Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5661/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2018. Зареєстровано: 17.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5661/16                         Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А., Кузьменко А.І., Маруліна Л.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  11 вересня 2018 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      
		головуючого судді                                                  Безименної Н.В.
		суддів                                                                      Аліменка В.О. та Літвіної Н.М.
		за участю секретаря судового засідання                    Цюпка Б.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2018 року (повний текст постанови складено 24 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, треті особи Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому, з урахуванням змін, просив визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2016 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
		Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції вірно встановив, що встановлення відповідачем прожиткового мінімуму в Україні на 2016 рік відбулось без проведення та врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, однак судом не врахував, що встановлення урядом прожиткового мінімуму на вказаний рік безпосередньо стосується позивача як громадянина України.
		Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, в поданих до суду першої інстанції письмових поясненнях відповідач зазначав, що проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, продовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» був розроблений наприкінці 2015 року, проте фактично надійшов до уряду в 2016 року, після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», що робило неможливим затвердження нового споживчого кошику і його врахування урядом при визначенні прожиткового мінімуму на 2016 рік.
		Міністерство охорони здоров'я України відзив на апеляційну скаргу не подавало, жодні письмові пояснення останнього в матеріалах справи відсутні.
		Міністерство соціальної політики України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що при обчисленні розміру прожиткового мінімуму на 2016 рік застосовувались набори, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року №656, яка була чинною.
		Міністерство фінансів України подало пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що питання затвердження оновлених наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення має вирішуватись комплексно на основі врахування фінансових можливостей усіх рівнів, тому відсутні підстави для перегляду розміру прожиткового мінімуму на 2016 рік.
		Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відзив на апеляційну не подавало, в суді першої інстанції позиція останнього обґрунтовувалась тим, що Мінекономрозвитку України у межах компетенції вжито передбачені законодавством заходи при визначенні прожиткового мінімуму.
		Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відзив на апеляційну скаргу не подавали, в суді першої інстанції позиція ОСОБА_5 обґрунтовувалась тим, що відповідачем розмір прожиткового мінімуму на 2016 рік визначався без проведення розрахунків вартості наборів. Жодні письмові пояснення інших третіх осіб в матеріалах справи відсутні.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, статтею 7 Закону України від 25 грудня 2015 року №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року - 1330 гривень, з 1 травня - 1399 гривень, з 1 грудня - 1544 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1355 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1689 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.
		Вважаючи, що Кабінетом Міністрів України прожитковий мінімум на 2016 рік встановлено всупереч ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», чим порушено права, в тому числі позивача, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.
		Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що доводи позивача про встановлення Кабінетом Міністрів України розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2016 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, знайшли підтвердження під час вирішення справи і не заперечуються ні відповідачем ні третіми особами (Міністерствами), однак позивачем не наведено переконливих доводів із посиланням на конкретні обставини, що засвідчують спричинення діями відповідача порушень суб'єктивних прав позивача у спірних правовідносинах, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення вимог, мотивованих узагальнюючими доводами абстрактного (передбачуваного / можливого) права.
		За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
		Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про прожитковий мінімум» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів
		В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Основні завдання Кабінету Міністрів України визначеній у ст.2 наведеного Закону, до яких належить, зокрема, забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
		Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що  Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України (ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
		Таким чином, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі виконавчої влади, забезпечує проведення бюджетної, фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права та законності і у своїй діяльності він керується Конституцією України, іншими законами України в межах наданих повноважень.
		Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. 
		Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
		Відповідно до ст.3 наведеного Закону набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років. 
		Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.
		Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.
		До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
		Згідно зі ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. 
		Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Таким чином, прожитковий мінімум визначається відповідно до набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, які визначаються не рідше ніж один раз на п'ять років та формуються відповідними центральними органами виконавчої влади, а встановлення прожиткового мінімуму здійснюється Кабінетом Міністрів України виключно після проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів, яка ним затверджується.
		Порядок проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1999 року №1767, та відповідно до п.1 вказаного Порядку науково-громадська експертиза набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму (далі - експертиза) полягає у визначенні за участю соціальних партнерів наукової обґрунтованості норм і нормативів споживання, належного дотримання принципів формування цих наборів.
		Пунктами 2-4 наведеного Порядку встановлено, що експертиза проводиться експертною комісією, що утворюється у складі 12 осіб, до якої входять по 4 представники від центральних органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців і профспілкових об'єднань, які мають статус всеукраїнських. Центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2 - 4 статті 3 Закону України «Про прожитковий мінімум» відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями.
		Мінекономрозвитку узагальнює пропозиції центральних органів виконавчої влади щодо сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму та надсилає їх членам експертної комісії не пізніше ніж за тиждень до її засідання.
		Відповідно до п.10 наведеного Порядку рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму надсилаються на затвердження Кабінету Міністрів України і є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму. Зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії.
		Таким чином, процедура науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму є завершеною з моменту затвердження Кабінетом Міністрів України рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, що є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму.
