Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1196/1848/16-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		05 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 496/1848/16-ц
		 
		провадження № 61-10528св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року у складі судді Галича О. П. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Гайворонського С. П., Сегеди С. М., Кравця Ю. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за порушення зобов'язання і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2016 року в сумі 28 576 грн 30 коп. та три проценти річних за період з 02 березня 2015 року по     01 серпня 2016 року в сумі 2 454 грн, а всього 30 573 грн 30 коп. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 15 серпня 2009 року о 10 годині         30 хвилин на 458 кілометрі автодороги Київ-Одеса автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, під його керуванням. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним у скоєні ДТП є   ОСОБА_3, що підтверджується постановою ВДАІ Біляївського району Одеської області від 07 листопада 2009 року.  14 лютого 2010 року ОСОБА_3 помер.          05 серпня 2010 року відповідач ОСОБА_2 (донька ОСОБА_3) звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді житлового будинку та земельної ділянки по вул. Шахтарській, 17 «в» у  селі Нерубайське Біляївського району Одеської області.  03 березня 2011 року ОСОБА_2  подала заяву про прийняття спадщини у вигляді автомобіля ГАЗ 32021. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 79 565,39 грн майнової шкоди і судові витрати в сумі 3 812,35 грн, а загалом 83 377 грн 74 коп. Так як відповідач тривалий час вказане рішення суду не виконує, зазначені вище кошти не сплатила, відповідно до статей  8, 625 Цивільного Кодексу  України (далі - ЦК України) з неї підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних. 
		 
		Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 19 вересня                      2016 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2016 року у розмірі 28 576 грн 30 коп. та три відсотки річних за період з 02 березня 2015 року по 01 серпня 2016 року в сумі 2 454 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки після ухвалення рішення суду у справі про стягнення майнової шкоди деліктні правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем (процесуальним правонаступником), щодо відшкодування майнової шкоди, завданої у ДТП внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, трансформуються у зобов`язальні правовідносини. Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак є грошовим зобов'язанням і на ньогопоширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що місцевий суд помилково послався на положення частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки дія зазначеної норми не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, і може застосовуватися лише при порушенні зобов'язань за договором, що виключає обов'язок спадкоємця, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми. Матеріали справи не містять належних доказів того, що між позивачем та відповідачем укладався окремий договір щодо строку відшкодування шкоди, тобто відсутнє порушення та його наслідки. Вона особисто не визнана винною особою у скоєнні ДТП, а сплата боргу з урахуванням інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми є відповідальністю померлого ОСОБА_3, а не його спадкоємців. Судом апеляційної інстанції не враховано, що на час розгляду справи в апеляційному суді борг, визначений судовим рішенням у розмірі 83 377 грн 74 коп. сплачений у повному обсязі. Розрахунок, наданий позивачем, з яким погодилися суди, не відповідає порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 31 травня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		20 лютого 2018 року справу № 496/1848/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзиву на касаційну скаргу не надійшло. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Судами встановлено, що 15 серпня 2009 року о 10 годині 30 хвилин на 458 кілометрі автодороги Київ-Одеса автомобіль НОМЕР_1, під керуванням   ОСОБА_3 скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, під керуванням позивача. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_3, що підтверджується постановою ВДАІ Біляївського району Одеської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 листопада 2009 року (матеріали ЖРЗПЗ № 4990 від 15 серпня 2009 року), відповідно до якої водій ОСОБА_3 порушив пункти 1.5, 10.1, 10,3 Правил дорожнього руху. При дотриманні водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху він міг запобігти ДТП, що підтверджується висновком судової авто-технічної експертизи № 900 від 30 квітня 2013 року, яка проведена в суді апеляційної інстанції. 
		 
		14 лютого 2010 року ОСОБА_3 помер. 
		 
		Спадщину після його смерті прийняла відповідач ОСОБА_2 (донька    ОСОБА_3). 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 79 565 грн. 39 коп. майнової шкоди та судові витрати у сумі 3 812 грн. 35 коп. В основу рішення суду покладено висновок автотехнічної експертизи щодо вартості заподіяної шкоди, який був виготовлений відразу після скоєння ДТП 25 вересня 2009 року. 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення зобов'язання позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 28 листопада 2014 року до 31 січня 2015 року в сумі 4 933 грн 05 коп. та три відсотки річних за період з 28 листопада 2014 року до 02 березня 2015 року в сумі 621 грн 27 коп., а всього 5 554 грн 32 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. При цьому суд виходив з того, що після ухвалення рішення суду у справі про відшкодування майнової шкоди деліктні правовідносини, які виникли між сторонами, трансформуються у зобов'язальні.
		 
		Згідно з частиною першою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України       від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічна норма міститься і в діючій редакції ЦПК України (частина 4 статті 82 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		 
		Відповідно до частини 1  статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша  статті 611 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
		 
		Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
		 
		Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, в якому ВеликаПалата Верховного Суду погодилася з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням.
		 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
		 
		Судами встановлено, що  відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2014 року (справа № 1506/1471/2012) у ОСОБА_2 виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_1
		 
		З огляду на те, що відповідач порушила вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. 
		 
		Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат і трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду. 
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд помилково послався на положення частини 2 статті 625 ЦК України, є безпідставними та спростовуються висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду, зазначених вище.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що матеріали справи не містять належних доказів укладення між позивачем та відповідачем окремого договору щодо строку відшкодування шкоди, тобто відсутнє порушення та його наслідки, відповідач особисто не визнана винною особою у скоєнні ДТП, а сплата боргу з урахуванням інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми є особистою відповідальністю померлого ОСОБА_3, а не його спадкоємців, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виникло на підставі судового рішення, а не цивільно-правового чи іншого договору. При цьому матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково виконала рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 серпня 2012 року після відкриття виконавчого провадження.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції того, що на час розгляду справи в апеляційному суді борг, визначений судовим рішенням, у розмірі 83 377 грн 74 коп. сплачений у повному обсязі, на правильність судових рішень не впливають, так як згідно з розрахунком інфляційні втрати визначалися судом за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2016 року, а три проценти річних - з 02 березня 2015 року по 01 серпня 2016 року, з урахуванням коштів, які відповідачем були частково сплачені на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області. Тобто інфляційні втрати та три проценти річних були розраховані за період до ухвалення місцевим судом рішення по суті спору. 
		 
		Посилання у скарзі на те, що розрахунок, наданий позивачем, з яким погодилися суди, не відповідає порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, не заслуговує на увагу з огляду на таке.
		 
		Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
		 
		Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»    (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону індексація грошових доходів    населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
		 
		Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		 
		При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
		 
		Розрахунок інфляційних втрат, покладений в основу рішення, зроблений за відрахуванням сум, які частково сплачувалися відповідачем, тобто на залишок заборгованості за відповідний період, та згідно з індексами інфляції, встановленими центральним органом виконавчої влади, які діяли в періоди, наведені в розрахунку, та узгоджується з даними, викладеними у листі Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 07 квітня 2016 року № 12676/03. Клопотань про призначення судової експертизи для визначення розміру інфляційних втрат стороною відповідача не заявлялося, розрахунку на спростування вимог позивача в цій частині не надано.  
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:С.О.Карпенко   В.О.Кузнєцов   С.О.Погрібний   Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...