Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/1020/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Іпотека і оренда землі.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2018. Зареєстровано: 10.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2018.
Дата набрання законної сили: 31.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  924/1020/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
		 
		учасники справи:
		позивач  - сільськогосподарський кооператив "Улашанівський"
		відповідач - Улашанівська сільська рада Славутського району Хмельницької області
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області
		 
		на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі              Філіпової Т.Л. - головуючого, Василишина А.Р., Бучинської  Г.Б. від 15 травня 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області у складі Танасюк О.Є. - головуючого, Гладюк Ю.В., Муха М.Є. від 16 лютого 2018 року
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, загальною площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		2. Підставою набуття права власності на земельну ділянку позивач зазначає той факт, що він є правонаступником реорганізованої селянської спілки власників „Улашанівська", тому до нього перейшли усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, в тому числі право власності на земельну ділянку. Також позивач посилається на те, що ним набуто право власності на нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, що перебувала у власності селянської спілки власників „Улашанівська",  тому в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до позивача, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно. 
		 
		Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		3. Згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 07.09.1999 серія ХМ 0040 селянській спілці власників „Улашанівська" (далі - ССВ „Улашанівська", правонаступник реорганізованого КСП ім. Чапаєва) передано у колективну власність 873,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		4. 25.01.2000 загальними зборами членів ССВ „Улашанівська" прийнято рішення про реформування ССВ „Улашанівська" шляхом перетворення в сільськогосподарський кооператив „Улашанівський" (далі - СКГ "Улашанівський"). Згідно установчого договору всім членам спілки запропоновано подати заяви установчим зборам сільськогосподарського кооперативу про прийняття в члени сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський".
		5. Крім того, 25.01.2000 протоколом №3 загальних зборів членів ССВ „Улашанівська" було прийнято рішення про передачу сільськогосподарському кооперативу „Улашанівський", як правонаступнику усіх земельних та майнових прав і обов'язків реформованої спілки „Улашанівська", а саме: будівлі, споруди і передавальні пристрої - 1357,1 тис. грн., машини і обладнання - 397,5 тис. грн., транспортні засоби - 288,7 тис. грн., худоба - 89,3 тис. грн., б/р насадження - 8,3 тис. грн., господарські двори - 8,4 тис. грн., інші основні засоби - 13,7 тис. грн., акції - 36,0 тис. грн., оборотні засоби - 526,2 тис. грн., векселі - 92,0 тис. грн., дебіторська заборгованість - 58,3 тис. грн., кредиторська заборгованість - 158,8 тис. грн.
		6. Того ж дня, установчими зборами спілки селян власників затверджено установчий договір про створення та діяльність сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський".
		7. Відповідно до п. 1.1. установчого договору кооператив є правонаступником реформованого господарства ССВ „Улашанівський" усіх її майнових, немайнових, трудових прав і обов'язків. Кооператив створений шляхом об'єднання пайових внесків фізичних та юридичних осіб, на засадах добровільного членства, для участі у спільній сільськогосподарській діяльності по обслуговуванню переважно членів кооперативу та отримання прибутку.
		8. Пунктом 3.1. установчого договору передбачено, що для забезпечення діяльності члени кооперативу вносять пай - майновий внесок, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, майнових прав, а також земельної ділянки, та вступних внесків у грошовій формі.
		9. В п. 10 установчого договору визначено членів кооперативу та їх пайовий внесок, зокрема до нього увійшли 5 осіб - Данилюк А.О., Гарбарук К.О., Асканова Н.О., Ковалінська В.В., Зінчук В.Т.
		10. Згідно п.7.1. договору установчий договір починає діяти з моменту його підписання членами та є безстроковим. 13.03.2000 дана угода була посвідчена приватним нотаріусом Славутського нотаріального округу Артемовою Л.Я. та зареєстрована в реєстрі за №396.
		11. 17.05.2001 протоколом №3 засідання комісії з організації вирішення майнових питань  було розглянуто, затверджено та винесено на затвердження загальних зборів уточнений перелік майна пайового фонду, в тому числі: майно соціальної сфери, майно, що не підлягає паюванню, майно під кредиторську заборгованість, майно пайового фонду. Даний протокол затверджений загальними зборами від 22.05.2001.
		12. 22.05.2001 протоколом №2 було вирішено затвердити Положення про порядок визначення складу майна пайового фонду. Загальним зборам на обговорення були представлені акти передачі і приймання майна та передаточний баланс станом на 01.04.2001р. Загальними зборами вирішено прийняти за дату фактичної реорганізації колишнього КСП - 01.04.2001р. Також затверджено перелік майна на дату фактичної реорганізації.
		13. Вказаними зборами затверджено перелік майна, яке виділено під кредиторську заборгованість, перелік майна соціальної структури, перелік об'єктів, що не підлягають розпаюванню, серед яких п. 7 визначено господарські двори.
		14. 22.04.2011 Улашанівською сільською радою позивачу видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія №021878. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.04.2001р. становить 1074978,00 грн. (59,8 %).
		15. 21.12.2012р. Улашанівською сільською радою позивачу видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія №021993. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.04.2001 становить 493727,50 грн. (27,5 %).
		16. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.08.2017 за позивачем було визнано право власності на нежитлову будівлю 462,2 кв.м. за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги (вул. Чапаєва), буд. 4. Визнано за сільськогосподарським кооперативом "Улашанівський" право власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги, 4.
		17. Рішенням третьої сесії Улашанівської сілької ради VII скликання №4 від 28.12.2015 було відмовлено сільськогосподарському кооперативу „Улашанівський" у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її безоплатно у власність під будівлями, які належать сільськогосподарському кооперативу на підставі свідоцтва про право власності, оскільки дані земельні ділянки можуть перебувати у користуванні на умовах оренди або бути придбані (викуплені) згідно вимог ст. 128 Земельного кодексу України. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		18. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, позовні вимоги задоволені.
		19. Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що спірна земельна ділянка не підлягала розпаюванню та залишилася у колективній власності ССВ „Улашанівка", правонаступником якої є СК „Улашанівський".
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		20. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Улашанівська сільська рада Славутського району Хмельницької області подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, викладені у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги (узагальнено)
		 
