Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4858/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2018.
Дата набрання законної сили: 13.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		13 вересня 2018 року
		м. Київ
		справа № 461/4858/17
		провадження № 51-3060 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5  
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000577 щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст.302, ч.3 ст.303 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 13 липня 2017 року, яка укладена у кримінальному провадженні № 12017140000000577 між обвинуваченим ОСОБА_8 та прокурором.
		Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.302, ч.3 ст.303 КК України, та на підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8  звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		На зазначений вирок суду першої інстанції адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , 14 липня 2017 року, було подано апеляційну скаргу. 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 . Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що дана апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати. 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі адвокат  ОСОБА_6 , діючи в інтересах  ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що висновки апеляційного суду про те, що вирок щодо  ОСОБА_9  не стосується інтересів  ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки у вироку зазначено прізвище  ОСОБА_7 та описується його роль як співучасника в інкримінованих злочинах. Указує також на те, що вирок щодо  ОСОБА_9 охоплює події, які відбувалися за участю ОСОБА_7 . Зазначає, що судом апеляційної інстанції грубо порушено право  ОСОБА_7 на захист, оскільки відмовлено у доступі до правосуддя  права на апеляційне оскарження судового рішення.
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги вважала обґрунтованими та просила їх задовольнити. 
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370, ч.2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження . Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті провадження, апеляційний суд послався на п.2 ч.3 ст.399 КПК України, виходив із того, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_8 встановлено, що адвокат ОСОБА_6 та особа в інтересах якої подано апеляційну скаргу ОСОБА_7 не були учасниками кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , за результатами судового розгляду якого був постановлений вирок на підставі угоди між обвинуваченим і прокурором, а тому вони не є особами, які відповідно до положень ст.393 КПК України, мають право подавати апеляційну скаргу. 
		Суд касаційної інстанції вважає такий висновок хибним, а доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону - обґрунтованими, виходячи з наступного. 
		Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч.2 ст. 55 , п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України).
		Конституційний Суд України у своїх рішення висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		Висновок про правозастосування норм ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347 кс 15 . Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2 ст.24 КПК України. 
		Відповідно до цієї норми закону, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. 
		Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
		Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
		Таким чином, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізовано. 
		Суд апеляційної інстанції, не дотримуючись зазначених вимог закону, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 . 
		При цьому, апеляційний суд не перевірив, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 і чи у змозі він, з урахуванням норм процесуального закону, реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку. 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п.37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
		Так, з тексту вироку Галицького районного суду м.Львова від 28 липня 2017 року слідує, що ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_10 , з корисливих мотивів та особистого збагачення, з метою вчинення кримінальних правопорушень ,а саме сутенерства, в вересні 2014 року, організували групу до складу якої увійшли ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Усі учасники організованої групи, мали єдиний намір на вчинення кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, шляхом забезпечення діяльності групи з надання платних сексуальних послуг особами жіночої статі. Перебували між собою у міцних внутрішніх зв`язках, розробили правила поведінки кожного з учасників, діяли згідно розробленого і відомого усім учасникам єдиного плану ,чітко виконували відведені їм функції, на досягнення злочинної мети. Крім того, у вироку описана роль ОСОБА_7 в діяльності організованої злочинної групи. 
		Таким чином, констатація у вироку Галицького районного суду м.Львова від 28 липня 2017року факту причетності ОСОБА_7 до вчинення злочину, грубо порушує передбачені ст. 7 КПК загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів. 
		За наведених обставин, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо стосується прав, свобод й інтересів ОСОБА_7 , і на цій підставі адвокат ОСОБА_6 в інтересах останнього, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.
		Крім того, заслуговує на увагу те, що ухвалюючи рішення, суддя апеляційного суду керувався п.2 ч.3 ст.399 КПК України, що передбачає повернення апеляційної скарги. Однак, рішення прийняв про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою, що передбачено ч. 4 ст. 399 КПК України.
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст. 438 КПК України є безумовною підставою для скасування такого рішення. 
		За таких обставин,керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга адвоката ОСОБА_6  задоволенню. 
		При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		З цих підстав Суд ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6  задовольнити.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...