Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/984/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		5 вересня 2018 року
		м. Київ
		справа № 152/984/16-к
		провадження № 51-3227км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,  
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 7вересня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6 лютого 2017 року та касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вказану ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020360000094, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі  КК)
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 7 вересня 2016року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. 
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 38 745,08 грн та 10 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, 5 000 грн  у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 14 березня 2016 року близько 3:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи власним автомобілем УАЗ  3163 (державний номерний знак ( НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Героїв Майдану в м. Шаргороді Вінницької області, з боку с.Слободи- Шаргородської в напрямку м. Жмеринки Вінницької області, неподалік в`їзду на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушуючи загальноприйняті норми поведінки, умисно, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства здійснив умисне зіткнення із фронтальним контактуванням передньою частиною свого автомобіля з передньою частиною автомобіля ВАЗ  2115 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_7 , після чого покинув місце вчинення злочину.
		Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, за викладених вище обставин, умисно, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства лівою частиною переднього бампера та лівим переднім крилом свого автомобіля УАЗ  3163, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ  2115 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), пошкодивши при цьому праву частину кузова вказаного автомобіля, внаслідок чого автомобіль було зміщено вліво, тобто розвернуто за годинниковою стрілкою. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 , не зупиняючи свій автомобіль УАЗ  3163, здійснив контактування та пошкодив праву центральну стійку кузова автомобіля ВАЗ  2115, який від двох послідовних ударів розвернуло приблизно на 180 градусів, тобто у напрямку, протилежному попередньому розташуванню автомобіля ВАЗ  2115 Внаслідок ударів автомобіль ВАЗ зупинило неподалік пішохідного переходу по середині дороги передньою частиною в напрямку с. Слободи-Шаргородської. Вказаний епізод не був підтверджений в суді, оскільки сторона обвинувачення будь-яких належних та допустимих доказів наведених обставин не надала суду.
		Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 6 лютого 2017 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду  без змін.
		Ухвалою від 15 березня 2017 року цей же суд виправив описку в резолютивній частині ухвали, зазначивши про залишення без змін вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 7 вересня 2016 року 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суди обох інстанцій повною мірою не врахували тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, даних про його особу, зокрема те, що в суді він не заперечував скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також не зважили відшкодування ним шкоди. За твердженням скаржника, в його діях відсутні елементи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, оскільки дорожньо-транспортну пригоду скоїв внаслідок необережності, що вказує на відсутність умислу на порушення громадського порядку, а також відсутні ознаки хуліганства, такі як особлива зухвалість чи винятковий цинізм. Вважає, що в його діях наявний лише склад адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 124-4, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за які він вже був притягнутий до адміністративної відповідальності. На зазначені порушення не звернув уваги і апеляційний суд, який всупереч вимогам ст. 419 КПК не навів належних мотивів для спростування доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника.
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Мотивуючи свої вимоги, вказує на те, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 419 КПК не на навів мотивів, з яких він виходив при спростуванні доводів апеляційної скарги захисника щодо зміни показань ОСОБА_6 , даних ним безпосередньо в суді апеляційної інстанції під час судового слідства, про те, що він згадав мотиви і причини своїх дій, які не є хуліганськими.
		На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 представник потерпілого  адвокат ОСОБА_9 , подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів поданої скарги, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор, який взяв участь у касаційному розгляді, підтримав касаційну скаргу прокурора та частково підтримав касаційну скаргу засудженого щодо невідповідності ухвали вимогам ст. 419 КПК.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За нормами ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має відповідати загальним вимогам до судових рішень, тобто бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 419 КПК регламентовано зміст ухвали апеляційного суду. В ухвалі, зокрема, обов`язково має бути відображено короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням.
		Однак наведених вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при перегляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 недотримався.
		За матеріалами кримінального провадження, захисник ОСОБА_8 , не погодившись із вироком, подав на нього апеляційну скаргу, у якій, наводячи доводи щодо відсутності у діях засудженого ОСОБА_6 обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК (об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину), просив скасувати оскаржуване судове рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього. 
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження, залишив апеляційну скаргу захисникабез задоволення, а вирок місцевого суду  без змін.
		Проте відхиляючи наведені захисником доводи, суд апеляційної інстанції належним чином їх не перевірив, переконливих мотивів для спростування їх не навів та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив подану скаргу без задоволення.
		Так, у касаційній скарзі захисник зазначив, що дії його підзахисного не містять ознак складу злочину хуліганства, оскільки вони не супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а також те, що саме діяння засуджений вчинив з необережності. 
		Натомість суд апеляційної інстанції не дав оцінки вказаним доводам, не конкретизував, які саме ознаки діяння, вчиненого ОСОБА_6 , мали грубий характер. Також апеляційний суд не взяв до уваги та не зазначив, які саме ознаки та дії дають змогу кваліфікувати діяння засудженого саме як грубе порушення громадського порядку (характер його дій, їх наслідки, місце і тривалість вчинення діяння тощо). 
		Водночас в оскаржуваній ухвалі цей суд зазначає, що склад злочину хуліганство з суб`єктивної сторони характеризується не тільки виною у формі прямого умислу, але й обов`язковою наявністю такої факультативної ознаки, як мотив вчинення злочину  явної неповаги до суспільства. Незважаючи на те, що захисник прямо вказував про відсутність у діях засудженого суб`єктивної сторони як обов`язкової ознаки складу злочину хуліганства, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою його твердження та не вказав, які саме дії та об`єктивні ознаки діяння свідчили про наявність у засудженого прямого умислу на вчинення хуліганства і підтверджують саме хуліганський мотив (тобто явну неповагу до суспільства). 
		Крім того, як убачається з матеріалів справи, під час апеляційного провадження при проведенні часткового слідства за клопотанням захисника було допитано засудженого  ОСОБА_6 , який дав інші, ніж у суді першої інстанції показання та потерпілого ОСОБА_7 . За показаннями, зафіксованими на технічному носії інформації,  ОСОБА_6 не визнав як те, що він здійснив лобове зіткнення свого автомобіля з автомобілем ВАЗ  2115, так і те, що скоїв хуліганські дії. Щодо зміни своїх показань пояснив, що під час апеляційного розгляду пригадав, як вдруге приїхав до місця ДТП, а в суді першої інстанції дав показання про те, що, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись вул. Героїв Майдану у м. Шаргороді, втратив керування своїм автомобілем, побачив задню частину припаркованого автомобіля ВАЗ  2115, у зв`язку з чим здійснив маневр праворуч.
		Однак апеляційний суд не виклав у своєму рішенні відомостей про допит засудженого та потерпілого, при цьому показання ОСОБА_6 , які він змінив під час апеляційного розгляду, не отримали належної правової оцінки суду.
		Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог статей 370, 419 КПК, про що слушно вказують в апеляційних скаргах засуджений та прокурор. Тому це судове рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, а кримінальне провадження  призначенню на новий апеляційний розгляд.
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з дотриманням правил глави 31 КПК, ретельно перевірити зібрані у справі докази, у тому числі шляхом проведення судового слідства, дати їм належну правову оцінку, перевірити доводи захисника ОСОБА_8 щодо відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, а також доводи, наведені в касаційній скарзі засудженого,дати на них вичерпні відповіді й ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 вказаного Кодексу.
		Оскільки під час касаційного розгляду Судом не встановлено підстав для скасування вироку місцевого суду, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6  підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргупрокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...