Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10039/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2018. Зареєстровано: 17.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		05.09.2018Справа №  910/10039/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи 
		за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури (вул. Косачів 6-а, м. Новоград-Волинський, Житомирська область,11700)  в інтересах держави в особі позивача - Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області (вул. Соборна, 51, смт. Ємільчинське, Ємільчинський район, Житомирська область, 11200)
		до Публічного акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" (вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601)
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Житомирській області (вул. Леха Качинського, 12а, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38035679)
		про  відшкодування шкоди в сумі 183 600,52 грн. 
		 
		Представники учасників справи:
		від прокурора: Такташов О.Я. - посвідчення №044658 від 20.10.2016 року;
		від позивача: не з'явилися;
		від відповідача: Катруха В.А. - довіреність від 26.10.2017 року; Гайченя В.А. - довіреність від 26.10.2017 року; Чібісова М.В. - довіреність від 29.01.2018 року.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в розмірі 183 600,52 грн.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем як постійним лісокористувачем порушено обов'язки щодо забезпечення охорони і збереження закріплених лісів, зокрема, допущено на підпорядкованій йому території самовільну порубку дерев, не призначених для вказаних цілей, що підтверджується відповідними Актами перевірки дотримання вимог природохоронного законодавства, складеними під час перевірки Державної екологічної інспекції у Житомирській області, отже внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства завдано шкоди державі в розмірі 183600,52 грн.,  з вимогами про стягнення якої прокурор звернувся до суду.
		З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 183 600,00 грн. - шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, 2 754,01 грн. - судового збору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на  05.09.2018  року; залучити до участі у справі Державну екологічну інспекцію у Житомирській області (вул. Леха Качинського, 12а, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38035679) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
		03.09.2018 року через канцелярію суду представник прокуратури подав письмові пояснення.
		05.09.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
		В судове засідання 05.09.2018 року представники позивача та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		В судовому засіданні 05.09.2018 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили суд в їх задоволенні відмовити.
		Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
		Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурси України та його органи на місцях.
		Державна екологічна інспекція (далі - Держекоінспекція) разом із Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною службою геології та надр України створені згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади "шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
		Держекоінспекція - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабміном через Міністра екології та природних ресурсів.
		Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
		Постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2014 №442 на Державну екологічну інспекцію (Держекоінспекцію) покладено функції зі здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів, у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства (Держсільгоспінспекції).
		Відповідно до пункту 6.4 Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України 12.12.2011 №136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.
		Порядок призначення і проведення відповідних перевірок регулюється Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"  та Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464.
		Однак, станом на момент розгляду справи, Державна екологічна інспекція у Житомирській області здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 №312.
		Державною екологічною інспекцією у Житомирській області в межах наданих їй повноважень в період з 21.12.2016р. по 22.12.2016р. проведено перевірку Коростенської дільниці виробничого підрозділу Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та складено акт перевірки дотримання вимог природоохроного законодавства про охорону,захист, використання та відтворення лісів (далі по тексту - Акт-1).
		Актом-1 зафіксовано, що на землях Коростенської дільниці виробничого підрозділу Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 12.02.2016 року виявлено незаконну порубку 22 дерев. Розмір шкоди заподіяної лісу становить 76 437,11 грн.
		Також, Державною екологічною інспекцією у Житомирській області в межах наданих їй повноважень в період з 21.12.2016р. по 22.12.2016р. проведено перевірку Коростенської дільниці виробничого підрозділу Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та складено акт перевірки дотримання вимог природоохроного законодавства про охорону,захист, використання та відтворення лісів (далі по тексту - Акт-2).
		Вказаним Актом-2 зафіксовано, що на землях Коростенської дільниці виробничого підрозділу Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 30.08.2016 року виявлено незаконну порубку дерев. Розмір шкоди заподіяної лісу становить 107 163,41 грн.
		Згідно з п.1.6. Положення про виробничий підрозділ Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31.01.2017р. №068-Н, Підрозділ є виробничим підрозділом регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - філя). Підрозділ діє від імені філії та в її інтересах, здійснює делеговані філією функції  у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності . Підрозділ перебуває в підпорядкуванні структурного підрозділу  служба колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №072439, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі розпорядження голови Ємільчинської райдержадміністрації від 28.08.2007 №264 є постійним користувачем земельної ділянки №1 площею 21,5480 га, що розташована на території Андрієвицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, з цільовим призначенням земельної ділянки: для залізничного транспорту. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030820800001 (копія зазначеного акту долучена прокурором до позову).
