Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16/140-ПД-09 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2010. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			14 січня 2010 р. № 16/140-ПД-09 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючогоБакуліної С.В., 
			суддів:Глос О.І., 
			Кривди Д.С. 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства “Серпень-2003” 
			на постановувід 14.10.2009 року Запорізького апеляційного 
			господарського суду 
			у справі 
			господарського суду№ 16/140-ПД-09
			Херсонської області 
			за позовомПриватного підприємства “Серпень-2003” 
			до1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапфір ЛТД”;
			2.Фермерського господарства “Південь”  
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції у Миколаївській області 
			треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на 
			стороні відповідачів:1.Приватний нотаріус ОСОБА_4;
			2.Приватний нотаріус ОСОБА_5 
			провизнання недійсним договору застави та визнання 
			виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

в судовому засіданні взяли участь представники : 
			від позивача: Москальов О.Є. (довіреність від 13.01.2010р.) 
			від відповідача-1:
			від відповідача-2:
			від третіх осіб:Купка І.П. (довіреність від 05.10.2009р.)
			не зявились
			не зявились  
				 
			
			В С Т А Н О В И В:
			 Рішенням Господарського суду Херсонської області (суддя Немченко Л.М.) від 01.09.2009 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді  Зубкова Т.П., Яценко О.М.) від 14.10.2009 року, у справі № 16/140-ПД-09 в позові відмовлено повністю.
			В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.203, ч.3 ст.215, ст.216 ЦК України, ст.ст.5, 6, 24 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.3 Закону України “Про заставу”, ст.35 ГПК України.
			Відзиву на касаційну скаргу відповідачі та треті особи не надіслали.
			Відповідач-2 та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
			Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2009 року між ТОВ “Сапфір ЛТД” (заставодержателем) та Фермерським господарством “Південь” (заставодавцем) було укладено договір застави транспортних засобів.
			Згідно п.1.1. договору, в силу цього договору, заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем зобовязання, забезпеченого заставою, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
			Відповідно до п.2.1 договору зобовязання (вимога), забезпечене заставою: зобовязання за договором купівлі-продажу № 09/03/09 від 09.03.2009 року. Розмір основного зобовязання 222523,50 грн., строк виконання зобовязання 31.12.2009 року.
			Пунктом 2.2. договору встановлено, що основний договір - договір купівлі-продажу дизельного палива № 09/03/09, який укладено між сторонами 09.03.2009 року.
			Згідно з п.п.5.1 та 5.2 договору застави, право застави виникає з моменту укладення цього договору. Цей договір діє з моменту його укладення і до повного виконання заставодавцем зобовязання, забезпеченого заставою.
			17.03.2009 року договір нотаріально посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу.
			18.06.2009 року Приватний нотаріус Херсонського міською нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис про примусове звернення стягнення на транспортні засоби Фермерського господарства “Південь” на підставі договору застави від 17.03.2009 року.
			Визнання недійсним договору застави транспортних засобів від 17.03.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сапфір ЛТД” та Фермерським господарством “Південь” і визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Херсонського міською нотаріального округу ОСОБА_4 від 18.06.2000 року про примусове звернення стягнення на транспортні засоби фермерського господарства “Південь” на підставі договору застави від 17.03.2009 року таким, що не підлягає виконанню, було предметом судового позову у цій справі.
			Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, посилається на те, що договір застави укладений після винесення постанови державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника - відповідача-2, чим порушено ст.ст.3, 4 Закону України “Про заставу”, ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”. До того ж, позивач посилається на те, що відповідач-1 мав перед відповідачем-2 заборгованість, яка склалась на підставі договору №1 від 05.02.2009 року за придбання насіння пшениці, у звязку з чим сторони мали можливість провести взаємозалік зустрічних однорідних зобовязань. Позивач вважає, що договір застави був укладений навмисно.
			Як встановлено господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом, 04.12.2008 року Господарським судом Миколаївської області видано наказ №11/105 про стягнення з фермерського господарства “Південь” на користь Приватного підприємства “Серпень 2003” боргу в сумі 301198,96 грн.
			08.12.2008 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бсрезнегуватського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього наказу. З метою забезпечення виконання судового рішення, накладено арешт на все майно, що належить Фермерському господарству “Південь”.
			14.01.2009 року начальником виконавчої служби була винесена додаткова постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження.
			Згідно ст.37 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” накладення арешту на рухоме майно Фермерського господарства “Південь” у постановах про відкриття виконавчого провадження та у постанові від 14.01.2009 року є публічним обтяженням.
			Відповідно до ст.39 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку встановленому цим Законом, протягом пяти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обовязок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Згідно ст.2 цього ж Закону, яка дає визначення термінів, пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно.
			Згідно наданого витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, постанова державного виконавця від 08.12.2008 року була зареєстрована 20.03.2009 року.
			Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.01.2009 року було вручено 30.01.2009 року члену фермерського господарства - дружині голови фермерського господарства ОСОБА_8
