Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2222/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2018. Зареєстровано: 10.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" вересня 2018 р.           Справа№ 910/2222/18
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Жук  Г.А.
		суддів:            Мальченко  А.О. 
		          Дикунської  С.Я. 
		  
		за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №623/18 від 19.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3939/18 від 03.07.2018) Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018
		у справі №910/2222/18 (суддя - Сташків Р.Б.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
		до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
		 
		за участю представників учасників справи:
		від позивача -  Покровська О.Ю., довіреність № 002/02 від 28.12.2017
		від відповідача - Гуленко Ю.М., довіреність № 27-279/18 від 05.01.2018
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2018):
		1) визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, яка була розповсюджена на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) www.fg.gov.ua відносно Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», а саме: 
		в прес-релізі від 13 лютого 2018 року під назвою: «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ У ВІДКРИТОМУ ЛИСТІ ЗАКЛИКАВ КЕРІВНИКІВ ДІЮЧИХ БАНКІВ НЕ СПРИЯТИ НЕДОБРОСОВІСНИМ ДІЯМ КОЛИШНІХ АКЦІОНЕРІВ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ БАНКІВ»:
		«Найкричущіші випадки розгортаються довкола таких банків як ПАТ «УкрІнБанк» (кінцевий власник істотної участі з найбільшою часткою Клименко В.О.), де колишні акціонери, здобувши у судах ситуативні перемоги щодо оскарження рішень про віднесення їх банків до категорії неплатоспроможних, «вибили» з держреєстрів уповноважених осіб Фонду гарантування, заволоділи активами банків, при цьому - залишивши борги Фонду гарантування, а зрештою - і всім діючим банкам, які у т.ч. за рахунок своїх внесків та спецзборів змушені будуть їх повертати». Зараз ці колишні акціонери намагаються у найкоротший строк реалізувати активи банків». «Нам також відомо про звернення колишніх акціонерів та ТОП- менеджерів таких фінустанов до діючих банків із пропозиціями придбати активи цих неплатоспроможних банків. А крім того - із запитами про відкриття нових кредитних ліній для них та афілійованих з ними юридичних осіб, які, користуючись ситуацією, припинили виконувати свої уже існуючі зобов'язання перед ПАТ «УкрІнБанк»». Фонд гарантування закликає діючі банки бути обачними при виборі своїх партнерів та ретельно зважувати усі обставини перед прийняттям рішень. Ми закликаємо банки бути свідомими того, що подібні дії акціонерів є фактично злочинними спробами нанести мільярдні збитки державі та кредиторам цих банків. Ніхто з них навіть не обіцяє повернути державі виплачені у межах гарантованої суми відшкодування кошти, так само - як і розрахуватися із кредиторами. Тому ми закликаємо вас, професійних та відповідальних банкірів, які завоювали на ринку ім'я та дорожать ним, - не ставати частиною оборудки, не фінансувати афери та не заохочувати дії акціонерів ПАТ «УкрІнБанк», які ставлять під удар стабільність Фонду гарантування і як наслідок - усієї банківської спільноти». Довідково: «Перереєстрація юрособи дозволяє великим позичальникам, серед яких чимало афілійованих із акціонерами банку осіб, уникнути погашення своїх кредитів. «Іменем Закону України» винесено рішення - передати усі активи в управління "правонаступнику» банку ПАТ «УКРІНКОМ», а всі зобов'язання - пробачити/залишити за Фондом гарантування. 
