Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/8786/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2018. Зареєстровано: 19.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		12 вересня 2018 року, м. Дніпросправа № 804/8786/17 
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії: головуючий суддя: Коршун А.О. (доповідач)
		                            суддів:  Панченко О.М.,  Чередниченко В.Є., 
		за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В. 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. у справі №804/8786/17 за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжінірінг-Компані» до:  про:Головного управління ДФС у Дніпропетровській області  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій  
		ВСТАНОВИВ:          
		 
		19.12.2017р.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжінірінг-Компані»  (далі - ТОВ «Інжінірінг-Компані») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду  з позовом  до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області   (далі -  ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій /а.с. 4-21 том 1/.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2017р.  за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/8786/17 справу призначено до судового розгляду / а.с. 2  том 1/. 
		30.01.2018р. позивачем було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про збільшення позовних вимог /а.с.174-178 том2/.
		Позивач,  посилаючись у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог / а.с. 174-178 том 2/ на те, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.201р. по 31.12.2016р. за результатами якої було складено акт перевірки  №16301/04-36-14-20/34063173 від 13.10.2017р., у якому посадовими особами відповідача було зроблено висновки про нереальність здійснення позивачем протягом перевіряємого періоду господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», через відсутність у цих контрагентів позивача можливості постачання, переміщення визначених умовами договорів товарів, тому на думку податкового органу позивачем безпідставно відносились витрати по господарським операціям з цими контрагентами до складу валових витрат та безпідставно визначався податковий кредит з урахуванням сум податкову на додану вартість (далі - ПДВ), який було сплачено по операціям з цими контрагентами. Крім цього, також  відповідачем було зроблено висновки: - про порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, , що підлягають наданню покупцями - платниками ПДВ, за період з жовтня 2015р. по листопад 2016р. на загальну суму 34720,77 грн.; -  заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  ОСОБА_2, ОСОБА_3 у загальному розмірі  на  82958,61 грн. За результатами перевірки відповідачем, незважаючи на подання підприємством заперечень на акт перевірки, були прийняті 17.11.2017р. податкові повідомлення-рішення: - №0021031420, яким збільшено податкове зобов'язання підприємства з податку на прибуток у загальному розмірі 1744974,75 грн.: -№0021051420, яким збільшено податкове зобов'язання підприємства з ПДВ у загальному розмірі 2348607,5 грн.; - №0021061420, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2015р. та застосовано штрафні санкції у розмірі 8361,1грн.; - №0021041420 застосовано штраф у розмірі 3472,08 грн. за затримку реєстрації податкових   накладних   на   суму ПДВ - 34720,77 грн., на 15 і менше календарних днів; -№0139381306, яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі на 150180,88 грн.; -№0139301306, збільшено суму грошового зобов'язання підприємства з військового збору, пені у загальному розмірі на 6193,17 грн.; - №0139321306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у розмірі 510 грн.    Крім цього відповідачем у справі також були прийняті: -  вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0139441306 від 17.11.2017р. щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 28022,08 грн., та  рішення №0139431306 від 17.11.2017р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 14011,04 грн. Позивач вважає, що висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті ним за результатами перевірки рішення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем протягом перевіряємого періоду отримано та використано у власній діяльності товари (роботи) від  контрагентів - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», та сплачено вартість визначеного умовами договору товару, у нього наявні усі документи по цим договорам, які є належними первинними документами та надавали право на формування фінансової та податкової звітності з урахуванням витрат та ПДВ по цим договорам, контрагенти позивача на момент укладання та виконання договорів з позивачем були зареєстровані юридичними особами і позивач не може нести відповідальність за своєчасність та правильність ведення фінансового та податкового обліку його контрагентами.  Щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, які підлягають наданню покупцями - платниками ПДВ, за період з жовтня 2015р. по листопад 2016р. на загальну суму 34720,77 грн., яке є підставою для застосування штрафу відповідним рішення відповідача, то висновок та рішення є необґрунтованим та безпідставним з урахуванням діючих на той час положень податкового законодавства,  оскільки нормами чинного та той час  законодавства не було передбачено видачу податкових накладних за операціями з використання товарів (робіт)  за якими сума ПДВ була попередньо включена до складу податкового кредиту,  покупцю. Висновки податкового органу про заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, є безпідставним, оскільки, податковий орган не звернув уваги не те, що позивачем цим особам було нараховано виплати дивідендів з початку року тобто до 03.08.2014р., а виплачені ці суми були після 03.08.2014р., і саме неприйняття до уваги цих обставин призвело до безпідставних висновків податкового органу про заниження військового збору та податку з доходів фізичних осіб. Стосовно прийнятих відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0139441306 від 17.11.2017р. та  рішення №0139431306 від 17.11.2017р. про застосування штрафних санкцій то позивач вважає вимогу і  рішення контролюючого орану безпідставними з огляду на те, що вони прийняті у зв'язку з наявним на думку податкового органу порушенням позивачем порядку нарахування та виплати дивідендів засновникам підприємства, що оподатковуються як дохід (заробітна плата), а  питання визначення розміру дивідендів відповідно до положень діючого законодавства належить виключно загальним зборам учасників товариства, і такі виплати жодним чином не прирівнюються до заробітної плати і як наслідок не підлягають такому ж самому оподаткуванню як заробітна плата. З огляду на вищезазначені обставини позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0021031420, №0021051420, №0021061420, №0021041420, №0139381306, №0139301306, №0139321306   від 17.11.2017р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0139441306 від 17.11.2017р. та рішення №0139431306 від 17.11.2017р. про застосування штрафних санкцій.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №804/8786/17 адміністративний позов ТОВ «Інжінірінг-Компані» задоволено (суддя Кальник В.В.) / а.с. 211-222 том 2/
		Відповідач, не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 228-232 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 22.02.2018р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі. 
		Матеріали адміністративної справи №804/8786/17,  з вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача, надійшли до суду апеляційної інстанції 02.05.2018р. /а.с. 227 том 2/.  
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2018р. апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишено без руху  та надано відповідачу строк - десять днів для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: -  надання документу про сплату судового збору та надання письмової заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням причин поважності його пропуску / а.с. 239 том 2/. 
		30.05.2018р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про усунення недоліків / а.с. 1 том 3/, а саме: -  заява про поновлення строку на апеляційне оскарження / а.с. 15-17 том 3/; - уточнена апеляційна скарга з додатками / а.с. 7-13 том 3/, та платіжне доручення №1237 від 23.05.2018р. на суму 56923,54 грн. /а.с.14 том 3/.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 134.06.2018р.  поновлено ГУ ДФС у Дніпропетровській області строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. у справі №804/8786/17 та продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: - надання суду апеляційної інстанції документу про доплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 38978,21 грн. /а.с.25-26 том 3/, у подальшому відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.07.2018р. відповідачу продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги заявнику /а.с.37 том 3/, 30.07.2018р.  ГУ ДФС у Дніпропетровській області надало суду заяву про усунення зазначених судом  недоліків апеляційної скарги /а.с. 41-42 том 3 /. 
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018р. у справі  №804/8786/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області на рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. у даній справі /а.с. 43 том 3/, і  ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.08.2018р. справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 09 годин 30 хвилин 12.09.2018р. /а.с.45 том 3 /.
		Як вбачається з уточненої апеляційної скарги / а.с. 7-12 том 3/ відповідачем у даній справі оскаржується рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. у справі №804/8786/17 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0021031420, №0021051420, №0021061420, №0021041420, №0139381306, №0139301306, №0139321306   від 17.11.2017р.
		Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу  / а.с. 51-56 том 3/ заперечував проти доводів уточненої апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції було повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено обґрунтоване рішення, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 22.02.2018р. у даній справі залишити без змін. 
		Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів уточненої апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд уточнену апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 22.02.2018р. у даній справі залишити без змін.
		Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду справи повідомлений належним чином  /а.с. 46-48 том 3/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника суд у встановлено законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача. 
		           Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи уточненої апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів уточненої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав. 
		ТОВ «Інжинірінг-Компані», позивач у даній адміністративній справі, код ЄДРПОУ 34063173, зареєстровано як юридична особа 27.03.2006р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради, підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ.
		Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у період з 18.09.2017р. по 06.10.2017р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного законодавства та питань нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої було складено акт перевірки  №16301/04-36-14-20/34063173 від 13.10.2017р.. (далі - акт перевірки) 
		Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 29-65/ посадовими особами відповідача було зроблено висновки про нереальність здійснення позивачем протягом перевіряємого періоду господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», через відсутність у цих контрагентів позивача можливості постачання, переміщення визначених умовами договорів товарів, тому на думку податкового органу позивачем безпідставно відносились витрати по господарським операціям з цими контрагентами до складу валових витрат та безпідставно визначався податковий кредит з урахуванням сум ПДВ, який було сплачено по операціям з цими контрагентами. Крім цього також  зроблено висновки: - про порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцями - платниками ПДВ, за період з жовтня 2015р. по листопад 2016р. на загальну суму 34720,77 грн.; -  заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  ОСОБА_2, ОСОБА_3 у загальному розмірі  на  82958,61 грн.
		У подальшому за результатами перевірки відповідачем, незважаючи на подання підприємством заперечень на акт перевірки / а.с. 100-105 том 1/, 17.11.2017р.  прийнято податкові повідомлення-рішення: 
		- №0021031420, яким збільшено податкове зобов'язання підприємства з податку на прибуток у загальному розмірі 1744974,75 грн. / а.с. 22 том 1/; 
		- №0021051420, яким збільшено податкове зобов'язання підприємства з ПДВ у загальному розмірі 2348607,5 грн. / а.с. 23 том 1/;
		- №0021061420, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2015р. та застосовано штрафні санкції у розмірі 8361,1грн. / а.с. 24 том 1/;
		- №0021041420 застосовано штраф у розмірі 3472,08 грн. за затримку реєстрації податкових   накладних   на   суму ПДВ - 34720,77 грн., на 15 і менше календарних днів /а.с. 25 том 1/; 
		- №0139381306, яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі на 150180,88 грн. / а.с. 26 том 1/;
		- №0139301306, збільшено суду грошового зобов'язання підприємства з військового збору, пені у загальному розмірі на 6193,17 грн. / а.с. 27 том 1/;
		-  №0139321306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у розмірі 510грн. / а.с. 28 том 1/,
		вищенаведені податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.11.2017р., серед іншого, були оскаржені позивачем до суду і є предметом оскарження у даній справі, ці рішення відповідача визнані протиправними та скасовані, серед інших, рішенням суду першої інстанції у даній справі / а.с. 211-222 том 2/ і це рішення суду оскаржується відповідачем саме в частині визнання судом протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0021031420, №0021051420, №0021061420, №0021041420, №0139381306, №0139301306, №0139321306   від 17.11.2017р. / а.с. 7-12 том 3/.
		          З наданої суду ксерокопії акту перевірки вбачається, що посадовими особами відповідача у ході перевірки зроблено висновки про не підтвердження реальності господарських операцій з придбання товару між позивачем та його контрагентами ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», що призвело до безпідставного формування позивачем протягом перевіряємого періоду податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі  1878887 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 9264684 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб».