		Також, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №072438, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі розпорядження голови Ємільчинської райдержадміністрації від 28.08.2007 №264 є постійним користувачем земельної ділянки №2 площею 17,0949 га, що розташована на території Андрієвицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, з цільовим призначенням земельної ділянки: для залізничного транспорту. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030820800002 (копія зазначеного акту долучена прокурором до позову).
		У відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» реорганізовано шляхом злиття. Відповідно правонаступником всіх прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є ПАТ «Українська залізниця» (далі по тексту - відповідач) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця».
		В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає про завдання відповідачем шкоди державі, внаслідок недодержання ним, як постійним лісокористувачем, вимог законодавства щодо забезпечення охорони лісу, розташованого в межах смуги відведення залізниць, внаслідок чого на вказаній території невідомими особами здійснено незаконну порубку дерев, що зафіксовано в Акті-1 та Акті-2. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі збитки, завдані неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. №665.
		За таких обставин, прокурор просить суд стягнути з відповідача 183 600,00 грн. збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, на користь Ємільчинської селищної ради.
		Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Як передбачено ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на дату подачі позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
		За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
		Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
		Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		За змістом ст. 94 Лісового кодексу України, державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
		За таких обставин, з огляду на те, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади, з урахуванням предмету та підстав даного позову, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція у Житомирській області, як орган виконавчої влади, створений для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є належним позивачем у даній справі.
		Крім того, нормами ст. 9 Лісового кодексу України  передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
		Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки дерев, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка передана в постійне користування відповідачеві за державними актами на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №072439 та ЯЯ №072438.
		Оскільки вказана земельна ділянка, на якій, за твердженням прокурора, відбувся факт незаконної рубки дерев, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №072439 та ЯЯ №072438, знаходиться на території Андрієвицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, суд дійшов висновку, що ліси, якими вкрита така ділянка, перебувають у комунальній власності.
		Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»  передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
		З огляду на вищенаведене, оскільки ліс, який знаходиться на території Андрієвицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, перебуває у комунальній власності територіальної громади та знаходиться у постійному користуванні відповідача, враховуючи ст. 9 Лісового кодексу України та ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суд дійшов висновку, що Ємільчинська селищна рада Ємільчинського району Житомирської області, як орган місцевого самоврядування, що реалізовує права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, разом з Державною екологічною інспекцією у Житомирській області, є належним позивачем у справі.
		За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною лісів, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.
		Згідно з положеннями ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
		Отже, з огляду на положення ст. 17 Лісового кодексу України, відповідач є постійним лісокористувачем в межах наданої йому за державними актами серії ЯЯ №072439 та ЯЯ №072438 в постійне користування земельної ділянки на території Андрієвицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
		Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
		Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		При цьому, за змістом ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють:
		- державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;
		- лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
		При цьому, за змістом ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
		Як зазначено вище, прокурор вважає, що внаслідок неналежного забезпечення відповідачем охорони розташованого в межах Андрієвицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області лісу, постійним користувачем якого він є, що мало наслідком здійснення невідомими особами незаконної рубки лісу, відповідач, який не забезпечив охорону лісу, повинен відшкодувати державі шкоду, спричинену незаконною рубкою лісу.
		Отже, фактично прокурор просить суд застосувати до відповідача заходи відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, оскільки розмір шкоди, завданої державі, прокурором обчислено на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. №665.
		При цьому, як зазначено в позові прокурора, за фактом вчиненої невідомими особами незаконної порубки, 12.02.2016р. та 02.09.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України, водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені.
		Суд зазначає, що спір у даній справі про стягнення збитків, з огляду на заявлені предмет і підстави, виник з делікту, а отже фактично позовні вимоги у даній справі заявлено про стягнення шкоди, у зв'язку з чим на спірні правовідносини поширюються норми ст. 1166 Цивільного кодексу України.
		Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідним є доведення таких фактів:
		а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
		б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
		в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
		г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		При цьому, за змістом статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		За таких обставин, з огляду на наведене вище, заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, прокурор повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об'єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.
