Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 325/1167/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		12 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 325/1167/16-ц
		провадження № 61-11468св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., ШтеликС.П.,
		 
		учасники справи:
		заявник - публічне акціонерне товариство «Банк «Національний кредит»,
		боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський Укрпромзбут»,
		орган державної виконавчої служби - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець АндрійТарасович, 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2016 року у складі судді Діденко Є. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Савченко О. В., Кочеткової І. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний кредит») звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮУ) Назаровця А. Т.
		Скарга мотивована тим, що 04 липня 2016 року банк звернувся до ВПВР ДДВС МЮУ із заявою про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський Укрпромзбут» (далі - ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут») на підставі виконавчого листа, виданого Приазовським районним судом Запорізької області 14 червня 2016 року. 
		08 серпня 2016 року банк отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02 серпня 2016 року ВП № 51830753 на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Із зазначеною постановою заявник не погоджується, вважає її незаконною, оскільки м. Донецьк, де зареєстрований боржник (м. Мар'їнка), та м. Новоазовськ, де знаходиться заставне майно, не належать до територій, які визнано тимчасово окупованими. Крім того, державний виконавець не навів передбачених законом обставин, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження.
		Заявник просив визнати дії головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Назаровця А. Т. про відмову у відкритті виконавчого провадження стосовно боржника ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі виконавчого листа № 242/113/15-ц, виданого Приазовським районним судом Запорізької області 14 червня 2016 року незаконними; скасувати постанову ВПВР ДДВС МЮУ про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі виконавчого листа, виданого Приазовським районним судом Запорізької області від 14 червня 2016 року у справі № 242/113/15-ц; зобов'язати ВПВР ДДВС МЮУ відкрити виконавче провадження стосовно боржника ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі виконавчого листа у справі № 242/113/15-ц, виданого Приазовським районним судом Запорізької області від 14 червня 2016 року.
		Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2016 року скаргу задоволено частково.
		Визнано дії головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Назаровця А. Т. про відмову у відкритті виконавчого провадження стосовно боржника ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі виконавчого листа № 242/113/15-ц, виданого Приазовським районним судом Запорізької області від 14 червня 2016 року, незаконними.
		Скасовано постанову ВПВР ДДВС МЮУ про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02 серпня 2016 року стосовно ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі виконавчого листа, виданого Приазовським районним судом Запорізької області від 14 червня 2016 року у справі № 242/113/15-ц.
		Зобов'язано ВПВР ДДВС МЮУ вирішити питання про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі виконавчого листа у справі № 242/113/15-ц, виданого Приазовським районним судом Запорізької області від 14 червня 2016 року.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведеними в постанові державного виконавця чинними нормативними актами не передбачено обставин, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження на тимчасово окупованій території Донецької області, а тому така постанова є невмотивованою та підлягає скасуванню із покладенням обов'язку щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за поданим заявником виконавчим документом.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду про відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 14 червня 2016 року № 242/113/15ц у державного виконавця Назаровця А. Т. є правильними, а дії з виконання мали бути проведені з урахуванням вимог статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮУ Назаровець А. Т. просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
		Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчі дії необхідно вчиняти державним виконавцем за місцем знаходження майно (м. Новоазовськ та м. Донецьк Донецька область), які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, що виключає можливість здійснення виконавчих дій у порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Підстав для зупинення виконавчого провадження з огляду на зазначене Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено, а у державного виконавця немає інформації, чи належить ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» до суб'єктів малого чи середнього підприємництва.
		У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ПАТ «БанкНаціональний кредит» надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких банк просить касаційну скаргу відхилити, а ухвали судів залишити без змін.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. 
		Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
		Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
		Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року) (далі - справа Іванов) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та вказав, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту. 
		Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України» є продовженням пілотного рішення у справі Іванов. У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатиметься на національні органи влади.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Суд установив, що 14 червня 2016 року Приазовським районним судом Запорізької області на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» на виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року у справі № 242/113/15-ц був виданий виконавчий лист про звернення стягнення на майно боржника ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», за рахунок реалізації якого погашався боргу у загальній сумі 11 399 174,07 грн.
		04 липня 2016 року ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до ВПВР ДДВС МЮУ із заявою про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на підставі вказаного виконавчого листа.
		Постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Назаровця А.Т. від 04 серпня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Постанова обґрунтована тим, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ, і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року, здійснення виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника за адресою: вул. Дружби, б. 5, м. Новоазовськ Донецької області на цей час є неможливим. Також державний виконавець позбавлений можливості повідомити боржника про відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки пересилка кореспонденції на цю територію не здійснюється.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
		Пунктом 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
		Так, за виданим Приазовським районним судом Запорізької області виконавчим листом від 14 червня 2016 року № 242/113/15ц для погашення заборгованості ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», який знаходиться у м. Мар'їнка Донецької області, перед ПАТ «Банк Національний кредит» в загальній сумі 11 399 174,07 грн звернено стягнення на декілька об'єктів нерухомого майна, які знаходяться в м. Новоазовську Донецької області.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція», м. Мар'їнка та м. Новоазовськ належать до територій, на яких здійснюється антитерористична операція.
		Встановивши, що закон не містить обставин, що виключають можливість відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом, а також враховуючи те, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення скарги.
		Доводи касаційної скарги про неможливість здійснення виконавчих дій в зоні проведення антитерористичної операції у порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», не спростовують висновків судів про те, що у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
		Державний виконавець не позбавлений можливості перевірити чи не перереєструвалося підприємство на території підконтрольній Україні, шляхом запитів з'ясувати у відповідних органів чи відноситься підприємство до суб'єктів малого чи середнього підприємництва.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича залишити без задоволення.
		Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  Головуючий    В. С. Висоцька   Судді:  С. Ю. Мартєв      В. В. Пророк      І. М. Фаловська     С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...