Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/3138/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2018. Зареєстровано: 24.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2018.
Дата набрання законної сили: 24.05.2019
Результат оскарження 24.05.2019 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/3138/17 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21.09.2018 року місто Львів
		Галицький районний суд міста Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		обвинуваченого ОСОБА_10 , 
		захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Білгород-ДністровськийОдеської області,громадянина України,українця,неодруженого,з вищоюосвітою,раніше несудимого,тимчасового виконуючогообов`язки заступниканачальника Львівськоїмитниці Державноїфіскальної служби, головного державногоінспектора відділупровадження усправах пропорушення митнихправил управлінняпротидії митнимправопорушенням Львівськоїмитниці ДФС зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України,
		встановив:
		 
		органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, будучи працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади та службової особи зобов`язаний здійснювати контроль за додержанням посадовими особами служби вимог законодавства України щодо боротьби з контрабандою и порушеннями митних правил, а також у своїй діяльності додержуватися вимог Законів України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією, а також законодавства України з питань проходження служби в митних органах; законодавства України щодо порядку використання й збереження інформації з обмеженим доступом і охорони державної таємниці; інших нормативно - правових актів України.
		У відповідності до своїх функціональних обов`язків ОСОБА_10 зобов`язаний здійснювати контроль за станом виконавчої й трудової дисципліни в підрозділах служби. Своїми повноваженнями має право вносити у порядку до Держмитслужби України погоджені з директором Департаменту та начальником митниці пропозиції щодо призначення, переведення на посади й звільнення з посад посадових осіб служби, а також про заохочення й застосування дисциплінарних стягнень до них.
		При цьому, у своїй повсякденній дальності ОСОБА_10 повинен дотримуватись Конституції України, Митного кодексу України, та інших законодавчих актів з питань митної справи, антикорупційного законодавства, указів та розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України з питань митної справи, розпорядчих документів Державної фіскальної служби України, наказів Міністерства фінансів України, що належать до компетенції Державної фіскальної служби, а також доручень Голови Державної фіскальної служби, інших нормативних актів, що регламентують діяльність митної справи.
		У порушення указаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_10 , з метою протиправного особистого збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди поєднаної з вимаганням, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.
		13.01.2017 року, у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису Львівської митниці ДФС, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділеною організаційно - розпорядчими обов`язками, з метою незаконного збагачення та з корисливих мотивів, висунув незаконну вимогу начальнику Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_13 , отримати від службових працівників управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС грошові кошти за не створення штучних перешкод при залишенні їх на займаних посадах у зв`язку з ротацією, при цьому зазначив, що вказане питання вирішити через державного інспектора відділу аналітичної роботи управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_14 .
		Так, 16.01.2017 року, близько 12 годин 00 хвилин, ОСОБА_13 під час зустрічі з ОСОБА_14 перебуваючи в Управлінні протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369, довів до останнього вказівку ОСОБА_10 в результаті чого ОСОБА_14 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від виконання висуненої протиправної вимоги ОСОБА_10 зможе зашкодити його інтересам по службі на вимогу останнього погодився. У той же день, перебуваючи в приміщенні вищевказаної установи ОСОБА_14 , зустрівшись з державним інспектором відділу оперативного реагування Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_15 , який будучи обізнаним про незаконні вимоги ОСОБА_10 домовився про зустріч з ОСОБА_14 , ввечері цього ж дня, з метою передачі йому грошових коштів.
		У подальшому, 16.01.2017 року ОСОБА_14 , перебуваючи у коридорі приміщення Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369, зустрів державного інспектора відділу взаємодії з митними органами іноземних держав ОСОБА_16 , який будучи обізнаним у необхідності надати грошові кошти ОСОБА_14 , передав останньому 2500 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів.
		Після цього, 16.01.2017 року близько 18 години 00 хвилин, за попередньою домовленістю, на одній із вулиць м. Львова, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_15 , де останній на вказівку ОСОБА_10 передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 2200 доларів США, купюрами номіналом по 100 та 50 доларів.
		18.01.2017 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_14 , за попередньою домовленістю, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Сміливих, 26, зустрівся з головним державним інспектором - кінологом управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_17 , який будучи обізнаним у необхідності виконати незаконні вимоги ОСОБА_10 передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 1200 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів кожна.
		Цього ж дня, близько 10 годин 40 хвилин, за попередньою домовленістю, перебуваючи неподалік магазину «Будинок Меблів» на вул. Яворницького у м. Львові, ОСОБА_14 зустрівся з головним державним інспектором кінологом відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_18 , який будучи обізнаним про необхідність, виконати незаконні вимоги ОСОБА_10 , надав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 4 000 гривень.
		У той же спосіб, 18.01.2017 року близько 10 годин 45 хвилин ОСОБА_14 , перебуваючи за вищевказаною адресою, зустрівся з головним державним інспектором протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_19 , який достеменно знаючи про незаконні вказівки ОСОБА_10 на вимогу останнього, передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 67 000 гривень.
		Цього ж дня, близько 12 годин 00 хвилин ОСОБА_14 , за попередньою домовленістю, перебуваючи по вул. Городоцькій, на території газової АЗС, що знаходиться неподалік від Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС, зустрівся з головним держаним інспектором кінологом ОСОБА_20 , який будучи обізнаним про необхідність виконання незаконних вимог ОСОБА_10 , надав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 14 000 гривень.
		Аналогічним чином, 18.01.2017 року близько 12 годин 00 хвилин ОСОБА_14 , попередньо домовившись про зустріч, перебуваючи на території автозаправки ПРСМ «Нафта» готельного комплексу «Галіція», що у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, зустрівся з державним інспектором - кінологом відділу кінологічного забезпечення Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_21 , який будучи обізнаним про протиправні вимоги ОСОБА_10 , на виконання вимог останнього надав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 4 000 доларів США.
		У той же день, близько 12 годин 20 хвилин ОСОБА_14 , за попередньою домовленістю, перебуваючи у приміщенні готельного комплексу «Рафаель», що за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Гонти, 1А, зустрівся з головним державним інспектором Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_22 , який будучи обізнаним про необхідність виконання незаконних вимог ОСОБА_10 , передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 300 доларів США.
		Надалі, 18.01.2017 року близько 16 годин 20 хвилин ОСОБА_14 , продовжуючи виконання протиправної вказівки ОСОБА_10 , за попередньою домовленістю зустрівся з державним інспектором управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_23 за адресою: м. Львів, вул. Сміливих, 26, де останній, попередньо знаючи про необхідність виконання вказівки ОСОБА_10 , передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 1 800 доларів США.
		Після цього, кошти у національній валюті «гривня», зібрані зі співробітників управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС, з метою подальшої передачі їх ОСОБА_10 , на вимогу останнього, ОСОБА_14 обміняв їх на долари США, що у загальній сумі становили 15 000 доларів.
		Наступного дня, 19.01.2017 року близько 12 годин 00 хвилин ОСОБА_14 прибув до адміністративної будівлі Львівської митниці ДФС за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1, у кабінет №303 тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_10 та на виконання висунутої, протиправної та незаконної вимоги передав останньому частину неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США.
		У той же час, ОСОБА_10 , відрахувавши частину отриманої ним неправомірної вигоди у сумі 1 550 доларів США, надав їх ОСОБА_14 , вказавши йому піти в обмінник валют та поміняти вказану суму доларів США на гривні, а іншу частину грошових коштів, у сумі 3 450 доларів США ОСОБА_10 помістив до власної сумки, яку поклав на крісло.
		Після цього, 19.01.2017 року близько 13 годин 00 хвилин, службовими особами військової прокуратури Львівського гарнізону спільно з оперативними співробітниками УЗЕ у Львівській області проведено обшук у кабінеті № НОМЕР_1 Львівської митниці ДФС, за результатами якого виявлено та в подальшому вилучено, у повному обсязі отриману ОСОБА_10 неправомірну вигоду у розмірі 3 450 доларів США та 1 550 доларів США.
		Крім того, за результатами проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає громадянин ОСОБА_14 , виявлено та в подальшому вилучено іншу частину неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США, які останній повинен був передати тимчасово виконуючому обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_10 .
		Дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України, як умисні, такі, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в загальному розмірі 15 тисяч доларів США за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаних з вимаганням.
		Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, при цьому показав, що в першій половині дня 19.01.2017 року знаходився на робочому місці, зокрема займався візуванням документів. У коридорі приміщення митниці зустрів ОСОБА_14 , який сказав, хоче піти до начальника клопотати про відпустку. ОСОБА_14 запитав, чи можна йому звернутись за допомогою до нього ( ОСОБА_10 ) якщо щось піде не так. Він повідомив, що не проти. Потім він побачив ОСОБА_14 в коридорі і той жестом показав, що відпустку йому не погодили. У подальшому, він (обвинувачений) пішов в кабінет і через 30-40 хвилин до нього з обшуком зайшли невідомі люди, частина з яких відрекомендувалась працівниками правоохоронних органів, зокрема прокуратури. ОСОБА_14 зайшов разом з ними. До цього, в той день, ОСОБА_14 до нього в кабінет не заходив. У той же день близько 16 години його запросили в прокуратуру. Там тримали приблизно до 23 години 30 хвилин та повідомили про затримання. Про вказівки ОСОБА_13 збирати гроші він нічого не знає. ОСОБА_13 у 2017 році жодних грошей йому не передавав. З ОСОБА_14 стосунки у нього службові. Жодних коштів ОСОБА_14 йому не передавав. У прокуратурі та під час обшуку в службовому кабінеті йому ніхто нічого не пояснював з приводу обвинувачення, його обмежили в пересуванні, до нього підходили невідомі особи, задавали йому різні питання, натякаючи, що треба зізнаватись. Зазначені дії вплинули на його морально-психологічний стан, що він розцінює як тиск. До його функціональних обов`язків не входило призначення чи переведення працівників, він не мав повноважень приймати таких рішень одноособово. У січні 2017 року жодних реорганізацій не проводилось. ОСОБА_14 не перебував у його прямому підпорядкуванні. З 13 по 19 січня 2017 року він з ОСОБА_14 не спілкувався. Кошти, що вилучили в кабінеті під час обшуку були його особистими збереженнями.
