Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/16659/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2018.
Дата набрання законної сили: 19.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		19 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 634/16659/15-ц
		провадження № 61-4714св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2015 року у складі судді        Оксененко В. А. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Зазулинської Т. П.,             Міненкової Н. О., 
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зараз - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів.
		Позов мотивовано тим, що 24 квітня 2015 року ним було здійснено декілька операцій зі зняття готівкових коштів з використанням платіжної картки НОМЕР_1 у банкоматі АТ «ПриватБанк», за адресою: проспект 50 річчя ВЛКСМ, 74 місто Харків. Зокрема ним було знято з рахунку готівкою кошти у розмірі: 8 000,00 грн, 8 000,00 грн, 8 000,00 грн та 4 00,00 грн, всього на загальну суму 24 400 грн. 
		01 травня 2015 року при перевірці стану карткового рахунку ним з'ясовано, що банк списав додатково із його рахунку 36 000,00 грн. На його запит відповідач повідомив, що він 24 квітня 2015 року у зв'язку з помилкою в роботі банкомату отримав на 36 000,00 грн більше, банкомат замість купюр номіналом                200,00 гривен видав купюри номіналом 500,00 грн. 
		Посилаючись на те, що 24 квітня 2015 року він отримав через банкомат АТ КБ «ПриватБанк» лише 24 400,00 грн, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 36 000,00 грн, штрафні санкції у вигляді пені за безпідставне списання грошових коштів в сумі 8 078,00 грн, інфляційні витрати в сумі 277,22 грн, 3 % річних у розмірі                458,63 грн та судові витрати у розмірі 6 000,00 грн.
		Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 36 000,00 грн у рахунок помилкового списання коштів, 8 078, 00 грн пені за безпідставне списання коштів, 277,22 грн - інфляційних витрат, 458,63 грн - 3 % річних, 6 000,00 грн - за юридичну допомогу.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 590,00 грн.
		Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а тому підлягають до задоволення.
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2015 року залишено без змін.
		Погоджуючись з рішенням районного суду, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивач отримав під час зняття готівки з банкомату надлишкові 36 000, 00 грн. Надані відповідачем службові записки про те, що у банкомат помилково було завантажено замість купюр номіналом 200,00 грн купюри номіналом                500,00 грн не свідчить про те, що саме позивач їх отримав.
		У вересні 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належну правову оцінку доказам у справі та дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Крім того, суди не звернули увагу на те, що розмір витрат на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив, що доводи наведені в касаційній скарзі є необґрунтованими, докази, які відповідач надав на підтвердження своїх заперечень, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки є неналежними та не стосуються предмету спору.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суди установили, що 24 квітня 2015 року ОСОБА_1 за допомогою банкомату АТ «ПриватБанк», за адресою: проспект 50 річчя ВЛКСМ, 74,                  місто Харків здійснив декілька операцій зі зняття готівкових коштів з використанням платіжної картки НОМЕР_1. На момент здійснення вказаних операцій на картковому рахунку знаходились грошові кошти у розмірі 24 498,40 грн.
		Згідно з випискою з карткового рахунку НОМЕР_1 24 квітня 2015 року було знято готівкою кошти у розмірі: 8 000,00 грн, 8 000,00 грн, 8 000,00 грн та             400,00 грн, всього на загальну суму 24 400,00 грн (а. с. 36). 
		01 травня 2015 року при перевірці стану карткового рахунку             ОСОБА_1 з'ясував, що банк списав додатково із його рахунку                  36 000,00 грн. 
		23 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Голови правління АТ КБ «ПриватБанк» з претензією в якій зазначив про незаконне списання                    24 квітня 2015 року банком з його рахунку грошових коштів у розмірі                   36 000,00 грн та просив повернути вказану суму.             
		На його запит відповідач повідомив, що він 24 квітня 2015 року у зв'язку з помилкою в роботі банкомату отримав на 36 000,00 грн більше, оскільки банкомат замість купюр номіналом 200,00 грн видав купюри номіналом    500,00 грн. А тому 36 000,00 грн буди списані з його карткового рахунку НОМЕР_1 (а. с. 12).        
		Згідно із наданою відповідачем службовою запискою від 30 квітня                   2015 року при інкасації банкомату САНА6786, що розташований за адресою: проспект 50 річчя ВЛКСМ, 74, місто Харків в касету, налаштовану на номінал 200,00 грн були покладені купюри номіналом 500,00 грн. У результаті чого                з 24 квітня 2015 року 01:45 год до 25 квітня 2015 року 03:49 год деякі клієнти замість купюр по 200,00 грн отримували купюри по 500,00 грн. При цьому з рахунку було списано 200,00 грн (а. с. 115).
		Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Частиною першою статті 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.
		Частиною другою згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Судами не встановлено, що позивач вчиняв розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.
		Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною третьою статті 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Відповідно до статті 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		У відповідності до пункту 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
		Згідно зі статті 7 та пункту 38.1 і 38.4 статті 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Згідно статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно приписів статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Службове розслідування, яке було проведено 16 травня 2016 року, не є беззаперечним доказом того, що позивач отримав грошові кошти не у замовленій у банкоматі сумі 24 400,00 грн, а перевищив ліміт картки та отримав на 36 000,00 грн більше, при цьому здійснивши три операції із зняття готівкових коштів. 
		За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що банком не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, якими він обґрунтував свій позов. 
		Статтею 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму переказу за рахунок власних коштів на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано стягнув з відповідача пеню за безпідставне списання грошей за 155 днів прострочки за період з 24 квітня 2015 року             до 25 вересня 2015 року, у розмірі 8 078,00 грн, а також передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні витрати у розмірі 277,22 грн та 3 % річних у розмірі 458,63 грн.
		Доводи касаційної скарги про те, що витрати на правову допомогу, які було стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача не підтверджені належними доказами спростовуються матеріалами справи, зокрема актом розрахунків від 30 вересня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_3 адвокатський гонорар у розмірі 6 000,00 грн. 
		Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня                   2006 року). 
		Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		Рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 грудня                 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 серпня             2016 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:            В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. І. Крат   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...