		          Крім цього відповідач у акті перевірки в обґрунтування своїх висновків зазначає, що по контрагентам-постачальникам позивача наявні докази щодо їх «фіктивності», а саме: відкриті кримінальні провадження, допити посадових осіб підприємств про непричетність до господарської діяльності певного підприємства, а саме :
		-          ТОВ «Мастерікс» -  внесено в базу СФП 19.03.2016 за ознакою зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, порушено кримінальне провадження №32015100010000126 від 28.07.2015р. за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України, перебуває в СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; відкрито кримінальне провадження №32016040650000033 від 20.07.2016р. за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яке перебуває у СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, під час якого посадові особи ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Серпантин плюс», які дали свідчення про те, що вони до ведення фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств не мають ніякого відношення;
		-          ТОВ «Санділ» - внесено інформацію до реєстру СФП (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок») з 17.02.2017 року за ознакою фіктивності: «зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження»; порушено кримінальне провадження №32014100020000093 від 07.10.2014р. за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, в рамках якого було допитано громадянина ОСОБА_6 (засновник та посадова особа ТОВ «Санділ»), який повідомив про свою непричетність до реєстрації та діяльності підприємства, у кримінальному провадженні проведено почеркознавчу експертизу і висновком експерта № 111 від 17.02.2015р. встановлено, що підписи в реєстраційних та установчих документах виконано не громадянином ОСОБА_6М, а іншою особою;
		-          ТОВ «Оптіма Капітал» наявні кримінальні провадження: - №32016040650000033 від 20.07.2016 р. за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яке перебуває у СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, під час досудового розслідування посадові особи ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Серпантин плюс», ТОВ «Мастерікс», дали показання, стосовно того, що до ведення фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств не мають ніякого відношення; - № 32015100010000126 від 28.07.2015р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, під час досудового розслідування стало відомо, що реквізити, печатки, документи, предмети та речі ТОВ «Оптіма Капітал» код (ЄДРПОУ 39391829) та ряду інших СГД використовує організована група осіб, яка тривалий час надає послуги конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, використовуючи СГД з ознаками фіктивності; 
		-          ТОВ «Радена» -  внесено інформацію до реєстру СФП (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок») з 15.06.2015р. за ознакою фіктивності: «зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (не існуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження»; порушено кримінальне провадження №32015100010000096 від 17.06.2015р. за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, наявні пояснення, надані засновником та директором ТОВ «Радена» ОСОБА_7, який повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та фінансово-господарською діяльність не займався; 
		-          ТОВ «Атртехнології» (код ЄДРПОУ 39826324) внесено інформацію до реєстру СФП (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок») з 16.06.2016р. за ознакою фіктивності: «зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників». Фахівцями оперативного управління СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС було допитано громадянина, який у вересні 2015 року був посадовою особою ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що підприємство зареєстроване на його ім'я без його відома, і відношення до фінансово - господарської діяльності даного підприємства він немає. Наявне кримінального провадження №32015040650000038 від 25.06.2015р. за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України стосовно службових осіб підприємства, що здійснювало реалізацію товарів за готівкові кошти третім особам, з наступним оформленням документів з реалізації (продажу) підприємствам, які мають ознаки «фіктивності», в тому числі й на ТОВ «Атртехнології»;
		також відповідач у акті перевірки зазначено, що згідно інформаційних баз даних ДФС України та за результатами аналізу податкової звітності усіх контрагентів-постачальників  позивача свідоцтва платника ПДВ на теперішній час анульовані; фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва контрагентами-постачальниками до контролюючого органу не подавались; згідно даних ЄРПН та встановлених схем проходження товару по ланцюгу придбання контрагентами-постачальниками вбачається обрив ланцюга постачання товару, тобто вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару, зокрема у 2015 році (за наявності обов'язкової реєстрації всіх податкових накладних в ЄРПН незалежно від суми ПДВ, починаючи з 01.02.2015); відсутність факту здійснення імпортних операцій контрагентами-постачальниками при реалізації товарів імпортного походження з зазначенням кодів УКТ ЗЕД, і саме ці обставини надали відповідачу, контролюючому органу, підстави для зроблених ним висновків про нереальність здійснення позивачем у справі господарських операцій з цими підприємствами - контрагентами протягом перевіряємого періоду та фактичне здійснення діяльності, направленої на надання вигоди третім особам, та неотримання позивачем фактично товару від цих контрагентів. 
