Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 314/1881/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2018. Зареєстровано: 09.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2018.
Дата набрання законної сили: 08.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа № 314/1881/18 
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Єдиний унікальний № 314/1881/18                                 Головуючий в 1 інст. Мануйлова Н.Ю.
		Провадження №33/778/503/18                                         Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
		Категорія ч.2 ст.172-6 КУпАП
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 серпня 2018 року                                                місто Запоріжжя
		 
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області Дадашева С.В., за участю прокурора Бреславської Т.В., захисника-адвоката Семенченко Н.В., розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за апеляційною скаргою останньої на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 червня 2018 року, якою
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, працюючу молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 55)», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
		визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень. Стягнуто судовий збір в розмірі 352,40 гривень.
		 
		 
		 
		Згідно з постановою суду, молодший інспектор відділу нагляду і безпеки «ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 55)» ОСОБА_3, будучи згідно з пп.«д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», приміткою до ст.172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.172-6 КУпАП та згідно з абз.14 ч.1 ст.1 цього ж Закону, суб'єктом декларування, 04 березня 2017 року придбала квартиру загальною площею 59,25 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року (тобто суму 80000 грн), та, у порушення вимог ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» повідомила про суттєву зміну в майновому стані з порушенням встановленого 10-денного строку, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст.172-6 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року).
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вищевказану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі закрити. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що фактичним днем виявлення адміністративного правопорушення є 05 березня 2018 року, оскільки в цей день прокуратурою Запорізької області було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість в протоколі не зазначено дату отримання цих матеріалів. А тому вважає, що на момент розгляду матеріалів в суді сплили строки накладення адміністративного стягнення.
		Заслухавши захисника-адвоката Семенченко Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила постанову суду скасувати, а провадження закрити; прокурора Бреславську Т.В. та працівника поліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, - ОСОБА_4, із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.
		Частиною другою ст.172-6 КУпАП передбачена відповідальність в т.ч. за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
		Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
		При цьому склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-6 КУпАП, є формальним, характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків.
		Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у бездіяльності суб'єктів декларування - неповідомленні про суттєві зміни у майновому стані, або несвоєчасному повідомленні про такі зміни.
		Відповідно до пп. «д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 є суб'єктом декларування та зобов'язана у визначеному Законом порядку подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
		Відповідно до положень частини 2 статті 52 Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної пенітенціарної служби, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, 04 березня 2017 року придбала квартиру загальною площею 59,25 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.
		Згідно з копією договору купівлі-продажу, вартість вказаної квартири становить 267182 гривень (а.с.11-12). Зазначена вартість перевищує 50 мінімальних прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня 2017 року, тобто ОСОБА_3, відповідно до вимог ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», повинна була повідомити НАЗК про суттєві зміни у майновому стані протягом 10 днів, а саме до 14 березня 2017 року.
		Проте, в порушення вказаних вимог Закону, ОСОБА_3 не повідомила в установлений строк та в установленому порядку про такі зміни.
		Зазначене повідомлення здійснено ОСОБА_3 лише 13 червня 2017 року.
		При цьому, будь-яких обставин, які б об'єктивно унеможливлювали подання ОСОБА_3 відповідного повідомлення у передбачений Законом строк, не вбачається, а ті, на які вказала остання, не можуть бути визнані поважними.
		Так, зокрема, доводи ОСОБА_3 про те, що вона не знала, що їй необхідно повідомляти до НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані, є непереконливими, в т.ч. з огляду на посаду, яку вона обіймає. 
		Таким чином, суд першої інстанції належним чином проаналізував досліджені докази, надав цим доказам правильну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
		Разом з цим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що на неї накладено адміністративне стягнення після закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, заслуговують на увагу.
		Так, згідно з вимогами ч.3 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		З даної норми вбачається, що строк накладення стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, має відраховуватися з дня його виявлення.
		Разом з цим, діючим законодавством чітко не визначено, що слід розуміти під виявленням правопорушення.
		Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Про це ЄСПЛ зокрема зазначає у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Така правова позиція узгоджується зі ст.8 Конституції України, відповідно до якої, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Як зазначено вище, 04 березня 2017 року ОСОБА_3 набула право власності на квартиру , вартість якої складає 267 200 грн. 
		Повідомлення до НАЗК про суттєві зміни у майновому стані нею здійснено 13 червня 2017 року. 
		Ці відомості внесені до Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування та оприлюднені на офіційному веб-сайті НАЗК, тобто є загальнодоступними. 
		Крім того, згідно з відомостями, які також оприлюднені на веб-сайті НАЗК та є загальнодоступними, 23 лютого 2018 року ОСОБА_3 подала електронну щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, у якій відобразила відомості про дату придбання вказаної квартири та її вартість. 
		Як вбачається з матеріалів справи, перевірка відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» за фактом несвоєчасного повідомлення ОСОБА_3 про суттєві зміни у майновому стані НАЗК не проводилась. 
		Лише на початку березня 2018 року таку перевірку розпочато прокуратурою Запорізької області.
		При цьому, як свідчать матеріали справи, 05 березня 2018 року прокуратура області вже мала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо дати набуття ОСОБА_3 права власності на вищевказану квартиру; в цей же день здійснено перегляд як повідомлення останньої про суттєві зміни у майновому стані так і її електронної декларації (а.с.25-36). 
		Таким чином, навіть не приймаючи до уваги оприлюднення 13 червня 2017 року і загальнодоступність повідомлення ОСОБА_3 про суттєві зміни у майновому стані, станом на 05 березня 2018 року спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції (згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про запобігання корупції») володів достатньою інформацію про вищевказане правопорушення, тобто правопорушення фактично було виявлене. 
		Викладене свідчить про те, що на час розгляду справи судом першої інстанції, тобто станом на 14 червня 2018 року, строки, передбачені ст.38 КУпАП, закінчились, на що обґрунтовано вказано в апеляційній скарзі.
		З висновками суду першої інстанції про те, що датою виявлення правопорушення в даному випадку є 10 квітня 2018 року, оскільки саме в цей день докази щодо вчинення ОСОБА_3 правопорушення (тобто матеріали проведеної прокуратурою перевірки) надійшли до Управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ Національної поліції України, яке жодних дій щодо витребування чи отримання доказів у даній справі не вчиняло, а тим більше з доводами працівника поліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, - ОСОБА_4, про те, що фактичним днем виявлення правопорушення є дата складання вказаного протоколу - 26 квітня 2018 року, погодитись неможна, як з такими, що не узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки несвоєчасне проведення ефективної адміністративної перевірки не може бути підставою для штучного подовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.
		Такий висновок узгоджується і з правовою позицією, викладеною у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією.
		Таким чином, на момент розгляду судом першої інстанції даної справи закінчились строки, передбачені ст.38 КУпАП.
		Оскільки суд першої інстанції поза межами строків, визначених у ст.38 КУпАП, наклав на ОСОБА_3 адміністративне стягнення, оскаржувану постанову неможна визнати законною та обґрунтованою, а тому вказана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи судом першої інстанції, відповідно і на час апеляційного розгляду, строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.3 ст.38 КУпАП.
		Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 червня 2018 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, скасувати.
		На підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрити, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя Апеляційного суду
		Запорізької області                                                С.В. Дадашева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...