Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/3938/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2018. Зареєстровано: 11.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		07 вересня 2018 року                                  № 810/3938/18
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І., 
		представника позивача:                        Крутоуса М.В.,             
		представника відповідачів:                    Крившука Я.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу  
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд» доГоловного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд» (Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також відповідач-2), в якому позивач просить суд:
		- визнати рішення комісії державної фіскальної служби України №701101/40811049 від 15.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 12.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його;
		- зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної №22 від 12.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
		У судовому засіданні 05.09.2018 представником відповідача було заявлене клопотання про заміну неналежного відповідача. Клопотання мотивоване тим, що оспорюване позивачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної приймалось Головним управлінням ДФС у Київській області, у зв'язку з чим ДФС не може відповідати за позовом, предметом яких є такі рішення.
		Представник позивача з приводу заміни неналежного відповідача заперечив, зазначивши, що інша частина позовних вимог стосується безпосередньо ДФС, у зв'язку з чим підстав для заміни ДФС на ГУ ДФС у Київській області немає. Разом з цим, оскільки оспорюване рішення приймалось ГУ ДФС у Київській області, просив залучити останнє у якості співвідповідача.
		Частиною 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
		Протокольною ухвалою суду від 05.09.2018 до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління ДФС у Київській області (далі також відповідач-1).
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган в оспорюваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна не відповідає визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв'язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено подану для реєстрації податкову накладну.
		Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оспорюваних рішень не врахував, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкової накладної.
		Відповідачі проти позову заперечили, у відзиві на позовну заяву зазначили, що відмова у реєстрації податкових накладних обумовлена ненаданням позивачем документів, що свідчать про безпосереднє здійснення господарських операцій, за наслідками якої їх було складено.
		У судовому засідання представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідачів позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
		Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		14 листопада 2017 року між ТОВ «Трібо Трейд» (постачальник) та ТОВ «Евас» (покупець) було укладено договір поставки №21, у порядку та на умовах та протягом дії якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцеві хімічну та полімерну сировину, а покупець зобов'язувався приймати товар та оплачувати його (а.с. 10-12).
		Пунктами 3.1 та 3.2 договору від 14.11.2017 №21 передбачено, що умови та строк поставки товару мають відповідати офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс-2010» та погоджуються сторонами у специфікації. Покупець здійснює оплату товару строк, погоджений у специфікації шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
		У рамках договору поставки від 14.11.2017 №21 сторони домовились про поставку альтаксу MBTS у кількості 850 кг загальною вартістю 120706,80 грн.
		28 березня 2018 року позивачем було виставлено ТОВ «Еванс» рахунок на оплату №89, у якому було визначені найменування товару, його кількість, ціну та зазначені реквізити для оплати (а.с 26).
		Судом встановлено, що 12.04.2018 на розрахунковий рахунок позивача у АТ «УкрСиббанк» надійшли кошти у розмірі 120706,80 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 25).
		За фактом оплати визначеного у рахунку-фактурі товару, на виконання умов договору поставки від 14.11.2017 №21 позивачем було відвантажено та поставлено ТОВ «Евас» обумовлений товар на суму 120706,80 грн., у тому числі ПДВ 20117,80 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.04.2018 №106 (а.с. 27), товарно-транспортною накладною від 13.04.2018 №Р106 (а.с. 29-30), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей за рахунком-фактурою №89 від 28.03.2018, що видана ТОВ «Евас» (а.с. 28).
		У зв'язку з настанням першої з подій (зарахування коштів  на банківський рахунок) позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.04.2018 №22 на суму 120706,80 грн., у тому числі ПДВ 20117,80 грн. (а.с. 63).
		2 квітня 2018 року позивач отримав квитанцію №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якого податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено  у зв'язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (а.с. 64).
		У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
		На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення (а.с. 65) з поясненнями та копіями відповідних документів, у тому числі вказаних договору, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, а також документів щодо походження реалізованого позивачем ТОВ «Евас» товару (а.с. 65; 74).
		Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення від 15.05.2018 №701101/40811049, якими відмовила реєстрації податкової накладної від 12.04.2018 №22 (а.с. 76).
		Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної слугував висновок відповідача-1 про ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахування наявності певних типових форм та галузевої специфіки накладні.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Частинами 1 та 2   статті 6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод   (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до   статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі   Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2   статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1   статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
		Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		В той же час, відповідно до ч. 2   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246   (у редакції   постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог   Податкового кодексу України   (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
		Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог   Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг»   та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
		Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
		Відповідно до приписів п.   201.16   статті   201 ПК України   реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117   (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
		При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
		Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з   УКТЗЕД   / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
		Зі змісту Квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність Податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку» (далі - Критерії № 959).
		З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку №      117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.
		Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність Податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959.
		Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і п.      13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
		Відзив ДФС також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку, не зміг надати жодних пояснень з цього приводу і присутній у судовому засіданні представник відповідача.
		Наданий ним витяг з протоколу засідання Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації також не містить будь-якої інформації про конкретний критерій, що дозволив би віднести позивача до переліку ризикових платників податків.
		Слід зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
		- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
		- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
		- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
		- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
		- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
		- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);
		- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
		Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
		Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.