		Але судом під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач у справі мав  взаємовідносини з такими контрагентами як - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», відповідно до укладених між ними господарських договорів, а саме:
		-          договір поставки № 10/04-1 від 10.04.2015р. з ТОВ «Радена»;
		-          договір поставки № 20 від 01.09.2015 р. з ТОВ «Атртехнології»;
		-          договір купівлі-продажу № 2/05 від 29.05.2015 р. з ТОВ «Монолитід»;
		-          договір поставки № 19 від 20.11.2014 р. з ТОВ «Мастерікс»; 
		-          договір купівлі-продажу № 5-11 від 30.04.2015 р. з ТОВ «Любава Холдінг»;
		-          договір купівлі-продажу № 4 від 26.02.2015 р. з ТОВ «Бенефіт Корпорейшин»;
		-          договір поставки №25 від 01.09.2015 р. з ТОВ «Яніга Клаб»;
		-          договір поставки №10 від 29.04.2015 р. з ТОВ «Серпантин-Плюс»;
		-          договір поставки №18 від 20.11.2014 р. з ТОВ «Оптіма Капітал»;
		-          договір виконання робіт №17 від 27.11.2014 р. та  договір поставки №16 від 27.11.2014 р. з  ТОВ «Санділ»;
		-          договір виконання робіт №15 від 31.10.2014 р. та  договір поставки №12 від 17.10.2012 р. з ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД»;
		-          договір поставки №02/15 від 02.03.2015 р. з ТОВ «Вісек»;
		і усі ці господарські зобов'язання виконано сторонами за договорами у встановлений умовами договорів строк, а саме: - контрагентами позивача надано, а позивачем отримано визначені умовами договорів товари та роботи (послуги) і сплачено вартість отриманого товару та наданих робіт (послуг), які у подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності,  контрагенти позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу - відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов'язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів та робіт  (послуг)  у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи /а.с.  122-241 том 1/.
		При цьому твердження податкового органу про відсутність у контрагентів  позивача по всьому ланцюгу постачання   об'єктивної можливості виконати зобов'язання за укладеними договорами в силу відсутності необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів у даному разі не спростовують реальності зазначених операцій, оскільки господарська  діяльність  з  постачання товарів, надання послуг (виконання робіт) не завжди  вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу, і звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів (договори оренди, найму та ін.). При цьому, такі висновки зроблені відповідачем на підставі відомостей щодо стану фінансового-господарської діяльності цих контрагентів позивача, у вигляді податкової інформації, фактична наявність основних засобів та матеріальних активів не встановлювалась перевіряючим органом, як не встановлювався факт наявності чи відсутності цивільно-правових договорів між контрагентами позивача та іншими суб'єктами господарювання, укладених з метою виконання зобов'язань перед позивачем у справі.
		Щодо посилань податкового органу у акті перевірки та під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, на існування чисельних кримінальних проваджень щодо діяльності підприємств - контрагентів позивача, як на підставу правомірності прийнятих ним за результатами перевірки рішень, то ці доводи не можуть бути прийняті до уваги оскільки саме по собі порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва контрагентів платника податків без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необгрунтованих податкових вигод, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку, а заперечення керівником певної юридичної особи своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані такою особою з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.
		Під час розгляду даної справи суду не було надано жодного належного письмового доказу стосовно розірвання, або визнання недійсними або нечинними у встановлений чинним законодавством спосіб господарських договорів, які були укладені протягом перевіряємого періоду між позивачем та контрагентами -постачальниками товарів (робіт,послуг) - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб»
		Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з приводу правомірності формування позивачем протягом перевіряємого періоду фінансового обліку та податкової звітності з результатів  господарських взаємовідносин з  контрагентами - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», з  врегульовано нормами Податкового кодексу України. 
		Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях,  при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)  у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги). 
		При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правова позиція стосовно розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який  під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД  проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
		Вищенаведений висновок Європейського суду з прав людини також зазначено, у  рішенні від 18.03.2010 р. у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», а саме у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків, як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції, втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
		З урахуванням вищенаведеної практики Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке дає можливість зробити висновок про те, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
		З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених протягом перевіряємого періоду позивачем господарських операцій контрагентами - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», та щодо безпідставного формування позивачем протягом перевіряємого періоду податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі  1878887 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 9264684 грн. по взаємовідносинам з цими контрагентами. 