		2) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) спростувати недостовірну інформацію про Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» аналогічним способом - шляхом розміщення на веб - сайті www.fg.gov.ua спростування наступного змісту:
		«СПРОСТУВАННЯ»
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спростовує недостовірну інформацію, оприлюднену 13.02.2018 року в прес-релізі під назвою: «ФОНД ГАРАНТУВАНН ВІДКРИТОМУ ЛИСТІ ЗАКЛИКАВ КЕРІВНИКІВ ДІЮЧИХ БАНКІВ НЕ СПРИЯТИ НЕДОБРОСОВІСНИМ ДІЯМ КОЛИШНІХ АКЦІОНЕРІВ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ БАНКІВ», про те, що:
		«Найкричущіші випадки розгортаються довкола таких банків як ПАТ «УкрІнБанк» (кінцевий власник істотної участі з найбільшою часткою Клименко В.О.), де колишні акціонери, здобувши у судах ситуативні перемоги щодо оскарження рішень про віднесення їх банків до категорії неплатоспроможних, «вибили» з держреєстрів уповноважених осіб Фонду гарантування, заволоділи активами банків, при цьому - залишивши борги Фонду гарантування, а зрештою - і всім діючим банкам, які у т.ч. за рахунок своїх внесків та спецзборів змушені будуть їх повертати». Зараз ці колишні акціонери назмагаються у найкоротший строк реалізувати активи банків». «Нам також відомо про звернення колишніх акціонерів та ТОП- менеджерів таких фінустанов до діючих банків із пропозиціями придбати активи цих неплатоспроможних банків. А крім того - із запитами про відкриття нових кредитних ліній для них та афілійованих з ними юридичних осіб, які, користуючись ситуацією, припинили виконувати свої уже існуючі зобов'язання перед ПАТ «УкрІнБанк»». Фонд гарантування закликає діючі банки бути обачними при виборі своїх партнерів та ретельно зважувати усі обставини перед прийняттям рішень. Ми закликаємо банки бути свідомими того, що подібні дії акціонерів є фактично злочинними спробами нанести мільярдні збитки державі та кредиторам цих банків. Ніхто з них навіть не обіцяє повернути державі виплачені у межах гарантованої суми відшкодування кошти, так само - як і розрахуватися із кредиторами. Тому ми закликаємо вас, професійних та відповідальних банкірів, які завоювали на ринку ім'я та дорожать ним, - не ставати частиною оборудки, не фінансувати афери та не заохочувати дії акціонерів ПАТ «УкрІнБанк», які ставлять під удар стабільність Фонду гарантування і як наслідок - усієї банківської спільноти». Довідково: «Перереєстрація юрособи дозволяє великим позичальникам, серед яких чимало афілійованих із акціонерами банку осіб, уникнути погашення своїх кредитів. «Іменем Закону України» винесено рішення - передати усі активи в управління «правонаступнику» банку ПАТ «УКРІНКОМ», а всі зобов'язання - пробачити/залишити за Фондом гарантування. 
		Позов обґрунтований тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено щодо Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» недостовірну та негативну інформацію, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової інформації.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 (повний текст якого складено 11.06.2018) у позові відмовлено повністю. 
		Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 15, 201, 277 ЦК України, дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено порушення його немайнового особистого права у зв'язку із розповсюдженням інформації, яку останній просив визнати недостовірною. Крім того, судом було встановлено, що частина розповсюдженої інформації стосується фізичної особи Клименка В.О., тоді як, правових підстав для пред'явлення позову про визнання недостовірною та спростування цієї частини інформації від імені та в інтересах названої фізичної особи позовна заява не містить. Позивачем, за висновками місцевого господарського суду, не було обґрунтовано та не доведено порушення саме прав позивача поширенням інформації щодо Клименка В.О. 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ «Українська інноваційна компанія», 19.06.2018 подав апеляційну скаргу №623/18 від 19.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3939/18 від 03.07.2018), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/2222/18 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права. Так, апелянт вказує на те, що місцевий господарський суд у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, дійшов необґрунтованого висновку про недоведення позивачем порушення його прав. Зокрема, за доводами апелянта, судом не було надано оцінки доводам позивача про те, що він є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», а тому оприлюднена відповідачем інформація шкодить його репутації. Також сторона стверджує, що розповсюджена відповідачем інформація може скласти негативну думку про неплатоспроможність і неможливість виконання своїх зобов'язань ПАТ «Українська інноваційна компанія».
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/2222/18 відкрито апеляційне провадження. В порядку підготовки справи до розгляду відповідачу був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, пояснень тощо. 
