Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/5903/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 16.09.2018. Зареєстровано: 17.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 20.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 20.08.2018 
		Справа № 334/5903/16-а 
		Провадження № 2-а/334/11/18
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2018 року                                                 Ленінський  районний суд м.Запоріжжя 
		у складі : головуючого - судді Ісакова Д.О.,
		                при секретарі         Кузьменко К.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції рядового поліції Рибчинського Станіслава Олександровича про визнання дій протиправними,
		                                                                     в с т а н о в и в :
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції рядового поліції Рибчинського С.О. про визнання неправомірними підстави щодо затримання, обмеження пересування та евакуації на штрафний майданчик автомобілю ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску та визнання протиправними дії інспектора поліції Рибчинського С.О.
		В позові вказав, що згідно довіреності ВРЕ № 359662, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., гр. ОСОБА_4 доручив йому розпоряджатися від його імені належним йому автомобілем марки ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску.
		16.07.2016 року вказаний транспортний засіб було безпідставно затримано за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64 та розміщено на спеціальний штрафний майданчик по вул. Сікорського (Куйбишева), 478 у м.Запоріжжі.
		Акт огляду та тимчасового затримання складений рядовим поліції Рибчинським С.О. відповідно до ст. 265-2 КУпАП та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
		В акті зазначено, що автомобіль ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1 затримано на підставі постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя на вимогу УПФУ у Шевченківському районі м.Запоріжжя № Ф-2423-у від 12.02.2014 року.
		Згідно відповіді регіонального сервісного центру у Запорізькій області листом № 31/8-С253 від 26.08.2016 року йому повідомлено, що постанову Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя винесено на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» з визначенням «арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження». Постанова не містить заборони користування арештованим майном.
		Відповідач обмежив пересування транспортного засобу та прийняв рішення про евакуацію транспортного засобу на спеціальний штрафний майданчик посилаючись на обов`язковість виконанням ним вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку транспортних засобів».
		відповідачем було незаконно затримано, обмежено пересування та доставлено на штрафний майданчик автомобіль ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		Вважає, що рядовий поліції Рибчинський С.О. вчинив протиправні дії щодо майна, яким він мав право розпоряджатися.
		Просив визнати неправомірними підстави щодо затримання, обмеження пересування та евакуації на штрафний майданчик автомобілю ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску.
		Визнати протиправними дії інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції рядового поліції Рибчинського Станіслава Олександровича.
		Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимог наполягає, просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Відповідач у судове засідання не з`явився,  причини своїй неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.  
		Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи та надані  докази, суд  дійшов  такого висновку. 
		Відповідно до п.п.10 ч.1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного  судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових  відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Судом встановлено, що гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 доручив позивачу ОСОБА_1 розпоряджатися від його імені належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 01.05.2005 року Запорізьким МРЕВ-1 ДАІ ГУМВС України, автомобілем марки ВАЗ 21023, 1979 року випуску, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_3, об`єм двигуна 1458 куб.см. (В), тип ТЗ - легковий універсал, червоно кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1., довіреності ВРЕ № 359662, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. 
		16.07.2016 року о 17 год. 34 хв. автомобіль ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 був тимчасово затриманий поліцейським роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_6 на підставі постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя № 24239 від 12.02.2014 року про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у присутності понятих: ОСОБА_7 ОСОБА_8 
		20.07.2016 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя арешт з автомобіля ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності гр. ОСОБА_4 було знято.
		Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 04.11.2010 року, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 04.11.2010 року, розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Згідно з ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
		1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
		2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
		3) протидії злочинності;
		4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію України» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		Одночасно, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію України», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію України» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
		Відповідно до п. 4, 5, 10, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоровю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію України», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
		У складі поліції функціонують:
		1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію України», територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
		Згідно з ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію України», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України», до поліцейських заходів відноситься зупинення транспортного засобу. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі , якщо транспортний засіб перебуває в розшуку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
		Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав, свобод та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення її прав, свобод чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову відсутні.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у чинному законодавстві України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Отже, наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто внаслідок певних дій, рішень чи бездіяльності було порушено його права, свободи чи законні інтереси.
		Позивач не зазначає, які саме обов`язки не були виконані відповідачем, а абстрактно посилається на свої права, свободи, законні інтереси, які регламентовані національним законодавством.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що факти порушення прав, свобод, законних інтересів позивача внаслідок протиправної діяльності відповідача, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, оскільки на думку суду, працівник поліції діяв в межах закону та відповідно своїх повноважень, наданих державою та чинним законодавством України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 11, 40 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 04.11.2010 року, Закону України «Про Національну поліцію України», суд 
		в и р і ш и в:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції рядового поліції Рибчинського Станіслава Олександровича про визнання неправомірними підстави щодо затримання, обмеження пересування та евакуації на штрафний майданчик автомобілю ВАЗ 21023, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску та визнання протиправними дії інспектора поліції - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                                                                                                 Д.О.Ісаков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...