		21. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:
		21.1. неправильно застосовано ч.ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" - а саме судом безпідставно зроблено висновок про повне правонаступництво, оскільки загальними зборами членів спілки власників приймалося рішення про передачу прав та обов'язків лише стосовно конкретно визначеного майна (згідно переліку). 
		21.2.          неправильно застосовано ч. 1 ст. 7 Закону України «Про колективне
		сільськогосподарське підприємство» - а саме судом безпідставно зроблено
		висновок про передачу права власності на спірну земельну ділянку від
		ССВ «Улашанівка» до СГК «Улашанівський» без прийняття відповідного рішення загальними зборами членів ССВ «Улашанівка»;
		21.3. не застосовано п.п. 20, 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 - а саме судами не враховано, що при перереєстрації підприємства здійснюється лише зміна організаційно-правової форми та/або назви та не відбувається зміна складу учасників юридичної особи;
		21.4. не застосовано положення Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 63 на тій підставі, що Порядок було прийнято після проведення державної реєстрації СГК «Улашанівський». Проте за змістом п. 2 Порядку він застосовується до відносин, які пов'язані з передачею майнових прав та обов'язків правонаступникам та документальним оформленням правонаступництва в тому числі щодо підприємств, які вже реорганізовані станом на дату прийняття вказаного Порядку;
		21.5. не застосовано п. 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 № 62, який був чинний станом на дату прийняття рішення комісією з організації вирішення майнових питань (протокол № З від 17.05.2001), затвердженого загальними зборами, за яким господарські двори (якщо припустити, що під ними можна розуміти також і земельну ділянку під господарським двором) були включені до переліку майна, що не підлягає паюванню. Тоді як згідно з п. 14 вказаного Порядку майно, що не підлягає паюванню, передається на баланс підприємству-правонаступнику. А сам факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно;
		21.6. не застосовано положення Порядку заповнення граф першого та другого розділів форми N6-зем, затвердженого наказом Державного комітету статистики України № 377 від 05.11.98, яким чітко визначено, що землі під господарськими будівлями і дворами: зайняті тваринницькими фермами, тракторними станами, літніми таборами та іншими будівлями й дворами на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях на землях інших категорій. Тобто «господарський двір» та «земельна ділянка під господарським двором» - це два різних поняття. При цьому суд не послався на будь-які докази вживання слів «господарський двір» саме в значенні земельної ділянки;
		21.7. не застосовано п. 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7
		«Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92, згідно
		якого земельна ділянка не є об'єктом амортизації, тоді як документи, в яких
		міститься зазначення «господарські двори», містять відомості про повну
		амортизацію таких дворів, тобто «господарський двір» в досліджуваних судом
		документах не міг вживатися в значенні земельної ділянки під ним.
		 
		Позиція сільськогосподарського кооперативу "Улашанівський" , викладена у відзиві на касаційну скаргу
		 