		17.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що апелянтом не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між оприлюдненою відповідачем інформацією та будь-якими негативними наслідками, які настали для позивача. Також відповідач зазначає, що опублікована ним інформація не може порушувати права позивача, оскільки не принижує ділову репутацію ПАТ «Українська інноваційна компанія». За доводами відповідача, позивач не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», а тому судом правомірно було відмовлено в задоволенні позову у даній справі. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва розглядається справа № 761/7265/18 за позовом Клименка В.О. до Фонду гарантування про спростування недостовірної інформації.    
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 справу призначено до розгляду на 05.09.2018.
		Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення  - скасувати.
		Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) в прес-релізі від 13 лютого 2018 року під назвою: «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ У ВІДКРИТОМУ ЛИСТІ ЗАКЛИКАВ КЕРІВНИКІВ ДІЮЧИХ БАНКІВ НЕ СПРИЯТИ НЕДОБРОСОВІСНИМ ДІЯМ КОЛИШНІХ АКЦІОНЕРІВ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ БАНКІВ» викладено наступну інформацію:
		«Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звертається із відкритим листом до керівників діючих банків України із закликом проявити свою свідому професійну і громадянську позицію. Повний текст відкритого листа Фонду гарантування до керівників діючих банків:
		Відкритий лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		керівникам діючих банків 
		Шановні колеги!
		Безпрецедентна ситуація, що склалася на банківському ринку України, зухвалі, а подекуди і відверто аморальні та недобросовісні дії декого з колишніх акціонерів банків, що ліквідуються, змушують Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) бити на сполох та заручатися підтримкою професійної і відповідальної банківської спільноти, для якої власне ім'я - не порожні слова. Адже на кону - репутація та стабільність усіє банківської системи України.
		За останні п'ять років Національний банк України передав в управління Фонду гарантування 96 банків. Ні на один день, навіть у часи, коли регулятор виводив з ринку по 33 банки (2014,2015рр), а сума виплат гарантованого відшкодування вкладникам сягала 50 млрд грн за рік (2015 р) - Фонд гарантування не знехтував своїм обов'язком: усім вкладникам (за цей час їх було майже два мільйони осіб), повернув у межах гарантованої суми свої кошти. Загалом за цей період ми виплатили майже 90 мільярдів гривень. Левову частку цієї колосальної суми Фонд гарантування запозичив з державного бюджету під ринкові до 12,5% річних. Від початку ми розуміли, що це надто висока ціна. Але не піти на цей крок - означало б не тільки зруйнувати банківську систему, а похитнути стабільність усієї країни. Фонд гарантування став буфером, який прийняв і до цих пір змушений тримати основний удар, нанесений кризою.
		Натомість, більшість колишніх акціонерів та ТОП-менеджерів банків, що своїми рішеннями та ризиковою діяльністю довели їх до неплатоспроможності, не відчувають за це жодної відповідальності. При цьому бажання дистанціюватися від проблем своїх колишніх партнерів - клієнтів збанкрутілих банків, недостатність майна для розрахунку з кредиторами - навіть не найбільше зло. Найкричущіші випадки розгортаються довкола таких банків як ПАТ «УкрІнБанк»  (кінцевий власник істотної участі з найбільшою часткою Клименко О. В.) та АТ «ЗЛАТОБАНК»  (кінцевий власник істотної участі з найбільшою часткою Якіменко О. А.), де колишні акціонери, здобувши у судах ситуативні перемоги  щодо оскарження рішень про віднесення їх банків до категорії неплатоспроможних, «вибили» з держреєстрів уповноважених осіб Фонду гарантування, заволоділи активами банків, при цьому - залишивши борги Фонду гарантування, а зрештою - і всім діючим банкам, які у т.ч. за рахунок своїх внесків та спецзборів змушені будуть їх повертати.
		  Зараз  ці колишні акціонери намагаються у найкоротший строк реалізувати активи банків.  У найкоротший - тому що крапка у судових справах ще не поставлена: винесені «Іменем Закону України» проти народу України рішення - оскаржуються Фондом гарантування і оскаржуватимуться до того моменту, поки справедливість, здоровий глузд і врешті-решт законність не візьмуть гору.
