способом -    мисливськими проміжними патронами калібру 7,62 мм (7,62х 39), призначеними до стрільби з мисливської нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника. Усі патрони придатні до стрільби.
		Згідно з висновком судово - балістичної експертизи № 28 від 28.03.2017 , 29 патронів є боєприпасами виготовленими промисловим способом - бойовими проміжними патронами калібру 7,62 мм (7,62х 39АК ), до нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника ( автомати та кулемети Калашникова, карабін СКС) та іншої зброї відповідного калібру та типорозміру патронника. Усі патрони придатні до стрільби.
		Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 помістили зброю та боєприпаси до транспортного засобу і використовуючи отримані данні від технічного пристрою - GPS трекера, відслідкували місцезнаходження автомобіля ОСОБА_12 , який на той час знаходився за адресою: м. Харків, вул. Гаршина 5/7.
		22.11.2016 близько 23:30, ОСОБА_11 в групі з ОСОБА_10 та невстановленою особою на ім`я ОСОБА_16 , перебуваючи в салоні автомобілю «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , біля будинку 5/7 по вул. Гаршина в м. Харкові, продовжуючи свої злочині дії, направлені на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_12 та свідомо допускаючи їх настання, маючи при собі вищевказану вогнепальну зброю, боєприпаси та навики поводження з вогнепальною автоматичною зброєю, дочекались коли ОСОБА_12 підійде до автомобілю «Фольксваген Туарег» д.н. НОМЕР_7 . Далі, невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 передав ОСОБА_18 вогнепальну зброю з набоями до неї та за вказівкою останнього, діючи узгоджено ОСОБА_11 , здійснив не менше 3 прицільних пострілів в бік ОСОБА_12 з бойової вогнепальної зброї - автомата системи Калашникова «АКМ» калібру 7,62 мм, № НОМЕР_2 . В свою чергу невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 здійснив не менше 7 прицільних пострілів у бік ОСОБА_12 з бойової вогнепальної зброї - автомата системи Калашникова «АКМС» калібру 7,62 мм, № НОМЕР_3 в укомплектуванні з глушником шуму звуку пострілів та оптичним прицілом.
		Далі, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 вважаючи, що довели свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 до кінця, з місця скоєння злочину скрились на автомобілі «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 в сторону приватного сектору Шевченківського району м. Харкова, де ОСОБА_11 та невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 з метою маскування злочинної діяльності, знищення слідової картини, та запобігання викриття співучасників злочину службовими особами правоохоронних органів, заховали вогнепальну зброю, боєприпаси, глушник шуму звуку пострілів, оптичний приціл, шляхом їх затоплення в водоймі та закопування в ґрунті лісосмуги неподалік від приватного будинку № 52 по вул. Авіахімічна у м. Харкові, а автомобіль «OPEL OMEGA» д.н. НОМЕР_1 залишили на подвір`ї біля буд. № 201 «А» по вул. Клочківській у м. Харкові.
		Після чого, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 отримавши вказівку від невстановленої особи на ім`я ОСОБА_16 роз`їхалися у різні місця.
		Злочинними діями ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та невстановленої особи на ім`я ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 1424- А/16 від 12.12.2016, спричинені наступні тілесні ушкодження:
		 поранення грудної клітки, яке має ознаки легкого тілесного ушкодження по критерію короткочасного розладу здоров`я ;
		 відкритий осколковий перелам ліктьової кістки із зсувом, яке має ознаки середнього ступені важкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.
		Злочинний умисел ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , та особи на ім`я ОСОБА_16 , спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 не був доведений до кінця по причинам, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_12 доставлений до КОЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф. Мєщанінова», де йому своєчасно надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу.
		Таким чином, дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (кожного з них ) стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, тобто закінчений замах на умисне вбивство, що скоєно на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
		 
