Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 426/1050/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		12 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 426/1050/15-ц
		провадження № 61-8462св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
		відповідачі (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, 
		третя особа - приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш»,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 січня 2016 року у складі судді Гашинської О. А. та рішення апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Лісіциної А. І., Романченка В. О., Заіки В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффейзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффейзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш», про стягнення кредитної заборгованості.
		Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Раффайзен Банк Аваль» та приватним акціонерним товариством «Науково - виробничий центр «Трансмаш» (далі - ПрАТ «Науково - виробничий центр «Трансмаш») було укладено генеральну кредитну угоду                   № 010/06-04/200/Г зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами. Відповідно до генеральної кредитної угоди банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентній 44 000 000,00 грн за офіційним курсом НБУ на будь-яку дату цієї Угоди. При цьому кредитні кошти можуть надаватись позичальнику в гривні та рублях РФ в межах загального ліміту заборгованості. В рамках генеральної кредитної угоди укладено наступні кредитні договори: 
		07 червня 2013 року між банком та ПрАТ «Науково - виробничий центр «Трансмаш» в особі генерального директора Мокроусова С. В. укладено кредитний договір № 010/01-04-1/1026 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно з яким банк зобов'язався надати кредит у формі не відновлюваної кредитної лінії в тому числі з лімітом кредитування 49 859 268,19 рублів РФ, а позичальник зобов'язувався використати його за цільовим призначенням та виконати інші зобов'язання за договором. Додатковою угодою була змінена сума кредитної лінії -                        49 597 976,51 руб. РФ; кінцевий термін погашення 01 червня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних;
		21 червня 2013 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та боржником укладено кредитний договір № 010/01-04-1/1036 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, згідно якого банк зобов'язався надати кредит у формі відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування                   16 339 200,00 грн, а позичальник зобов'язувався використати його за цільовим призначенням та виконати інші зобов'язання за договором, строком до                   15 червня 2014 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17 % річних.
		25 грудня 2013 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та боржником було укладено кредитний договір № 010/01-04-1/1093 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою, згідно якого банк зобов'язався надати кредит у формі відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 7 660 800,00 грн, а позичальник зобов'язувався використати його за цільовим призначенням та виконати інші зобов'язання за договором, строком до 15 червня 2014 року, зі сплатою 20,1 % річних.
		Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість: за договором від 07 червня 2013 року № 010/01-04-1/1026 станом на 29 січня 2015 року - 55 683 180,96 рублів РФ; за договором від 21 червня 2013 року № 010/01-04-1/1036 станом на 03 лютого 2015 року - 21 270 720,15 грн; за договором від 25 грудня 2013 року                     № 010/01-04-1/1093 станом на 03 лютого 2015 року - 8 766 269,22 грн.
		На забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_2 були укладені договори поруки: 07 червня 2013 року № 12/01-04-1/1026-ДП/2; 21 червня 2013 року № 12/01-04-1/1036-ДП/2; 25 грудня 2013 року зі змінами та доповненнями № 12/01-04-1/1093/2, згідно з якими поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитних договорів.
		Посилаючись на вищевикладені обставини, ПАТ «Райффейзен Банк Аваль» просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2013 року № 010/01-04-1/1026 у розмірі                                55 683 180,96 рублів РФ в тому числі: за основним зобов'язанням -                            49 518 286,51 рублів РФ; за відсотками - 4 409 555, 74 рублів РФ; пеню за основним зобов'язанням - 1 384 818,39 рублів РФ; пеню за відсотками -                94 287, 47 рублів РФ; штраф - 276 232,85 рублів РФ; за кредитним договором  № 010/01-04-1/1036 від 21 червня 2013 року 21 270 720,15 грн, в тому числі: за основним зобов'язанням - 16 318 500,00 грн; за відсотками - 2 277 935,33 грн; пеня за основним зобов'язанням - 2 007 717,89 грн; пеня за відсотками -            194 364,05 грн; штраф - 472 202,88 грн; за кредитним договором від 25 грудня 2013 року № 010/01-04-1/1093 - 8 766 296,22 грн в тому числі: за основним зобов'язанням - 6 411 747,13 грн; за відсотками -  1 159 882,67 грн; пеня за основним зобов'язанням - 872 344,60 грн; пеню за відсотками -                            100 897,70 грн; штраф - 221 397,12 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
		У жовтні 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд розірвати договори поруки в зв'язку з істотною зміною обставин, зокрема наявність воєнного конфлікту на території міста Луганська та Луганської області і здійснення у зв'язку з цим антитерористичної операції суттєво відобразились на господарській діяльності ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» та фактично її унеможливила. Так наказом від 17 червня 2014 року № 218 було призупинено роботу ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» з 23 червня 2014 року до завершення бойових дій. Всіх співробітників відправлено у відпустки. Отже, зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення.
		Посилаючись на вищевикладене, просить суд розірвати договори поруки                від 07 червня 2013 року № 12/01-04-1/1026-ДП/2, від 21 червня 2013 року                   № 12/01-04-1/1036-ДП/2; від 25 грудня 2013 року № 12/01-04-1/1093/2, укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, та визнати недійсним пункт 3.5 цих договорів, згідно з яким всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких поручитель виходив при укладенні цього договору, поручитель приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання поручителем цього договору, оскільки даний пункт договору прямо суперечить законодавству України, а саме статті 652 ЦК України.
		Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 28 січня             2016 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість:
		- за кредитним договором від 07 червня 2013 року № 010/01-04-1/1026 -              55 683 180,96 рублів РФ, в тому числі: за основним зобов'язанням -                            49 518 286,51 рублів РФ; за відсотками - 4 409 555,74 рублів РФ; пеню за основним зобов'язанням - 1 384 818,39 рублів РФ; пеню за відсотками -            94 287,47 рублів РФ; штраф - 276 232,85 рублів РФ;
		- за кредитним договором від 21 червня 2013 року № 010/01-04-1036 -              21 270 720,15 грн, в тому числі: за основним зобов'язанням -                                 16 318 500,00 грн; за відсотками - 2 277 935,33 грн; пеню за основним зобов'язанням - 2 007 717,89 грн; пеню за відсотками - 194 364,05 грн; штраф - 472 202,88 грн;
		- за кредитним договором від 25 грудня 2013 року № 010/01-04-1/1093 -               8 766 296, 22 грн, в тому числі: за основним зобов'язанням - 6 411 747,13 грн; за відсотками - 1 159 882,67 грн; пеню за основним зобов'язанням -                      872 344,60 грн; пеню за відсотками - 100 897,70; штраф - 221 397,12 грн, та витрати на сплату судового збору в розмірі 3 654, 000 грн.
		У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як поручитель за кредитними зобов'язаннями ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» відповідно до положень частини першої статті 553 ЦК України повинен нести відповідальність за невиконання боржником своїх зобов'язань.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
		Рішенням апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2016 року рішення Сватівського районного суду Львівської області від 28 січня 2016 року змінено, зменшено розмір стягнення.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість: 1) за кредитним договором від 07 червня 2013 року                      № 010/01-04-1/1026 - 55 881 440,40 російських рублів, в тому числі: за основним зобов'язанням - 49 518 286,51 російських рублів; за відсотками -                         6 363 153,89 російських рублів 2) за кредитним договором від 21 червня                 2013 року № 010/01-04-1/1036 - 19 280 471,08 грн, в тому числі: за основним зобов'язанням - 16 318 500,00 грн; за відсотками - 2 961 971,08 грн; 3) за кредитним договором від 25 грудня 2013 року № 010/01-04-1/1093 -                              7 778 932,94 грн, в тому числі:            за основним зобов'язанням - 6 301 747,13 грн; за відсотками - 1 477 185,81 грн; 
		В іншій частині рішення залишено без змін.
		Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон)                 від 02 вересня 2014 року, який набрав чинності 14 жовтня 2014 року та яким введено мораторій на нарахування штрафних санкцій за невиконання кредитних зобов'язань після 14 квітня 2014 року, тобто після набрання чинності Законом і стягнув з відповідача пеню та штраф, які нараховані всупереч вимогам зазначеного Закону. Крім того, суд не врахував обставини, встановлені рішенням Господарського суду Луганської області від 24 вересня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш», зокрема визначену цим рішенням суму заборгованості кредитора станом на вересень 2015 року, які мають преюдиційне значення для вирішення справи. 
		У травні 2016 року представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що на території, де зареєстровано підприємство, розпочалась антитерористична операція, що унеможливило господарську діяльність ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш», тобто змінилися істотні обставини кредитних договір, що відповідно до положень статті 652 ЦК України є підставою для їх розірвання. 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		13 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Рішення судів попередніх інстанцій вказаним нормам процесуального права не відповідають.
		Судом установлено, що 23 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Раффайзен Банк Аваль») та ПрАТ «Науково - виробничий центр «Трансмаш» було укладено генеральну кредитну угоду               № 010/06-04/200/Г зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами. 
		В рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитні договори:                       07 червня 2013 року № 010/01-04-1/1026 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, строком до 01 червня 2014 року; 21 червня 2013 року № 010/01-04-1/1036 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, строком до 15 червня 2014 року; 25 грудня 2013 року                                    № 010/01-04-1/1093 строком до 28 лютого 2014 року.
		На забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_2 укладені договори поруки: 07 червня 2013 року № 12/01-04-1/1026-ДП/2;                  21 червня 2013 року № 12/01-04-1/1036-ДП/2; 25 грудня 2013 року                               № 12/01-04-1/1093/2 зі змінами та доповненнями, згідно з якими поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитних договорів.
		За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
		У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
		Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
		За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб'єктивне право кредитора.
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
		Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
		Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Відповідно до пункту 1.2 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/частково виконання забезпечених зобов'язань. 
		Отже, суди встановили, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 07 червня 2013 року № 010/01-04-1/1026 настав               01 червня 2014 року; за кредитним договором від 21 червня 2013 року                            № 010/01-04-1/1036 - 15 червня 2014 року, за кредитним договором                        від 25 грудня 2013 року № 010/01-04-1/1093 - 28 лютого 2014 року. До суду із зазначеним позовом банк звернувся 05 березня 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому порука згідно частини четвертої статті 559 ЦК України припинилася.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, що підлягає застосуванню, не врахували, що порука ОСОБА_2за кредитними зобов'язаннями ПрАТ «Науково - виробничий центр «Трансмаш» припинена, а тому відсутні підстави для задоволення позову ПАТ «Райффейзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 3.5 договорів поруки та їх розірвання.
		Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником  ОСОБА_3, задовольнити частково.
		Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 січня             2016 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 25 квітня                2016 року скасувати.
		У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Райффейзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш», про стягнення кредитної заборгованості відмовити.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «РайффейзенБанк Аваль», третя особа - публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш», про визнання недійсним пункту 3.5 договорів поруки та їх розірвання відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:            Н. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...