		Держава в особі Фонду гарантування уже виплатила вкладникам цих банків 2,5 млрд грн. Крім того, ще майже на 10 млрд грн акцептовано вимоги інших кредиторів цих банків (приміром, майже 1 млрд грн АТ «ЗЛАТОБАНК» винен Національному банку). Саме управління активами цих банків та їх продаж - джерело для задоволення кредиторських вимог.   
		Сьогодні до Фонду гарантування надходять повідомлення про виставлення на продаж сторонніми особами активів ПАТ «УкрІнБанк» та АТ «ЗЛАТОБАНК» без відома та без дотримання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Нам також відомо про звернення колишніх акціонерів та ТОП-менеджерів таких фінустанов до діючих банків із пропозиціями придбати активи цих неплатоспроможних банків. А крім того - із запитами про відкриття нових кредитних ліній для них та афілійованих з ними юридичних осіб, які, користуючись ситуацією, припинили виконувати свої уже існуючі зобов?язання перед ПАТ «УкрІнБанк» та АТ «ЗЛАТОБАНК».
		Фонд гарантування закликає діючі банки бути обачними при виборі своїх партнерів та ретельно зважувати усі обставини перед прийняттям рішень. Ми закликаємо банки бути свідомими того, що подібні дії акціонерів є фактично злочинними спробами нанести мільярдні збитки державі та кредиторам цих банків.
		Ніхто з них навіть не обіцяє повернути державі виплачені у межах гарантованої суми відшкодування кошти, так само - як і розрахуватися із кредиторами. Тому ми закликаємо вас, професійних та відповідальних банкірів, які завоювали на ринку ім'я та дорожать ним, - не ставати частиною оборудки, не фінансувати афери та не заохочувати дії акціонерів ПАТ «УкрІнБанк» та АТ «ЗЛАТОБАНК», які ставлять під удар стабільність Фонду гарантування і як наслідок - усієї банківської спільноти.           
		   У свою чергу Фонд гарантування вживатиме усіх передбачених чинним законодавством методів задля повернення цих банків у правову площину та відновлення свого контролю над активами. Усі факти неправомірних відчужень майна банків будуть оскаржені, а активи - повернуті. Фонд гарантування ніколи не відмовиться від боротьби за них.
		Сьогодні, після того як з банківського ринку України фактично пішло дві третини банків, настав сприятливий період для запровадження нових, справедливих та чесних методів ведення банківського бізнесу. У наших руках - відновлення довіри громадян до банківського сектору. А для цього потрібні сильний і стабільний Фонд гарантування та професійна і відповідальна банківська спільнота.
		Зважаючи на це, розраховуємо на вашу відповідальну та свідому професійну і громадянську позицію.
		Довідково:
		ПАТ «УкрІнБанк»  виводиться з ринку з 25.12.2015. Фонд гарантування виплатив вкладникам банку 1 760,6 млн грн. Загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 3 027, 6 млн грн.
		13 липня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) внесено зміни, якими юридичну особу ПАТ «УкрІнБанк» було перереєстровано на нового керівника за новою юрадресою, і навіть - перейменовано: приватним нотаріусом було внесено зміни до відомостей про юридичну особу, якими змінено повне та скорочене найменування, місцезнаходження і відомостей про керівника юридичної особи. Новою назвою банку стало ПАТ «УКРІНКОМ», а адресою місцезнаходження - Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд 3-А. Перереєстрація юрособи дозволяє великим позичальникам, серед яких чимало афілійованих із акціонерами банку осіб, уникнути погашення своїх кредитів.
		«Іменем Закону України» винесено рішення - передати усі активи в управління «правонаступнику» банку ПАТ «УКРІНКОМ», а всі зобов'язання - пробачити/залишити за Фондом гарантування. 
		АТ «ЗЛАТОБАНК»  виводиться з ринку з 14.02.2015. Фонд гарантування виплатив вкладникам банку 825 млн грн. Загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 6 808,6 млн грн. (у т.ч. 839 млн грн - заборгованість перед НБУ).
