Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/4066/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		12 вересня 2018 р.
		м. Київ
		справа № 332/4066/16-к 
		провадження № 51-694км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080030003573, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє - вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2008 року за ч. 1 ст. 115 КК України та на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 і п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2017 року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15 і п. 13 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 18 вересня 2016 року о 22годині 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у квартирі АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , завдав останньому не менше 7 ударів ножем у життєво-важливі органи грудної клітини. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Проте смерть  ОСОБА_8  не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_7 , оскільки потерпілому вчасно було надано медичну допомогу. 
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року вирок залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувати дії останнього з ч. 2 ст. 15 і п. 13 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України та призначити відповідне покарання. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом не враховано, що умислу ОСОБА_7 на вбивство  ОСОБА_8 не мав, а завдавав удари ножем із помсти за те, що в нього забрали мобільний телефон. Окрім того, судом не взято до уваги обставини про надання ОСОБА_7 медичної допомоги потерпілому. Вважає, що в діях його підзахисного відсутня суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і п. 13 ч.2 ст.115 КК України, а тому його дії не були спрямовані на вчинення вбивства. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
		Захисник ОСОБА_6 підтримав подану скаргу.
		Мотиви Суду
		Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		При цьому відповідно до ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
		 
		У вироку суду встановлено, що в зазначений день, час та місці ОСОБА_7 під час конфлікту з ОСОБА_8 кухонним ножем завдав останньомуне менше 7 травматичних ударів у життєво-важливі органи грудної клітини. Смерть потерпілого не настала, оскільки йому було вчасно надано медичну допомогу.
		 
		У касаційній скарзі захисник, не заперечує факту завдання ОСОБА_7 потерпілому ножових поранень під час конфлікту, однак зазначає, що наміру вбивати останнього не мав, а завдавав удари ножем із помсти за те, що в нього забрали мобільний, а тому його дії неправильно розцінено судовими інстанціями як замах на умисне вбивство ОСОБА_8 .
		 
		Разом із тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, такі доводи захисника були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними. Колегія суддів погоджується з таким висновком судових інстанцій, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. 
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 
		 
		Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		 
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання проумисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. 
		 
		При цьому якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом. 
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема із показань потерпілого та свідка-очевидця ОСОБА_9 , ОСОБА_7 кухонним ножем завдавав множинні удари ОСОБА_8 , який лежав в кімнаті. Дії засудженого не призвели до смертельного наслідку лише завдяки тому, що ОСОБА_9 викликала швидку допомогу.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 було нанесено множинна кількість проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з двох сторін, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечності для життя. З урахуванням локалізації видимих ушкоджень,  ОСОБА_8  було завдано не менше 7 травматичних ударів.
		Таким чином, характер і динамічність дій ОСОБА_7 , його поведінка під час вчинення злочину, знаряддя злочину  ніж, завдання ним множинних цілеспрямованих ударів у життєво-важливі органи потерпілого, а також поведінка  ОСОБА_7 після вчинення злочину, а саме те, що він потерпілому допомоги не надав, а швидку допомогу викликала свідок ОСОБА_9 , у сукупності свідчать про те, що  ОСОБА_7 у цьому випадку діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть 
		ОСОБА_8 , однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.
		Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 викликав швидку допомогу потерпілому, не заслуговують на увагу та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_9 .
		Отже, наведене свідчить про правильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України. 
		 
		Покарання засудженому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що обтяжують покарання та відсутністю обставин, що пом`якшують покарання. Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Апеляційний суд, ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив її без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, немає підстав.
		Ураховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_10 задоволенню не підлягає. 
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд
		у х в а л и в:
		Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_11  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...