Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1402/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2018. Зареєстровано: 14.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2018.
Дата набрання законної сили: 14.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/1402/16 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
		 
		за участю представників:
		Генеральної прокуратури України - Гришиної Т.А., 
		Коблівської сільської ради Березанського району
		Миколаївської області - не з'явився, 
		Товариства з обмеженою відповідальністю
		"Арена 23" - не з'явився,
		Товариства з обмеженою відповідальністю
		"ТРИА ПЛЮС" - Покрови Л.Ю., Ізмана О.М., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (у складі колегії суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), Будішевська Л.О., Лашин В.В.) та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ТРИА ПЛЮС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (у складі колегії суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), Будішевська Л.О., Лашин В.В.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 (суддя Алексєєв А.П.)
		 
		у справі № 915/1402/16
		 
		за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави
		до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23", Товариства з обмеженою відповідальністю"ТРИА ПЛЮС"
		про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - Коблівська сільрада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23" (далі - ТОВ "Арена 23"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" (далі - ТОВ "ТРИА ПЛЮС"), у якому просив визнати недійсним та скасувати видане виконавчим комітетом Коблівської сільради свідоцтво серії САЕ № 205356 від 10.12.2011 про право власності ТОВ "Арена 23"  на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, який складається з основного літ А загальною площею 16,7 кв. м, службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4; визнати недійсним та скасувати видане 30.05.2014 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області ТОВ "ТРИА ПЛЮС" свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 22380996 - пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 кв. м за наведеною адресою; зобов'язати ТОВ "ТРИА ПЛЮС" відновити стан земельної ділянки за цією адресою, який існував до порушення прав, шляхом знесення об'єктів: літ. А - комплекс розважальний загальною площею 789,3 кв. м та літ. Б - торгівельний кіоск загальною площею 13,1 кв. м, сцена з танцювальним майданчиком, замощеними дерев'яними дошками, загальною площею 78,3 кв. м, тимчасова споруда дерев'яної альтанки загальною площею 27,0 кв. м.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що забудова зазначеної земельної ділянки здійснена ТОВ "Арена 23" і ТОВ "ТРИА ПЛЮС" в порушення вимог статей 58, 60, 62 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 1, 88, 90 Водного кодексу України (далі - ВК), Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за наявності встановленої законом прямої заборони будівництва будь-яких об'єктів у межах узбережжя Чорного моря (прибережної захисної смуги) та за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Оскільки набуття та оформлення за ТОВ "Арена 23" і ТОВ "ТРИА ПЛЮС" права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці в межах Коблівської сільради, відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільради від 10.11.2011 № 81 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна", яке в подальшому було скасовано за поданням прокурора, позивач, посилаючись на положення статей 80, 83 ЗК, статей 62, 88, 90 ВК, статей 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, просив про задоволення позову.
		ТОВ "Арена 23" проти позову заперечило та заявило про застосування позовної давності.
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Останнім рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано видане виконавчим комітетом Коблівської сільради 10.12.2011 свідоцтво серії САЕ № 205356 про право власності ТОВ "Арена 23" на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв. м, службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд і розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області; визнано недійсним та скасоване видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 30.05.2014 свідоцтво № 22380996 про право власності ТОВ "ТРИА ПЛЮС" на нерухоме майно пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 кв. м за наведеною адресою; зобов'язано ТОВ "ТРИА ПЛЮС" відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об'єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області: літ. А комплекс розважальний загальною площею 789,3 кв. м та літ. Б торгівельний кіоск, загальною площею 13,1 кв. м, сцена з танцювальним майданчиком, замощеними дерев'яними дошками, загальною площею 78,3 кв. м, тимчасова споруда дерев'яної альтанки, загальною площею 27,0 кв. м.
		Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову.  Також суд дійшов висновку про поважність причин пропуску Прокурором строку на пред'явлення позову щодо визнання недійсним та скасування спірного свідоцтва про право власності ТОВ "Арена 23" на об'єкти нерухомого майна. Стосовно інших позовних вимог строк позовної давності не пропущено.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 в частині задоволення позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об'єктів та розподілу судових витрат скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Арена 23" та ТОВ "ТРИА ПЛЮС" на користь прокуратури Миколаївської області витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви по 1 378,00 грн з кожного.
		Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об'єктів, виходив із того, що Прокурор, який подав позов в інтересах держави самостійно та набув статусу позивача у справі, не є належним позивачем за відповідними позовними  вимогами.
		Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у травні 2018 року Заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 залишити в силі.