		Реєстратор Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» поновив у реєстрі юридичних осіб записи про наявність у колишніх керівників повноважень на управління банком-банкрутом. Зміни реєстратором керівництва у АТ «ЗЛАТОБАНК» начебто внесені на підставі судового рішення - суперечать самому судовому рішенню, яким було відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо відновлення повноважень колишніх органів управління банку.» http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/154-pat-ukrinbank/33848-fond-harantuvannia-u-vidkrytomu-lysti-zaklykav-kerivnykiv-diiuchykh-bankiv-ne-spryiaty-nedobrosovisnym-diiam-kolyshnikh-aktsioneriv-neplatospromozhnykh-bankiv
		Вищевикладену інформацію ПАТ «Українська інноваційна компанія» вважає недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, зокрема, шкодить його діловій репутації.
		Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, яка кореспондується з приписами ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч. ч. 1-2   ст. 7 названого Закону).
		Основним Законом України, у відповідності до приписів ст. 34, гарантується кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.
		Водночас, статтею 32 Конституції України унормовано, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.   
		Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).
		Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Відповідно ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Згідно ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Частиною 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Під немайновою шкодою юридичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру,  що  настали  у  зв'язку  приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як-то: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		При цьому, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Обґрунтовуючи підставу звернення з даним позовом, ПАТ «Українська інноваційна компанія», зокрема, наполягає на тому, що оскільки він є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», то розміщеною відповідачем інформацією на веб-сайті www.fg.gov.ua порушено його немайнові права.
		При цьому, апелянт акцентує увагу на тому, що рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», оформленим протоколом № 3 від 22.11.2016, найменування товариства змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрінком». Статутом ПАТ «Укрінком», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, протокол № 3 від 22.11.2016,  визначено що ПАТ «Укрінком» продовжує діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування та є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Українській інноваційний банк». Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком», оформленим протоколом № 6 від 28.03.2017, змінено найменування товариства на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія». За твердженнями апелянта, ПАТ «Українська інноваційна компанія» є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Український інноваційний банк».
		За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на витяг з протоколу № 1 позачергових загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» від 13.07.2016 року (а.с. 16), з якого вбачається, що по питанню четвертому порядку денного загальних зборів було прийнято рішення: «Затвердити Статуту ПАТ «Укрінбанк» в новій редакції, згідно з якою змінюються: найменування юридичної особи з Публічне акціонерне товариство «Укрінбанк» на Публічне акціонерне товариство «Укрінком»; види діяльності, а саме виключається вид діяльності «діяльність комерційних банків» код КВЕД 64.19 «Інші види грошового посередництва» та включається Надання інших фінансових послуг, Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, Надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Будівництво житлових і нежитлових будівель».    
		Інших протоколів загальних зборів, на які посилається апелянт, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі (протоколи № 3 від 22.11.2016; № 6 від 28.03.2017), матеріали справи не містять.
		Згідно витягу із Статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк», оформленого протоколом від 13.07.2016, ПАТ «Укрінком» продовжує діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування та є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Українській інноваційний банк». 
		Доказів зміни назви ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» та обставин правонаступництва, матеріали справи також не містять. 
		У відповідності до ст. ст. 80, 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.
		Законом України "Про акціонерні товариства" визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
		Згідно ч. 6 ст. 1 названого Закону особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.
		При цьому, Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
		Так, у відповідності до ст. 2 цього Закону, банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків.
		За змістом ст. 3 цього Закону він регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.
		Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
		Статтею 104 ЦК України унормовано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. Згідно зі статтями 26 - 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку. У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку. Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: за рішенням власників банку; у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		При цьому, за змістом ст. 15 цього Закону банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.
		Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:  найменування банку (повне та скорочене);  його місцезнаходження; організаційно-правову форму; види діяльності, які має намір здійснювати банк; розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;  порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; порядок розподілу прибутків та покриття збитків; положення про аудиторську перевірку банку; положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ст. 16 цього Закону).