		Водночас, прокурор в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев (враховуючи здійснений розрахунок шкоди за Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665), вказує на незабезпечення відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій відповідачу в постійне користування.
		Дійсно, відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		В той же час, відповідно до положень ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Дана норма закону передбачає загальну підставу відповідальності, відсилаючи до застосування спеціальних норм за конкретне правопорушення.
		При цьому, як передбачено ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:
		1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;
		2) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах;
		3) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу;
		4) засміченні лісів побутовими і промисловими відходами;
		5) порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
		6) знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;
		7) порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
		8) розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу;
		9) самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на лісових ділянках;
		10) порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;
		11) заготівлі лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;
		12) порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;
		13) невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;
		14) знищенні та пошкодженні відмежувальних знаків у лісах;
		15) введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;
		16) порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
		17) пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення;
		18) знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках;
		19) невиконанні приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
		Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.
		Суд зазначає, що нормами Лісового кодексу України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу.
		Більше того, суд наголошує на тому, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23 липня 2008 р. №665, якими затверджено, зокрема, Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, на підставі яких, власне, прокурором розраховано розмір шкоди, що є предметом розгляду, також не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.
		Наведене вище дає підстави для висновку суду, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов'язків постійних лісокористувачів, однак неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу.
		В той же час, суд зазначає, що підставами притягнення до юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення, як такого (фактична підстава) та наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення та санкцію за його вчинення (нормативна підстава).
		Так, згідно з нормами ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав застосування до відповідача, який, за твердженням прокурора, не забезпечив належну охорону лісу, міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, за відсутності відповідних доказів на підтвердження вчинення відповідачем таких дій (рубки лісу), а також з огляду на заявлені предмет та підстави даного позову.
		Такі висновки суду ґрунтуються також і на тих обставинах, що у випадку встановлення відповідними правоохоронними органами особи порушника, який вчинив незаконну рубку лісу, позивач, як орган місцевого самоврядування, що реалізовує права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вправі буде заявляти до стягнення з правопорушника завдану внаслідок таких дій шкоду, розраховану на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. №665, саме за незаконну рубку лісу. І саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана буде нести відповідальність з такі дії та відшкодовувати шкоду, розмір якої визначається відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. №665. Таким чином, держава отримає подвійне відшкодування шкоди: перше - з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу від незаконних порубок; друге - з особи, визнаної винною у незаконній рубці лісу, що суперечить засадам розумності та справедливості, а також підставам і порядку відшкодування шкоди, що визначені нормами Цивільного кодексу України та Лісового кодексу України.
		В той же час, у випадку стягнення з постійного лісокористувача (відповідача), за умови незабезпечення ним належної охорони лісу від незаконних порубок, шкоди за вказану бездіяльність у такому ж розмірі (як за незаконну рубку лісу), в наведеній ситуації ця особа, яка фактично буде такою, що відшкодувала шкоду замість іншої, винної особи (яка здійснила рубку лісу), водночас буде позбавлена правової можливості в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України звернутись до винної особи зі зворотною вимогою (регресом) у розмірі виплаченого відшкодування, оскільки підстави відповідальності постійного лісокористувача (відповідача) та особи, визнаної винною у незаконній порубці дерев, будуть різними (відповідальність за неналежну охорону лісу в першому випадку та відповідальність за незаконну рубку лісу у другому), що певною мірою суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, адже розрахований на підставі спеціальних Такс розмір шкоди, завданої саме незаконною рубкою лісу, повністю охоплює розмір шкоди за такий вид правопорушення, як незаконна рубка лісу, натомість стягнення такої шкоди з обох осіб (лісокористувача-охоронника та особи, що незаконно здійснила рубку дерев), тобто в подвійному розмірі, по-перше, суперечить загальним принципам притягнення до юридичної відповідальності, по-друге, не передбачено нормами чинного законодавства.
		При цьому, суд зазначає, що відповідальність зберігача, передбачена законом (в тому числі, Цивільним кодексом України - ст. 950 ЦК України) та договором, за незбереження речі, яка передана на зберігання за договором, у даних правовідносинах не може бути застосована, оскільки спірні правовідносини є деліктними.
