Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14994/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2018. Зареєстровано: 18.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.

Результат оскарження 21.11.2018 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення суду першої інстанції та направлено справу для продовження розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА
		про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
		14 вересня 2018 року                                        м. Київ                              № 826/14994/18
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Григорович П.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
		за позовом    ОСОБА_1 до    Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити діїВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо незвернення до суду з поданнями про анулювання реєстраційних свідоцтв політичних партій, які протягом 10 років не висували своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України;
		- зобов'язати Міністерство юстиції України звернутися до суду з поданнями про анулювання реєстраційних свідоцтв політичних партій, які протягом 10 років не висували своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, зокрема, таких політичних партій.
		Пунктом 4 частини першої      статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України      встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
		Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, враховуючи наступне.
		          Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		          Отже, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначають Конституцією та законами України.
		За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		          Сукупність повноважень суду щодо розгляду та вирішення справ є юрисдикцією суду. Частиною другою ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Отже, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. 
		          При цьому, суд має повноваження розглядати та вирішувати справу (має юрисдикцію), якщо має місце юридичний спір. Відповідно, відсутність юридичного спору свідчить про те, що Суд не має повноважень вирішувати справу.
		          У взаємозв'язку з ч. 1, 2 статті 55, положення ч. 3 статті 124 Конституції України слід розуміти як поширення юрисдикції судів на юридичні спори, предметом яких є права та свободи конкретної особи.
		          Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		У відповідності до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
		За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
		Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011. 
		У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. 
		Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?м;…&? ;".
		Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
		Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду з даним позовом стало незвернення Міністерства юстиції України до суду з поданнями про анулювання реєстраційних свідоцтв політичних партій, які протягом 10 років не висували своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України.
		В контексті наведеного, суд зазначає, що питання анулювання реєстрації політичної партії врегульовано ст.24 Закону України "Про політичні партії", відповідно до якої у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. 
		Аналіз зазначеної вище норми дає змогу дійти висновку про те, що в питаннях анулювання реєстрації політичної партії, публічно-правовий спір можливий виключно між органом, який зареєстрував політичну партію та відповідною політичною партією.
		Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника прав чи обов'язків в зв'язку з не анулюванням реєстраційних свідоцтв політичних партій, які протягом 10 років не висували своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним  позовом.
		          При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що, а ні Конституція України, а ні Закон України "Про політичні партії" прямо не передбачають, як діяти у ситуації, коли Міністерство юстиції України не звертається  до суду з поданнями про анулювання реєстраційних свідоцтв політичних партій, які протягом 10 років не висували своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України. Однак правова невизначеність у цій ситуації повинна вирішуватися в позасудовому порядку, оскільки на ці відносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється, оскільки  правові наслідки не звернення Мінюсту до суду з відповідним поданням нормами права не врегульовано.
		          Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України). Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 239 КАС України).
		          Однак у зазначених статтях не вирішено питання про правові наслідки звернення позивача з позовом, в якому відсутні ознаки юридичного спору (публічно-правового спору) та який на підставі частини 3 ст. 124 Конституції не належить до юрисдикції усіх судів України.
		Суд вважає, що такому випадку, відмовляючи у відкритті провадження у справі, позивачу слід роз'яснити, що його вимоги не належать до юрисдикції судів.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України - суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
		У Х В А Л И В:
		1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
		2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка звернулась до суду із позовною заявою, разом із оригіналом позовної заяви й усіма доданими до неї матеріалами.
		 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суддя                                                                                                П.О. Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...