Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 326/903/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2018. Зареєстровано: 13.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2018.
Дата набрання законної сили: 27.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа №  
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Єдиний унікальний № 326/903/18                                 Головуючий в 1 інст. Чапланова О.М.
		Провадження №33/778/524/18                                         Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
		Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		27 серпня 2018 року                                                місто Запоріжжя
		 
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області Дадашева С.В., за участю прокурора Бреславської Т.В., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Грамчук М.О., розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою захисника на постанову Приморського районного суду Запорізької області від 27 червня 2018 року, якою
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Приморськ Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, депутата Приморської міської ради Запорізької області, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто судовий збір в розмірі 352,40 гривень.
		 
		Згідно з постановою суду, ОСОБА_2, будучи депутатом Приморської міської ради Запорізької області відповідно до рішення першої сесії восьмого скликання Приморської міської ради Запорізької області №1 від 29 грудня 2016 року, яким визнано його повноваження, та будучи, відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3, ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, а саме: 09 квітня 2018 року.
		Відповідно до п.п.1 п.5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічна декларація суб'єкта декларування подається у період з 00 години 00 хвилини 01 січня до 00 години 00 хвилини 01 квітня року, наступного за звітним роком.
		Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги ч.1 ст.45, п.5-1 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		 
		В апеляційній скарзі захисник-адвокат Грамчук М.О. просить вищевказану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом першої інстанції не вірно застосовані норми статей 7, 251, 254, 256, 278, 279 КУпАП, що призвело до порушення приписів ст.62 Конституції України та ст.6 Конвенції.
		Зазначає, що перевірка обставин несвоєчасного подання декларації ОСОБА_2 проведена посадовою особою міжрайонного відділу № 3 (м.Бердянськ) УЗЕ в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, яка в порушення норм діючого законодавства, за відсутності даних щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно апелянта, повідомлення НАЗК щодо результатів такої перевірки тощо, самостійно відбирала пояснення, збирала докази та склала протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, про що свідчать долучені до матеріалів справи документи. Однак така діяльність посадової особи ДЗЕ виходить за межі його повноважень, які регламентовані «Положенням про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого Наказом НП України від 07 листопада 2015 року №81.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені повноваженнями щодо здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та повідомлень про суттєві зміни у майновому стані, зокрема щодо достовірності и повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, що належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. В матеріалах справи відсутні докази затвердження та надсилання Національним агентством з питань запобігання корупції до юридичної особи публічного права обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Також, відсутній й лист Національного агентства на адресу ОСОБА_2 з проханням надати пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації.
		При прийнятті рішення судом не враховано поважність причин того, що ОСОБА_2 не мав наміру приховати власний дохід або майно, а лише не з його вини несвоєчасно подав декларацію, тобто з обставин, які не залежали від його волі. При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження своїх пояснень надав електронну переписку посадовій особі, яка склала протокол. Під час розгляду судової справи ОСОБА_2 заявив усне клопотання про долучення до матеріалів судової справи електронного листування з НАЗК, в задоволенні зазначеного клопотання ОСОБА_2 відмовлено. Оскільки обставини листування ОСОБА_2 з НАЗК встановлені судом та не заперечувались прокурором, тому апелянт вважає, що електронне листування є належним доказом по даній справі та висвітлює дійсні обставини справи. Оригінали таких доказів містяться у ОСОБА_2 та в НАЗК. Враховуючи викладене, у ОСОБА_2 був відсутній умисел, направлений на порушення ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».
		Крім того, апелянт вказує на помилки в протоколі про адміністративне правопорушення в даних щодо особи ОСОБА_2, а саме: невірно зазначено місяць народження та адреса проживання останнього.
		 