		Допитані в судовому засіданні заявлені стороною обвинувачення нижчеперелічені свідки дали наступні покази.
		Свідок ОСОБА_14 показав, що працював на посаді державного інспектора Львівської митниці. Знайомий з обвинуваченим з 2004-2005 років, по роботі. 19.01.2017 року повертався з нічної зміни з пункту пропуску «Шегині» до м. Львова. Біля 10-ої години поїхав в Управління на вул. Городоцьку, 369, для вирішення питання отримання відпустки. З цим питанням прийшов до ОСОБА_24 , який висловив сумнів з приводу того, що йому дадуть повторну відпустку. Після цього, близько 11-ої години того ж дня, з цим питанням, він поїхав в Управління на вул. Костюшка, 1. Зустрів там ОСОБА_10 , розказав про свою проблему, а саме про необхідність отримати відпустку. В подальшому він ( ОСОБА_14 ) пішов до відділу кадрів, а потім до приймальні. Там була велика черга і тоді, він вирішив звернутися до ОСОБА_10 , але в перший раз не зайшов, оскільки той був зайнятий (двері були відкриті, а в кабінеті були люди). У коридорі до нього підійшов працівник поліції і запитав «чи він ОСОБА_25 ?». Потім він завів його в кабінет до ОСОБА_10 і сказав присісти на крісло та віддати мобільний телефон. Надалі до приймальні зайшли інші особи, які представились працівниками правоохоронних органів і оголосили, що зараз буде проводитися обшук. Під час обшуку у нього забрали особистий блокнот і грошові кошти в сумі 1600 доларів США, а також грошові кошти в національній валюті. Після цього його вивели в коридор і сказали чекати. Через деякий час його повели до власного автомобіля, який знаходився біля Головної Пошти та почали там обшук. У подальшому його запросили на вул. Клепарівську у Військову прокуратуру. Там його посадили біля чергового. Потім завели до якогось кабінету і почали на нього психологічно тиснути. Наполягали, що знають, як він заніс гроші ОСОБА_10 , погрожували тюремним ув`язненням, заводили його в декілька різних кабінетів, говорили, що в нього дома обшук. Казали підписати протокол, що він давав гроші ОСОБА_10 , але він відмовився. Вищенаведені дії він сприймав як погрози. Він був з нічної зміни, втомлений. Через деякий час прийшов прокурор ОСОБА_8 показав йому протокол допиту ОСОБА_13 , де той дав свідчення проти нього. Він нічого не розумів і під тиском підписав протокол, який йому приніс ОСОБА_8 вже завчасно надрукований. Зазначеного протоколу він не читав. Потім йому ще продиктували заяву, яку він теж підписав, і його відпустили додому. Додому він прийшов близько 3-4-ої години ранку. Дружина повідомила його про обшук і про вилучені гроші. Ці гроші передав йому на зберігання цивільний чоловік рідної сестри його дружини. Ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_10 йому не давали жодних вказівок та не говорили нічого щодо збору коштів з особового складу за залишення на посаді, за вказівкою ОСОБА_10 
		16.01.2017 року він зустрічався з ОСОБА_15 по особистих питаннях. Зустріч відбулась на вул. Сахарова. ОСОБА_15 йому грошей не давав, грошей в нього не позичав. У ОСОБА_21 гроші позичав для вирішення проблем в сім`ї. Ці гроші ще не повернув. Зі ОСОБА_23 зустрічався 18.01.2017 року. Зустріч тривала приблизно 10-15 хвилин. Розмова була в машині. 18.01.2017 року. Також зустрічався з ОСОБА_17 , щоб позичити в нього кошти. Ініціатором зустрічі був він. Зустріч була на вулиці Сміливих у м. Львові. Розмова була у нього в автомобілі. ОСОБА_26 позичив йому кошти. Гроші ще не віддав. З ОСОБА_18 зустрічався, щоб позичити кошти 18.01.2017 року. Гроші позичив. Про що говорили не пам`ятає. 18.01.2017 року з ОСОБА_19 зустрічався біля Будинку Меблів по особистих питаннях. Розмова була в машині ОСОБА_19 .. З ОСОБА_27 зустрічався 18.01.2017 року. Той подзвонив йому і сказав, що треба зустрітись та передати документи. ОСОБА_27 коштів йому не передавав. Він у кінці 2016 року домовився з ОСОБА_27 , що той позичить йому гроші, але потім ОСОБА_27 сказав, що не зможе надати позику. З ОСОБА_22 зустрічався 18.01.2017 року біля ресторану на кільцевій дорозі біля готелю «Рафаель». ОСОБА_22 позичив йому гроші. З усіма, хто позичав йому гроші він перед зустрічами обговорив суми, які вони зможуть позичити. Усі гроші він позичав для особистих потреб та поклав їх вдома в сейф. Жодних коштів ОСОБА_10 він не давав і не збирався цього робити. Щодо тиску на нього з боку прокурорів та слідчих до правоохоронних органів не звертався, тому що був наляканий.
		Стосовно власноручно написах ним заяв вказав, що заяву від 20.01.2017 року писав вночі під диктовку та під тиском. Заяви від 17.02.2017 року та від 24.04.2017 року писав за вказівкою ОСОБА_8 , оскільки йому погрожували кримінальною відповідальністю, під диктовку.
		Щодо протоколу слідчого експерименту від 17.02.2017 року також вказав, що на нього тиснули. Зокрема, прокурор ОСОБА_8 сказав йому, що не віддасть документи на квартиру, вилучені під час обшуку. І лише після складення протоколу слідчого експерименту йому повернули ці документи. Підписи у протоколі його, протокол підписував без понятих, перед підписанням не читав його. Під час слідчого експерименту йому не роз`яснювали його права. На участь у слідчому експерименті погодився за вказівкою та під тиском прокурора ОСОБА_8 .
		Відносно записів з особистого блокноту свідок пояснив, що його блокнот під час допиту опечатаний не був. Записи з блокноту, а зокрема на сторінці №25, означають суми, які він мав позичити. Знак «ІІ» - що ще не впевнені чи позичають. Знак «гр» - означає, що гарантовано позичають. Де напис «Лопотич» - «ІІ» ним виправлено на «гр».
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що працює на посаді головного інспектора Львівської митниці. Станом на 19.01.2017 року виконував обов`язки заступника начальника митниці. Керував митницею ОСОБА_28 19.01.2017 року приблизно в обід, коли він ( ОСОБА_13 ) виходив з приміщення митниці його затримали і запросили в кабінет. Після цього, приблизно до 08-09 години вечора його обмежували у пересуванні та тримали в кабінеті, а потім приблизно о 21-22-ій годині його повезли в прокуратуру. Там на нього психологічно тиснули, з метою отримати необхідні покази. Під тиском, через поганий стан здоров`я, він підписав надрукований протокол, який йому дали. Відпустили його лише близько 6-ої години ранку наступного дня. Після чого він звернувся до лікарні де йому поставили діагноз «передінфарктний стан». Він, так як і ОСОБА_10 , не причетний до жодних «хабарів» та злочинів. Жодних вказівок на незаконний збір коштів від обвинуваченого він не отримував. Прокурор ОСОБА_8 погрожував йому кримінальною відповідальністю. 19.01.2017 року ОСОБА_14 зранку приходив до нього за його вказівкою. Під час цієї зустрічі ОСОБА_14 казав, що за ним здається слідкують. Протокол допиту від 19.01.2017 року він навіть не читав, а заяву про звільнення від кримінальної відповідальності писав під тиском. ОСОБА_10 знає протягом 20-ти років. У його обов`язки входили боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил. Ні він, ні ОСОБА_10 не мали повноважень одноособового впливу на структуру штатного розпису чи призначення працівників на посади.
		Свідок ОСОБА_22 , показав, що працював на посаді головного державного інспектора управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії. 19.01.2017 року, ввечері йому подзвонив працівник військової прокуратури в попросив туди прибути. Після прибуття його допитали з приводу ОСОБА_14 та ОСОБА_10 . Він не передавав ОСОБА_14 жодних грошових коштів для ОСОБА_10 , а лише позичав ОСОБА_14 300 доларів США. Потім слідчий переконував його підписати покази, що гроші призначались саме для ОСОБА_10 і він погодився це зробити під тиском. Слідчий казав, якщо він не підпише запропоновані покази в нього будуть проблеми на роботі і на нього заведуть кримінальну справу. Після спілкування зі своїм адвокатом, від цих показів відмовився, оскільки освідомив наслідки дачі неправдивих показань. 18.01.2017 року зустрічався з ОСОБА_14 на кільцевій дорозі біля якогось ресторану. ОСОБА_14 попросив у нього позичити йому 300 доларів, і він надав йому цю позику. ОСОБА_14 не уточнював для чого саме йому ці гроші необхідні. Підстав для передачі коштів ОСОБА_10 він не мав, оскільки реорганізація вже була проведена. ОСОБА_10 у нього коштів не вимагав, а він сам йому коштів не передавав.
		Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні показав, що всі покази під час досудового розслідування давалися ним без використання юридичної допомоги, а тому він їх не підтримує. Працює на посаді державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення Управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС. Його викликали на допит до військової прокуратури. На такі допити він приходив неодноразово. На митниці працює з 2011 року. З ОСОБА_10 особисто не знайомий. ОСОБА_14 про реорганізацію нічого не повідомляв. 18.01.2017 року зустрічався з ОСОБА_14 з особистих питань. Він передавав грошові кошти ОСОБА_14 , але ці гроші він надавав особисто йому. Жодних грошових коштів за питання, які стосуються роботи чи просування по службі він ОСОБА_14 не передавав. Про суму грошей, яку передав ОСОБА_14 повідомляти відмовився, на підставі ст.63 Конституції України. Вказав, що прокурори на нього здійснювали моральний тиск.