		Суд зазначає, що позивачем повинна бути доведена неправомірність поведінки, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем має бути доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону.
		Суд наголошує на тому, що позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок.
		Так, як вбачається з наданих 05.09.2018 року відповідачем документів, Коростенською дільницею Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень було розроблено комплекс заходів по збереженню захисних лісонасаджень від незаконних рубок по ПЧЛ-3 на 2016 рік, до таких заходів було включено наступні: 
		- розробити та впровадити порядок дій відповідальних осіб при виявленні самовільних порубок в насадженнях;
		- провести технічне навчання з начальникам, майстрами та бригадирами по вивченню «порядка дій….»;
		- Доповідати письмово ПЧЛУ про результати обстеження своїх дільниць з метою виявлення лісо порушень;
		- Доповідати територіально інженерам ЛГ, ОЗЛ, ПЧЛ про виявлені лісо порушення;
		- проводити планові ревізії стану захисних лісонасаджень;
		- територіально по дільницям вести книгу обліку лісо порушень згідно вимог служби П;
		- Звітувати в службу колії про обсяги лісо порушень по затвердженій П формі;
		- Проводити потомні ревізії стану захисних лісонасаджень;
		- Проводити контрольні, раптові, позапланові ревізії стану захисних лісонасаджень;
		- Вирішування роз'яснювальної інформації для громадян на зупинках приміського сполучення про розміри стягнень та відповідальність за незаконну рубку дерев;
		- Виконання розпорядження НЗ-І-5/385 від 20.04.2016 про профілактичну роботу щодо попередження крадіжок;
		- Надання інформації для опублікування відповідних статей в місцевій пресі;
		- Заслуховувати на технічних нарадах начальників?майстрів, бригадирів, про стан охорони насаджень від незаконних рубок.
		Так, з наданих 05.09.2018 року відповідачем документів вбачається, що начальником Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень видано наказ від 18.01.2017 №21 «Про фіксацію лісопорушень» (копія додається), яким призначено відповідальних за проведення оглядів захисних лісонасаджень, періодичність оглядів, розрахунок шкоди, заподіяної лісу та порядок передачі інформації про виявлені лісопорушення до правоохоронних органів. На виконання розроблених заходів проводяться технічні заняття з відповідальними працівниками по вивченню вимог лісового законодавства та проводяться планові та контрольні весняні і осінні ревізії лісонасаджень (копія акту ревізії додані до матеріалів справи). Здійснення обходів захисних лісонасаджень фіксується в доповідних записках (копії додані до матеріалів справи).
		Начальником ПЧЛ-3 29.02.2016 затверджено порядок дій відповідальних осіб при виявленні самовільних рубок в насадженнях залізниці (копія додані до матеріалів справи).
		Державне агентство лісових ресурсів України листом від 29.06.2016 № 08-15/3722-16 повідомило ПАТ «Укрзалізниця» про взаємодію державної лісової охорони та лісової охорони стосовно охорони лісових ділянок, розташованих у смугах відведення залізниць, які безпосередньо прилягають до лісів, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств (копія листа додана до матеріалів справи).
		Також, направлено лист № 187 від 17.08.2016 директору ДП Ємильчинське ЛГ з проханням надати допомогу по охороні захисних лісонасаджень залізниці, доручити працівникам державної лісової охорони проводити обходи лісонасаджень залізниці (копії листів додані до матеріалів справи).
		Управління МВС в Житомирській області листом № 21/934 від 02.09.2015 повідомило Південно-Західну залізницю, що у зв'язку з відсутністю на території обслуговування воєнізованої охорони проводяться всі необхідні заходи, направлені на недопущення вчинення правопорушень на об'єктах залізниці (копія листа додається до матеріалів справи).
		МВС України листом № 32320/ПК від 03.09.2015 повідомило Укрзалізницю про опрацювання проблемних питань щодо порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, залізницями України та підприємствами залізничного транспорту під час виявлення крадіжок.
		Всі випадки незаконної рубки дерев були виявлені під час здійснення обходів, передбачених розробленими заходами.