		22. Сільськогосподарський кооператив "Улашанівський" вважає рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2018 щодо визнання за СГК "Улашанівський" права власності на земельну ділянку законним, обґрунтованим та вмотивованим, а касаційну скаргу відповідача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
		23. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, аналогічні мотивам, з яких виходили суди при прийнятті рішення.  
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		24. Предметом спору у даній справі є визнання права власності на земельну ділянку СГК "Улашанівський", як правонаступника ССВ „Улашанівська", що була передана останньому на підставі рішення загальних зборів членів реорганізованого підприємства.
		25. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.
		26. Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		27. Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.
		28. До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 6,119 га, кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області.
		29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 07.09.1999 була передана селянській спілці власників „Улашанівська". Крім того, судами встановлено, що остання належала до категорії земель сільськогосподарського призначення, зокрема, до їх виду несільськогосподарські угіддя, тобто до земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами, що не підлягали розпаюванню.
		30. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.
		31. Суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України 1990р.).
		32. Згідно з ст. 60 ЗК України (в редакції 1990р.) землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.  
		33. У відповідності до статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
		34. Згідно положень ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.
		35. Положеннями ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції чинній на момент перетворення ССВ „Улашанівська") передбачено, що при  перетворенні  одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі  майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в п. 7 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні" (чинного на момент перетворення ССВ „Улашанівська"). 
		36. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
		37. 25.01.2000 протоколом №3 загальних зборів членів селянської спілки власників „Улашанівська", у зв'язку  з реформуванням останньої у  сільськогосподарський кооператив „Улашанівський", усі земельні та майнові права і обов'язків реформованої спілки „Улашанівська", в  тому числі, господарські двори, розміщені на вказаній земельній ділянці, були передані її правонаступнику - позивачу у справі. 
		38. Тобто, виходячи з системного тлумачення вищенаведених норм права у сукупності із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна земельна ділянка колективної власності, у результаті волевиявлення членів селянської спілки власників, оформленої протоколом загальних зборів №3 від 25.01.2000, перейшла у власність реорганізованої юридичної особи - сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський", як правонаступника останнього.  
		39. Згідно плану границь землекористування (експлікація земель), який є додатком до державного акту, у колективній власності селянської спілки власників „Улашанівка" перебували земельні ділянки під будівлями і дворами загальною площею 20,2 га, серед яких під №4 позначено господарський двір площею 6,2 га (спірна земельна ділянка). Сторони не заперечують, що спірна земельна ділянка на карті позначена як господарський двір. 
		40. Водночас Суд погоджується з твердженнями скаржника, що суди безпідставно не застосували положення Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 63 на тій підставі, що Порядок було прийнято після проведення державної реєстрації СГК «Улашанівський», оскільки відповідно до п. 3 дія Порядку поширюється на підприємства, у тому числі реорганізовані, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення цього процесу та не реалізовано право селян відповідно до законодавства. Водночас, Суд не вбачає порушень вказаного Порядку при оформленні правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованої  селянської спілки власників „Улашанівська".
		41. Щодо відсутності розподільчого балансу, на який посилається скаржник, Суд зазначає, що 22.05.2001 протоколом №2 було вирішено затвердити Положення про порядок визначення складу майна пайового фонду та були представлені акти передачі і приймання майна та передаточний баланс станом на 01.04.2001р. Судами також встановлено, що 01.04.2001 вказаними зборами затверджено перелік майна, яке виділено під кредиторську заборгованість, перелік майна соціальної структури, перелік об'єктів, що не підлягають розпаюванню, серед яких п. 7 визначено господарські двори, які розміщені на спірній земельній ділянці.
		42. Водночас, Суд звертає увагу, що п. 3 вказаного Порядку встановлює, що метою реорганізації КСП є забезпечення реалізації прав членів КСП щодо створення на основі добровільного волевиявлення власників майнових часток (паїв) підприємств - правонаступників реорганізованих КСП. Вказане спростовує твердження скаржника, що СГК  «Улашанівський» є новоутвореною юридичною особою, оскільки при її утворенні було змінено склад учасників. Правове регулювання порядку оформлення правонаступництва реорганізованих підприємств, врегульоване положеннями вищезазначеного Порядку, передбачало саме  добровільне волевиявлення власників майнових часток (паїв) щодо вступу у реорганізовані підприємства. 
		43. Щодо посилання відповідача на Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 № 62, відповідно до п. 14 якого майно, що не підлягає паюванню, передається на баланс підприємству-правонаступнику, а сам факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, Суд зазначає наступне.
		44. Поняття "переходу права власності" та "передачі майна на баланс" мають різну юридичну природу за своєю суттю.  Факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства. Проте суди, визнаючи право власності на земельну ділянку за відповідачем, керувалися саме нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України щодо набуття права власності та нормами Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними нормативно-правовим актами, прийнятими з метою забезпечення реалізації земель ної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва. 
		45. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що під час проведення паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам, члени селянської спілки власників реалізували своє право власності шляхом отримання майнових паїв на землі, які підлягали паюванню. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій,  спірна земельна ділянка належала до земель під будівлями і дворами, тому не підлягала паюванню і залишилася у колективній власності ССВ „Улашанівка", правонаступником якої є СК „Улашанівський".
		46. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами довів наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, Верховний Суд дійшов висновку, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
		47. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		48. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для задоволення позовних вимог, частково ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.
		49. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		50. Відповідно до ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
		52. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
		53. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2018 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 924/1020/17 залишити без змін.
		 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                        Міщенко І.С.
		 
		Судді                                                                                                   Берднік І.С.
		 
		   Суховий В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...