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні вказав, що працював на посаді державного інспектора Львівської митниці та державного інспектора протидії корупційних правопорушень. Його безпосереднім начальником був ОСОБА_29 . ОСОБА_14 був співробітником оперативного відділу, а ОСОБА_13 керівником відділу. 17 чи 18 січня 2017 року зустрічався з ОСОБА_14 . Ініціатором зустрічі був ОСОБА_14 . Це відбувалося в районі вулиці Княгині Ольги у м. Львові. Зустріч тривала до 15 хвилин. Грошей ОСОБА_14 він не передавав. ОСОБА_14 не повідомляв його про необхідність сплачувати будь-які кошти, в тому числі для вирішення будь-яких службових питань. Другий протокол допиту він не читав. На нього чинили тиск у прокуратурі. Обвинуваченого знає по службі. ОСОБА_10 у нього коштів ніколи не вимагав.
		Свідок ОСОБА_17 , дав покази про те, що являється головним інспектором Львівської митниці. У січні 2017 року перебував на посаді головного державного інспектора  кінолога. ОСОБА_14 знає приблизно з початку 2016 року по службі. За межами службового приміщення з ним зустрічався, але для чого і скільки разів не пам`ятає. Зустрічався з ОСОБА_14 також у січні 2017 року. Зустріч відбулась на вул. Сміливих у м. Львові близько 11-ої години у автомобілі, на якому приїхав ОСОБА_14 і тривала близько 5-ти хвилин. Про що говорили не пам`ятає. Про реорганізацію йому ніхто нічого не повідомляв. Він позичав ОСОБА_14 особисті гроші. Ініціатором зустрічі був ОСОБА_14 , він хотів позичити кошти. Під час допиту на досудовому розслідуванні він (свідок) просив надати правову допомогу, але йому відмовили. Вважає, що на нього чинився тиск, який зокрема проявлявся у тому, що йому говорили, поки він не підпише протокол допиту то не зможе піти з приміщення де цей допит проводився. Також, йому, говорили (не пам`ятає хто саме), що його можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Особисто ОСОБА_10 він не знає, знає тільки як начальника. 
		Свідок ОСОБА_18 дав покази про те, що працює на посаді інспектора Львівської митниці ДФС. ОСОБА_14 знає по службі. У позаслужбовий час з ОСОБА_14 зустрічався один раз. ОСОБА_14 просив його по телефону позичити йому гроші. Розмова тривала близько 2-ох хвилин. Позичив йому кошти, ті що були при ньому. ОСОБА_14 суму не визначав. Протокол допиту під час досудового розслідування підписав не читаючи.
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказав, що працює на посаді державного інспектора Львівської митниці. ОСОБА_10 особисто не знає. ОСОБА_14 знає по службі. Останній раз зустрічався з ОСОБА_14 16.01.2017 року. Розмова тривала до 5-ти хвилин та мала приватний характер. ОСОБА_14 про реорганізацію нічого під час розмови не говорив. Грошових коштів ОСОБА_14 він не передавав. ОСОБА_10 коштів у нього не вимагав. У прокуратурі незнайомі особи переконували його дати необхідні їм свідчення.
		Свідок ОСОБА_19 , дав покази про те, що працює на посаді головного державного інспектора Львівської митниці ДФС. Про обставини справи йому нічого не відомо. Знає ОСОБА_10 з кінця 90-их початку 2000-их років. З ОСОБА_14 бачився 18 чи 19 січня 2017 року. Мав передати йому документи. Зустріч призначив ОСОБА_14 біля Будинку меблів на вул. Любінській у м. Львові, однак ініціатором зустрічі був він (свідок). Коштів ОСОБА_14 він не передавав. У жовтні-листопаді 2016 року ОСОБА_14 просив у нього в борг приблизно 20-30 тисяч гривень. Він йому відмовив, і ніколи не позичав ОСОБА_14 грошей. У подальшому ОСОБА_14 у нього грошей не просив. Необхідності ОСОБА_14 просити у нього щось для ОСОБА_10 не було, оскільки він знає ОСОБА_10 значно довше ніж ОСОБА_14 . Грошей за просування по службі він ніколи не платив і нікому нічого не передавав.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що працює на Львівській митниці на посаді державного інспектора. ОСОБА_14 і ОСОБА_10 знає, відносини у них службові. У січні 2017 року зустрічався з ОСОБА_14 на вул. Городоцькій (в управлінні протидії митним правопорушенням). У позаслужбовий час можливо зустрічався, але коли і для чого не пригадує. ОСОБА_14 ніколи не говорив, що треба платити грошові кошти за перебування на посаді чи просування по службі. Після 19 січня 2017 року не зустрічався з ОСОБА_14 . Грошей ОСОБА_14 він не позичав. ОСОБА_10 у нього коштів не вимагав.
		Свідок ОСОБА_30 дав покази про те, що працює на посаді інспектора Львівської митниці. ОСОБА_14 він знає по службі, так як і Борисова. На початку січня 2017 року зустрічався з ОСОБА_14 виключно по службі. Про необхідність оплати грошей за просування по службі чи перебування на посаді ОСОБА_14 йому нічого не говорив. ОСОБА_10 і ОСОБА_14 ніколи у нього грошей не вимагали.
		Свідок ОСОБА_31 показав, що в січні 2017 року був начальником Львівської митниці ДФС. З ОСОБА_10 перебуває в службових стосунках. Під час затримання ОСОБА_10 перебував у відпустці. З ним зв`язався працівник відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці та повідомив про затримання і обшук в кабінеті ОСОБА_10 , а також сказав, що є потреба у доступі до вінчестера, на якому знаходяться відеоматеріали фіксації приміщень митниці. Про деталі реорганізації на початку 2017 року йому нічого невідомо. Про факти отримання неправомірної вигоди ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 чи ОСОБА_10 йому нічого не відомо. Про обставини даного провадження знає із ЗМІ. Про вказівки ОСОБА_10 щодо отримання неправомірної вигоди від підлеглих йому також нічого невідомо. ОСОБА_13 нічого йому не повідомляв про будь-які вказівки ОСОБА_10 щодо отримання неправомірної вигоди.
		Свідок ОСОБА_28 дав покази, що працював першим заступником начальника Львівської митниці. ОСОБА_10 знає по службі. У січні 2017 року ОСОБА_10 виконував обов`язки заступника начальника митниці, а він (свідок) виконував обов`язки начальника митниці. Про затримання ОСОБА_10 та інкриміновані вимагання з його боку дізнався із преси. ОСОБА_10 фахово виконував свої обов`язки. Йому не відомо нічого про жодні факти вказівок ОСОБА_10 збирати кошти з підлеглих, як і не відомі факти вимагання з боку ОСОБА_10 чи ОСОБА_14 .
		Свідок ОСОБА_32 , дала покази, що працює на посаді заступника начальника відділу по роботі з персоналом Львівської митниці. ОСОБА_10 повноважень щодо переведення не мав, це компетенція начальника митниці. ОСОБА_10 в межах своїх повноважень міг надавати пропозиції щодо переміщення, однак вони не є обов`язковими. У січні 2017 року реорганізації як такої не було, були зміни до штатного розпису. У цей період обов`язки начальника митниці виконував ОСОБА_28 . 
		Свідок ОСОБА_33 показав, що у 2017 році працював на посаді заступника начальника Львівської митниці. Стосунки з ОСОБА_10 і ОСОБА_14 у нього були робочі. Про отримання неправомірної вигоди ОСОБА_10 знає тільки із засобів масової інформації. Про отримання неправомірної вигоди ОСОБА_14 нічого не знає. ОСОБА_10 у нього ніколи нічого не вимагав.
		Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні дала покази про те, що працює на посаді державного інспектора Львівської митниці ДФС. Пояснила, що для того щоб потрапити у кабінет ОСОБА_10 потрібно пройти через її кабінет. ОСОБА_14 вона знає.19.01.2017 року ОСОБА_14 там не бачила і не бачила, щоби він заходив до ОСОБА_10 до затримання. З 12-ої до 13-ої години, до моменту початку обшуку з кабінету не виходила. Обшуку також не бачила. Їй нічого не відомо щодо отримання ОСОБА_10 неправомірної вигоди, тільки із засобів масової інформації. Зазначила, що на досудовому розслідуванні на неї чинився тиск, зокрема не хотіли вірно відображати відомості в протоколі допиту. Прокурори ОСОБА_9 та ОСОБА_8 намагалися давати їй вказівки, що треба говорити.
		Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні показав, що працює на посаді завідувача технічного сектору систем митного контролю Львівської митниці. ОСОБА_10 знає по роботі декілька років. 19.01.2017 року перебував на митниці під час затримання обвинуваченого. Приходив у приймальню, зайшов до ОСОБА_10 , подав документи на підпис, підписав і вийшов. Це було приблизно до 5-ти хвилин. Вийшовши з приймальні, побачив працівників правоохоронних органів. У цей день бачив в управлінні ОСОБА_14 , однак ОСОБА_14 у ОСОБА_10 не бачив.
		Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні показав, що працює на посаді охоронця фірми «Овака», і є другом ОСОБА_10 19.01.2017 року прийшов до ОСОБА_10 привітати зі святами. У приймальній він чекав близько 20-30 хвилин, доки звільниться ОСОБА_10 . Після його приходу в кабінет, через декілька хвилин зайшли працівники правоохоронних органів і почали обшук. ОСОБА_14 знає, але не перебуває з ним у дружніх відносинах. ОСОБА_14 в цей час в приймальні не бачив, а побачив його вже з працівниками правоохоронних органів. Гроші вилучали і в нього, і у ОСОБА_10 , і у ОСОБА_14 . Жодних протоколів, незважаючи на те, що 19.01.2017 року у нього було вилучено грошові кошти йому на підпис не давали, хоча в цей день він приходив у прокуратуру, але ніхто з ним не хотів спілкуватися.
		Свідок ОСОБА_37 дав покази, що працює на посаді головного державного інспектора Львівської митниці. З ОСОБА_10 особисто не знайомий, але візуально знає. Знайомий з ОСОБА_14 . Про факти отримання неправомірної вигоди нічого не знає. ОСОБА_10 ніколи нічого в нього не вимагав.