			Статтею 12 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” передбачено, що у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтягувачем, проте воно не є чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлене законом.
			Таким чином, згідно ст.12 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень”, оскільки до 20.03.2009 року обтяження не було зареєстровано, зазначене обтяження зберігало чинність тільки для взаємних правовідносин боржника і обтягувача і не утворювало пріоритету публічного обтяження для інших правовідносин боржника і для інших осіб.
			Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком судів щодо того, що позивачем не доведено укладення спірного договору застави в порушення ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” та, що спірний договір суперечить забороні відчуження майна, яка встановлена постановою державного виконавця.
			Згідно ст.203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 5. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
			Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України: 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
			Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема толі, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
			Відповідно до ст.576 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України “Про заставу” предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
			У переліку обєктів, які не можуть бути предметом застави, відсутнє майно, яке є предметом спірного договору застави; на майно, яке є предметом спірного договору застави, могло бути звернено стягнення у передбачений законом спосіб, в силу відсутності на момент його укладення реєстрації публічного обтяження. 
			Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено належними доказами правомірність заявлених позовних вимог щодо наявності підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору застави.
			Зазначення у п.2.7 договору застави про те, що предмет застави під арештом не перебуває не є підставою для визнання цього договору недійсним.
			Посилання позивача на можливість відповідачам погасити свою заборгованість шляхом заліку взаємної заборгованості правомірно не взято судами до уваги, оскільки проведення заліку взаємної заборгованості є правом, а не обовязком сторін.
			Доводи заявника апеляційної скарги щодо фіктивності договору купівлі-продажу дизельного пального від 09.03.2009 року також не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки, первинні документи підтверджують поставку дизельного пального. Зазначений договір в судовому порядку недійсним не визнавався.
			На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком судів щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору застави.
			Правомірним є і висновок господарських судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 18.06.2009 року про примусове звернення стягнення на транспортні засоби фермерського господарства “Південь” на підставі договору застави від 17.03.2009 року таким, що не підлягає виконанню.
			Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 18.06.2009 року вчинив виконавчий напис про примусове звернення стягнення на транспортні засоби Фермерського господарства “Південь” на підставі договору застави від 17.03.2009 року.
			Позивач просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що виконавчий напис вчинено за недійсним договором, а також посилається на те, що строк виконання зобовязання за основним договором № 09/03/09 не настав.
			Згідно ст.87 Закону України “Про нотаріат” та п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
			Відповідно до п.284 та п.286 вказаної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року.
			Як свідчать матеріали справи, 18.06.2009 року до приватного нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 звернувся директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапфір ЛТД” з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо договору застави від 17.03.2009 року на транспортні засоби Фермерського господарства “Південь”.
			Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріальний напис нотаріус може вчинити щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна. Для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобовязання.
			Як пояснила третя особа-1 на стороні відповідача-1, разом із заявою, що відповідає вимогам п.283 Інструкції відповідачем-1 було надано копію претензії від 06.05.2009 року, яку Фермерське господарство “Південь” отримало 06.05.2009 року, відповідь на претензію від 12.06.2009 року, видаткову накладну №РН-0000046 від 03.04.2009 року, довіреність №670476 від 03.04.2009, податкову накладну, договір купівлі-продажу №09/09/09 та договір застави від 17.03.2009 року.
			Отже, при вчиненні нотаріального напису приватним нотаріусом були дотримані приписи Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
			Відповідно до ст.23 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтягувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі коли, зокрема, інша особа набула права стягнення на предмет обтяження.
			Після отримання відповідачем-1 листа від №2933 від 09.04.2009 року державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області про накладення арешту майна відповідача-2 та оголошення заборони на його відчуження, листом від 06.05.2009 року за №05/05-юр відповідач-1 звернувся до фермерського господарства з вимогою виконати грошові зобовязання за договором №09/03/09.
			12.06.2009 року листом за №24 відповідач-2 повідомив відповідача-1 про відсутність грошових коштів, після чого, останній звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
			Таким чином, вірним є висновок судів, що спірний виконавчий напис від 18.06.2009 року вчинено приватним нотаріусом у відповідності до чинного законодавства, підстав для визнання виконавчою напису таким, що не підлягає виконанню, не вбачається.
			Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
			 П О С Т А Н О В И В:
			 Касаційну скаргу Приватного підприємства “Серпень-2003” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2009 року у справі № 16/140-ПД-09 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2009 року у справі № 16/140-ПД-09 без змін.
			 
				 
					 
					Головуючий-суддя С.Бакуліна 
					 С у д д і О.Глос 
					 Д.Кривда

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...