Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10797/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2018. Зареєстровано: 18.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/10797/17 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
		 
		За участю секретаря судового засідання  Суворкіної Ю.І.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 (суддя Мартюк А.І.)
		 
		за заявою Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ"
		про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі № 39/16
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"  
		до Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ", 
		за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ",
		про стягнення заборгованості,  
		 
		За участю представників:
		позивача  -   Гапон В.С. - адвокат, 
		відповідача   - не з'явився, 
		третьої особи - не з'явився,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі №39/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011р. у сумі 41 615 675 доларів США 59 центів та 140 404 812,46 грн. 
		Заява мотивована тим, що діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейського суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому, спір про стягнення заборгованості з поручителя, що виражена в іноземній валюті (доларах США), не підвідомчий третейським судам, винесеним рішенням не досліджено всіх обставин справи, стягнута заборгованість з відповідача в іноземній валюті суперечить діючому законодавству України.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі №39/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" про стягнення заборгованості.
		 
		Ухвала  мотивована тим, що  даний спір підвідомчий третейському суду, підстав для скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі №39/16 немає, оскільки сторони   (кредитор та заставодавець) в добровільному порядку, без зауважень і заперечень погодили, що будь-які спори, що виникають при виконанні договору застави, вирішуються Третейським судом, а сторонами визначений предмет спору, що включає в себе усі можливі спори, які можуть виникнути в межах вказаного договору. Спір розглянуто Третейським судом в межах компетенції, оскільки незважаючи на іноземний характер коштів, що були надані Третій особі за кредитною угодою, виконання зобов'язання за якою забезпечені договором застави, господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості та відмінності від кредитування приватних осіб, а тому на господарські правовідносини не розповсюджуються висновки Верховного Суду України у справі 6-831цс15 щодо обмежень для розгляду третейськими судами спорів з питань розрахунків за договором кредиту суто приватного характеру приватними особами. 
		З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
		Відповідно до п. 11 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
		Відповідно до частини 2 статті 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		 
		14.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПАТ "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018  у справі № 910/10797/17 до Касаційного господарського суду.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018 року у справі № 910/10797/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
		 
		02.04.2018 суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення до розгляду на 14.06.2018,  повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги,  визначив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 17.04.2018.
		 
		Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2018 року, керуючись частиною третьою статті 302 та підпунктом 7 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, справу разом із апеляційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначивши, що він вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-831цс15 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 751/3833/17 щодо застосування статті 6 Закону України "Про третейські суди".
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 справу, яка переглядається, повернуто до  Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду.
		 
		В зазначеній ухвалі від 03.07.2018 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, постановивши ухвалу про передачу справи № 910/10797/17 разом із апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" на розгляд Великої Палати Верховного Суду, помилково застосував частину третю статті 302 та підпункт   7 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України та під час здійснення апеляційного провадження вийшов за межі своїх повноважень, при цьому застосувавши ст. ст. 24, 25 ГПК України.
		 
		Протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.07.2018 у справі №910/10797/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
		 
		30.07.2018 суд постановив ухвалу про призначення до розгляду апеляційної скарги ПАТ "Чернігів Вторчормет"  на 11.09.2018.
		 
		Відповідач мотивує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції  неправильно застосував норми матеріального права,  а саме ст. 6 Закону України "Про третейські суди", дійшовши помилкового висновку про підвідомчість даного спору третейському суду.  
		 
		Крім того вважає,  що судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного суду України у справі 6-831цс15 щодо обмежень для розгляду третейськими судами спорів з питань розрахунків за договором кредиту суто приватного характеру приватними особами. 
		 
		З огляду на викладене, відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду та прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити заяву про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі №39/16.
		 
		Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу  без змін.   
		 
		В судове засідання з'явився представник позивача, який просив суд відхилити апеляційну скаргу,  ухвалу залишити без змін. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		 
		За приписами частини 2 статті 253 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ним як судами першої інстанції.
		 
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017): 
		 
