Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 534/872/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                               
		Іменем України
		05 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 534/872/16-ц
		 
		провадження № 61-11969св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		представник позивача - ОСОБА_3,
		відповідачі: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», Моторне (транспортне) страхове бюро України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 червня 2016 року у складі судді Окунь Т. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Пилипчук Л. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБ України) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
		Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2015 року ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків, керуючи належним ПАТ «Акцент-Банк» автомобілем марки «Great Wall», номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Миру-Конституції у м. Комсомольську Полтавської області, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі і допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Вона є власником вказаного автомобіля.
		 
		Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності та визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
		 
		Зазначала, що ОСОБА_4 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому вона звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБ України, яке на підставі прийнятого рішення сплатило страхове відшкодування у розмірі 24 825 грн 23 коп.
		 
		Вказувала на те, що відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 02 листопада 2015 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «ВАЗ 2109» становить 29 790 грн 27 коп., а вартість відновлювального ремонту - 38 951 грн 06 коп.
		 
		Однак, у разі отримання повного розміру страхового відшкодування їй не вистачить вказаних коштів на проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу, оскільки запчастини, які підлягають заміні, коштують набагато більше, ніж розраховано у вищевказаному висновку, так як їх вартість зазначена з урахуванням фізичного зносу 70 %.
		 
		Разом з тим, обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, вона посилалась на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 зазнала душевних страждань та суттєвих змін у звичайному для неї ритмі життя. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінила у 35 тис. грн.
		 
		З урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ПАТ «Акцент-Банк», як власника джерела підвищеної небезпеки, на її користь 4 965 грн 04 коп. розміру податку на додану вартість (далі - ПДВ), на який було зменшено страхове відшкодування, 9 422 грн 53 коп. - різницю між фактичним розміром шкоди і вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу 70 % (страховою виплатою з ПДВ). Стягнути з ОСОБА_4, як заподіювача шкоди, на її користь моральну шкоду у розмірі      35 тис. грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області 
		від 29 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля, у розмірі 14 387 грн 57 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди у розмірі 15 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Заочне рішення міського суду мотивовано тим, що з урахуванням положень статті 1187 ЦК України та проведеного страховою компанією відшкодування, завдана неправомірними діями шкода відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, і складається з таких сум: 9 422 грн 53 коп. (різниця між фактичним розміром шкоди та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням 70 % зносу) та 4 965 грн 04 коп. (розмір ПДВ, на суму якого страховиком у відповідності до положень статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було зменшене страхове відшкодування), що в цілому становить суму 14 387 грн 57 коп. Щодо відшкодування моральної шкоди, то факт заподіяння такої шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки ОСОБА_4, тому, виходячи із засад розумності і справедливості, суд першої інстанції вважав, що у вказаних правовідносинах достатнім для компенсації завданої моральної шкоди ОСОБА_2 буде розмір у сумі 15 тис. грн.
		 
		Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 червня 2016 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінено. Зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми у рахунок відшкодування моральної шкоди з 15 тис. грн до 3 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілю ОСОБА_2 завдано пошкоджень, що позбавило її можливості використовувати транспортний засіб у звичайному режимі, тому факт заподіяння моральної шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Разом з тим, вважав що розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції у сумі 15 тис. грн є завищеним, оскільки виходячи із засад розумності і справедливості, надавши оцінку характеру та обсягу страждань, яких зазнала ОСОБА_2, врахувавши, що на момент скоєння ДТП вона не керувала та не була пасажиром пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2109», який їй належить, також беручи до уваги тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, сума у розмірі 3 тис. грн на відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди є доведеною та достатньою.
		 
		У касаційнійскарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_4,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до нього та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.
		 
		Отже, заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області 
		від 29 червня 2016 року та постанова Апеляційного суду Полтавської області 
		від 15 січня 2018 року оскаржуються в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, у решті вказані судові рішення не оскаржуються, тому у силу положень статті 400 ЦПК України не переглядаються.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм статей 1167, 1172, 1187 ЦК України. ОСОБА_4 посилався на те, що він не є особою, на яку покладається обов'язок відшкодувати завдану ОСОБА_2 шкоду. Зазначав, що не є таким суб'єктом і не несе відповідальність перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, як особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку із виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Крім того, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов'язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.
		 
		У квітні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 від 
		ПАТ «Акцен-Банк», в якому зазначено про те, що останній на час зазначеного ДТП за його участю та ніколи не перебував у трудових відносинах з банком. ОСОБА_4 на підтвердження вказаних обставин не надав жодних належних доказів. Між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_4 існують цивільно-правові відносини, які виникли на підставі договору фінансового лізингу від 10 вересня 2014 року. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 було надано у лізинг (володіння) транспортний засіб.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не відповідають.
		 
		Судами встановлено, що 18 вересня 2015 року ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків у ПАТ «Акцент-Банк» та керуючи належним цьому товариству автомобілем марки «Great Wall», номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Миру-Конституції у м. Комсомольську Полтавської області, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі і допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, власником якого є ОСОБА_2, внаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.
		 
		Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності та визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України (а.с. 9 т. 1).
		 
		Водій автомобіля «Great Wall» ОСОБА_4 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Акцент-Банк».
		 
		Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 02 листопада 2015 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «ВАЗ 2109» становить 29 790 грн 27 коп., а вартість відновлювального ремонту - 38 951 грн 06 коп. (а.с. 10-14 т. 1).
		 
		Змінюючи рішення міського суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди та зменшуючи розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми у рахунок відшкодування моральної шкоди з 15 тис. грн до 3 тис. грн, суди виходили з тих підстав, що факт заподіяння моральної шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки ОСОБА_4
		 
		Разом з тим суди не звернули уваги на таке.
		 
		Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		 
		З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
		 
		Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		 
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 листопада 2013 року № 6-108цс13.
		 
		З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі в частині відшкодування моральної шкоди, не врахували вказані норми матеріального права та зробили помилковий висновок про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов'язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.
		 
		Отже, висновки судів про обґрунтованість позову про відшкодування моральної шкоди винною особою ОСОБА_4, заявленого до останнього, є неправильними, а судові рішення в цій частині позовних вимог є необґрунтованими, тому підлягають скасуванню.
		 
		Оскільки ОСОБА_2 не заявляла вимог про стягнення моральної шкоди з власника джерела підвищеної небезпеки, яким є ПАТ «Акцент-Банк», тому відсутні підстави для покладення на останнього такого обов'язку у цьому судовому провадженні.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області 
		від 29 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області 
		від 15 січня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 826 (вісімсот двадцять шість) грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 40 (сорок) коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                               Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...