Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/5180/18 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2018. Зареєстровано: 21.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2018.
Дата набрання законної сили: 08.10.2018
Результат оскарження 08.10.2018 Апеляційний суд Дніпропетровської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                
		САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		            49112,м.Дніпро,вул.Електрична,1-а,  
		                     е-mail:inbox@sm.dp.court.gov.ua
		                Справа № 206/5180/18 
		Провадження № 1-кс/206/911/18 
		У Х В А Л А 
		 
		17.09.2018року слідчий суддя Самарського районного м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , 
		при секретарі         ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке 03.09.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42018042630000448, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України, 
		 
		за участю 
		слідчого                     ОСОБА_3 ,
		прокурора                     ОСОБА_4 ,
		 
		представника потерпілого            
		Дніпровської міської ради             ОСОБА_5 ,
		 
		в с т а н о в и в: 
		 
		14 вересня 2018 року старший слідчий, слідчого відділення Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт майна по кримінальному провадженні №42018042630000448, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України. 
		Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що під час здійснення моніторингу судових рішень, що внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що на підставі акту на право користування землею від 04.12.1957, виданого Дніпропетровською районною, міською Радою депутатів трудящих, Ігренській психолікарні в постійне користування відведено 585,7 га. землі згідно з накресленим планом і описом меж.
		Із загальної площі відведених земель станом на 01.12.1957 було: орних земель (рілля, городи та залежі) 416,7 га., пасовищних 37,0 га., садів, виноградників 46, 1 га. та інших угідь 85,9 га.
		У жовтні 1953 року на земельній ділянці, загальною площею 527 га., що знаходиться в сільці ім. К. Маркса Дніпропетровської області було створено Підсобне сільське господарство Ігренської психоневрологічної лікарні.
		У подальшому, на підставі розпорядження № 211р від 29.05.1995 Виконавчим комітетом Самарської районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська зареєстровано Статут Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру, код ЄДРПОУ: 20239696.
		Так, відповідно до статуту, Підсобне сільське господарство лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру «організовано на земельній ділянці 497 га., що знаходиться у м.Дніпропетровську, Самарського району по вул. Бехтерева, 1».
		У подальшому, а саме 16.09.2005 Дніпропетровською обласною радою було прийнято рішення № 660-28/ІУ про припинення Підсобного сільського господарства Лікувально-виробничого об`єднання «Міжобласного клінічного психоневрологічного центру», яке останнім оскаржувалось у судовому порядку, проте остаточно залишено в силі, відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 21.09.2010 (справа № К-37345/09).
		Так, при розгляді зазначеної справи судом встановлено, що згідно переліку об`єктів комунальної власності обласної ради народних депутатів, що є додатком до рішення обласної ради від 11.09.1993 р. №208-13/ХХІ, підсобне господарство при Дніпропетровському міжобласному психоневрологічному центрі віднесене до комунальної власності обласної ради. Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» є правонаступником лікувального об`єднання «Дніпропетровського комунального міжобласного клінічного психоневрологічного центру», який створений рішенням Дніпропетровської обласної ради від 30.01.2004 р. № 310-13/ХХІV.
		Згідно з позицією суду при винесенні Дніпропетровською обласною радою спірних рішень правовий статус Підсобного сільського господарства Лікувально-виробничого об`єднання «Міжобласного клінічного психоневрологічного центру» не потребував окремого визначення, оскільки господарство завжди входило до структури Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні, тому разом з Лікарнею, як і будь-яке з її відділень та служб, було передане до комунальної власності обласної ради народних депутатів, згідно з рішенням обласної ради № 208 13ХХІ від 11.03.1993.
		27 вересня 2006 року на сесії депутатів Дніпропетровської міської ради Vскликання прийняті рішення № 130/4 та № 131/4, у яких серед іншого в п. 6 зазначено, що Акт на право користування землею від 04.12.1957, виданий Ігренській психолікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих, вважати таким, що втратив чинність.
		Таким чином, з прийняттям вищезазначених рішень Підсобне сільське господарство Лікувально-виробничого об`єднання «Міжобласного клінічного психоневрологічного центру» (код ЄДРПОУ: 20239696), яке на сьогодні має найменування - комунальне підприємство «Підсобне сільське господарство» Дніпропетровської обласної ради» (надалі по тексту  КП «Підсобне сільське господарство» ДОР») не має правомочностей використовувати та розпоряджатись земельною ділянкою, межі якої визначено Актом на право користування землею від 04.12.1957, виданим Ігренській психолікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих.
		Проте, ігноруючи зміст вказаних рішень, 27.04.2016 між КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» та ТОВ «Любимівка», код ЄДРПОУ: 30718177 (надалі по тексту  ТОВ «Любимівка») укладено договір №24/27/04 про спільну обробку земельної ділянки строком на 49 років, межі якої визначено нечинним Актом на право користування землею від 04.12.1957.