		Свідок ОСОБА_38 дав показання, що працює на митниці головним державним інспектором. Обвинуваченого знає приблизно 4-5 років. По службі перетинався з ним не більше 10-ти разів. Про обставини справи йому відомо лише із засобів масової інформації.
		Свідок ОСОБА_39 показав, що працює на посаді головного державного інспектора кінолога Львівської митниці ДФС. ОСОБА_14 знає, а з ОСОБА_10 особисто не знайомий. Про реорганізацію на митниці нічого не пам`ятає. ОСОБА_10 в нього грошей не вимагав.
		Свідок ОСОБА_40 дав покази про те, що працює на Львівській митниці ДФС державним інспектором. Працював на вул. Городоцька, 369. Не пам`ятає чи зустрічався з ОСОБА_14 18.01.2017 року. Про факти вимагання з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_14 йому нічого невідомо. Під час реорганізації вони не спілкуються з керівником митниці чи його заступником.
		Свідок ОСОБА_41 в судовому засіданні показав, що у 2016-2017 роках працював державним інспектором Львівської митниці. Нічого про реорганізацію у 2016-2017 роках не може повідомити. ОСОБА_14 знає. Ні ОСОБА_14 , ні ОСОБА_10 в нього ніколи грошей не вимагали.
		Свідок ОСОБА_42 , який в судовому засіданні показав, що є активістом ГО «Львівський автомайдан оновлений». До їхньої організації звернулися люди, які повідомили про факти корупції на митниці. Ці люди повідомили про факти здирництва з боку керівництва митниці, назвали прізвище ОСОБА_10 , як учасника корупційних схем. Організація звернулась з цього приводу до військової прокуратури. Заяву про злочин він писав власноручно, в цей же день його допитали.
		Свідок ОСОБА_43 дав показання, що був понятим під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 та жодних порушень під час обшуку не бачив.
		Свідок ОСОБА_44 , дав покази, про те, що у 2017 році брав участь у проведенні слідчих дій - слідчого експерименту в якості понятого. Під час слідчого експерименту він був військовослужбовцем строкової служби. Жодного тиску під час слідчих дій на їх учасників не чинилось. Пам`ятає прізвище свідка  ОСОБА_25 . Той повідомляв, як передавалися гроші, та в яких сумах, називав прізвища. Залучався до участі у слідчих діях три-чотири рази, в межах інших справ.
		Свідок ОСОБА_45 , показала, що була понятою під час проведення обшуку помешкання по АДРЕСА_3 . Її запросили з вулиці. Там був ще один понятий. Права їм роз`яснювались. У помешканні, в якому знаходилась власниця, були виявлені грошові кошти  долари США. Кошти були виявлені у дитячому ліжечку.
		Свідок ОСОБА_46 вказав, що був понятим на слідчому експерименті з ОСОБА_14 і ОСОБА_21 , де ОСОБА_21 показував як передавав ОСОБА_14 гроші в сумі 4000 доларів США. Жодних порушень він не бачив, фактів тиску на учасників експерименту не було. Його особу встановлювали на підставі паспорту.
		Свідок ОСОБА_47 дав покази, що був понятим на слідчому експерименті з ОСОБА_14 та ОСОБА_21 , біля готелю «Галіція». Слідчий експеримент був знятий на відео. Учасники експерименту давали покази добровільно. Протокол у прокуратурі підписували всі учасники слідчої дії добровільно. Його особу встановлювали на підставі паспорту.
		Свідок ОСОБА_48 , дав показання про те, що працює оперативним уповноваженим управління захисту економіки у Львівській області. Був присутній під час затримання. ОСОБА_14 також був на місці затримання ОСОБА_10 . 
		Свідок ОСОБА_49 показав, що був понятим під час проведення слідчого експерименту 17.02.2017 року, у якому приймав участь добровільно. Тиску на нього не чинилось. З ОСОБА_50 їх запросили до Військової прокуратури. Там був ОСОБА_14 , який добровільно погодився на проведення слідчої дії. Не пам`ятає чи ОСОБА_14 вимагав захисника. ОСОБА_14 показував куди їхати і демонстрував, як отримував кошти. ОСОБА_14 говорив, що кошти для керівництва. Не пам`ятає чи ОСОБА_14 називав прізвища керівників. Протокол складався у прокуратурі. Зауважень до протоколу у ОСОБА_14 не було. На той час він та ОСОБА_44 проходили строкову службу та перебували у звільненні за межі військової частини. Їх запросили, коли вони перебували на території військової частини.
		Крім цього, обґрунтовуючи вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, стороною обвинувачення суду пред`явлено зібрані в ході досудового розслідування наступні, нижченаведені докази, які досліджені та перевірені в процесі судового розгляду.
		Протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та спостереження за особою ОСОБА_28 та цифрових носіїв до нього, на якому зафіксовані телефонні розмови останнього з підлеглими працівниками Львівської митниці ДФС щодо робочих питань /т.2 ст.29-48/.
		Протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та спостереження за особою ОСОБА_14 та цифрових носіїв до нього, на якому зафіксовано, що ОСОБА_14 в період 17-19 січня 2017 року домовлявся про зустрічі з ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_51 , ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 /т.2 а.с.49-61/.
		Диск CD-RV №615, на якому зафіксовано факт зустрічей ОСОБА_14 з ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 та ОСОБА_19 /т. 2 а.с.62/.
		Протокол про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_15 від 25.04.2017 року та цифрового носія до нього, де зафіксовані телефонні розмови останнього з прокурором у кримінальному провадженні /т.2 а.с.149-158/.
		Протокол про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_17 від 25.04.2017 року та цифрового носія до нього, де зафіксовані розмови останнього з прокурором у кримінальному провадженні /т.2 а.с.159-163/.
		Протокол про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_23 від 25.04.2017 року та цифрового носія до нього, де зафіксовані розмови останнього з прокурором у кримінальному провадженні /т.2 а.с.164-167/.
		Протокол про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_21 від 25.04.2017 року та цифрового носія до нього, де зафіксовані розмови останнього з прокурором у кримінальному провадженні /т.2 а.с.168-171/.
		Протокол про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_22 від 25.04.2017 року та цифрового носія до нього, де зафіксовані розмови останнього з прокурором у кримінальному провадженні /т.2 а.с.172-179/.
		Протокол про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_18 від 25.04.2017 року та цифрового носія до нього, де зафіксовані розмови останнього з прокурором у кримінальному провадженні /т.2 а.с.180-187/.
		Протокол слідчого експерименту від 31.01.2017 року, фототаблиці та електронні носії до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_21 , двох понятих та статиста, згідно якого ОСОБА_21 відтворив події 18.01.2017 року, називаючи порядок, вчинення ним дій, які відбулись 18.01.2017 року у с. Сокільники біля готельного комплексу «Галіція», показав місце, де відбувалась його зустріч з ОСОБА_14 , як він давав йому гроші та вказав суму грошей, яку передав ОСОБА_14 . Також розповів, що в автомобілі ОСОБА_14 розмовляв з ним про питання реорганізації на митниці/т.5 а.с. 148-156/.
		Протокол слідчого експерименту від 17.02.2017 року та фототаблиці до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_14 , двох понятих та статиста, згідно якого ОСОБА_14 відтворив події 18.01.2017 року, в тому порядку, що зазначений в обвинувальному акті, називаючи місця, де відбувалась кожна зустріч, прізвища осіб, які давали йому кошти та суми, в яких такі кошти були надані. Щодо відтворення подій, які відбувались в приміщенні ЛМ ДФС повідомив, що не бажає заходити в приміщення, з причини можливого тиску на нього з боку службових осіб ЛМ /т.3 а.с. 158-182/.
		Особистий блокнот свідка ОСОБА_14 , з якого вбачається, що останній заносив туди особисті записи, зміст яких містить велику кількість цифр та сум, прізвища осіб, коди, відмітки та позначки незвичного характеру. Сторінка 25 блокноту містить перелік прізвищ осіб, вказаних у обвинувальному акті: ОСОБА_16  2500 ІІ, ОСОБА_19  67000 гр., ОСОБА_22  300 ІІ, ОСОБА_15  2200 ІІ, ОСОБА_23  1800 ІІ, ОСОБА_17  1200 ІІ, ОСОБА_18  4000 ІІ (виправлено на гр), ОСОБА_27  14000 гр, ОСОБА_21  4000 ІІ, із зазначенням навпроти кожного прізвища цифр, із позначками «ІІ» або «гр».
		Наказ начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_52 від 05.12.2016 року «Про введення в дію переліку змін №4 до організаційної структури та переліку змін №7 до штатного розпису на 2016 року Львівської митниці ДФС», з додатками до нього, яким введено в дію відповідний розпис /т.6 а.с.13-30/. 
		Наступні накази в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 про переведення та призначення на посади працівників ЛМ ДФС:
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 15.12.2016 року «Про призначення ОСОБА_13 , з 15.12.2016 року на посаду виконуючого обов`язки заступника начальника ЛМ ДФС  начальника управління протидії митним правопорушенням» /т.6 а.с.88/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 15.12.2016 року «Про призначення ОСОБА_10 , з 15.12.2016 року на посаду виконуючого обов`язки заступника начальника ЛМ ДФС» /т.6 а.с.90/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 15.12.2016 року «Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом Львівської митниці ДФС», згідно якого ОСОБА_10 був керівником митних постів: «Мостиська», «Смільниця», «Краковець», «Рава-Руська», «Грушів», «Угринів», «Львів-аеропорт», Відділу чергових та Відділу інформаційних технологій /т.5 а.с. 159-161/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 18.10.2016 року «Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом Львівської митниці ДФС», згідно якого ОСОБА_10 був керівником митних постів: «Мостиська», «Смільниця», «Краковець», «Рава-Руська», «Грушів», «Угринів», «Львів-аеропорт», Відділу чергових та Відділу інформаційних технологій /т.5 а.с. 162-164/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 09.09.2016 року «Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом Львівської митниці ДФС», згідно якого ОСОБА_10 був керівником митних постів: «Мостиська», «Смільниця», «Краковець», «Рава-Руська», «Грушів», «Угринів», «Львів-аеропорт», Відділу чергових та Відділу інформаційних технологій /т.5 а.с. 165-166/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 21.12.2016 року «Про переведення з 23.12.2016 року працівників ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 та інших». Підстава наказу: штатний розпис ЛМ ДФС, заяви вказаних працівників /т.6 а.с.63-76/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 22.12.2016 року «Про переведення ОСОБА_53 » Підстава наказу: наказ ДФС від 14.12.2016 року, штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2016 рік та заява ОСОБА_53 /т.6 а.с.60/.
