Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/4123/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2018. Зареєстровано: 08.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		05 вересня 2018 року № 810/4123/18
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І., 
		представника позивача: ОСОБА_1, 
		представника відповідачів:ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж Трейдінг Компані» доГоловного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної службипровизнання протиправними рішень та зобовязання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Беверідж Трейдінг Компані» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України, у якому позивач просить суд:
		- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови у реєстрації податкової накладної №260141/526 від 26.03.2018 та зобовязати ДФС зареєструвати податкову накладну №260141/526 від 26.03.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;
		- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови у реєстрації податкової накладної №260142/526 від 26.03.2018 та зобовязати ДФС зареєструвати податкову накладну №260142/526 від 26.03.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
		22 серпня 2018 року, до початку розгляду справи по суті, від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зміну предмету позову (уточнення позовних вимог), з урахуванням якої позивач просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.04.2018 №657772/38737621 та зобовязати ДФС зареєструвати податкову накладну №260141/526 від 26.03.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.03.2018 №260142/526 та зобовязати ДФС зареєструвати податкову накладну №260142/526 від 26.03.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Протокольною ухвалою суду від 27.08.2018 заяву позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду судом.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оспорюваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у звязку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідні податкові накладні.
		Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оспорюваних рішень не врахував, у звязку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкових накладних.
		Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відмова у реєстрації податкових накладних обумовлена ненаданням позивачем документів, що свідчать про безпосереднє здійснення господарських операцій, за наслідками якої їх було складено.
		У судовому засідання представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
		Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		25 березня 2014 року між ТОВ «Беверідж Трейдінг Компані» (постачальник) та ТОВ «Посад» (покупець) був укладений договір поставки №000305 (а.с. 98-101), у порядку та на умовах якого постачальник зобовязувався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити алкогольні та безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних.
		Згідно з пунктами 2.7, 2.9 договору поставки №000305, покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або шляхом внесення грошей у касу постачальника у строк, що не перевищує 21 день з моменту передачі продукції.
		Судом встановлено, що 26.03.2018 ТОВ «Беверідж Трейдінг Компані» у рамках договору поставки №000305 відвантажило, поставило та передало у власність ТОВ «Посад» алкогольні напої в асортименті на загальну суму 207954,00 грн., у тому числі ПДВ 34659,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.03.2018 №РН-26-000158, №РН-26-000159, товарно-транспортними накладними від 26.03.2018 №000147, №000148 (а.с. 102-107).
		За фактом настання першої з подій (поставки товару) позивач склав та подав для реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 26.03.2018 №260141 на суму 107280,00 грн., у тому числі ПДВ 17880,00 грн. (а.с. 12), від 26.03.2018 №260142 на суму 100674,00 грн., у тому числі ПДВ 16779,00 грн. (а.с. 30).
		2 квітня 2018 року позивач отримав квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено у звязку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (а.с. 14; 32).
		У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
		На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення (а.с. 15; 33) з поясненнями та копіями відповідних документів, у тому числі вказаних договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а також документів щодо походження реалізованого позивачем ТОВ «Посад» товару (а.с. 17-20; 35-38; 98-101; 102-107 ).
		Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорювані рішення від 19.04.2018 №657772/38737621 та №657773/38737621, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 26.03.2018 №260141 та №260142 у звязку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (а.с. 21-22; 40-41).
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
		Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ОСОБА_3 кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
		Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
		Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
		Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
		При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
		Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
		Зі змісту Квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність ОСОБА_3 накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку» (далі - Критерії № 959).
		З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації ОСОБА_3 накладних.
		Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність ОСОБА_3 накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959.
		Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
		Відзив ДФС також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.
		Відповідно, контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відповідність ОСОБА_3 накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.
		Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
		- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
		- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
		- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
		- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
		- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ОСОБА_3 кодексу України;
		- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ОСОБА_3 кодексу України (далі - Кодекс);
		- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
		Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
		Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.
		Крім того, відповідачем також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.
		При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
		З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:
		1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
		2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
		Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
		Разом з тим, реєстрація поданих позивачем ОСОБА_3 накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».
		Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до ОСОБА_3 накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію ОСОБА_3 накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.
		В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
		Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
		Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та ОСОБА_3 накладних.
		Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).
		Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав надання документів, які складені з порушенням законодавства, контролюючий орган зобовязаний вказати конкретні документи (їх реквізити) та зазначити, у чому полягає порушення.
		Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про їх складення з порушенням вимого законодавства без конкретизації, які саме документи містять недоліки, що не дозволяють приймати їх до податкового і бухгалтерського обліку, та у чому такі недоліки полягають.
		Зміст оспорюваних рішень; відзиву на позовну заяву та пояснень представника позивача, наданих у ним у судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не перевіряла їх відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обовязкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не зясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу. 
		У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.
		Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Посад» щодо поставки алкогольних напоїв; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
		Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних рішень. 
		Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваних рішень та підстав їх прийняття під час розгляду справи не надав, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів, навіть не врахувавши, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних у даному випадку була не недостатність документів, а невідповідність їх вимогам чинного законодавства.
		Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.04.2018 №657772/38737621 та №657773/38737621 прийняті необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію ОСОБА_3 накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 7048,00 грн. Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені внаслідок протиправних дій Головного управління ДФС у Київській області, що виразились у зупиненні поданих на реєстрацію податкових накладних та прийняття останнім протиправних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.04.2018 №657772/38737621 та №657773/38737621.
		Зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж Трейдінг Компані» від 26.03.2018 №260141/526, від 26.03.2018 №260142/526.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж Трейдінг Компані» (ідентифікаційний код 38737621, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Дата складення повного рішення суду 07.09.2018.
		 
		 
		Суддя Леонтович А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...