		У 2017 році КП «Підсобне сільське господарство» ДОР», усвідомлюючи про неправомірність договору № 24/27/04 від 27.04.2016 про спільну обробку земельної ділянки, укладеного між ним та ТОВ «Любимівка» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» про визнання за КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» права постійного користування на земельну ділянку, площею 497 га., що знаходиться у м. Дніпро, Самарського району, вул.Бехтерева, 1 та визнання дійсним договору №24/27/04 від 27.04.2016 про спільну обробку земельної ділянки, укладеного між КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» та ТОВ «Любимівка».
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 у справі № 904/7316/17 позов задоволено частково; визнано за КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» право постійного користування на земельну ділянку, площею 497 га., що знаходиться у м. Дніпро, Самарського району, вул.Бехтерева, 1; в решті позову відмовлено.
		Дніпровська міська рада як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої прийнятим рішенням суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, подала апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 у справі № 904/7316/17 в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2018, яка набрала законної сили з дня її прийняття, апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 у справі №904/7316/17 скасовано та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Так, при розгляді зазначеної справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено наступні преюдиційні факти, зокрема:
		-Акт на право користування землею від 04.12.1957, виданий Ігренській психолікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих, вважати таким, що втратив чинність, відповідно до п.6 рішення Дніпропетровської міської ради № 130/4 від 27.09.2006;
		-у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська станом на 01.01.2013 право власності або користування земельними ділянками загальною площею 585, 7 га. по вул. Бехтерева, 1 (що зазначені і в державному акті на право користування від 04.12.1957, запис № 3) не зареєстровано. Зазначені земельні ділянки відповідно до вимог чинного земельного законодавства не сформовані, в Державному земельному кадастрі не зареєстровані, у державному фонді документації із землеустрою відсутня будь-яка земельно-кадастрова документація щодо зазначених в акті земельних ділянок. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ведення Державного земельного кадастру» для формування картографічної основи Державного земельного кадастру використовується єдина державна система координат. Акт на право користування землею, виданий Ігренській психлікарні 04.12.1957 року, не містить відомостей щодо координат поворотних точок меж земельних ділянок, визначених в єдиній державній системі координат;
		-право постійного користування земельною ділянкою площею 585,7 га. за Ігренською психолікарнею Дніпропетровської області (нині комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради») на право користування землею від 04.12.1957 припинено;
		-необхідною умовою для визнання права власності на земельну ділянку, є формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Спірна земельна ділянка не сформована належним чином (не має визначених меж, кадастрового номера, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, в Державному реєстрі речових прав). Вказане підтверджується, у тому числі, і даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області;
		-не вбачається, що КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» є правонаступником (в частині прав на землю) Ігренської психолікарні, якій було видано спірний акт на землю, як і не вбачається, що вказане господарство у 1953 році створено саме шляхом виділу з цієї лікарні. Створення підсобного господарства для здійснення обробітку земельної ділянки, її ефективного використання з метою виробництва сільськогосподарської продукції для своїх потреб не свідчить про передачу прав на таку земельну ділянку, яке повинно оформлюватися відповідним чином. Окрім того, Ігренська психоневрологічна лікарня не могла самостійно, з урахуванням вимог чинного на той час законодавства, здійснити розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом затвердження статуту підсобного господарства. Інших документів, з яких би слідувало припинення права постійного користування земельною ділянкою Ігренської психоневрологічної лікарні та набуття таких прав підсобним господарством матеріали справи не містять;
		-враховуючи, що КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» не мало правомочностей з розпорядження спірною земельною ділянкою, підстави для задоволення позову в частині вимог про визнання дійсним договору №24/27/04 від 27.04.2016 про спільну обробку земельної ділянки, укладеного між КП «Підсобне сільське господарство» ДОР» та ТОВ«Любимівка», теж відсутні.
