Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3510/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2018. Зареєстровано: 17.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"11" вересня 2018 р.           Справа№ 910/3510/18
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Іоннікової  І.А.
		суддів:            Тарасенко К.В. 
		          Тищенко  А.І. 
		  
		 
		за участю секретаря судового засідання Молокопой І.А.
		 
		без повідомлення (виклику) учасників справи
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа"
		на рішення господарського суду міста Києва
		від 19.06.2018 (повний текст рішення складено 25.06.2018)
		у справі №910/3510/18 (суддя Турчин С.О.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа"
		до Національного банку України
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 
		1.          Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик"
		    2.          Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"
		про відшкодування шкоди у розмірі 64814,20 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство  з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про стягнення 64814,20 грн. шкоди, завданої протиправною постановою відповідача.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у результаті неправомірних дій відповідача, які полягають у недотриманні законодавчо визначеної процедури, а саме: строку для віднесення проблемного банку (ПАТ "КБ "Хрещатик") до категорії неплатоспроможних та прийняття рішення (постанови №234 від 05.04.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних"), яке в подальшому визнано протиправним та скасовано судом, призвело до неможливості виконання ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" своїх зобов'язань перед позивачем за договором банківського рахунку, чим завдано позивачеві шкоду.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2018 залучено до участі у справі № 910/3510/18 третіх  осіб  без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  -  Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Хрещатик" та Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
		Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у даній справі скасувати; ухвалити у даній справі нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь ТОВ "Прибуткова справа" всі понесені судові витрати.
		Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 64-1 Закону України "Про Національний банк України".
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3510/18; призначено справу до розгляду на 28.08.2018.
		Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3510/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3510/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3510/18; призначено справу до розгляду на 11.09.2018.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Також у відзиві відповідач звернувся з клопотанням про здійснення розгляду справи за участю представника відповідча.
		Розглянувши дане клопотання, колегія суддів його відхиляє, з огляду на те, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Прибуткова справа" у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. 
		Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
		01.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" укладено договір № 26007001073970 банківського рахунку юридичної особи, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 05.12.2011)  банк відкриває клієнту поточний рахунок №26007001073970 відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) №492 від 12.11.2003 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами Банку.
		Відповідно до підпунктів 2.4.2., 2.4.4 договору банківського рахунку клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства за винятком випадків, передбачених законодавством, вимагати своєчасного й повного здійснення розрахунків та інших, обумовлених цим Договором, послуг.
		Згідно з п.п. 2.1.2., 2.1.4., 2.1.6 договору банківського рахунку, банк взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати комплексне обслуговування клієнта відповідно до умов цього Договору та "Тарифів ПАТ "КБ "Хрещатик" у відповідності до тарифного пакету "Стандартний тарифний план ", своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ, обслуговувати Клієнта в межах режиму роботи для розрахунково-касового обслуговування клієнтів, визначеного Банком.
		Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки вих. №90/02-23/197 від 08.04.2016 позивачеві відкрито у ПАТ "КБ "Хрещатик" поточний рахунок №26007001073970 у гривні; залишок коштів на рахунку ТОВ "Прибуткова справа" станом на 06.04.2016 становив 64814,20 грн.
		05.04.2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних".
		За твердження позивача, віднесення ПАТ КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних призвело до неможливості виконання банком своїх зобов'язань перед позивачем згідно договору банківського рахунку.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що у результаті неправомірних дій відповідача, які полягають у недотриманні законодавчо визначеної процедури, а саме: строку для віднесення проблемного банку (ПАТ "КБ "Хрещатик") до категорії неплатоспроможних та прийняття рішення (постанови №234 від 05.04.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних") в перший день початку 180-денного строку, наданого чинним законодавством банку, віднесеному до категорії проблемних для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, що підтверджено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017, якою визнано протиправною та скасовано постанову №234 від 05.04.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", внаслідок чого порушено право позивача на розпорядження грошовими коштами за договором №26007001073970 банківського рахунку юридичної особи в сумі 64814,20 грн. та виконання ПАТ КБ "Хрещатик" зобов'язань за договором. 
		З урахуванням викладеного, з посиланням на приписи ст. 1173 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 64814,20 грн.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. 
		Згідно із п. 8, п. 9  ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Вимоги про відшкодування шкоди заявлені позивачем на підставі ст. 1173 ЦК України та ст. 64-1 Закону України "Про Національний банк України".
		Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
		Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою встановлені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України, згідно яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. 
		Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їхня деліктність. 
		Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
		Також особливий статус Національного банку України визначений в Рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України "Про Національний банк України").
		Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, та не є суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.
		Позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів господарського правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування ст. 1173 ЦК України, яка не потребує доведення вини, є безпідставним.
		Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 31.08.2016 у справі №910/29171/15.
		Як встановлено вище, постановою Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних".
		05.04.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого розпочато процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.
		Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 №560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.
		Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".
		Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: (http://www.fg.gov.ua) та в розумінні ст. 75 ГПК України є загальновідомою, загальнодоступною та такою, що не потребує доказуванню.
		Виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом здійснення тимчасової адміністрації і ліквідація банків згідно із статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є виключною компетенцію Фонду.
		Згідно із статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час здійснення тимчасової адміністрації не здійснюється. При цьому строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до 46 даного Закону вважається таким, що настав. Порядок задоволення вимог кредиторів вкладників визначений у Розділі VIII цього Закону.
		Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку України від 05.04.2016 №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних".
		Водночас, як вірно зазначив місцевий господарський суд, обмеження банку щодо задоволення вимог кредиторів банку виникло не після прийняття відповідачем постанови №234, а після прийняття рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" (яке є чинним), адже саме з цього моменту ПАТ КБ "Хрещатик" в силу закону не міг виконувати розпорядження позивача за договором банківського рахунку.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям відповідачем постанови від 05.04.2016 №234 та неможливістю ПАТ КБ "Хрещатик" виконувати зобов'язання перед позивачем за договором банківського рахунку, в силу приписів ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Також колегія суддів звертає увагу на те, що на момент розгляду справи триває ліквідація ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", здійснюється виплата грошових коштів кредиторів згідно встановлених черг у відповідності до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ПАТ КБ "Хрещатик" №9-2/2094 від 01.06.2018, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.09.2016 №1776 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик"; заява про визнання ТОВ "Прибуткова справа" кредитором від 16.06.2016 за №15/06 отримана ПАТ КБ "Хрещатик" та акцептована у сумі 64814,20 грн; задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, у 7 чергу на загальну суму 64814,20 грн.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки вимоги позивача є акцептованим банком, то на момент розгляду справи зобов'язальні відносини між позивачем та банком за договором банківського рахунку не припинились. До моменту ліквідації банку, відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України, його зобов'язання за договором банківського рахунку не припиняються, а тому визначення  шкоди позивача та її розмір на даний час є передчасним, оскільки до закінчення процедури ліквідації банку та повернення позивачу його грошових коштів, сума яких внесена до вимог кредиторів, не можна встановити розмір нанесення шкоди позивачу.
		Таким чином, оскільки позивач є акцептованим кредитором, а процедура ліквідації банку триває, то факт неповернення позивачу коштів за договором банківського рахунку на момент звернення до суду, є припущенням позивача про завдання йому шкоди.
		Помилковими є посилання позивача на те, що неправомірність дій відповідача встановлено у судовому порядку при вирішенні спору у справі №826/6665/16, зокрема в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017, оскільки у вказаних судових рішеннях не міститься жодного висновку про те, що внаслідок дій або бездіяльності Національного банку України було порушено право позивача чи інших кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" на отримання коштів за відповідними договорами. 
		Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
		Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
		Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
		Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-168цс13).
		Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем не доведено факту понесення шкоди у розмірі 64814,20 грн., не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між винесенням НБУ постанови №234 від 05.04.2016 та заявленою позивачем шкодою, що вказує на відсутність обов'язкових складових для покладення матеріальної відповідальності за майнову шкоду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 64814,20 грн. шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
		За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.
		У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3510/18 - без змін.
		Матеріали справи №910/3510/18 повернути до господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
		 
		Головуючий суддя                                                            І.А. Іоннікова 
		 
		Судді                                                                                К.В. Тарасенко
		 
		                                                                                А.І. Тищенко
		  
		(повний текст постанови складено 14.09.2018)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...