Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/598/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2018. Зареєстровано: 17.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 17.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А
		_______________________________________________________________________________________________________
		УХВАЛА      
		                                                             
		       "17" вересня 2018 р.                                                                      Справа  № 918/598/18 
		 
		      
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
		за позовом ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1) 
		до ОСОБА_2 (33001, АДРЕСА_2) 
		про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та договору купівлі-продажу корпоративних прав,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та договору купівлі-продажу корпоративних прав.
		Ухвалою суду від 17.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2018 року.
		Крім того, позивачем разом із позовом подано заяву про забезпечення позову від 11.09.2018 року.
		Так, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття визначених ним заходів до забезпечення позову, господарський суд не вбачає підстав для вжиття таких, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно           ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
		Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Частиною 1 статті 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Так, позивач просить суд: - накласти арешт на частку у статутному капіталі ТОВ "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ" (код ЄДРПОУ ЗII86645) та на корпоративні права ТОВ "АВТОТЕХСЕРВІС" ЛТД (код ЄДРПОУ 30318300), на все рухоме та нерухоме майно даних суб'єктів господарювання, що перебуває у їх власності чи користуванні та знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гайдамацька (колишня Струтинської) 21, грошові кошти, що наявні на їх рахунках; - заборонити відповідачу або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що можуть виразитись у відчуженні частки у статутному капіталі ТОВ "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ" (код ЄДРПОУ 31186645), корпоративних прав ТОВ "АВТОТЕХСЕРВІС" ЛТД (код ЄДРПОУ 30318300), рухомого та нерухомого майна, що перебуває у власності або користуванні даних суб'єктів господарювання та розміщене за адресою: м. Рівне, вул. Гайдамацька (колишня Струтинської), 21, грошових коштів, що наявні на їх рахунках, а також вчиняти дії щодо отримання кредитів (позик) даними суб'єктами господарювання, визнання суб'єктів господарювання поручителем у фінансових (кредитних) відносинах з фінансовими установами, що, у подальшому може спричинити негативні наслідки для товариств
		Згідно з п. 3 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі  обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання  зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів  не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,  визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення  господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна  чи зниження його вартості.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами та враховувати викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
		Позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається про те, що власником та керівником ТОВ "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ" та ТОВ "АВТОТЕХСЕРВІС" ЛТД  є громадянин ОСОБА_3, який може вчинити дії щодо відчуження усіх майнових активів підприємств іншим особам, що у подальшому унеможливить або значно ускладнить повернення належних прав позивачу.
		З огляду на викладене вище, враховуючи  предмет спору, суб'єктний склад сторін спору, наявність зв'язку між конкретним способом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, що в даному випадку дотримано, не дає суду достатніх підстав для вчинення заходів забезпечення позову, зазначених позивачем у заяві, за відсутності належних та допустимих доказів для встановлення фактичних обставин, на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову, відповідно до вимог ч.2 ст. 136 ГПК України.
		Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову, позивач лише робить припущення щодо можливих намірів власника та керівника ТОВ "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ" та ТОВ "АВТОТЕХСЕРВІС" ЛТД  щодо відчуження усіх майнових активів підприємств іншим особам, однак доказів, які б підтверджували такі наміри, що в свою чергу б утруднило виконання рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог судом, суду не надано.
		Крім того, згідно п. 1. ч. 5 ст.137 ГПК України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.
		Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
		Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Враховуючи наведене, суд зазначає, що заява про забезпечення позову, всупереч наведеним вище положенням є необґрунтованою належним чином позивачем, зокрема в зв'язку з відсутністю належних доказів з урахуванням вимог, передбачених ст.ст. 76-79 ГПК України, що підтверджують необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб, а базується лише на власних міркуваннях та припущеннях, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
		При цьому згідно пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
		Керуючись ст. ст. 136-140, 233-235   ГПК України, суд -
		 
		         УХВАЛИВ:
		 
		1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні  заяви про забезпечення  позову від 11.09.2018.
		Відповідно до ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду.
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
		Ухвала складена та підписана 17.09.2018 року.
		     
		 
		 
		                      Суддя                                                                                 Церковна Н.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...