		Таким чином, на даний час земельні ділянки, площею в розмірі 497 га., які розташовані за адресою: м. Дніпро, Самарський район, вул.Бехтерева, 1, поблизу КЗ«Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та «Новоігренського цвинтаря», фактично не можуть використовуватись в якості земель сільськогосподарського призначення. Проте, 12.09.2018 старшим слідчим СВ Самарського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_3 за участю прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 із залученням сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_6 проведено огляд вказаних вище земельних ділянок, в результаті чого встановлено, що більша її частина засіяна невстановленою особою сільськогосподарською культурою  «соняшник». Обміром зовнішніх меж лише тих земельних ділянок, на яких, внаслідок їх самовільного використання засіяно сільськогосподарську культуру, за допомогою повіреного приймача RTK GNSS S82-2013 та базового приймача GPS GX1230 GG, № 471121, встановлено їх окремі та загальну площі, що становлять 104,9861 га., 72,3566га., 143,6219 га., а загалом 320,9646 га. Вказане підтверджується Актом обмірів фактичних меж земельної ділянки від 13.09.2018, виданого інженером-геодезистом ОСОБА_6 
		12 вересня 2018 року, відповідно до постанови слідчого у кримінальному провадженні земельні ділянки, площею в розмірі 497 га., розташовані за адресою: м. Дніпро, Самарський район, вул. Бехтерева, 1, поблизу КЗ«Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та «Новоігренського цвинтаря», а також сільськогосподарська культура, яка вирощується в межах цих земельних ділянок визнані речовими доказами.
		Поряд з цим, під час проведення досудового розслідування, отримано лист Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з копією Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом  земельної ділянки № 793-ДК/754/АП/09/01/-18 від 13.09.2018, у яких зазначено про факт самовільного зайняття земельної ділянки, загальною площею 497 га., розташованої у м. Дніпрі по вул. Бехтерева, 1, внаслідок якого, розмір шкоди становить 1812272,73грн.
		На підставі викладеного слідчий просить суд з метою забезпечення збереження речових доказів та виконання завдань кримінального провадження, накласти арешт у вигляді заборони, відчуження, розпоряджання та користування наступним майном: земельними ділянками, площею в розмірі 497 га., розташованих за адресою: м. Дніпро, Самарський район, вул. Бехтерева, 1, поблизу КЗ«Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та «Новоігренського цвинтаря», сільськогосподарську культуру, яка вирощується в межах земельних ділянок, площею в розмірі 497 га., розташованих за адресою: м. Дніпро, Самарський район, вул. Бехтерева, 1, поблизу КЗ«Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та «Новоігренського цвинтаря», та фактично займає площу земельних ділянок в розмірі 104,9861 га., 72,3566га., 143,6219 га., а загалом складає 320,9646 га.
		У відповідностідо п.1,2,3,ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: підставиі метувідповідно доположень статті170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; перелікі видимайна,що належитьарештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
		Клопотання слідчого погоджено із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, оформлене відповідно до вимог ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України.
		Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив накласти арешт на вказане майно в клопотанні.
		Представник потерпілого Дніпровської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримала та просила його задовольнити.
		Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити.
		Вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, з огляду на наступне. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Відповідно до ч 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
		1) збереження речових доказів;
		2) спеціальної конфіскації;
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Згідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України,повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Накладення арешту на земельну ділянку, як на речовий доказ у кримінальному провадженні є не обґрунтованим та не доцільним, оскільки земельну ділянку площею 497 га фізично неможливо приховати чи спотворити. Згідно висновків Апеляційного Господарського суду та поданих документів на цю земельну ділянку жодне право з 2005 року оформлено не було, земельна ділянка не внесена в Державний земельний кадастр. 
		Окрім наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що накладання арешту на земельну ділянку, крім іншого перешкодить належному оформленню потерпілою особою даної земельної ділянки.
		Що стосується сільськогосподарської культури «Соняшник», яка знаходиться на даній земельній ділянці, то цей об`єкт не відповідає критеріям речових доказів, наведених в ст. 98 КПК України. 
		Вказівка на мету забезпечення відшкодування шкоди не знайшла свого підтвердження, оскільки цивільний позов не заявлено, а єдиним документом, що підтверджує розмір шкоди є лист Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з копією Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом  земельної ділянки № 793-ДК/754/АП/09/01/-18 від 13.09.2018р., який не можна вважати належним доказом. 
		Крім того, накладання арешту на урожай в полі фактично унеможливить його збирання та може спричинити його повну втрату (загибель).
		Відповідно ч. 1ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України.
		Зазначені вище обставини є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-175, 307, 369, 370-376 КПК України, слідчий суддя 
		 
		УХВАЛИВ : 
		 
		У задоволенні клопотання відмовити. 
		 
		Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області. 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...