		Як вбачається з матеріалів справи,  20 листопада 2015 року відбулось засідання експертної комісії з проведення науково-громадської експертизи наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для встановлення прожиткового мінімуму, результати якого оформлено протоколом №2 (а.с.62 т.1), та комісією було вирішено набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення схвалити в цілому та взяти до уваги пропозицію профспілкової сторони про рішення СПО об'єднань профспілок від 21 вересня 2015 року №25-5 щодо схвалення профспілковою стороною наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг в цілому за умови їх дії лише протягом 2016 року та додаткового доопрацювання наборів у 2016 році.
		Листом від 21 січня 2016 року вих.№3612-01/1464-01 (а.с.82 т.1) Мінекономрозвитку України внесло в установленому порядку на розгляд уряду проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», який пройшов науково-громадську експертизу.
		Листом від 18 квітня 2016 року №6128/0/2-16 (а.с.81 т.1) Секретаріат Кабінету Міністрів України повернув проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» до Мінекономрозвитку України відповідно до п.2 §40 Регламенту Кабінету Міністрів України.
		В подальшому, на основі оновлених наборів, схвалених експертною комісією, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».
		Колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №780 була оскаржена в судовому порядку та рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2018 року у справі №826/3639/17 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №780 від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з формування відповідних мінімальних наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів, послуг з порушенням приписів частин 2, 3, 4 ст.3 Закону України «Про прожитковий мінімум», що стало підставою для затвердження Кабінетом Міністрів України постанови №780 від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».
		Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та набрало законної сили.
		Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, розмір прожиткового мінімуму на 2016 рік був визначений Кабінетом Міністрів України із застосуванням наборів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року №656.
		Колегія суддів зазначає, що набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року №656, втратили свою актуальність у 2005 році, оскільки ст.3 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачала їх визначення не рідше одного разу на п'ять років.
		У своїх письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції (а.с.5 т.2) відповідач зазначив про неможливість затвердження нового споживчого кошику і його врахування урядом при визначенні прожиткового мінімуму на 2016 рік, оскільки проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» був розроблений наприкінці 2015 року, проте фактично надійшов до уряду в 2016 році, тобто після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
		Під час проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції представник Міністерства соціальної політики України Кириченко О.П. також підтвердила, що на момент встановлення відповідачем прожиткового мінімуму на 2016 рік Кабінетом Міністрів України не було затверджено проект постанови «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» та встановлення прожиткового мінімуму на 2016 рік відбулось без врахування науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
		Беручи до уваги, що процедура проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг станом на момент встановлення відповідачем розміру прожиткового мінімуму не була завершена, оскільки рішення експертної комісії не було затверджено Кабінетом Міністрів України, колегія суддів доходить висновку, що при встановленні відповідачем прожиткового мінімуму на 2016 рік та в подальшому при його затвердженні Верховною Радою України у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», Кабінетом Міністрів України не було проведено та враховано науково-громадську експертизу сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, тобто всупереч ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
		Щодо порушення суб'єктивних прав позивача колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48 Конституції України).
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум установлено, в тому числі, для працездатних осіб.
		Відповідно до ст.9 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Отже, розмір прожиткового мінімуму є розрахунковою величиною у всіх сферах суспільних відносин та впливає як на розмір мінімальної заробітної плати, допомоги по безробіттю, інших соціальних виплат, величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, так і на формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
		Крім того, за подання до суду заяв та скарг справляється судовий збір, розміри ставок якого визначаються Законом України «Про судовий збір» в залежності, зокрема, до розміру прожиткового мінімуму.
		За подання до суду першої інстанції позовної заяви ОСОБА_4 було сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн., що підтверджується квитанцією №13 від 04 квітня 2016 року (а.с.3 т.1), ставка якого до внесення змін Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначалася в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, на який безпосередньо впливав розмір прожиткового мінімуму.
		Таким чином, розмір прожиткового мінімуму, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, напряму стосується прав та інтересів кожного громадянина України, в тому числі і позивача, як працездатної особи, та в залежності від якого визначається, зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, соціальних виплат, величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тощо.
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Водночас, у даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено, що встановлення прожиткового мінімуму на 2016 рік відбулось із дотриманням норм законодавства України, що регулює спірні правовідносини, зокрема не надано доказів того, що прожитковий мінімум на 2016 рік було встановлено відповідачем після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг та з її урахуванням.
		Посилання відповідача на те, що питання затвердження оновлених наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних та демографічних груп населення має вирішуватись комплексно на основі врахування фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, жодним чином не спростовує факту встановлення прожиткового мінімуму на 2016 рік без дотримання вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, які визначаються не рідше одного разу на п'ять років.
		Частинами 1, 2 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що в порушення ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» Кабінетом Міністрів України встановлено прожитковий мінімум на 2016 рік без проведення і врахування науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, тобто не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, що безпосередньо вплинуло на права та інтереси позивача, як працездатної особи і громадянина України, на захист яких подано даний позов, а тому відповідні дії Кабінету Міністрів України є протиправними.
		На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
		Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_4 - задовольнити.
		Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2016 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                                Н.В.Безименна
		 
		Судді                                                                                                    В.О.Аліменко
		 
		                                                                                                    Н.М.Літвіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...