		З огляду на  вищевказане, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України,  колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який  ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів - ТОВ «Мастерікс», ТОВ «Санділ», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Радена», ТОВ «Атртехнології», ТОВ «Серпантин-Плюс», ТОВ «Монолитід», ТОВ «Бенефіт Корпорейшн», ТОВ «Діфенс», ТОВ «Любава Холдинг», ТОВ «Вісек», ТОВ «Яніга Клаб», товарів та робіт (послуг), оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з  вищезазначеними суб'єктами господарювання протягом перевіряємого періоду,  що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновки  податкового органу щодо завищення податкового кредиту по операціям з вищезазначеними контрагентами,  безпідставного формування позивачем протягом перевіряємого періоду податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі  1878887 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 9264684 грн. по взаємовідносинам з цими контрагентами, є безпідставним, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час прийняття 17.11.2017р. податкових повідомлень-рішень :-  №0021031420, яким збільшено податкове зобов'язання   підприємства   з  податку на прибуток у загальному розмірі 1744974,75 грн.; - №0021051420, яким збільшено податкове зобов'язання підприємства з ПДВ у загальному розмірі 2348607,5 грн.; - №0021061420, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2015р. та застосовано штраф у розмірі 8361,1 грн.;   діяв не у спосіб, який  визначено чинним податковим законодавством, та, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності свого рішення під час розгляду справи судом, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
		Стосовно правомірності прийняття відповідачем у справі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2017 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної справи встановлено, що це рішення прийнято відповідачем на підставі статті 120-11 Податкового кодексу України , у редакції, чинній до 01.01.2016 р., за порушення платником ПДВ граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних, складених у період з 01.10.2015 р. до 31.12.2015 р., оскільки відповідачем у ході перевірки було податкові накладені з порушенням термінів реєстрації, а саме податкові накладні: - №2 від 06.10.2015 року (реєстрація 23.10.2015), - №23 від 20.11.2015 (реєстрація 08.12.2015), - №4 від 07.12.2015 (реєстрація 27.12.2015), №17 від 18.04.2016 (реєстрація 04.05.2016), - №19 від 11.11.2016 (реєстрація 28.11.2016), №18 від 11.11.2016 (реєстрація 28.11.2016), але ст. 120-1 Податкового кодексу України,  у редакції, чинній до 01.01.2016 р., передбачала застосування штрафних санкцій за порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягли наданню покупцям - платникам ПДВ, при цьому протягом з 01.10.2015 р. до 31.12.2015 р. був чинним Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. № 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. №1129), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за № 1235/26012, пунктом 9 якого було передбачено, що  у разі складання податкової накладної за операціями з використання товарів/послуг, за якими суми ПДВ попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які звільнялися від оподаткування ПДВ, податкові накладні підлягали реєстрації в ЄРПН та не видавалися отримувачу (покупцю) товарів/послуг (пункт 9 Порядку № 957), що свідчить про відсутність у даному випадку законодавчих підстав для застосування до позивача  штрафних санкцій, встановлених нормами пунктів 120-1.1 і 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України і необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення. 
		Щодо висновку відповідача за результатами перевірки про завищення позивачем, як платником податку,  від'ємного значення сум ПДВ, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 р. в податковій звітності з ПДВ у сумі 83 612 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом п.200-1.3 статті 200-1 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що така  позиція податкового органу при встановленні результатів проведеної перевірки у цій частині, шляхом фіксації висновків у акті перевірки  у цій частині ґрунтується на неоднозначному та однобічному тлумаченні вимог податкового законодавства, оскільки п. 41 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків від суми завищення такого від'ємного значення, але під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем додержано вимоги податкового законодавства України, з урахуванням змін в адмініструванні ПДВ, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 року № 643-УІІІ (набув чинності 29.07.2015р.), всі об'єкти податкового обтяження, які пов'язані з господарською діяльністю, були вчасно та у повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, і ці обставини відповідачем не були спростовані, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо безпідставності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення  №0021061420 від 17.01.2017р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2015р. та застосовано штраф у розмірі 8361,1 грн., та визнав протиправним та скасував таке рішення суб'єкта владних повноважень. 
		Щодо іншої частини прийнятих відповідачем у справі за результатами перевірки на підставі акту перевірки рішень щодо визначення грошових зобов'язань позивача з інших видів податків, а саме податкових повідомлень-рішень №0139381306, №0139301306, №0139321306   від 17.11.2017р., які також є предметом оскарження у даній справі, колегія суддів вважає зазначити наступне. 