		Накази в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 26.12.2016 року «Про переведення ОСОБА_54 », «Про переведення ОСОБА_55 », «Про призначення ОСОБА_56 ». Підстава наказу: штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2016 рік та заяви названих працівників /т.6 а.с.57-59/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 27.12.2016 року «Про переведення ОСОБА_57 » Підстава наказу: штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2016 рік та заява ОСОБА_57 /т.6 а.с.55-56/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 28.12.2016 року «Про переведення ОСОБА_58 на посаду начальника митного поста «Смільниця» /т.6 а.с.54/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 30.12.2016 року «Про переведення працівників ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 ». Підстава наказу: штатний розпис Львівської митниці ДФС та заяви названих працівників /т.6 а.с.50-53/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 03.01.2017 року «Про призначення ОСОБА_76 на посаду заступника начальника ЛМ ДФС» /т.6 а.с.49/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 04.01.2017 року «Про призначення ОСОБА_77 »/т.6 а.с.46/. Підстава винесених наказів: штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2016 рік та заяви названих працівників.
		Накази в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 06.01.2017 року «Про переведення ОСОБА_78 », «Про переведення працівників ОСОБА_79 та ОСОБА_53 », «про переведення ОСОБА_80 », «Про переведення ОСОБА_81 », «Про переведення ОСОБА_82 » /т.6 а.с.41-45/.
		Накази в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 12.01.2017 року «Про переведення ОСОБА_83 », «Про призначення ОСОБА_84 », «Про призначення ОСОБА_85 »/т.6 а.с.38-40/.
		Накази в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 13.01.2017 року «Про переведення ОСОБА_86 », «Про зміну характеру трудового договору з ОСОБА_87 », «Про зміну характеру трудового договору з ОСОБА_88 » /т.6 а.с.35-37/.
		Наказ в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 16.01.2017 року «Про переведення ОСОБА_89 » /т.6 а.с.34/. 
		Положення про Львівську митницю ДФС, затверджене наказом ДФС України від 26.08.2014 року за №78, яким визначено порядок та спосіб реалізації Львівською митницею ДФС повноважень у сфері своєї діяльності/т.5 а.с.167-178/.
		Регламент Львівської митниці ДФС, зі змінами від 23.11.2016 року №627, затверджений наказом Львівської митниці ДФС від 06.06.2014 року, згідно якого визначено порядок організації діяльності Львівської митниці ДФС, пов`язаної з виконанням покладених завдань та здійсненням повноважень /т.5 а.с.182-224/.
		Протокол обшуку помешкання ОСОБА_90 від 19.01.2017 року, яка проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого в ході проведеного обшуку в помешканні ОСОБА_14 , під ліжком було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 10000 доларів США /т.5 а.с.35-37/.
		Протокол обшуку приміщення Львівської митниці ДФС від 19.01.2017 року, згідно якого, під час обшуку не виявлено жодних речей та предметів, що мають значення для кримінального провадження /т.5 а.с.43-49/.
		Протокол обшуку кабінету №303 у приміщенні Львівської митниці ДФС, за адресою м. Львів, вул. Костюшка, 1, відеоматеріалами до нього, під час якого у ОСОБА_10 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 33100 гривень, 3 450 доларів США, 500 доларів США, мобільні телефони марки «Iphone 7» та «Iphone 5», у ОСОБА_14 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone», особистий записник, грошові кошти, які були при ньому в сумі 1650 доларів США, 2600 гривень та 200 крон. У громадянина ОСОБА_91 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 3400 гривень та 600 доларів США. Вказані речі та грошові кошти були надані останніми добровільно. /т.5 а.с.50-53/.
		Протокол огляду грошових купюр від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучені під час обшуку кабінету ОСОБА_10 у свідка ОСОБА_14 грошові кошти /т.5 а.с.59-62/.
		Протокол огляду грошових купюр від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучені під час обшуку у кабінеті ОСОБА_10 особисто у останнього грошові кошти /т.5 а.с.63а-66/.
		Протокол огляду грошових купюр від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучені під час обшуку кабінету ОСОБА_10 у громадянина ОСОБА_91 грошові кошти /т.5 а.с.67-71/.
		Протокол огляду грошових купюр від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучені під час обшуку помешкання ОСОБА_14 грошові кошти /т.5 а.с.73-79/.
		Протокол огляду грошових купюр від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучені під час обшуку у кабінеті ОСОБА_10 грошові кошти /т.5 а.с.80-91/.
		Протокол огляду смартфону марки «Iphone 7» від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучений під час обшуку у кабінеті ОСОБА_10 особисто у останнього смартфон марки «Iphone 7» /т.5 а.с.92-100/.
		Протокол огляду смартфону марки «Iphone 5» від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучений під час обшуку у кабінеті ОСОБА_10 особисто у останнього смартфон марки «Iphone 5» /т.5 а.с.101-107/.
		Протокол огляду смартфону марки «Iphone 7» від 20.01.2017 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучений під час обшуку кабінету ОСОБА_10 у ОСОБА_14 смартфон марки «Iphone 7» /т.5 а.с.108-109/.
		Протокол від 20.01.2017 року, огляду записника з чорновими записами та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим, у присутності двох понятих, оглянуто вилучений під час проведення обшуку кабінету ОСОБА_10 у ОСОБА_14 особистий записник ОСОБА_14 /т.5 а.с.142-146/.
		Висновок криміналістичної судово-технічної експертизи друкарських форм №1022 від 11.04.2017 року, згідно якого надані на дослідження, вилучені в ході розслідування грошові кошти є банкнотами США, шведських крон та української гривні /т.5 а.с.130-140/.
		Рапорт оперуповноваженого УЗЕ у Львівській області ОСОБА_92 від 23.01.2017 року про те, що в ході здійснення слідства у кримінальному провадженні він, у приміщенні слідчого ізолятора, а саме у кімнаті для проведення слідчих дій, частково почув розмову ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 , згідно якої ОСОБА_10 повідомив свого захисника, що за час роботи на митниці мав оборудки на великі гроші, а тут попався з Назаром /т.5 а.с.158/.
		Заяви свідка ОСОБА_14 від 17.02.2017 року, 24.04.2017 року та 20.01.2017 року, з яких видно, що останній описує події 18-19 січня 2017 року та зазначає, що на нього чиниться тиск з боку ОСОБА_10 , вказує де відбувались зустрічі, скільки грошей йому передавали він не знає, гроші, які він зібрав поклав у себе вдома в шафу, решту - 5000 доларів, відвіз ОСОБА_10 , далі описує події, аналогічні зазначеним у протоколі слідчого експерименту /т. 3 а.с.183-190/.
		Заява свідка ОСОБА_13 від 19.01.2017 року, згідно якої останній зазначає, що був обізнаний про злочинну діяльність ОСОБА_10 та за вказівкою ОСОБА_10 був змушений надати вказівку ОСОБА_14 щодо одержання грошових коштів в розмірі понад 10 тисяч доларів, за вирішення посадових питань. /т.5 а.с.141/.
		Довідка про доходи обвинуваченого ОСОБА_10 за період з січня по грудень 2015 року, згідно якої сума доходу обвинуваченого на посаді начальника відділу ЛМ ДФС, за вказаний період становить 18349, 80 гривень /т.6 а.с.101/.
		Декларація про майновий стан ОСОБА_10 за 2015 рік, згідно якої сума доходу останнього за 2015 рік становить 35 347,00 гривень /т.6 а.с.102-106/.
		 
		Крім того, в ході судового розгляду за клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_93 , який в судовому засіданні показав, що є колишнім начальником відділу чергових Львівської митниці ДФС. 19.01.2017 року близько 12 години заходив у кабінет до ОСОБА_10 по службі. Вийшовши за кабінету, побачив у приймальні ОСОБА_14 , який стояв з аркушем паперу, в той момент до ОСОБА_10 зайшли ОСОБА_35 та інший невідомий йому чоловік. Він залишився чекати під кабінетом. Потім ОСОБА_35 вийшов, а до кабінету підійшли люди в цивільному разом з ОСОБА_14 . 
		Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		У відповідності до вимог ч.1ст. 91 КПК України,у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу(сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.
		Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, свідків, перевіривши доводи учасників процесу, судом достовірно встановлено наступне.
		ОСОБА_10 з 15.12.2016 року, відповідно до наказу в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 від 15.12.2016 року, здійснював виконання обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС. Будучи службовою особою Львівської митниці ДФС, свою діяльність здійснював на підставі Конституції України, Митного кодексу України, інших Законів України, положення про Львівську митницю ДФС, що затверджене наказом ДФС України від 26.08.2014 року та Регламенту Львівської митниці ДФС, зі змінами від 23.11.2016 року №627, затвердженого наказом Львівської митниці ДФС від 06.06.2014 року. У грудні 2016 року були внесені зміни до штатного розпису Львівської митниці ДФС.
		Частиною 2ст. 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Відповідальність, передбачена ч.3 ст.368 КК України настає за умисні дії, що виразились в одержані службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою, яка займаєвідповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаних з вимаганням.
		Одержання неправомірної вигоди, як об`єктивна сторона складу даного злочину, виражається в отриманні службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. 
		Згідно п.26 Пленуму ВСУ N 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», суди в кожній справі про хабарництво повинні з`ясовувати причини вчинення 
		злочинів та умови, які сприяли цьому п.26 Пленуму ВСУ N 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво».
		Як видно наказу в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 «Про переведення працівників ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 та інших», виданого в грудні 2016 року, такий був виданий ще до моменту ймовірного вчинення ОСОБА_10 інкримінованих йому дій, пов`язаних з вимаганням неправомірної вигоди.