		Заслухавши ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Грамчук М.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову суду скасувати, а провадження закрити; прокурора Бреславську Т.В. та працівника поліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - Бєляєва К.О. із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		 
		Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався при розгляді даної справи з огляду на наступне.
		Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/ або цивільно-правову відповідальність.
		Відповідно до положень ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею.
		Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел) (ст.10 КУпАП). 
		Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (недбалість). 
		Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу зазначеного адміністративного правопорушення, окрім іншого, необхідно встановлювати і суб'єктивну сторону даного правопорушення.
		В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він намагався вчасно подати декларацію про доходи, але не зміг цього зробити. Йому було відомо про необхідність подачі декларації особи, уповноваженої па виконання функцій держави або місцевого самоврядування, але 29 березня 2017 року при спробі зайти на сайт НАЗК він виявив, що строк дії його ключа, який був оформлений у минулому році, сплив. Він відновив персональний ключ та 09 квітня 2018 року подав декларацію.
		В ході апеляційного розгляду ОСОБА_2 зазначив, що він намагався зайти на сайт НАЗК для подачі декларації 29 березня 2018 року, проте при спробі подати декларацію йому стало відомо, що йому необхідно замінити ключ (електронний цифровий підпис, далі - ЕЦП). З 29 березня 2018 року він почав електронне листування з НАЗК, однак сайт НАЗК працював з перебоями в системі, тому лише 06 квітня 2018 року йому надійшов лист підтвердження про те, що його заявка на заміну ЕЦП успішно прийнята та на час її розгляду він не зможе користуватись Реєстром, що унеможливило своєчасне подання декларації. 09 квітня 2018 року відбулась зміна ЕЦП та він зміг подати декларацію. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що він самостійно не вміє подавати електронну декларацію, та здійснювати інші дії, як користувач Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки не володіє достатніми для цього знаннями, тому завжди звертався за допомогою до інших осіб. 
		Під час дослідження в судовому засіданні матеріалів справи, встановлено, що пояснення ОСОБА_2 щодо причин несвоєчасного подання електронної декларації, знайшли своє об'єктивне підтвердження.
		Так, на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 надав скріншоти електронного листування з НАЗК, з яких вбачається, що він дійсно 30 березня 2018 року направляв до НАЗК повідомлення щодо ненадходження листа-повідомлення про заміну ЕЦП, аналогічне повідомлення він направляв 02 квітня 2018 року, та лише 06 квітня 2018 року отримав на свою електронну адресу повідомлення від НАЗК про те, що його заявка на заміну ЕЦП успішно прийнята, але на час розгляду заявки він не зможе користуватись Реєстром, та йому запропоновано спробувати здійснити вхід до Реєстру зі зміненим ЕЦП через деякий час (а.с.50-53).
		Викладене підтверджується і наданою стороною захисту відповіддю НАЗК на запит адвоката Грамчук М.О., згідно з якою, виявлено, що при надсиланні листів ІТС Реєстр з посиланням для зміни ЕЦП ОСОБА_2 на адресу його електронної пошти поштовим сервісом надсилалось у відповідь повідомлення. 
		Доводи ОСОБА_2 про те, що він не зміг подати декларацію у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього, не спростовані у встановленому законом порядку. 
		Оцінюючи викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що несвоєчасне подання ОСОБА_2 декларації не було наслідком його умисних дій. 
		Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 вживав всі доступні йому заходи для своєчасного подання декларації, про що він заявляв ще у своїх первинних поясненнях, наданих працівнику поліції.
		Доводи прокурора про те, що ОСОБА_2 мав завчасно вжити заходи щодо заміни ЕЦП задля своєчасного подання декларації, та мав можливість подати декларацію, починаючи з січня 2018 року, є непереконливими з огляду на наступне. 
		Сам ОСОБА_2 пояснив, що строк дії його ЕЦП було встановлено до травня 2017 року, та він не допускав, що можуть виникнути якійсь проблеми.
		У минулі роки він подавав декларації без будь-яких перешкод. Більш того, його майновий стан не змінився. Остання його декларація фактично така сама як і попередня, що також свідчить про відсутність в нього умислу на несвоєчасне подання декларації. 
		Доводи ОСОБА_2, заявлені на свій захист, взагалі не перевірялись перед складанням протоколу, не перевірені вони і судом першої інстанції, та до цього часу ніким не спростовані.
		Як вбачається з матеріалів справи, перевірка відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» за фактом несвоєчасного подання ОСОБА_2 вищевказаної декларації НАЗК не проводилась. 
		Лише наприкінці червня 2018 року така перевірка розпочата ДЗЕ НП України.
		При цьому доказів на спростування доводів ОСОБА_2 матеріали, додані до протоколу, не містять, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. 
		Оскільки суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.280 КУпАП, не з'ясував належним чином всі обставини, які підлягають з'ясуванню і не перевірив доводів ОСОБА_2, заявлених на свій захист, та фактично їх не спростував, чим допустив спрощений підхід до розгляду справи, оскаржувана постанова не може бути визнана законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 
		Керуючись ст.294 КУпАП, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		апеляційну скаргу захисника-адвоката Грамчук М.О. задовольнити.
		Постанову Приморського районного суду Запорізької області від 27 червня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, скасувати.
		На підставі п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Апеляційного суду
		Запорізької області                                                С.В. Дадашева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...