		Відповідно до ч. 4 ст 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.
		З урахуванням вищевикладених норм, судова колегія зауважує, що у випадку як реорганізації, так і ліквідації банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку, відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.
		При цьому, зважаючи на положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема статтю 2 цього Закону, передача, прийняття майна банку, його коштів, прав та обов'язків правонаступникам є наслідком саме реорганізації банку, проведеної із дотриманням процедури, визначеної цим Законом.
		З огляду на вищенаведені приписи відповідних нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у сфері діяльності банків та фінансових установ, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що матеріали справи не містять, а позивач не надав доказів, які б вказували на правомірність переходу до нього прав та обов'язків банківської установи (правонаступництва після ПАТ «Український інноваційний банк»), адже зміна назви установи шляхом заміни слова «банк» на «компанія» не є достатнім доказом правонаступництва між банківською та небанківською установою. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/7828/17; постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17. 
		Окрім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутній запис про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк".
		Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами не доведено правомірності переходу до нього прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк» в контексті приписів ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність". А тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані. 
		Як вбачається зі змісту розміщеної відповідачем на його офіційному сайті інформації, яка є підставою звернення позивача з даним позовом, в прес-релізі від 13 лютого 2018 року під назвою: «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ У ВІДКРИТОМУ ЛИСТІ ЗАКЛИКАВ КЕРІВНИКІВ ДІЮЧИХ БАНКІВ НЕ СПРИЯТИ НЕДОБРОСОВІСНИМ ДІЯМ КОЛИШНІХ АКЦІОНЕРІВ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ БАНКІВ» міститься згадування про ПАТ «УкрІнБанк» та фізичну особу - Клименка В.О. 
		Найменування ПАТ «Українська інноваційна компанія» (позивач у даній справі) в прес-релізі не значиться і не використовується, а відтак судова колегія вважає, що викладена відповідачем інформація щодо ПАТ «Український інноваційний банк» в сфері його банківської діяльності не може порушувати ділову репутацію позивача, оскільки не містить оцінки підприємницької діяльності саме ПАТ «Українська інноваційна компанія». До того ж, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до видів діяльності ПАТ «Українська інноваційна компанія» банківську діяльність не віднесено.  
		Доводи апеляційної скарги про те, що опублікована інформація може скласти негативну думку про неплатоспроможність позивача не приймаються судовою колегією, оскільки апелянтом жодним чином не доведено та не наведено переконливих аргументів того яким чином банківська діяльність ПАТ «Український інноваційний банк» може знизити ділову репутацію позивача в інших сферах його діяльності.
		Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи  підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. 
		В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
		Разом з цим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. 
		Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на встановлення судом недоведеності позивачем, в порядку приписів ст. ст. 13, 74 ГПК України, факту поширення відповідачем недостовірної інформації саме про ПАТ «Українська інноваційна компанія» та, відповідно, приниження його ділової репутації опублікованою відповідачем інформацією, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову у даній справі.
		Крім того, судова колегія зауважує, що позивачем в обґрунтування своїх доводів не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що розповсюдження відповідачем вищенаведеної інформації зумовило настання для позивача негативних наслідків, які вплинули на його діяльність у зв'язку із зниження престижу чи підривом довіри до його діяльності в інших сферах ніж банківська. 
		Посилання позивача на те, що місцевим господарським судом не було застосовано практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Нова газета» і Бородянський проти Росії») не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки в даному випадку позивачем не було доведено наявності порушення його немайнового права, на захист якого, за загальним правилом, пред'являється позов до суду.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/2222/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.  
		Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
		Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський   апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/2222/18 залишити без задоволення. 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/2222/18 залишити без змін.
		3. Справу № 910/2222/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. 
		 
		Головуючий суддя                                                            Г.А. Жук 
		 
		Судді                                                                                А.О. Мальченко
		 
		                                                                                С.Я. Дикунська
		 
		Повний текст постанови складено 10.09.2018

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...