		 
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор вказує, що у вироку зазначено про те, що під час судового розгляду обвинувачені вину у вчиненні злочинів не визнали та від надання показань відмовилися. Проте, не дивлячись на цей факт, суд у вироку неодноразово посилається саме на пояснення обвинувачених та прямо зазначає про версію обвинувачених, про начебто бажання лише налякати ОСОБА_12 при здійсненні в його бік пострілів холостими набоями. Крім того суд зазначає, що такі свідчення обвинувачених не були спростовані стороною обвинувачення під час судового розгляду. На думку прокурора, врахування судом без будь-якої перевірки та дослідження такої версії сторони захисту та подальше виправдання обвинувачених у вчиненні закінченого замаху на вбивство при обтяжуючих обставинах є незаконним, оскільки спростувати таку версію обвинувачених, сторона обвинувачення не мала змоги у зв`язку з тим, що пояснення обвинувачені надали лише під час судових дебатів і на додаткові питання прокурора та суду відповідати відмовились. Також, прокурор зазначає, що суд мав змогу належним чином перевірити такі показання обвинувачених, проте зроблено цього не було.
		Крім того, на думку прокурора, суд незаконно визнав неналежним протокол огляду місця події від 24.11.2016 року та 26 січня 2017 року, протокол слідчого експерименту від 24.11.2016 року, а також проведені по вилученим предметам експертизи, не мотивуючи при цьому належним чином таке своє рішення. Така позиція, на думку прокурора є хибною, оскільки суд не з`ясовував думку ОСОБА_12 з приводу можливого порушення його прав під час проведення слідчих дій. 
		Більш того, прокурор вказує, що за результатом дослідження судом під час судового розгляду доказів, наданих стороною обвинувачення, було беззаперечно встановлено та підтверджено всі ознаки складу злочину, зокрема елементи об`єктивної сторони та експертні дослідження з чого суд мав об`єктивно дійти висновку про існування прямого умислу у обвинувачених на завдання смерті іншій особі. 
		Всі наведені вище обставини, на думку прокурора, а саме невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду, що призвели до необґрунтованості та невмотивованості судового рішення по справі - є беззаперечними підставами для скасування вироку у відповідності до положень ст. 409, 412 ч. 1 КПК України.
		 
		Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, а також думку обвинувачених та їх захисників, які навпаки вказували на законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора належить задоволити частково, з наступних підстав.
		 