		З наданої суду ксерокопії акту перевірки вбачається, що посадовими особами відповідача  зроблено висновок про те, що позивачем під час оподаткування дивідендів не прирівняло до заробітної плати суми дивідендів, які були нараховані учасникам товариства в більшому розмірі ніж наявні корпоративні, а саме, по учаснику товариства ОСОБА_2, частка якого в статутному фонді складала 40 %, та ОСОБА_9, частка якого в статутному фонді складала 30 %. , а частка нарахованих (виплачених) дивідендах за 2014-2016 рр. по учаснику товариства ОСОБА_2 коливається від 48,5% до 100%, а по учаснику ОСОБА_9 в грудні 2014 року нараховано  88,45 % від дивідендів за 2014 рік, що призвело до того, що  з загальної суми виплачених дивідендів по учаснику товариства ОСОБА_2 встановлено перевищення суми розраховану на одну будь-яку акцію (корпоративне право) на загальну суму 575954,12 грн., а по учаснику ОСОБА_9 - 49229,51 грн., і загальна сума перевищення в періоді, що перевірявся, складає 625183,63 грн., заниження податку на доходи фізичних осіб складає 82958,61 грн. 
		Відповідно до підпункту 170.5.4. пункту 170.5. статті 170 Податкового кодексу  України дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу. В свою чергу, підпункт 167.5.2. пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу  України вказує, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).
		Згідно підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті Податкового кодексу  України дивіденди, що нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.
		Отже, аналіз наведених норм податкового законодавства дає можливість зробити висновок про наявність визначених законом критеріїв, за яких виплату дивідендів можна прирівняти до заробітної плати, внаслідок нарахування їх за корпоративними правами, що мають статус привілейованих, зокрема: корпоративні права мають бути емітовані платником податку, тобто розповсюдження таких корпоративних прав має здійснюватись шляхом їх емісії; ці права повинні мати статус привілейованих та виплати по вказаному корпоративному праву мають перевищувати виплати по «звичайному» корпоративному праву або мати фіксований розмір за будь-яких умов (незалежно від наявності прибутку чи збитку у підприємства).
		Порядок формування статутного капіталу господарських товариств та порядок виникнення корпоративних прав у особи, зокрема в статусі привілейованих, з врахуванням різновидів товариств регулюється Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» .
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
		Статтею 50 вищезазначеного Закону передбачено, що  товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
		Зокрема, статтею 24 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
		Положеннями ст. 25 Закону України «Про господарські товариства», до акціонерних товариств належать відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними з наслідками, передбаченими частиною п'ятою статті 30 цього Закону .
		Аналогічні норми містяться у статті 163 ГК України, у якій зазначено, що суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.
		В свою чергу, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами (ч.2 ст. 163 ГК України ).
		Відповідно до частини першої статті 164 ГК України суб'єкт господарювання - юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам.
		Разом з тим, випуск цінних паперів в розумінні статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», це сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії. При цьому аналіз положень ст.ст.1,2,6 цього закону дає можливість зробити висновок про те, що визначення поняття емісія, емітент, які фігурують тільки в контексті зі створенням/діяльністю акціонерного товариства, оскільки випускати акції можуть лише акціонерні товариства, інші суб'єкти господарювання - юридичні особи, в тому числі товариство з обмеженою відповідальністю такими правами не наділені, окрім того, питання привілейованості також вирішується лише шляхом випуску (емісії) привілейованих акцій акціонерним товариством.
		Під час розгляду справи встановлено, та підтверджено матеріалами справи позивач діє за організаційно правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю, що, в свою чергу, підтверджується Статутом товариства та зазначено у акті перевірки, відповідно до Статуту позивача / а.с. 112-120 том 1/  засновниками товариства є ОСОБА_2 - 40% частка статутного капіталу, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 із частками статутного капіталу по 30 % - відповідно, пунктом 5.3. Статуту передбачено, що чистий прибуток Товариства використовується на утворення фондів резервного (страхового) та інших, утворених рішенням загальних зборів, виплату доходу учасникам Товариства, розподіл чистого прибутку між учасниками товариства, чи використання його на інші цілі, здійснюється згідно з рішенням загальних зборів учасників, окремими зборами учасників товариства, згідно відповідних протоколів, наведених у акті перевірки, засновниками були прийняті рішення про розподіл, нарахування та виплату чистого прибутку (дивідендів) на їх власний розсуд.