		Інші досліджені судом накази в.о. начальника ЛМ ДФС ОСОБА_28 , видані ним на підставі змін до штатного розпису Львівської митниці ДФС, в період грудня 2016 року та початку січня 2017 року щодо переведення та призначення працівників Львівської митниці на інші посади, визначені штатним розписом Львівської митниці ДФС, за своїм значенням є нейтральними, обставин кримінального провадження не стосуються, не стосуються учасників справи, не доводять, не спростовують висунуте обвинувачення.
		Надані суду довідка про доходи обвинуваченого ОСОБА_10 за період з січня по грудень 2015 року, та декларація про майновий стан ОСОБА_10 за 2015 рік відомостей про незаконність отримання вказаних у цих документах грошових коштів не містить, а тому не підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, відповідно до вимогст.85 КПК України.
		Представлені суду протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та спостереження за особою ОСОБА_28 та особою ОСОБА_14 , цифрові носії до них, вказують на наступне. 
		ОСОБА_28 в період грудня 2016 року - січня 2017 року вів розмови з підлеглими ЛМ ДФС стосовно робочих питань, які стосувались відряджень, видачі наказів щодо залучення посадових осіб митниці на чергування на митних постах та тимчасове переведення працівників поза штатом на місце роботи, підготовку наказів щодо тимчасового переведення. Розмови з ОСОБА_10 відбувались з приводу організації робочого процесу. Про питання переведення працівників ЛМ ДФС, у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису ЛМ, висунення якихось неправомірних вимог або отримання неправомірної вигоди, розмови ОСОБА_28 ні з обвинуваченим, ні з іншими особами не велись.
		ОСОБА_14 в період 17-19 січня 2017 року домовлявся про зустрічі з ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_51 , ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 . Розмови з ОСОБА_10 в цей період не відбувались. Згадок про обвинуваченого, у розмовах, які відбувались між вказаними особами не було. Даний протокол не містить відомостей про те, що дії ОСОБА_14 спрямовані на проведення зустрічей з вказаними особами відбувались за вказівкою ОСОБА_10 . 
		На диску CD-RV №615, містяться фотознімки зустрічей ОСОБА_14 з ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 та ОСОБА_19 . Фотознімками не зафіксовано, що дані особи під час зустрічей, передавали ОСОБА_14 будь-які предмети чи речі.
		Згідно протоколу обшуку приміщення Львівської митниці ДФС від 19.01.2017 року, не виявлено жодних речей та предметів, що мають значення для кримінального провадження, тому наданий суду документ не встановлює наявності чи відсутності обставин, викладених у обвинувальному акті.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).
		Суд приймає такі докази, як такі що підтверджують факт дотримання стороною обвинувачення визначеногоКПК Українипорядку отримання доказу, що в свою чергу дозволяє суду прийняти рішення стосовного його допустимості. 
		Разом з цим, дослідивши вищенаведені запропоновані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що такі, відповідно до вимогст.85КПК України є неналежними, оскільки не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відтак їх відхиляє, як докази, що поза розумним сумнівом встановлюють вину ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні. За таких обставин подані докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		Згідно ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).
		Відповідно до п. п. 54, 55 рішення Європейського Суду з прав людини від 21.10.2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» - докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого з розрахунку на аргумент у відповідь. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту.
		Покази свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , кожного окремо, суд визнає такими, що не підтверджують пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення, адже кожен з допитаних свідків під час судового розгляду пояснив суду, а стороною обвинувачення не було доведено протилежного, що ОСОБА_10 у них гроші (неправомірну вигоду) не вимагав, їм нічого не було відомо про таку вказівку ОСОБА_10 . Підстав передавати будь-які кошти для ОСОБА_10 у них не було, оскільки реорганізація та той час вже була проведена. ОСОБА_14 ніколи не вимагав у них гроші за просування чи перебування на службі. Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , зазначили, що гроші позичали ОСОБА_14 для особистих потреб останнього. Свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 грошей ОСОБА_14 не передавали, хоча той просив позичити йому грошові кошти на особисті потреби. Зустрічі з ОСОБА_14 відбувались з ініціативи останнього, однак не стосувались робочих питань. 
		Аналізуючи покази свідка ОСОБА_14 щодо фактичних обставин справи, суд вважає достовірно встановленим той факт, що останній зустрічався з фігурантами кримінального провадження у встановлений слідством час та місці. Мету зустрічей, викладену в обвинувальному акті, суд вважає не доведеною слідством та приходить до переконання, що зустрічі носили особистий (приватний) характер та не були пов`язані з робочими питаннями. Суд враховує, що грошові кошти, які надали ОСОБА_14 свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , згідно пояснень свідка були передані йому в борг, оскільки такі обставини об`єктивно підтверджуються показами названих свідків.
		При цьому, доводи обвинувачення в частині, того що ОСОБА_14 провів зустрічі з фігурантами провадження, з метою передачі йому грошових коштів, як предмету неправомірної вигоди, на виконання висунутої, протиправної та незаконної вимоги обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Крім того, той факт, що отримавши кошти  ОСОБА_14 передав обвинуваченому ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 5000 доларів США, а ОСОБА_10 , відрахувавши частину отриманих ним грошових коштів у сумі 1 550 доларів США, надав їх ОСОБА_14 , вказавши йому піти в обмін валют та обміняти дану суму доларів США на гривні, ґрунтуються лише на припущеннях та не доведені стороною обвинувачення жодними доказами по справі, незважаючи на те, що орган досудового розслідування був наділений всіма необхідними засобами для фіксації цих подій, а саме санкцією на проведення негласних оперативно-розшукових слідчих дій.
		Оцінюючи покази свідків ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , та ОСОБА_91 , суд враховує те, що жоден з них ОСОБА_14 у кабінеті обвинуваченого у день затримання 19.01.2017 року до його проведення не бачив, що не доводить факту перебування ОСОБА_14 в приміщенні кабінету ОСОБА_10 . ЛМ ДФС близько 12 години, а також не доводить пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення в частині передачі йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів. Суд приймає до уваги покази свідків, оскільки такі повністю узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду. Крім того, доводи сторони обвинувачення щодо візиту ОСОБА_14 в кабінет до ОСОБА_10 до проведення обшуку, також спростовуються показами свідка ОСОБА_96 , який вказав, що не бачив як ОСОБА_14 заходив до обвинуваченого перед обшуком, хоча він знаходився у нього в кабінеті, а потім чекав з ОСОБА_14 біля входу до нього. Аналіз цих показань в сукупності з показаннями інших свідків свідчать про відсутність обставин, за яких підсудний вчинив злочин. Ці свідчення спростовують твердження прокурора про причетність до інкримінованого обвинуваченому злочину та взагалі не свідчать про те, що мала місце подія злочину.
		Надаючи оцінку показам свідків, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої завдання Суду полягає в тому, щоб установити, чи було справедливим провадження загалом, зокрема і спосіб прийняття доказів. Суд не може визнати абстрактно, що свідчення свідка на відкритому засіданні і під присягою, завжди важать більше, ніж інші свідчення, які той самий свідок дає в межах судового провадження, тим більше, якщо між першими і другими є суперечність…». Насвідках, що стають перед судом або перед слідчим суддею, лежить формальне і строге зобов`язання говорити правду… Ця позиція була б іншою, якби обвинувачення необґрунтовано вдалося до такого заходу з метою чинити тиск на свідків. Проте, якщо можливий тиск є просто наслідком, до якого призвели явно неправдиві свідчення, його слід визнати складником системи загальних гарантій кримінального процесу як такого. 
		З огляду на наявні в матеріалах справи результати проведених негласних слідчих дій, а саме протоколів про результати аудіо -, відео контролю особи ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 від 25.04.2017 року з яких вбачається позапроцесуальний спосіб спілкування прокурора зі свідками та щодо обставин справи, зважаючи на пояснення свідків щодо тиску на них з боку слідчих органів, часткову відмову від показів наданих на стадії досудового розслідування, суд приходить до висновку про правдивість показань свідків, наданих безпосередньо в судовому засіданні та вважає, що наведені свідками мотиви, за яких вони частково змінили показання, є переконливими. Безпосередньо встановлені обставини в судовому засіданні підтвердили й інші наведені у даному вироку свідки, показання яких покладені в основу цього судового рішення. Той факт, що прокурор викликає до свого службового кабінету свідків, в тому числі із їх захисниками, і проводить з ними бесіди під час яких неоднозначно дає їм зрозуміти, що треба підтримувати або давати узгоджені покази, які встановлюють факти злочинної діяльності, переконливо свідчить про те, що покази свідків в судовому засіданні щодо тиску на них з боку органу досудового розслідування є обґрунтованими. Така процесуальна дія як бесіда зі свідком не передбачена чинним КПК України. Більше того, відповідно до частини 2 статті 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.Разом з тим, з наданих суду носіїв інформації, на яких зафіксовані наведені негласні слідчі дії видно, що прокурор обговорює зі свідками їх поведінку під час дачі показів та слідчих дій, тобто фактично обговорює їх дії під час слідчих дій, які негласними не являються або під час їх допиту, що прямо суперечить вищенаведеним положенням ст.246 КПК України.
		Крім цього, суд враховує той факт, що у вищевказаних свідків були обґрунтовані підстави побоюватись звертатись в правоохоронні органи стосовно фактів тиску на них, адже цей тиск чинили самі представникі цих органів.
		Покази вищевказаних свідків під час судового розгляду є логічними та послідовними, оскільки такі цілком узгоджуються та відповідають всім іншим доказам у кримінальному провадженні, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні. Так, покази свідків ОСОБА_97 ,  ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_92 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_49 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_28 , ОСОБА_106 , ОСОБА_39 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_52 , ОСОБА_32 , суд не бере до уваги оскільки з їх пояснень, жодних обставин, які б підтверджували, вказували або спростовували причетність ОСОБА_10 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування самої події кримінального правопорушення не встановлено. Оцінюючи та аналізуючи покази даних свідків у співставленні із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, суд враховує, що безпосередніми свідками існування самої події злочину вони не були, а тому їх покази в цілому не мають самостійного доказового значення та не містять відомостей, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті та обставин, які вказані свідки сприймали безпосередньо.