		Переглядаючи вирок в межах апеляційних доводів прокурора стосовно невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та його вимоги, щодо скасування вироку, колегія суддів вважає їх слушними, оскільки прокурор під час апеляційного розгляду довів наявність правових і фактичних підстав для цього.
		Висновок суду про виправдання ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 27 ч.2 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, ч.2 ст. 115 КК України, на думку колегії суддів - є передчасним і не ґрунтується на законі, оскільки під час судового розгляду допущено істотні порушення КПК України.
		Відповідно до ст. 370 КПК України, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
		Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалювалюючи виправдувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об`єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав  визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
		Крім того згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПКоднією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд не виконав.
		Так під час судового розгляду суд, враховуючи процесуальну позицію обвинувачених, змінив порядок дослідження доказів  спочатку здійснив допит свідків, дослідження інших доказів, а після цього здійснив заходи, щодо допиту обвинувачених, які від надання показань відмовилися, проте під час судових дебатів обвинувачені в своєму виступі заявили про існування іншої версії подій, ніж це зазначено в обвинувальному акті  зокрема про відсутність умислу у обвинувачених на вбивство ОСОБА_12 , а бажання налякати потерпілого, а тому в магазині були заряджені холості набої. Зазначені показання суд не перевірив шляхом додаткового, або повторного допиту свідків, повторного дослідження інших доказів у справі і при цьому послався лише на них у вироку, як на об`єктивні відомості для виправдання обвинувачених, що встановлені судом під час судового розгляду, які не були спростовані стороною обвинувачення. 
		Така версія сторони захисту, на думку колегії суддів, підлягала додатковій, ретельній перевірці, шляхом проведення повторного допиту свідків, з метою спростування або підтвердження такої версії обвинувачених. Зазначені обставини могли істотно вплинути на висновки суду, з приводу обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, його доведеності, обсягу чи кваліфікації дій або спростування версії сторони захисту чи обвинувачення.
		Натомість суд, без дослідження зазначених обставин, знову перейшов до судових дебатів, закінчивши в такий спосіб дослідження доказів. З урахуванням тієї обставини що при апеляційному розгляді прокурор заперечував існування та обґрунтованість версії сторони захисту, а суд послався на ці обставини у вироку, як на доведений факт, при цьому зазначивши, що обвинувачені відмовилися від дачі показань, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду та істотну неповноту, яка була допущена при судовому розгляді. 
		При цьому належить врахувати пояснення сторони захисту про те що, отримавши в останньому слові зазначені показання обвинувачених, суд відновив розгляд справи, але не перевірив зазначену версію сторони захисту. Зокрема, такий висновок колегія суддів робить на підставі пояснень захисників, наданих ними під час апеляційного розгляду, які наполягали на тому, що обвинувачені відмовилися надавати показання та надавати відповіді на запитання суду та прокурора, проте не на питання захисників давати відповіді не відмовлялися, що судом першої інстанції також не було взято до уваги.
		Як слушно вказував прокурор в своїх апеляційних доводах, з урахуванням вищезазначених обставин, суд взагалі не мав процесуальної можливості посилатися на показання обвинувачених, наданих ними під час останнього слова, оскільки така версія фактично не була досліджена та перевірена, а тому вона не може бути використана судом для зменшення обсягу обвинувачення або виправдання за рештою обвинувачення.
		Більш того, сторона обвинувачення надавала суду висновки експертів ( висновок судово-баластичної експертизи № 425/59 від 23.02.2017 року) з приводу того, що надані на дослідження предмети є боєприпасами, що також не було належним чином досліджено судом першої інстанції.
		Таким чином, аргументуючи висновок про виправдання обвинувачених, суд фактично взяв до уваги лише версію сторони захисту, не перевіривши її у процесуальний спосіб під час судового розгляду.
		Крім того, суд фактично поставив сторони у нерівні умови стосовно подання до суду доказів та доведення перед ним їх переконливості.
		 
		Виходячи зі змісту нормст.22КПК України, суд не має права відмовити стороні судового провадження у дослідженні доказів, якщо вони є належними й допустимими або у з`ясуванні даних, які мають істотне значення у кримінальному провадженні, або покласти певні відомості в основу судового рішення, не перевіривши їх під час судового розгляду за участю сторін кримінального провадження.
		З`ясування та перевірка вказаних обставини могли істотно вплинути на висновки суду, з приводу обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, його доведеності, обсягу чи кваліфікації дій або спростування версії сторони захисту, на що не безпідставно посилається прокурор у своїх апеляційних доводах. Крім того, вказані обставини могли вплинути і на мотиви виправдання у відповідності до положень ст. ст. 373, 284 КПК України, оскільки обвинувачені заявили про відсутність події злочину, а захисники  про відсутність належних та допустимих доказів.
		Отже, висновок суду про виправдання обвинувачених, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.2 ст.15 - п.п.6, 11, 12, ч.2 ст. 115 КК України - є передчасним, оскільки зроблений без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим, виходячи з вимог ст. 370 КПК України.
		Також на думку колегії суддів, виправдання обвинувачених у вчиненні ними злочину, передбаченого 2 ст. 27, ч.2 ст.15 - п.п.6, 11, 12, ч.2 ст. 115 КК України  можливе лише в тому випадку, якщо в діях обвинувачених відсутні ознаки інших злочинів. Суд хоча і зазначив про версію обвинувачених, що пов`язана зі спробою налякати потерпілого холостими пострілами, але, всупереч вимог ч. 3 ст. 337 КПК України не висловив своєї оцінки про наявність чи відсутність ознак хуліганства.
		 
		Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновками суду про те, що ОСОБА_12 мав можливість невмотивовано відмовитись від надання показань в якості свідка.
		Як вбачається з відомостей, які містяться в обвинувальному акті (Т.1 арк.22) потерпілого у кримінальному провадженні немає. Проте об`єктом посягання злочинних дій відповідно до диспозиції ст. 115 КК України є життя та здоров`я людини і в самому обвинувальному акті міститься посилання на висновок судово - медичної експертизи № 1424-А/16 від 12.12.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_12 були спричинені легкі і середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
		Відповідно до положень ч.7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
		Не взявши до уваги вказані обставини, суд спочатку під час підготовчого судового засідання 13.06.17 року (Т.1 арк. 123), не перевіривши обвинувальний акт на відповідність п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, не з`ясувавши обставин відмови ОСОБА_12 від статусу потерпілого призначив судовий розгляд кримінального провадження до судового розгляду, не зважаючи на те, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей, яким чином та в який спосіб і на якому етапі ОСОБА_12 відмовився від статусу потерпілого, отримавши статус свідка. Реєстр матеріалів досудового розслідування ( Т.1 арк. 28-54) також не містить вказаних відомостей. 
		Як вбачається із відомостей, які зафіксовані на звукозаписі судового засідання від 14.07.17 року (Т.1 арк. 153) ОСОБА_12 був викликаний в судове засідання в якості свідка, проте не мотивовано послався на положення ст. 63 Конституції України і від надання показань відмовився, не пояснюючи при цьому саме мотиви своєї відмови, як свідка. 
		Згідно положень п. 3 ч.1 ст. 66 КПК України свідок має право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім`ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім`ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннямистатті 65цього Кодексу не підлягають розголошенню.
		Тобто законодавець чітко визначив право свідка відмовитись від надання показань щодо себе близьких родичів та членів своєї сім`ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім`ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннямистатті 65КПК України не підлягають розголошенню, проте така відмова повинна бути мотивованою. 
		Проте суд, всупереч положень вказаної норми, не з`ясував у ОСОБА_12 мотиви його відмови від надання показань, не з`ясував думку сторін з приводу вказаної обставини, зокрема думку сторони обвинувачення, яка клопотала про допит ОСОБА_12 в якості свідка- очевидця події, після чого перейшов до допиту інших свідків.
		При цьому на аркуші 150 Том 1 міститься розписка ОСОБА_12 , про те, що він отримав пам`ятку про права та обов`язки свідка, які йому були зрозумілі, про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання  ст. ст. 384, 385 КПК України, попереджений.
		Положення ст. 385 КК України передбачають відповідальність свідка за відмову від давання показань без поважних причин. Особа викликана слідчим, прокурором суддею чи судом як свідок, зобов`язана з`явитися в зазначені місце і час. Свідок зобов`язаний дати правдиві показання про відомі обставини. Злочин, передбачений ч.1 ст. 385 КК України вважається закінченим з моменту коли свідок не з`явиться за викликом (і наявні дані про те, що він умисно ігнорує явку) або з`явившись , безпідставно заявить про відмову дати показання. Як відмову, слід розцінювати також і неправдиві заяви про відсутність інформації про події.
		Суд першої інстанції проігнорував вказані норми закону, в результаті чого ОСОБА_12 не був допитаний в судовому засіданні ані в якості потерпілого, ані в якості свідка. Така істотна неповнота судового розгляду, а саме не дослідження судом обставин, з`ясування яких мало істотне значення, об`єктивно перешкодила суду ухвалити законне та справедливе судове рішення.
		З урахуванням того, що чинний КПК України набрав чинності ще 20 листопада 2012 року та на даний час судова практика з подібних питань є усталеною, зазначені норми безпідставно не взято до у ваги судом.
		 
		Крім того, згідно відомостей, що містяться на звукозаписі, судом в порушення вимог ч.2 ст. 349 КПК України, під час судового засідання від 20.06.2017 року (Т.1 арк. 141) не був визначений чіткий перелік доказів, які належить дослідити під час судового розгляду, головуючий суддя лише зазначила, що дослідженню підлягають всі докази, які сторона обвинувачення надасть суду для дослідження.
		Обраний спосіб визначення обсягу дослідження доказів фактично унеможливлює для сторін кримінального провадження визначити обсяг доказів, які будуть досліджуватися. Крім того, за таких обставин колегія суддів взагалі позбавлена можливості перевірити доводи прокурора, щодо неповного дослідження судом першої інстанції доказів у справі, оскільки відсутня ухвала суду першої інстанції, із зазначенням чіткого переліку таких доказів.
		 