		Касаційну скаргу Заступник прокурора Одеської області обґрунтовує тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що Прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів територіальної громади, тому, набувши статусу позивача, правомірно заявив вимогу про відновлення стану земельної ділянки відповідно до положень статті 391 ЦК; зазначена позовна вимога є похідною від основної вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухомість, незаконність яких встановлено судом як першої, так і апеляційної інстанцій, отже, одночасне вирішення заявлених позовних вимог спрямоване на забезпечення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів територіальної громади, що відповідає завданню господарського судочинства; відповідачі використовували земельну ділянку без правовстановлюючих документів, з порушенням встановлених обмежень у використанні земель прибережних захисних смуг, тому у власника наявні всі правові підстави  вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, який існував до порушення.
		Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2018 року ТОВ "ТРИА ПЛЮС" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог Прокурора та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об'єктів залишити без змін.
		Касаційну скаргу ТОВ "ТРИА ПЛЮС" обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставного задоволення позовних вимог Прокурора, зокрема скаржник посилається на те, що позивачем невірно визначено особу, в інтересах якої подається позов, оскільки належним позивачем є Коблівська сільрада, а не держава; Прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом за відсутності поважних причин для його поновлення, що судами враховано не було; судом не залучено до участі у справі як третю особу ПП "ААС", права якої можуть бути порушені рішенням у цій справі.
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТРИА ПЛЮС" Перший заступник прокурора Миколаївської області зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог без змін.
		Коблівська сільрада, ТОВ "Арена 23" в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. 
		Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області підлягає частковому задоволенню, а касаційну скаргу ТОВ "ТРИА ПЛЮС" необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Коблівської сільради від 10.11.2011 № 81 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна" визнано за ТОВ "Арена 23" право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільради, зокрема на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, рятувальний пост, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, туалет, тіньові навіси 4 шт., кабінки для переодягання 4 шт., пункт прокату пляжного інвентарю), який розташований за адресою: зона відпочинку "Коблево", с. Коблеве біля торгівельного комплексу "Преображенський".
		Відповідно до рішення Коблівської сільради від 15.11.2011 № 4 привласнено юридичну адресу об'єктам нерухомого майна, які розташовані в межах території Коблівської сільради, а саме, об'єктам нерухомого майна ТОВ "Арена 23", які розташовані в зоні відпочинку  "Коблево", с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4.
		На підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільради від 10.11.2011 № 81 ТОВ "Арена 23" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2011 серії САЕ № 205356 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, розташований по проспекту Курортному, 7/4, у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв. м, службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд.
		У подальшому рішенням Коблівської сільради від 24.05.2013 № 23 "Про розгляд подання прокурора Березанського району Миколаївської області та Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері" задоволено, зокрема, подання прокурора № (15-11)987 вих-13 від 24.05.2013 та скасовано рішення від 10.11.2011 № 81 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна" (стосовно ТОВ "Арена 23"). 
		Висновку про законність рішення Коблівської сільради від 24.05.2013 № 23 у зазначеній частині (стосовно ТОВ "Арена 23") дійшов суд у справі № 915/1470/13 за позовом ТОВ "Арена 23" до Коблівської сільради. Так, рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/1470/13, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014, встановлено, що Коблівська сільрада, скасовуючи рішення виконкому № 81, діяла на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки виконком на час прийняття рішення № 81 від 10.11.2011, за відсутності у ТОВ "Арена 23" дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) об'єкта, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не мав законних підстав для визнання за ТОВ "Арена 23" права власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрації об'єктів, які не значаться ані в технічному паспорті, ані в будь-якій іншій документації. Також судом встановлено, що договір про спільне користування земельною ділянкою, укладений між ПП "ААС" і ТОВ "Арена 23", який було подано серед документів для оформлення права власності, не містить номеру, дати та площі земельної ділянки та її місцезнаходження, тому цей договір  не може вважатися належним доказом підтвердження прав ТОВ "Арена 23" на земельну ділянку.
		Також судами встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Арена 23", оформленим протоколом від 16.08.2013 № 18, погоджено пропозицію щодо заснування ТОВ "ТРИА ПЛЮС" з внесенням до його статутного капіталу пляжного торгівельно-розважального комплексу за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве Березанського району Миколаївської області. 