		Отже приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що виключно до компетенції загальних зборів учасників товариства належать питання щодо нарахування дивідендів та їх розміру і останнє має бути погоджено більшістю голосів учасників, при цьому розмір дивідендів не носить фіксованого розміру оскільки розподілу, в тому числі і на виплату дивідендів, підлягає саме сума прибутку підприємства, всі учасники товариства є рівними у своїх правах та обов'язках, більш широких прав у учасника, який має більшу частку немає, що у свою чергу свідчить про те, що дивіденди, нараховані засновникам позивача в загальному розмірі сумі 625183,63 грн. не можуть бути  прирівняні  до заробітної плати, а відтак не можуть оподатковуватись за ставками аналогічно до виплати заробітної плати. 
		Крім цього враховуючи те, що дивіденди, нараховані засновникам, не відповідають жодним із критеріїв зазначених у вище процитованих нормах, та, як наслідок, вони не є привілейованими корпоративними правами, зважаючи на те, що у статуті також відсутні положення, що наділяють учасника, який має більшу частку, більш широкими правами, суд приходить до висновку, що такі виплати не прирівнюються до заробітної плати та не підлягають відповідному оподаткуванню, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для застосуванням до позивача штрафних санкцій в сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платнику податку у вигляді заробітної платні.
		Крім цього, відповідачем за результатами перевірки позивача зроблено висновок про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, оскільки  ТОВ «Інжінірінг-Компані» в порушення пп. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України не врахувало суми, які є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (пп.3.1.4 п.3 р.3 акта перевірки) в 2014 році під час нарахування (виплати) дивідендів.
		Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач протягом 2014 р.  під час нарахування (виплати) дивідендів учасникам ТОВ «Інжінірінг-Компані» -  ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_5, нараховував такі дивідендні виплати з початку року,  саме до 03 серпня 2014 р., а здійснив виплату нарахованих учасникам товариства дивідендів  після 03.08.2014р., при цьому зазначені обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду справи.  
		Враховуючи те, що Закон України від 31.07.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким було введено військовий збір, набрав чинності з 03.08.2014р. і податковий агент зобов'язаний при нарахуванні доходів, визначених у підпункті 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України, утримати військовий збір, то з урахуванням положень ст.. 58 Конституції України, якою  визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, колегія суддів вважає,  приходить до висновку, що доходи, нараховані до 03 серпня 2014 року, але виплачені після 03 серпня 2014 року, не підлягають оподаткуванню цим збором і оподатковуватися військовим збором повинні доходи, які нараховуються фізичним особам після 03 серпня 2014 року.
		За таких обставин, враховуючи те, що дивіденди, нараховані засновникам, не відповідають жодним із критеріїв зазначених у наведених нормах чинного законодаства, та, як наслідок, вони не є привілейованими корпоративними правами, зважаючи на те, що у статуті також відсутні положення, що наділяють учасника, який має більшу частку, більш широкими правами, суд приходить до висновку, що такі виплати не прирівнюються до заробітної плати та не підлягають відповідному оподаткуванню, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для застосуванням до позивача штрафних санкцій в сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платнику податку у вигляді заробітної платні.
		Отже з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду даної справи встановлено безпідставність та необґрунтованість прийняття відповідачем у справі податкових повідомлень-рішень №0139381306, №0139301306, №0139321306   від 17.11.2017р., що свідчить про те, що під час прийняття таких рішень відповідач діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень,  і суд першої інстанції постановив правильне рішення про задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування таких рішень відповідача у справі. 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог,   зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 22.02.2018р.  у даній адміністративній справі  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача  необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального  права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321,322 КАС України, суд,-  
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  Головного управління ДФС у Дніпропетровській області -  залишити без задоволення. 
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р.  у справі №804/8786/17- залишити без змін.
		Постанова  суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
		Повний текст виготовлено та підписано - 17.09.2018р.
		   
		Головуючий суддя:                                                                                А.О. Коршун 
		 
		                     Суддя:                                                                                О.М. Панченко 
		 
		                     Суддя:                                                                                В.Є. Чередниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...