Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 738/1482/16-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		11 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 738/1482/16-к
		Провадження № 13-38 кс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідача ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду кримінального провадження за касаційною скаргою ОСОБА_15 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року,
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 березня 2014 року ОСОБА_15 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі  КК України) та із застосуванням ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. 
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_15 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
		Вироком Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2015 року вирок місцевого суду скасовано в частині застосування до ОСОБА_15 положень ст. 75 КК України та засуджено останнього до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		Під час виконання вироку, відбуваючи покарання у Менській виправній колонії (№91), засуджений звернувся до місцевого суду з клопотанням про застосування до нього положень ст. 6 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1185-VII«Про амністію у 2014 році» (далі  Закон № 1185-VII).
		Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року, у задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що на момент набрання чинності цим Законом засуджений не відбував призначеного покарання, а тому не відноситься до числа осіб, які підпадають під дію ст. 6 Закону № 1185-VII. 
		Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_15 звернувся доВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушував питання про їх скасування, просив застосувати до нього положення ст. 6 Закону № 1185-VIIта скоротити наполовину невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 березня 2014 року. 
		11 листопада 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_15 .
		Ухвалами судді ВССУ від 14 листопада, 15 лютого та 28 липня 2017 року витребувано матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_15 і призначено справу дорозгляду.
		15 грудня 2017 року набрав чинності ЗаконУкраїни від 03жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексуУкраїни, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України таінших законодавчих актів» (далі  Закон № 2147-VIII) та розпочав роботу Верховний Суд.
		Відповідно до пункту 4 параграфа 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону № 2147-VIII, касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, якіподані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, передаються до Касаційного кримінального суду та розглядаються спочатку заправилами, щодіють після набрання чинності цим Законом. 
		02 квітня 2018 року ухвалою судді Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, кримінальне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_15  призначено докасаційного розгляду.
		Відповідно до пункту 7 параграфа 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону № 2147-VIII суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає занеобхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 03 липня 2018 року передано матеріали судового провадження щодо засудженого ОСОБА_15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Прийняте Судом рішення мотивовано необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду України (далі  ВСУ) від 11 лютого 2016 року № 5-331 кс 15, в якій ВСУ дійшов висновку, що КПК України не встановлює заборони на оскарження в касаційному порядку рішень суду щодо застосування амністії. ВСУ виходив із того, що положення ч. 2 ст. 424 КПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) необхідно тлумачити цілісно і питання про те, чи підлягають оскарженню в касаційному порядку судові рішення щодо застосування амністії, слід вирішувати з огляду на положення Конституції України, згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 якої повноту касаційного перегляду обмежено лише випадками прямого, недвозначного виключення (заборони) на рівні закону.
		Однак, Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» було внесено зміни до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України, на який посилався у своєму висновку ВСУ, та викладено в новій редакції: «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках  на касаційне оскарження судового рішення».
		При цьому, положеннями ч. 2 ст. 424 КПК України касаційному оскарженню підлягають лише ті рішення, що перешкоджають подальшому кримінальному провадженню. Оскільки оскаржені ОСОБА_15 судові рішення до таких не належать та стосуються питань, пов`язаних із виконанням вироку, то вони не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду звертає увагу, що порядок та процедура застосування амністії регулюється відповідними законами про амністію з урахуванням положень Закону України від 01 жовтня 1996 року № 392/96-ВР «Про застосування амністії в Україні» та може бути застосована, як до обвинувачених, так і до засуджених.
		Разом із тим, законодавчих положень у Розділі VIII «Виконання судових рішень» кримінального процесуального закону, якими врегульовано право особи на касаційне оскарження судових рішень, котрі постановлено у порядку виконання вироку, КПК України не містить, а в порівнянні з новою редакцією п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дає підстави вважати, що такі судові рішення не відносяться до предмету перегляду суду касаційної інстанції.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вважає за необхідне закрити касаційне провадження, яке було відкрито у справі ухвалою ВССУ від 11 листопада 2016 року. 
		Крім того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду посилається на те, що вказана справа містить виключну правову проблему, тому передача судового провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Перевіривши наведені в судовому рішенні колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального судуобґрунтування наявності підстав відступити відправового висновку, викладеного в рішенні Верховного Суду України, посилання на різну правову практику та доводи на обґрунтування виключної правової проблеми, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 5 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		При тлумаченні поняття виключна правова проблема необхідно виходити з кількісних та якісних показників, які можуть її становити. Зокрема, за кількісним показником виключна правова проблема зазвичай виникає не в одиничній правовій ситуації, а у невизначеній кількості кримінальних проваджень, крім того, така правова проблема може мати триваючий характер і виникати ще під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій. 
		Водночас якісні показники становлять змістовний та процедурний критерії визначення наявності виключної правової проблеми. За змістовним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи і вирішення її необхідно для забезпечення балансу законних інтересів та пропорційності застосованих заходів примусу.
		За процедурним критерієм виключна правова проблема може мати місце при відсутності, неефективності або вичерпаності національних процесуальних механізмів її вирішення іншим способом, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду.
		Водночас, зміст ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 03 липня 2018 року лише вказує на різну правову практику, яка склалася в Першій та Другій судових палатах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду при вирішенні зазначеного вище питання, що не вказує на наявність виключної правової проблеми, оскільки на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України єдність судової практики в межах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може забезпечуватись об`єднаною палатою цього Суду.Колегія суддів не розкриває жодного критерію, який може бути ознакою виключної правової проблеми, не ставить питань перед Великою Палатою Верховного Суду, які необхідно вирішувати для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття кримінального провадження для розгляду в зв`язку із наявністю виключної правової проблеми, вважає, що кримінальне провадження слід прийняти дорозгляду лише з підстави необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в рішенні Верховного Суду України від 11 лютого 2016 року № 5-331 кс 15.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений  ОСОБА_15 заявив клопотання щодо проведення розгляду в суді касаційної інстанції за його участю в режимі відеоконференції.
		Керуючись статтями 336, 441, 430, 434-2 Кримінального процесуального кодексу України та пунктом 7 параграфа 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону України від03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду,
		 
		УХВАЛИЛА:
		Прийняти до розгляду кримінальне провадження відносно ОСОБА_15 за його касаційною скаргою наухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року.
		Призначити справу до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 07 листопада2018 року о 10 год.00хв. у приміщенні Верховного Суду.
		Надіслати учасникам судового провадження копії ухвали про прийняття допровадження та призначення справи до розгляду. 
		Забезпечити участь засудженого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, в розгляді кримінального провадження дистанційно, тобто в режимі відеоконференції, в порядку, передбаченому ст. 336 КПК України. Організацію проведення зв`язку в режимі відеоконференції 07 листопада 2018 року о 10год.00хв. за участю засудженого покласти наначальника Державної установи «Менська виправна колонія № 91».
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачОСОБА_1  Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_10 ОСОБА_4 ОСОБА_11 ОСОБА_5 ОСОБА_12 ОСОБА_7 ОСОБА_13 ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...