Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/11623/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2018. Зареєстровано: 19.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 вересня 2018 року 
		Київ
		справа №826/11623/16
		адміністративне провадження №К/9901/50453/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А.,  суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
		на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 (головуючий суддя - Шрамко Ю.Т.)
		та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.) 
		у справі № 826/11623/16
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
		до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, 
		про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу та рішення, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила визнати такими, що суперечать законодавству та скасувати вимогу ДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-15986-23 та рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 4358/П/26-15-10-02-16 від 04.07.2016.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 зазначила, що грошове зобов'язання, включене до оскаржуваної вимоги, є неузгодженим; у вимозі відсутня інформація про підстави та період виникнення боргу, дані щодо акта перевірки, на підставі якого здійснено донарахування грошового зобов'язання, інформація про дату набрання нею чинності. У рішенні ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги №4358/П/26-15-10-02-16 від 04.07.2016 не надано оцінки доводам скаржника, а також допущено помилки при наведенні норм закону.
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.
		 
		Судові рішення мотивовано тим, що сума грошового зобов'язання, визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-15986-23, є узгодженою. При цьому окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо її протиправності, якщо зі змісту такої вимоги можна чітко встановити її зміст, а саме порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх. З приводу рішення ГУ ДФС у м.Києві про результати розгляду первинної скарги № 4358/П/26-15-10-02-16 від 04.07.2016 суди дійшли висновку, що вказане рішення саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення.
		 
		Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд. 
		 
		При цьому в обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 зазначила, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-15986-23 сформована ДПІ з порушенням вимог законодавства України. Судами попередніх інстанцій не досліджено доказів щодо нарахування, сплати та подання звітів щодо єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 та не прийнято до уваги, що недоїмка утворилася за наслідком нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі Звіту, поданого 08.02.2016, який було виправлено та прийнято працівником фіскального органу з порушенням вимог чинного законодавства України на загальну суму 89  387,20 грн., а не самостійно поданого позивачем Звіту від 09.02.2016 на загальну суму 10  086,14 грн., який вважається чинним відповідно до норм законодавства України.
		 
		Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 07.04.2016 ДПІ сформувала ФОП         ОСОБА_2 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15986-23. У вказаній вимозі зазначено про те, що станом на 31.03.2016 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені позивача становить 79 301,06 грн., у тому числі недоїмка 79 301,06 грн., штрафи 0,00 грн., пеня 0,00 грн.
		 
		За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 від 07.06.2016 на вищезазначену вимогу про сплату боргу ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення №4358/П/26-15-10-02-16 від 04.07.2016, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ф-15986-23 залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
		 
		Вважаючи вказані рішення відповідачів протиправними, позивач оскаржила їх до суду.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави для визнання протиправною та скасування вимоги ДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ф-15986-23 відсутні.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
		 
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		 
		Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		 
		У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
		 
		Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону визначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
		 
		Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
		 
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
		- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
		- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		 
		Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
		 
		За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
		 
		При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).
		 
		Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.11.2015 та 03.12.2015 до картки особового рахунку позивача з єдиного соціального внеску були включені суми донарахованого єдиного внеску, штрафних санкцій за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20 від 19.11.2015. Також 09.02.2016 включено суму єдиного внеску у розмірі 89387,20 грн., нарахованого платником самостійно відповідно до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №1604310160 від 08.02.2016, терміном сплати 09.02.2016. 18.02.2016 зараховано сплату єдиного внеску у розмірі 10086,14 грн. за платіжним дорученням №3 від 18.02.2016.
		 
		Колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що сума грошового зобов'язання, визначена в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки), є узгодженою, оскільки вимога від 19.11.2015 № Ф-20, яка оскаржувалася у справі № 826/26475/15 станом на дату формування вимоги про сплату боргу від 07.04.2016 № Ф-15986-23 не включала суму недоїмки в розмірі 79  301,06 грн.
		 
		Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги, колегія суддів не бере до уваги та погоджується з судами апеляційної інстанції, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
		 
		Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
		 
		Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
		 
		Щодо інших доводів позивача, наведених у касаційній скарзі, а саме порушення ДПІ строку формування та надіслання оскаржуваної вимоги, невірного розрахунку ДПІ суми єдиного внеску, що підлягає сплаті позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Так, вказані доводи не зазначались позивачем в адміністративному позові, тому суди попередніх інстанцій не могли надати їм оцінку. При цьому суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що позивачем під час апеляційного розгляду справи фактично було змінено підстави позову шляхом визначення нових, що є недопустимим в силу статті 137 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції), відповідно до якої позивач може змінити підставу адміністративного позову лише до початку судового розгляду справи по суті.
		 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини п'ятої статті 308 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), не допустив порушень норм процесуального права та правомірно не розглянув підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		 
		Враховуючи визначені в статті 341 КАС України межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У зв'язку з цим колегія суддів не бере до уваги вищезазначені доводи позивача з метою недопущення порушень вимог КАС України шляхом виходу за межі касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-15986-23 та, як наслідок, рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 4358/П/26-15-10-02-16 від 04.07.2016.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач І.А. Гончарова 
		 
		Судді                                                                                                                   І.Я. Олендер
		 
		                                                                                                                      Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...