		Відповідачем-1 не надано суду ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку. 
		Саме по собі посилання контролюючого органу, що у його розпорядженні є податкова інформація, яка може свідчити про здійснення позивачем ризикових операцій, за відсутності доказів, які б це підтверджували, не може слугувати для віднесення платника податків до категорії ризикових
		Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
		З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:
		1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
		2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
		Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
		Разом з тим, реєстрація поданих позивачем Податкових накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».
		Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до Податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію Податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.
		В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з   УКТЗЕД   або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
		Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
		Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та Податкових накладних.
		Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.
		Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.
		У судовому засіданні представник відповідачів пояснив, що фактично відмова у реєстрації податкової накладної була обумовлена наявністю недоліків у товарно-транспортній накладній, що полягають у відсутності у ній обов'язкових реквізитів, зокрема, місця розвантаження товару, що позбавляє товарно-транспортну накладу ознак первинного документу. 
		Надаючи правову оцінку таким аргументам відповідачів, суд зазначає, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної було саме ненадання платником податків копій документів.
		Наявність у поданих документах недоліків і порушень, що виключає можливість прийняття первинного документа до бухгалтерського і податкового обліку, є окремою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, що може існувати самостійно або у сукупності з іншими підставами.
		У даному випадку оспорюване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не містить відміток у відповідних графах, які б давали підстави вважати, що причиною для відмови у реєстрації податкової накладної слугували недоліки у первинних документах, зокрема у товарно-транспортній накладній.
		Тобто зміст пояснень представника відповідача щодо фактичних причин відмови у реєстрації податкової накладної не відповідає тим причинам, що зазначені в оспорюваному рішенні.
		За змістом абзацу другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином зауваження представника відповідачів щодо недоліків у товарно-транспортній накладній не мають значення для розгляду цієї справи, оскільки такі обставини не були підставою для його прийняття.
		Разом з цим, зважаючи на принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, суд вважає за необхідне надати таким аргументам контролюючого органу правову оцінку по суті.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV   визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
		Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим   наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88).
		Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
		Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
		Оглянувши у судовому засіданні товарно-транспортну накладу від 13.04.2018 №Р106 судом встановлено, що вона містить усі обов'язкові реквізити, визначені пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарської операції, дозволяють ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу. Відомості зазначені у товарно-транспортній накладній відповідають умовам укладеного договору та фактичній суті фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Евас».
		Самі по собі недоліки в оформлені товарно-транспортної накладної, як-то не зазначення конкретного місцезнаходження пункту розвантаження, не впливають на зміст господарської операції. Відсутність максимальної деталізації окремих реквізитів, не перешкоджає прийняттю такого документа до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
		Суд також бере до уваги, що стверджуючи про невідповідність товарно-транспортної  накладної вимогам чинного законодавства з причин відсутності у ній такого реквізиту як адреса пункту розвантаження, контролюючий орган не врахував та не надав жодної правової оцінки умовам договору щодо поставки товару та тій обставині, що позивач, як постачальник, відповідно до умов поставки не був відповідальний за перевезення вантажу.
		Пунктом 3.1 договору від 14.11.2017 №21 передбачено, що умови та строк поставки товару мають відповідати офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс-2010» та погоджуються сторонами у специфікації.
		Як вбачається з специфікації №2 від 13.04.2018 до договору поставки від 14.11.2017 №21, товар поставляється автомобільним транспортом на умовах FCA зі складу продавця за рахунок покупця (ТОВ «Евас»).
		Умови поставки FCA (Free Carrier) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
		Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
		Пунктом 11.4 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
		Відповідно до пункту 1 Правил замовником є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
		Згідно з пунктом 11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
		Таким чином, поставка товарів на умовах FCA (Free Carrier) означає, що продавець виконав свій обов'язок, якщо передав товар визначеному покупцем перевізнику.
		Оскільки у даному випадку поставка здійснювалась на умовах FCA (Free Carrier), а саме за рахунок ТОВ «Евас» перевізником ФОП ОСОБА_4, саме ТОВ «Евас» відповідальне за складання товарно-транспортної накладної і наявність та достовірність у ній усіх її реквізитів.
		З урахуванням викладеного у сукупності суд зазначає, що хоча подана позивачем контролюючому органу товарно-транспортна накладна й не містила точної адреси пункту розвантаження, такі недоліки по-перше, не залежали від дій позивача як постачальника товарів, по-друге, не вплинули на можливість з'ясування змісту та обсягу господарської операції
		Зміст оспорюваного рішень, відзиву на позовну заяву та пояснень представника відповідачів, наданих у ним у судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу. 
		У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої   статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого   наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.
		Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Евас» щодо поставки товарів; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
		Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних рішень. 
		Разом з цим відповідачі зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорваного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надала, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів.
		Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2018 №701101/40811049 прийняте необгрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно з п. 4 ч. 2   статті 245 КАС України   у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України   у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2018 №701101/40811049.
		Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд» від 12.04.2018 №22.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трібо Трейд» (ідентифікаційний код 40811049, місцезнаходження: 09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 95) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Дата складення повного рішення суду 10.09.2018.
		 
		 
		Суддя                                                                                           Леонтович А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...