		Так, 11.11.2015 під час здійснення обходу захисних лісонасаджень на перегоні Верівка- Рихальськ, з лівої сторони від колії на км.307+700м до км 307+900м працівниками Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень о 12-50 год. виявлено незаконну рубку дерев в кількості 22 одиниць. Про що негайно, з метою здійснення оперативних розшукових заходів, по номеру «102» повідомлено до територіальних органів поліції. Повідомлення прийняв черговий Середовищ О.О. Після чого повідомлено поліцію в письмовій формі листом від 11.11.2016 № 228 з відповідними розрахунками в додатках (копія листа з додана до матеріалів справи).
		30.08.2016 під час обходу захисних лісонасаджень на перегоні Вирівка-Рихальська, з лівої сторони від колії на км 307+860м до км 308+000м працівниками Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень о 12-05 год. виявлено незаконну рубку 13 дерев. Про що негайно, для здійснення оперативних розшукових заходів, по номеру « 102» повідомлено до територіального відділу поліції о 8 годині 25 хвилин. Повідомлення прийняв черговий Сітайло Р.В. Після чого повідомлено поліцію в письмовій формі листом від 30.08.2016 № 2839 з відповідними розрахунками в додатках (копія листа з додатками додані до матеріалів справи).
		Наведене вище свідчить про вчинення відповідачем ряду заходів з метою забезпечення належної охорони лісу, спрямованих на охорону лісу та попередження незаконної рубки лісу. При цьому, з огляду на встановлені судом обставини, відповідачем було здійснено негайне реагування за наслідками виявлення самовільної порубки дерев.
		При цьому, прокурором не вказано, якого конкретного заходу/яких дій не було здійснено/вчинено відповідачем, виконання яких чітко передбачено законом, та, власне, внаслідок нездійснення/невчинення яких невідомими особами було вчинено незаконну рубку дерев. При цьому, доводи прокурора щодо неперешкоджання відповідачем у незаконній рубці дерев особами, які таку рубку здійснювали, судом не приймаються як обґрунтовані, оскільки жодними нормативними актами відповідача не уповноважено на здійснення активних дій по затриманню порушника/перешкоджанню йому тощо.
		Таким чином, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди, позивачем (прокурором) повинно бути доведено факт бездіяльності відповідача, при чому така бездіяльність не може мати абстрактний характер, в тому числі мати своє вираження у вигляді - «невчинення всіх можливих заходів». Прокурор (позивач) повинен довести, що конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені. Водночас, доведення обов'язку виконання конкретних дій не повинно перекладатись на відповідача. При цьому, позиція прокурора зводиться саме до такого обов'язку відповідача довести, що ним вчинялись «всі можливі» заходи. Однак, такі абстрактні, неконкретні доводи не можуть бути доведені або спростовані, з огляду на те, що навіть у випадку вжиття всіх розроблених заходів Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень щодо охорони лісу, в тому числі недопущення самовільних порубок (враховуючи відсутність у законі визначення конкретних та необхідних дій, які відповідач повинен виконати), однак за наявності факту вчинення незаконної порубки, з огляду на заявлені підстави позову, свідчать, на думку прокурора, про невжиття відповідачем достатніх (але невизначених, абстрактних) заходів для запобіганню правопорушенню. Таким чином, на думку прокурора, сам факт незаконної порубки лісу звільняє його від обов'язку довести, у чому саме полягає незаконна бездіяльність відповідача, доведення якої є одним з елементів підстави цивільно-правової відповідальності - завдання шкоди.
		Окрім того, суд зазначає, що за приписами ст. 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
		Як зазначено вище, охорону і захист лісів на території України здійснює, в тому числі, державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
		Також, відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
		Тобто обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісів в Україні покладено не виключно на лісокористувачів, а тому твердження прокурора про неналежне забезпечення відповідачем охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу, одночасно свідчить і про неналежне виконання таких обов'язків щодо охорони лісу іншими, уповноваженими нормами наведеного вище законодавства, суб'єктами, що в свою чергу, зважаючи на позицію прокурора щодо наявності окремого складу правопорушення у вигляді незабезпечення охорони лісу, повинно свідчити про наявність підстав для солідарної відповідальності усіх суб'єктів, на яких законом покладено обов'язок щодо забезпечення охорони лісу, у випадку доведення завдання такої шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
		Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
		Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
		За таких обставин, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, на суму 183 600,52 грн. - не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 773-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
		Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                                            М.М. Якименко
		 
		 
		Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 17.09.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...