		"1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
		 
		4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції."
		Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі № 39/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011 та на підставі Договору поруки №3 від 25.05.2015р., що станом на 03.06.2016 склала 41 615 675 доларів США 59 центів та 140 404 812,46 грн., з яких:
		- заборгованість за Кредитною лінією - 33 000 000,00 дол. США;
		- проценти за користування Кредитною лінією - 8 615 675, 59 дол. США, що нараховані за період з 17.09.2013р. по 02.06.2016р. включно;
		- пеня за прострочення сплати заборгованості за Кредитною лінією - 29 851 095,19 грн., що нараховані за період з 26.05.2015р. по 03.06.2016р. 
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" витрати по сплаті третейського збору у сумі 42 500,00 грн.
		Зазначене вище рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" № 39/16 від 25.05.2017 мотивовано неналежним виконанням з боку третьої особи зобов'язання за кредитним договором, тим, що позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу про повернення повної суми заборгованості відповідно до договору поруки № 3 від 25.05.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, проте, дана вимога відповідачем не виконана.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" звернулось з заявою про його скасування.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі №39/16, суд першої інстанції дійшов висновку, що  даний спір підвідомчий третейському суду, підстав для скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі №39/16 немає, оскільки сторони   (кредитор та заставодавець) в добровільному порядку, без зауважень і заперечень погодили, що будь-які спори, що виникають при виконанні договору застави, вирішуються Третейським судом, а сторонами визначений предмет спору, що включає в себе усі можливі спори, які можуть виникнути в межах вказаного договору. Спір розглянуто Третейським судом в межах компетенції, оскільки незважаючи на іноземний характер коштів, що були надані Третій особі за кредитною угодою, виконання зобов'язання за якою забезпечені договором застави, господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості та відмінності від кредитування приватних осіб, а тому на господарські правовідносини не розповсюджуються висновки Верховного суду України у справі 6-831цс15 щодо обмежень для розгляду третейськими судами спорів з питань розрахунків за договором кредиту суто приватного характеру приватними особами. 
		 
		Розглядаючи доводи апеляційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду судів відмічає наступне.
		 
		Як вже зазначалося вище, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2018 року, керуючись частиною третьою статті 302 та підпунктом 7 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, дану справу разом із апеляційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначивши, що він вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-831цс15 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі №751/3833/17 щодо застосування статті 6 Закону України "Про третейські суди".
		 
		При цьому, у вказаній ухвалі колегія суддів по даній справі зазначила, що вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції в цій частині та погоджується з доводами відповідача про те, що вищевказаний правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15, повинен застосовуватися незалежно від суб'єктного складу спору щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, тому така позиція повинна підлягати застосуванню до спірних правовідносин в даній справі.
		 
		Разом з тим, колегія суддів по даній справі не погоджувалася з вищевказаною правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №751/3833/17, та вважала за необхідне відступити від неї. 
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 справу, яка переглядається, повернуто до  Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду.
		 
		В зазначеній ухвалі від 03.07.2018 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, постановивши ухвалу про передачу справи № 910/10797/17 разом із апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" на розгляд Великої Палати Верховного Суду, помилково застосував частину третю статті 302 та підпункт   7 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України та під час здійснення апеляційного провадження вийшов за межі своїх повноважень, при цьому застосувавши ст. ст. 24, 25 ГПК України.
		 
		Таким чином, фактично Велика Палата Верховного Суду встановила, що передбачений ст.302 ГПК порядок досягнення єдності судової практики визначений для Верховного Суду саме для як суду касаційної інстанції, проте, не як для суду апеляційної інстанції, а отже не може ним застосовуватися як судом апеляційної інстанції.
		 
		Разом з тим, норми чинного ГПК, які регулюють апеляційний порядок розгляду справ, такої процедури для досягнення єдності судової практики, зокрема і для Верховного Суду, який діє як суд апеляційної інстанції, не передбачають.
		Разом з тим, у постановах від 06.02.2018 по справі № 910/6558/17 та від 22.05.2018 у справі №910/22399/16 Верховний Суд відхилив аргумент відповідача з посиланням на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15, щодо непідвідомчості Третейському суду спору про звернення стягнення на предмет застави, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення Третейського суду, та погодився з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. 
		У названій постанові Верховний Суд України виходив зі змісту законодавства у питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті. Чинне законодавство України, зокрема статті 1, 5 і 6 Закону України «Про третейські суди», розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин. Оскільки господарські правовідносини поруки та застави для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитування між суб'єктами господарської діяльності мають особливості регулювання, то відсутні підстави вважати правовідносини у даній справі подібними з правовідносинами у названій цивільній справі. 
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, доходить наступних висновків. 
		 
		Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86   му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
		 
		Згідно з п.п.44, 46, 50 даної Доповіді: 
		"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
		46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.
		50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."
		 
		На підставі вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, а також за вказаної вище відсутності відповідних процесуальних інструментів для її досягнення для Верховного Суду, який діє саме як суд апеляційної інстанції, колегія суддів касаційного суду при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2018 у справі №910/6558/17 та від 22.05.2018 у справі №910/22399/16, що відсутні підстави вважати правовідносини у даній справі подібними з правовідносинами у названій цивільній справі.
		 
		Крім того, колегія суддів відмічає, що вичерпні підстави скасування рішення третейського суду передбачені ст.350 ГПК та ст.51 Закону України "Про третейські суди" і серед цих підстав відсутня незаконність та необґрунтованість  рішення третейського суду по суті спору.  
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду по даній справі вважає доводи апеляційної   скарги необґрунтованими.
		 
		У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
		 
		Керуючись статтями 25, 129, 240, 269, 270, 275  ГПК України,   Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 залишити без задоволення.
		 
		2.   Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018  у справі №910/10797/17  залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              І. Кушнір
		 
		Судді                                                                                                          Є. Краснов
		 
		                                                                                                                                               Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...