		За оцінкою показів свідків в цілому, суд встановлює, що жоден із свідків не підтвердив обставин викладених у обвинувальному акті, які доводять причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину. Більше того, жоден з свідків не вказав на саму подію злочину. Разом з тим, з їх показів судом встановлено, що кошти, знайдені у ОСОБА_14 предметом неправомірної вигоди не являлись, і передані ОСОБА_10 не були.
		Надані суду протоколи слідчих експериментів від 31.01.2017 року та 17.02.2017 року, за участю свідка ОСОБА_21 , свідка ОСОБА_14 ні самі по собі, ні в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, подій, викладених в обвинувальному акті не встановлюють, вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доводять, оскільки фіксують лише факти зустрічей учасників кримінального провадження між собою, не містять відомостей про будь-які вказівки з боку ОСОБА_10 на отримання неправомірної вигоди. Не перевіреними слідчим експериментом є обставини, викладені в обвинувальному акті щодо передачі ОСОБА_14 обвинуваченому грошових коштів, оскільки свідок, як встановлено в ході розгляду справи, провести такий слідчий експеримент у приміщенні Львівської митниці відмовився, хоча саме вказані обставини покладені в основу обвинувачення. За даних обставин, суд вважає, що вказана слідча дія не підтвердила свою мету щодо повного відтворення подій, що мають значення для кримінального провадження, згідно вимог КПК України.
		Суд відхиляє дані, які містяться в протоколах слідчого експерименту в частині показань свідків, наданих слідчому щодо обставин кримінального правопорушення, оскільки під час судового розгляду, свідки надали суду показання відмінні від тих, що надавали під час слідчого експерименту, і такі надані суду покази узгоджуються з дослідженими доказами та з показами інших свідків. Натомість свідки, які частково змінили покази зазначили, що на них чинився тиск на досудовому розслідуванні.
		При цьому, суд наголошує, що судом в повній мірі було забезпечено можливість сторонам кримінального провадження допитати кожного свідка, в тому числі і щодо ймовірних розбіжностей. Крім того, суд відхиляє посилання державного обвинувача на наявність розбіжностей в показах свідків на досудовому розслідуванні і в суді, адже причини цих розбіжностей встановлені, описані у даному вироку вище та кожен зі свідків детально опитаний з цього приводу під час судового розгляду, в тому числі державним обвинувачем. 
		Крім того, суд відхиляє доводи прокурора стосовно того, що допитані під час судового розгляду поняті не вказали на факти тиску на свідків під час проведення слідчих дій, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що ці факти мали місце не в присутності понятих, а до проведення та фіксації відповідних слідчих дій.
		Абсолютно голослівними є твердження прокурора про тиск на свідків з боку сторони захисту, оскільки такі факти не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
		За таких обставин, зібрані докази на досудовому розслідуванні можуть визнаватись лише за результатами їх інтерпретації сторонами у судовому засіданні. Суд враховує, що під час судового розгляду свідки надали показання щодо обставин вчинення злочину під присягою, за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. У той час, як при їх допиті під час слідчого експерименту сторона захисту не була присутня, чим, в свою чергу, порушено принцип змагальності сторін. 
		Суд наголошує на тому, що під час оцінки, чи було провадження в цілому справедливим, слід враховувати якість доказів, а також встановити, чи не дають обставини, за яких вони були отримані, приводу сумніватися в їх достовірності й точності.
		Згідно протоколу обшуку помешкання ОСОБА_90 від 19.01.2017 року, яка проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_2 , в помешканні ОСОБА_14 , під ліжком виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 10000 доларів США.
		Згідно протоколу обшуку кабінету №303, у приміщенні Львівської митниці ДФС, за адресою м. Львів, вул. Костюшка, 1, у обвинуваченого ОСОБА_10 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 33100 гривень, 3 450 доларів США, 500 доларів США, мобільні телефони марки «Iphone 7» та «Iphone 5». Вказані речі були надані обвинуваченим добровільно. У ОСОБА_14 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone», особистий записник, грошові кошти, що були при ньому в сумі 1650 доларів США, 2600 гривень та 200 крон. Кошти та блокнот були видані ОСОБА_14 добровільно. У громадянина ОСОБА_91 , який був присутній під час проведення слідчої дії, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 3400 гривень та 600 доларів США. Вказані речі та грошові кошти надані останніми добровільно. 
		Слідчі дії 19.01.2017 року були проведені у відповідності до ст.233 ч.3 КПК України. Дозвіл на проведення обшуку за вказаними адресами було отримано ухвалою слідчого судді від 20.01.2017 року, що спростовує доводи сторони захисту про незаконність проведення слідчих дій 19.01.2017 року.
		Відповідно до ч.ч.7, 9 ст.236 КПК України, при обшукуслідчий,прокурор маєправо проводитивимірювання,фотографування,звуко-чи відеозапис,складати планиі схеми,виготовляти графічнізображення обшуканогожитла чиіншого володінняособи чиокремих речей,виготовляти відбиткита зліпки,оглядати івилучати документи,тимчасово вилучатиречі,які маютьзначення длякримінального провадження.Предмети,які вилученізаконом зобігу,підлягають вилученнюнезалежно відїх відношеннядо кримінальногопровадження.Вилучені речіта документи,які невходять допереліку,щодо якогопрямо наданодозвіл навідшукання вухвалі продозвіл напроведення обшуку,та невідносяться допредметів,які вилученізаконом зобігу,вважаються тимчасововилученим майном. 
		Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.
		Згідно ч.3 ст.168 КПК України, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
		Як видно з матеріалів справи власниці помешкання ОСОБА_90 та обвинуваченому після завершення процесуальної дії було вручено копії відповідних протоколів, за результатами проведених слідчих дій від 19.07.2017 року. Однак, зі змісту таких протоколів неможливо встановити характеристики, найменування та індивідуальні ознаки, вилучених речей. Додатків до протоколів матеріали кримінального провадження не містять. У графі «під час обшуку було виявлено та вилучено» зазначено наступне: документи, що в описовій частині протоколу, грошові кошти в сумі 10000 доларів США, номіналом по 100 доларів США, в кількості 100 штук (обшук помешкання ОСОБА_90 ). Під час обшуку кабінету №303 зазначено, що виявлено та вилучено грошові кошти у конкретних сумах, мобільні телефони та особистий записник, з чорновими записами. Серії на номери вилучених грошових купюр у протоколі обшуку не зазначені. Не містять чіткого найменування вилучені мобільні телефони та записник. Фактів про вручення вказаним особам додатків з описом, характеристиками та найменуванням вилучених у них речей матеріалами справи не підтверджено. Судом також не встановлено доказів того, що такі додатки були вручені ОСОБА_109 та ОСОБА_14 , з чого суд робить висновок про недотримання в повній мірі стороною обвинувачення вищевказаних вимог Закону. 
		Крім цього, згідно ч.ч.2, 5 ст.104 КПК України, запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
		Відеозаписом обшуку кабінету №303, який знаходиться у приміщенні Львівської митниці ДФС, за адресою м. Львів, вул. Костюшка, 1, де знаходиться робоче місце обвинуваченого не в повній мірі відображено події обшуку, зокрема з відео видно, що в кабінеті ОСОБА_10 , крім інших учасників процесуальної дії, був присутній також захисник обвинуваченого, який представився як ОСОБА_110 , а також громадянин ОСОБА_36 , який, як встановлено судом, на той час перебував у гостях у ОСОБА_10 . При цьому, підписи вказаних учасників процесуальної дії у протоколі проведення обшуку, в порушення ст.104 КПК України, відсутні. Немає відомостей про відмову таких осіб від підпису у протоколі.
		Суд вважає, що право на захист обвинуваченого за даних обставин, було суттєво обмежено, що ставить під сумнів справедливість провадження в цілому.
		Відеозаписом в повній мірі не зафіксовано упакування уповноваженою особою, вилучених в учасників кримінального провадження предметів та грошових коштів, під час слідчої дії, що не відповідає ч. 2 ст.106 КПК України, нормами якої передбачено, що до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії. 
		Суд вважає,що вказанапроцесуальна дія,в контекстіст.104КПК України,внесена допротоколу обшуку,з порушеннямвстановленого Закономпорядку,відтак неможе бутивикористана якдоказ укримінальному провадженні. 
		Суд зазначає, що всупереч пунктам 5,7 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої Наказом ГПУ від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125 якими передбачено, що факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії. У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючи ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений, ні протоколом обшуку кабінету №303, ні дослідженим до нього відеоматеріалом не встановлено, що в ході вилучення предметів та грошових коштів слідчим, був проведений відповідний опис, із зазначенням точного найменування та характеристик вилученого майна, оскільки дані про упаковки, спецпакети із зазначенням номеру, спосіб упакування, серії та номери купюр, IMEI мобільних телефонів в протоколі не зазначено, що в свою чергу не дає можливості суду ідентифікувати вилучене в ході обшуку майно, як таке, що може бути предметом неправомірної вигоди чи таке, що може мати будь-яке інше значення для кримінального провадження.
		Суд критично оцінює той факт, що опис та найменування вилучених в ході обшуків речей і грошових коштів були проведені слідчими у приміщенні військової прокуратури, вже після того, як такі предмети, як було зазначено у протоколах обшуку були упаковані та опечатані, оскільки таке упакування речових доказів відеоматеріалом в повній мірі не зафіксовано, що позбавляє суд можливості ідентифікувати зазначені речі та грошові кошти, як предмети неправомірної вигоди чи як речі, що можуть мати значення у кримінальному провадженні. Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правдивість внесених до протоколів огляду даних про вилучені в ході обшуків предмети. 
		Під час дослідження відеоматеріалів, судом встановлено осіб, які брали участь у слідчій дії, перевірено їх прізвища на відповідність, зазначеним у протоколі обшуку. Водночас, судом встановлено участь невстановленої особи чоловічої статі, під час проведення обшуку кабінету, прізвище якої до протоколу обшуку внесене не було. Прокурором, як стороною, що подала відповідний доказ, вказана обставина в ході судового розгляду не спростована, відтак суд відзначає порушення стороною обвинувачення п. 1 ч.3 ст. 104 КПК України під час внесення до протоколу інформації про всіх присутніх під час проведення процесуальної дії, що знову ж таки ставить під сумнів правдивість внесених до протоколу даних.