		16.08.2013 між ТОВ "Арена 23" і ТОВ "ТРИА ПЛЮС" складено акт прийому-передачі та оцінки майна, яке передано ТОВ "Арена 23" до статутного капіталу ТОВ "ТРИА ПЛЮС", а саме: комплекс, пляжний торгівельно-розважальний, який знаходиться за адресою: проспект Курортний, 7/4, у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, загальною вартістю 1 089 954,00 грн згідно зі складеною незалежною експертною оцінкою, проведеною станом на     29.07.2013; майно складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв. м, службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З і споруд, які належать ТОВ "Арена 23" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області від 10.11.2011 № 81, номер запису 1317 в книзі 25.
		13.05.2014 ТОВ "ТРИА ПЛЮС" зареєструвало у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію № МК142141330541 про готовність об'єкта до експлуатації (пляжний торгівельно-розважальний комплекс) за адресою: пр. Курортний, 7/4,  с. Коблеве, Березанського району, Миколаївської області. У декларації ТОВ "ТРИА ПЛЮС" як документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, зазначило договір суперфіцію б/н від 31.03.2014.
		Водночас судами встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015 у справі № 915/1045/13 встановлено обставини, за якими договір суперфіцію б/н від 31.03.2014 між Коблівською сільрадою та ТОВ "ТРИА ПЛЮС" не укладався.
		30.05.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби     Березанського районного управління юстиції Миколаївської області  прийнято рішення № 13444626 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким проведено     державну реєстрацію права власності за ТОВ "ТРИА ПЛЮС" на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, що розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр. Курортний, 7/4, та видано ТОВ "ТРИА ПЛЮС"  свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 22380996, серії САК № 379258 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 428 кв. м (комплекс літ. А., кіоск літ. Б) за наведеною адресою. При цьому, у переліку документів, поданих із заявою, зазначено, зокрема, декларацію  № МК142141330541 про готовність об'єкта до експлуатації, видану 13.05.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.
		Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		За змістом статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. 
		Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 ЦК).
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямовано на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до частин 4, 5 статті 26 цього Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
		Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. (частина 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). 
		Відповідно до пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
		В силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судами попередніх інстанцій при вирішенні справи, яка розглядається, правомірно взято до уваги обставини, які встановлені рішеннями суду у справі № 915/1470/13 і у справі № 915/1045/13, що набрали законної сили, а отже, не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.
		За встановлених судом обставин, оформлення права власності за ТОВ "Арена 23" на об'єкти нерухомого майна по проспекту Курортному, 7/4, у с. Коблеве проведено виконавчим комітетом Коблівської сільради (рішення від 10.11.2011 № 81) за відсутності документів, які підтверджують право на земельну ділянку (договір оренди земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку або інший правочин стосовно земельної ділянки, зареєстрований державними органами у встановленому порядку) та зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації,  що стало підставою для скасування цього рішення. 
		Отже, суди у справі, яка розглядається, дійшли обґрунтованого висновку про те, що право власності на нерухоме майно було оформлене виконавчим комітетом Коблівської сільради ТОВ "Арена 23" із наступною видачею свідоцтва серії САЕ № 205356 та державною реєстрацією цього права без законних на те підстав. Оскільки рішення виконавчого комітету Коблівської сільради від 10.11.2011 № 81, що стало підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасовано, тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали це свідоцтво недійсним.                   
		Крім того, надаючи оцінку фактичним обставинам справи та правомірності видачі ТОВ "ТРИА ПЛЮС" свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 22380996 - пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 кв. м за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4, суди попередніх інстанцій зазначили, що подання ТОВ "ТРИА ПЛЮС" недостовірних даних при реєстрації декларації № МК142141330541 про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації, а саме, наявність договору суперфіцію б/н від 31.03.2014, який за встановлених у справі № 915/1045/13 обставин не укладався, свідчить про введення пляжного торгівельно-розважального комплексу в експлуатацію за відсутністю документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, на якій це майно розташовано.
		У сукупності оцінивши подані у справі докази, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державну реєстрацію права власності за ТОВ "ТРИА ПЛЮС" на нерухоме майно із видачею відповідного свідоцтва № 22380996 від 30.05.2014 здійснено реєстраційною службою на підставі документа, який містив недостовірні дані, у зв'язку із чим відповідач набув право власності на це майно  всупереч вимогам законодавства, що є підставою для визнання недійсним та скасування цього свідоцтва.
		Посилання у касаційній скарзі ТОВ "ТРИА ПЛЮС" на те, що судами попередніх інстанцій у порушення вимог статей 50, 51 ГПК до участі у справі як третю особу не залучено ПП "ААС", права якої можуть бути порушені рішенням суду у цій справі, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що за наведених судами обставин відповідачами не доведено на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у цій справі. 
		Доводи ТОВ "ТРИА ПЛЮС" щодо порушення судами попередніх інстанцій положень чинного законодавства при вирішенні питання про застосування позовної давності до вимог прокурора про визнання недійсними свідоцтв про право власності також визнаються судом касаційної інстанції необґрунтованими з огляду на таке.
		Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За змістом статті 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Судами встановлено, що позов про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 10.12.2011, видане ТОВ "Арена 23", заявлено Прокурором 21.12.2016. Це свідоцтво було видано на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради від 10.11.2011 № 81, на яке прокуратурою Березанського району Миколаївської області 24.05.2013 внесено подання, яке в подальшому розглянуто та задоволено шляхом прийняття Коблівською сільською радою рішення від 24.05.2013 № 23. Зазначене рішення було предметом оскарження ТОВ "Арена 23" у судовому порядку, отже, за встановлених судом обставин, до моменту прийняття остаточного судового рішення у справі  № 915/1470/13 у січні 2014 року, у прокурора були відсутні достатні підстави для оскарження виданого на підставі скасованого рішення від 10.11.2011 № 81 свідоцтва про право власності ТОВ "Арена 23" на об'єкти нерухомого майна, тому суд визнав поважними причини пропуску такого строку. Разом із тим щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "ТРИА ПЛЮС" строк позовної давності прокурором не пропущено.
		Оскільки поважність причин пропуску позовної давності є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.
		Доводи касаційної скарги ТОВ "ТРИА ПЛЮС" щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судами доказів не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
		Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "ТРИА ПЛЮС" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
		Крім того, звертаючись до суду з позовом, у якому заявлено, між іншим, вимогу про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, Прокурор в позовній заяві послався на те, що відповідачі використовували земельну ділянку без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог чинного законодавства.
		При цьому, пославшись на те, що порушення інтересів територіальної громади мають місце внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування, який у справі виступає відповідачем, Прокурор звернувся з даним позовом як самостійний позивач.
		Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а тому Прокурор, звернувшись до суду з вимогою про її звільнення, є неналежним позивачем у спірних правовідносинах.
		Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на їх передчасність.
		За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		За правилами статей 4, 5 ЗК завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Стаття 80 ЗК закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
		З огляду на таке, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.
		Використання земельної ділянки державної чи комунальної власності без відповідних правових підстав позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника (володільця) землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні (статті 14, 19 Конституції України).
		Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності (володіння), становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність користування земельною ділянкою, що призвела до такого вибуття, суспільному інтересу не відповідає.
		Оскільки наслідки порушення земельного законодавства, у тому числі відповідальність у виді повернення землі власникам чи землекористувачам та приведення земельних ділянок у приданий для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, залежить від встановлення обставин та підстав користування нею відповідачами, тому вимога про звільнення земельної ділянки у цій справі є похідною.
		За таких обставин колегія суддів вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави про звільнення земельної ділянки без належного з'ясування підстав заявлення такої вимоги, характеру правовідносин сторін за цією вимогою із застосуванням відповідних норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
		Разом із тим за змістом статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Як установлено судами попередніх інстанцій, заявлена прокурором вимога про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, є похідною від вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності відповідачів на об'єкти нерухомого майна, незаконність яких, у межах розгляду цієї справи, підтверджена як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
		Проте, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, не дав належної правової оцінки доводам прокурора про те, що одночасне вирішення визначених позивачем позовних вимог, у тому числі щодо відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, спрямоване на забезпечення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів  територіальної громади, що відповідає завданню господарського судочинства.
		За змістом статті 301 ГПК суд касаційної інстанції розглядає справи за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу щодо меж розгляду справи, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частин 3, 4 статті 310 ГПК постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 915/1402/16 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об'єктів та розподілу судових витрат з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.
		 
		2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" залишити без задоволення.
		 
		3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 915/1402/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об'єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с. Коблево Березанського району Миколаївської області та розподілу судових витрат, а справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд.
		 
		4. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 915/1402/16 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		 
		Судді:          І.С. Міщенко
		 
		 
		          В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...