Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 287/1/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		 
		12 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 287/1/16-ц
		провадження № 61-19900св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,
		представник відповідача - Гайдамащук Олександр Володимирович, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Кочетова Л. Г., Товянської О. В. від 23 січня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про стягнення страхового відшкодування. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2014 року її мати                      ОСОБА_4 уклала з ПрАТ «СК «Провідна» договір добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ /0198350/0636/14, відповідно до умов якого застрахувала будинок АДРЕСА_1, домашнє майно та господарські будівлі та споруди, а всього на загальну страхову суму -                        17 000,00 грн.
		 
		03 листопада 2014 року стався страховий випадок - пожежа,  внаслідок якої застрахований будинок та майно було знищено. ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм померла її мати ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 -батько ОСОБА_5 Позивач вважає, що вона як спадкоємець страхувальника має право на отримання  страхового відшкодування, проте відповідач виконувати свої зобов'язання за страховим договором відмовляється.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 17 000,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн та судовий збір.
		 
		Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від                              14 листопада 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
		          
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач відповідно до підпункту 13.1.3 договору добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ /0198350/0636/14 від 27 березня 2014 року не надала свідоцтво про право на спадщину після смерті  страхувальника ОСОБА_4, а відтак не підтвердила свій майновий інтерес до застрахованого майна, тому спір про право відсутній.
		 
		Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 17 000,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 157,52 грн.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що вимога договору страхування щодо надання свідоцтва про право на спадщину                           (підпункт 13.1.3 договору добровільного страхування) не узгоджується із положеннями ЦК України, оскільки матеріальний закон пов'язує набуття статусу спадкоємця не з отриманням свідоцтва про право на спадщину, а з подачею заяви про прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, за її заявою відкрита спадкова справа, інших спадкоємців немає, то вона є особою, що має право на страхове відшкодування в порядку спадкування.
		 
		У лютому 2017 року ПрАТ «СК «Провідна» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до пункту 13 договору добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ /0198350/0636/14 від 27 березня 2014 року для проведення страхової виплати спадкоємець страхувальника повинен надати докази на підтвердження майнового інтересу щодо пошкодженого  майна, тобто свідоцтво про право на спадщину. Факт відкриття  спадкової справи не свідчить про отримання позивачем в спадок майна та як наслідок набуття майнового інтересу, тому висновки апеляційного суду щодо обов'язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування позивачу є передчасними та не узгоджуються з умовами договору страхування, які ніяким не оспорювалися. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесені нею витрати на правову допомогу у заявленому в позові розмірі.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування 
		або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає 
		обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового 
		відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій 
		особі.
		 
		Суд установив, що 27 березня 2014 року ОСОБА_4 (мати позивача)  уклала з ПрАТ «СК «Провідна» договір добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ /0198350/0636/14, відповідно до умов якого застрахувала будинок АДРЕСА_1, домашнє майно та господарські будівлі та споруди, а всього на загальну страхову суму - 17 000,00 грн.
		 
		03 листопада 2014 року стався страховий випадок - пожежа,  внаслідок якої застрахований будинок, майно, всі документи було знищено, що підтверджується довідкою Олевського районного сектору Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області віл 06 листопада 2014 року № 534. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм померла мати позивача                         ОСОБА_4; ІНФОРМАЦІЯ_2 -  батько ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - брат  ОСОБА_7 
		 
		Згідно довідки Олевської державної нотаріальної контори від 15 вересня            2016 року № 0.1-16/458 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини в шестимісячний термін подала ОСОБА_1 Інших заяв про прийняття спадщини не надходило. Заведена спадкова справа                   № 89/2015. Свідоцтво на спадщину на страхову суму не може бути видано у зв'язку з тим, що немає відомостей про належність померлій                               ОСОБА_4 страхової суми.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1229 ЦК України страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. 
		 
		Згідно зі статтями  1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		 
		Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		 
		Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України   від               30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
		 
		Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).
		 
		Матеріалами справи узгоджується, що позивач в передбачений статтями 1269, 1270 ЦК України порядок прийняла спадщину після смерті                             ОСОБА_4, подавши в шестимісячний термін після її смерті заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. 
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач, як єдиний спадкоємець за законом, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, має право на отримання страхового відшкодування згідно умов договору добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ /0198350/0636/14 від                    27 березня 2014 року. 
		 
		До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		 
		Доводи касаційної скарги про не надання позивачем доказів на підтвердження майнового інтересу щодо пошкодженого  майна, а саме, свідоцтва про право на спадщину, не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки матеріальний закон пов'язує набуття статусу спадкоємця не з отриманням свідоцтва про право на спадщину, а з подачею заяви про прийняття спадщини. Крім того, пункт 13 договору добровільного  страхування не містить вказівки, що підтвердженням майнового інтересу до застрахована майна страхувальника або особи, яка має право на отримання страхового відшкодування є саме свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим, той факт, що застрахований будинок разом із документами згорів узгоджується з матеріалами справи та не заперечується і відповідачем, а відтак у позивача відсутня можливість отримання свідоцтва про право на спадщину на вказане майно. 
		 
		Понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн підтверджені квитанцією прибуткового касового ордера № 49 від 17 грудня 2015 року, на спростування якого відповідачем не надано будь-яких доказів.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.
		 
		Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року було зупинено виконання рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 січня             2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення апеляційного суду Житомирської області від           23 січня 2017 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. І. Крат   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...