Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/5481/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		12 вересня 2018 року
		м. Київ
		Справа №405/5481/16-к
		Провадження № 51-211км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		засудженого   ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016120020006697 про обвинувачення 
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка Новоархангельського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК вважається таким, що судимості не має, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин за наступних обставин.
		27 травня 2016 року близько 20 год.00 хв. ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи біля входу в кафе «Винний бар», розташованого на території Центрального ринку по вул.Великій Перспективній, 53, в м. Кіровограді, в ході виниклої сварки з потерпілим ОСОБА_8 з побутових причин, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у нього виник умисел, спрямований на вбивство потерпілого. Реалізуючи умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_8 , діючи умисно, ОСОБА_6 , тримаючи в правій руці ніж, який приніс з собою, стоячи навпроти ОСОБА_8 , зробив замах ножем в сторону останнього та в момент, коли ОСОБА_8 прикрив обличчя лівою рукою, завдав удар потерпілому, влучивши в передпліччя лівої руки. Після чого ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, тримаючи в правій руці ніж, завдав удар в район життєво важливого органу, тобто в ліву частину грудної клітини потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій пахвовій області, яка продовжується в раневий канал, проникаючий в плевральну порожнину з пошкодженням лівої легені, рани лівої брови, по задній поверхні тулуба з правого боку, в нижній третині передпліччя. Тілесне ушкодження у вигляді рани в лівій підпахвовій області, яке утворилося від дії плоского предмету, який має колюче-ріжучі властивості, мають причинно-наслідковий зв`язок зі смертю та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечні для життя в момент спричинення. Тілесні ушкодження у виді ран лівої брови, по задній поверхні тулубу з правого боку, в нижній третині лівого предпліччя, утворились від травматичного контакту з предметом, що має ознаки легких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого колото  різаного поранення з ушкодженням лівої легені, яке ускладнилося внутрішньою кровотечею, потерпілий ОСОБА_8 помер на місці події, а ОСОБА_6 з місця події зник в невідомому напрямку.
		У зв`язку з цим суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим та засудив за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
		Ухвалено строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні, який рахується з 28 травня 2016 року до дня набрання вироком законної сили, згідно ч.5 ст. 72 КК зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_6 із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
		За ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2017 року вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, однобічністю, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
		В обґрунтування наведеного зазначає, що в діях ОСОБА_6 вбачається об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, тобто, вбивство, вчинене через необережність.
		Вказує, що в матеріалах провадження відсутні прямі докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, а обвинувачення всупереч вимог ст. 62 Конституції України побудоване на припущеннях. Судовий розгляд є упередженим і проведений з обвинувальним ухилом, зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій не допитано свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які могли б дати докладні показання, як все відбувалося, чим порушено принцип змагальності сторін і право на захист засудженого.
		Також, всупереч вимог ст. 323 КПК вважає вирок суду необґрунтованим та не мотивованим. Посилається на недопустимість протоколу слідчого експерименту.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок і ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, однобічністю, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
		В обґрунтування наведеного ОСОБА_6 зазначає, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, у зв`язку із чим в його діях вбачається вбивство, вчинене через необережність, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК.
		Зазначає, що всупереч вимог кримінального процесуального закону, не допитано свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а в основу судових рішень покладено показання ОСОБА_13 , які підтверджують його вину у вчиненому.
		Вважає, що судом не дотримана вимоги ст. 350 КПК, на виконання клопотання засудженого про проведення відтворення обстановки та обставин події.
		Також, при призначенні покарання засудженому не було враховано його стан здоров`я, а саме: наявність ІІІ групи інвалідності, гепатиту «С», ВІЛ IV клінічної стадії та туберкульозу легенів.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 касаційну скаргу підтримали.
		У судовому засіданні прокурор заперечив проти касаційних скарг засудженого та його захисника, просив судові рішення залишити без зміни. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви суду
		При розгляді даного кримінального провадження Верховний Суд виходить з того, що згідно ст.438КПК, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційних скаргах засудженого та його захисника.
		Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч.1 ст.412КПК).
		У відповідності з вимогами ч.2 ст.433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах засудженого та його захисника, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.
		Твердження засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про те, що в матеріалах провадження відсутні докази його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є необґрунтованими і не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а місцевим судом вимоги п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 91, ч. 1 ст.94КПК та ч.3 ст. 370КПК було дотримано повною мірою.