		Також колегія суддів вбачає у висновках суду, викладених у вироку, ряд суперечностей, зокрема суд поклав в основу виправдувального вироку версію обвинувачених, щодо подій, які відбулися в жовтні - грудні 2016 року, з якої вбачається фактичне визнання обвинуваченими вини, за пред`явленим обвинуваченням по ч.1 ст. 263 КК України, зокрема про обставини носіння, придбання та зберігання саме двох автоматів Калашнікова. Натомість, суд першої інстанції, звузив обсяг обвинувачення ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за ч.1 ст. 263 КК України, зазначивши при цьому (том 3 арк. 195), що обставини зазначені в обвинувальному акті, за яких обвинувачені, разом із невстановленою особою, 22.11.2016р. дістали зі схованки вогнепальну зброю, а саме: автомат системи Калашникова «АКМС», калібру 7,62    мм, № НОМЕР_3 ; автомат системи Калашникова «АКМ» калібру 7,62 мм, № НОМЕР_2 в укомплектуванні з глушником шуму звуку пострілів та оптичним прицілом, два магазини до них з набоями, в кількості 47 штук, калібру 7, 62 мм, а також пістолет системи Токарева («ТТ»), калібру 7,62 мм, № НОМЕР_4 , яку невстановлена особа продемонструвала ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , з метою вбивства ОСОБА_12 , вході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
		Колегія суддів, вбачає в таких висновках суду першої інстанції істотні суперечності, оскільки не зрозуміло, чому суд першої інстанції у випадку виправдання приймає за основу надані обвинуваченими під час судових дебатів пояснення, а в іншій частині обвинувачення такі самі відомості судом першої інстанції не приймаються.
		 
		 
		 
		Більш того,як вбачаєтьсяз правовоговисновку,який міститьсяв постанові ВерховногоСуду Українивід 25червня 2015 рокуу справі № № 5-111кс15 з приводу застосування статті 384 КПК:
		а) право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід`ємною складовою права обвинуваченого на захист;
		б) порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону, і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом;
		в) прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акта, повинен роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз`яснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування;
		г) суд під час підготовчого судового засідання повинен роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам`ятці про права та обов`язки;
		д) невиконання прокурором вимог статті 384 КПК, в силу вимог пункту третьогочастини третьої статі 314 КПК, є підставою для повернення обвинувального акта прокуророві;
		е) невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог статті 384КПК є безумовною підставою для скасування судових рішень вищими судами.
		З відомостей кримінального провадження вбачається, що під час проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції головуючим суддею в складі колегії суддів, право на проведення судового розгляду судом присяжних обвинуваченим в повному обсязі не роз`яснювалося. Головуючий суддя лише запитала, чи відомо обвинуваченим про існування в них права на суд присяжних. Проте, на думку колегії суддів, повним виконанням вимог судом першої інстанції закону є і з`ясування у кожного з обвинувачених чи є в них відповідні клопотання про проведення судового розгляду судом присяжних, а також особисте роз`яснення певних правових наслідків таких процесуальних дій. Таким чином, суд першої інстанції фактично звузив права обвинувачених на розгляд кримінального провадження судом присяжних, не роз`яснивши доступно та зрозуміло певні процесуальні наслідки, що є невід`ємною складовою права обвинуваченого на захист. 
		Невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог статті 384 КПК України , а, також інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема істотна неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які були встановлені під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку - є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Одже , колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення  є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов`язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо неналежного дотримання судом вимог, передбачених ст. 370 КПК України, а саме в частині обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а також внаслідок неповноти судового розгляду, оскільки дослідження певних підстав пов`язаних з обґрунтованістю обвинувачення та можливістю призначення покарання випливає з даних встановлених при розгляді в суді апеляційної інстанції, а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та містять істотні суперечності, що передбачено в якості підстав для скасування вироку п.1, 2 ч.1 ст. 410; п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 411; ч.1 ст. 412 КПК України.
		Між тим, дотримання судом вимог КПК України, у даному випадку, тобто з урахуванням процесуальної позиції сторони захисту, значною мірою впливає на правильність застосування закону про кримінальну відповідальність.
		Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, згідно апеляційних доводів прокурора, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 409; п.1,2 ч.1 ст. 410, п.п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 411 КПК України. 
		Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК Українипереліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 2, 15,16, ч.1 ст.7 КПК України - законність, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Разом зцим належитьврахувати те,що необхідність дотриманняпри судовомурозгляді вказанихзагальних засадсудочинства підтверджуєтьсяпрактикою Європейськогосуду тазмістом нормЄвропейської конвенціїз правлюдини,які відповіднодо ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  є частиною національного законодавства , а в даному випадку це правові висновки рішень у справах «Лобо Мачадо проти Португалії», «Мантованеллі проти Франції»де суд дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначивши наступне: одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати та оспорювати їх, а суд має створити необхідні умови для сторін, а в деяких випадках і застосовувати«обмежену» активність, з метою, щоб: 1) утримувати «надмірну» активність сторін, щоб вона не вийшла за межі законної поведінки; 2) процесуально надавати допомогу тій стороні, яка в силу певних (не завжди об`єктивних) причин не в змозі користуватися наданими їй процесуальними правами (субсидіарна активність суду).
		 
		З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в повному обсязі та призначити новий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в суді першої інстанції.
		Решту апеляційних доводів прокурора колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Оскільки колегія суддів погоджується лише з частиною доводів прокурора, подана апеляційна скарга задовольється частково, в частині скасування судового рішення з наведених вище підстав.
		Разом з цим, колегія суддів вбачає неконкретність обвинувачення по епізоду вчинення замаху на вбивство, оскільки згідно обвинувального акту з формулювання обвинувачення не вбачається вказівки на відстань, з якої здійснювалися постріли, незважаючи на той факт, що на аркуші 219 Том № 2 міститься висновок експерта № 433-МК/16, відповідно до якого не виключено, що постріли з вогнепальної зброї відбувалися із «неблизької дистанції». У відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, - доказування події злочину (часу, місця, способу) - є обов`язковим. 
		При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України з проведенням детальної перевірки під час підготовчого судового засідання обвинувального акту на відповідність вимогам ст. 291 КПК України із обов`зковим з`ясуванням статусу ОСОБА_12 , для реалізації його прав як потерпілого або свідка. Крім того суду першої інстанції належить ретельно дослідити версію сторони захисту щодо подій, які відбувалися в жовтні  грудні 2016 року, зокрема встановлення механізму здійснення пострілів, відстані їх завдання, версію щодо холостих набоїв. Також суду першої інстанції належить роз`яснити обвинуваченим їх право на суд присяжних, із обов`язковим з`ясуванням їх чіткого ставлення до формування такого складу суду.
		Відповідно до вимог ст.ст. 197 ч.1, 331, 419 ч. 1 п.3 КПК України, з урахуванням наявності існування ризиків,передбачених п.п. 1,4 ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та правоохоронних органів, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає можливим та необхіднимзадоволити клопотання прокурора та продовжити запобіжний захід стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою до 1 жовтня 2018 року включно стосовно кожного.
		При цьому, колегія суддів розглядала та встановлювала ризики, що передбачені положеннями ст. 177 КПК України, щодо кожного обвинуваченого індивідуально, враховуючи зокрема стан здоров`я ОСОБА_10 , проте судом було встановлено існування ідентичних ризиків стосовно обох обвинувачених, які унеможливлюють обрання будь якого іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1,2,3; 410 п.п. 1,2; ст. 411 ч.1 п. 1, 3, 4; ст. 412 ч.1; 418, 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора  задоволити частково.
		Вирок Київського районного суду м. Харків від 30 травня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10  скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Продовжити запобіжний захід стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою до 1 жовтня 2018 року включно стосовно кожного.
		Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді
		 
		 
		________________ ________________ _______________
		ОСОБА_2 ОСОБА_3         ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...