		На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК з точки зору належності, достовірності, допустимості та, відповідно, достатності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК, тобто як умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 . 
		Так, не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_6 вини у вчиненому, його вина підтверджується свідченнями свідків, даними, що містяться в протоколах огляду місця події та фото таблицею до нього, огляду трупа, слідчого експерименту, висновках судово-медичної, психіатричної експертизи тощо.
		Посилання захисника засудженого у касаційній скарзі про те, що у порушення вимог ст. 62 Конституції України, суд першої інстанції, необґрунтовано вдався до припущень, є безпідставними.
		У частині посилання захисника на недопустимість протоколу слідчого експерименту на підставі ч.4 ст.95 КПК, Суд зауважує, що положення цієї норми слід тлумачити в системному зв`язку з ч. 1 ст. 95 КПК, яка указує, що розуміється під показаннями в цій статті  це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Тому в розумінні положень ст.95КПК протокол слідчого експерименту не може бути автоматично визнаний недопустимим, а навпаки він може вважатися доказом в силу ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст.99 КПК. 
		При цьому, стороною захисту не було наведено інших підстав для визнання вказаного доказу недопустимим. Крім того, протокол слідчого експерименту не був єдиним чи визначальним доказом винуватості засудженого, а був одним із доказів, які досліджувалися й оцінювалися судом першої інстанції в їх сукупності.
		Також, Верховний Суд відхиляє доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено право ОСОБА_6 на захист, у зв`язку з тим, що не було допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . 
		Так, суд вчинив усі дії для виклику в судове засідання вказаних осіб та надав можливість стороні захисту забезпечити їх участь. Однак свідки у судове засідання не з`явилися, а так само сторона захисту не забезпечила їх участь у процесі. При цьому, стороною захисту не наведено переконливих доводів, що показання цих свідків могли вплинути на результат оцінки інших доказів судом. Вказані свідки не були очевидцями безпосередньо події злочину, тоді як наявність конфлікту перед подією не заперечується засудженим ОСОБА_6 , а причина покупки ножа не має значення для правової кваліфікації. 
		Показання свідка ОСОБА_15 повною мірою відповідають вимогам статей 95-97КПК, процесуальних порушень під час їх збирання, дослідження та оцінки, які б могли свідчити про їх недопустимість чи неналежність, не вбачається.
		Аналізуючи вирок суду першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані докази сторонами кримінального провадження, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуальних законів чинних на момент проведення процесуальних дій, та цілком обґрунтовано прийшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Дії ОСОБА_6 містять усі елементи складу закінченого злочину, що йому інкримінують. Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ч.1 ст. 119 КК , Верховний Суд не вбачає.
		Порушень вимог ст. 350 КПК в частині виконання клопотання засудженого ОСОБА_6 про проведення відтворення обстановки та обставин події, під час розгляду провадження місцевим судом, не встановлено.
		Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
		При призначенні покарання засудженому ОСОБА_6 судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст. 12 КК він вчинив особливо тяжкий злочин, а аткож обставини, про які йде мова в касаційній скарзі засудженого, зокрема, знаряддя, характер вчиненого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання та останнього місця роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2000 року народження, зі слів ОСОБА_6 працює не офіційно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебував на обліку у лікаря нарколога з 2008 по 2009 рік з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, страждає психічно поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, зловживання зі шкідливими наслідками, лікування не потребує, потребує проф. нагляду нарколога за місцем проживання, має ІІІ групу інвалідності, хворіє на хронічний гепатит «С», думку потерпілої, яка просила призначити найсуворіше покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння як обставину, що обтяжує покарання, відсутність обставин, що пом`якшують покарання.
		Наявність у засудженого ОСОБА_6 таких захворювань як ВІЧ IV клінічної стадії та туберкульозу легенів на час розгляду кримінального провадження у Верховному Суді у встановленому законом порядку не підтверджено.
		З огляду на викладене, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, Верховний Суд вважає, що визначене місцевим судом засудженому ОСОБА_6 покарання у вказаному виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним вчиненому.
		Крім того, доводи, наведені у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 є аналогічними доводам апеляційних скарг засудженого та захисника ОСОБА_16 , які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК.
		Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для скасування судових рішень, як того просять засуджений та його захисник у касаційних скаргах, не встановлено. 
		Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2017 року - без зміни.
		З цих підстав Суд постановив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...