		Таким чином, дані в протоколах, проведених 19.01.2017 року обшуків, суд не може вважати допустимими доказами, оскільки такі отримані з порушенням визначеного КПК України порядку.
		При вирішенніпитання продопустимість доказів протоколівоглядугрошових купюр та мобільних телефонів від 20.01.2017 року, протоколу від 20.01.2017 року огляду записника з чорновими записами, що вилучені, під час проведених 19.01.2017 року обшуків; висновку криміналістичної судово-технічної експертизи друкарських форм №1022 від 11.04.2017 року, суд дійшов висновку про неможливість покласти отримані фактичні дані в основу обвинувачення ОСОБА_10 , оскільки походження та цілісність оглянутих грошових коштів, мобільних телефонів, записника  ОСОБА_14 та направлених експерту об`єктів дослідження не підтверджено в ході розгляду справи, вилучення та направлення на дослідження речей в ході обшуків 19.01.2017 року відбулося з порушенням встановленого Законом порядку, у зв`язку з чим дані у протоколах огляду та висновку експерта також не можуть бути визнані належними та допустимими доказами.
		За умови визнання недопустимими вищезазначених доказів, записник ОСОБА_14 дійсно належав останньому та містить відповідні записи останнього, що підтвердив в ході допиту свідок, інформації на мобільних телефонах, що має значення для провадження не виявлено, висновок експерта №1022від 11.04.2017року за результатами проведення криміналістичної судово-технічної експертизи лише підтверджує те, що надані на дослідження речовини є банкнотами США, шведських крон та української гривні, однак такі не є належними та не допустимими доказами існування події кримінального правопорушення як зазначено в обвинувальному акті.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1 31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135 XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон № 2135 XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		У вказаному рішенні Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 КПК України, проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. Разом з тим, в ході розгляду справи не встановлено жодних обґрунтованих підстав перебування свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 після 22-ої години в приміщенні військової прокуратури. При цьому слід відзначити, що на момент прибуття до прокураттури названих свідків та ОСОБА_10 першочергові обшуки вже були проведені, речі, документи та предмети, які могли містити сліди кримінального правопорушення були вилучені, а ОСОБА_10 постійно був в полі зору працівників правоохоронних органів, незважаючи на те, що його затримання було оформлене близько опівночі. Натомість дані свідки вказують, що незважаючи на настання 22-ої години з ними продовжували проводити допити. І хоча ні  ОСОБА_14 , ні ОСОБА_13 затримані не були в ході розгляду справи не спростовано факт їх перебування в прокуратурі після 22-ої години та абсолютно очевидним є той факт, що вони перебували там не за власною волею. Вказані обставини також вказують на істотні порушення КПК України допущені органом досудового розслідування та опосередковано підтверджують той факт, що на свідків в даному провадженні чинився тиск. 
		Суд критично оцінює рапорт оперуповноваженого УЗЕ у Львівській області ОСОБА_92 від 23.01.2017 року про те, що в ході здійснення слідства у кримінальному провадженні йому стали відомі обставини справи та відомості про обвинуваченого, які були предметом конфіденційного спілкування із захисником, оскільки вказаний документ отримано стороною обвинувачення незаконним шляхом, без урахування особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», внаслідок грубого порушення права на захист, гарантованого обвинуваченому ст. 63 Конституції України та ст.20 КПК України.
		Долучені стороною обвинувачення протоколи про результати аудіо -, відео контролю особами ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 їх адвокатів та цифрові носії до них, як на підтвердження вини ОСОБА_10 свідчать, що прокурор у кримінальному провадженні спілкувався з даними свідками, у позапроцесуальний спосіб, що не визначений КПК України. Із зафіксованих оперативними заходами розмов видно, що прокурор спілкувався з вказаними свідками щодо питань, пов`язаних з їх свідченнями в межах даного провадження, показань інших учасників провадження, щодо обставин справи, які не встановлені слідством, обговорював слідчі дії, що плануються по справі, переконуючи свідків надати необхідні свідчення.
		У даному випадку, суд зазначає, що покази свідків на досудовому розслідуванні могли бути здобуті шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, тобто в порушення п. 2 ч.3 ст.87 КПК України.
		ЄСПЛ у своїй практиці вказує, що в разі коли національний суд повинен оцінити кілька версій подій, які суперечать одна одній та викладені однією і тією ж особою, то саме по собі надання переваги показанням, які давалися органам слідства, над показаннями, що мали місце під час судового розгляду, не суперечить Конвенції, якщо надання такої переваги обґрунтоване, а самі показання особа дала добровільно (справа «Камільєрі проти Мальти», заява № 51760/99). 
		За наведених обставин, суд враховує показисвідків,щодо тискуна нихбоку слідства. Хоч свідки зі скаргами на неправомірні дії працівників поліції чи до органу прокуратури не звертались, до такого висновку серед іншого вказує факт позапроцесуального способу спілкування прокурора у провадженні із свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 щодо обставин справи.
		Обставини, викладені у письмових заявах свідків ОСОБА_111 та ОСОБА_14 , суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки не відповідають показам даних свідків під час судового провадження та спростовуються матеріалами провадження дослідженими судом. При цьому, суд зазначає, що такі заяви отримані в позасудовому порядку, не безпосередньо під час судового засідання, добровільність їхнаписання свідкамиє сумнівною,оскільки підчас допитусвідки відмовилисьпід показань,наданих слідствута вказалипро тискна нихз бокуоргану досудовогорозслідування.Таким чином, в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК України їх до уваги не приймає. Наведене узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду (постанова від 17.04.2018 року у справі№ 359/6489/13-к).
		Згідно ст.86 КПК України ,доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Статтею 96КПК Українивстановлено,що збираннядоказів здійснюєтьсясторонами кримінальногопровадження,потерпілим,представником юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,у порядку,передбаченому цимКодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Частинами 1та п.2ч.3ст.87КПК Українипередбачено,що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. 
		Недопустимими єтакож докази,що булиотримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі«Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Суд також враховує позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях «Ушаков проти України» від 18 червня 2015 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року«…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Розглядаючи вищевказані докази з точки зору їх допустимості, суд приходить до переконання, що такі отримані стороною обвинувачення, з порушенням визначеногоКПК України порядку, у спосіб, не передбачений кримінальним процесуальним Законом, тому в розумінні ст. 87 КПКУкраїни, визнає недопустимими і такими, що не можуть бути взяті судом до уваги.
		Суд зазначає, що факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. Однак, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Водночас, суд не погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість флеш-накопичувачів та протоколів про результати аудіо -, відео контролю за особами, протоколів огляду електронних носіїв інформації за матеріалами негласних слідчих дій, протоколів слідчого експерименту від 31.01.2017 року та від 17.02.2017 року, протоколів обшуку від 19.01.2017 року у приміщенні кабінету №303 Львівської митниці ДФС та за місцем проживання ОСОБА_14 , протоколів огляду тимчасово вилучених під час таких обшуків речей, як доказів по справі, з підстав порушення стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, оскільки про факт надання стороні захисту для ознайомлення вказаних матеріалів свідчить протокол, що міститься в матеріалах справи /т.2 а.с.204, т.2 а.с.84-87/, а також копії опису матеріалів кримінального провадження /т.2 а.с.205-221/. У матеріалах справи відсутні будь-які документи щодо непогодження сторони захисту з тим, що на стадії досудового розслідування обвинуваченого та його захисника не було ознайомлено з усіма в матеріалами провадження. Вказане підтверджує, що стороною обвинувачення було дотримано положенняст. 290 КПК Українита ознайомлено сторону захисту з усіма матеріалами досудового розслідування.
		Крім того, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення правил підслідності під час досудового розслідування, адже в процесі судового розгляду судом не встановлено істотних порушень КПК України, які дають обґрунтовані і законні підстави стверджувати, що процесуальні рішення з цього приводу під час проведення досудового розслідування виносились без дотримання основних вимог і засад КПК України.
		Разом з тим, фабула пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення викликає сумнів з точки зору її обґрунтованості та достовірності з огляду на наступне. Її детальний аналіз свідчить про те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в тій чи іншій мірі фактично є співучасниками інкримінованого ОСОБА_10 злочину. Натомість, незважаючи на тривалий час, який пройшов з моменту подій (близько 1.5 року), в ході розгляду справи не встановлено, що будь-кому з них оголошено про підозру. 
		Відповідно до ст.92 КПК України , обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Аналізуючи докази по справі в цілому, суд приходить до висновку, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_10 свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшло, обставин, які підлягають доказуванню по такому обвинуваченню та доказів, які підтвердили б не тільки вину обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, а й наявність самої події кримінального правопорушення, прокурором не наведено і не надано, відтак, суд приходить до переконливого висновку про відсутність події злочину.
		Не заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що вина ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення доведена низкою доказів, здобутих під час досудового розслідування, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами, що в свою чергу тягне за собою виправдання обвинуваченого за пред`явленим обвинуваченням.
		Таким чином, аналізуючи всі вищенаведені докази, перевіривши в повному обсязі доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків:
		-в процесі судового розгляду жоден свідок не вказав на обставини, які дають суду обґрунтовані підстави вважати, що мала місце подія злочину;
		-жоден свідок в процесі судового розгляду не вказав на те, що обвинувачений вимагав в нього неправомірну вигоду або отримав таку;
		-в процесі судового розгляду не спростовані твердження обвинуваченого щодо того, що вилучені в нього під час обшуку грошові кошти являються його особистими накопиченнями, як і не встановлений факт незаконного отримання обвинуваченим цих коштів;
		-в процесі судового розгляду суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який дає суду обґрунтовані підстави вважати, що був вчинений злочин з інкримінованою обвинуваченому правовою кваліфікацією, як і не встановлено факту вчинення самим обвинуваченим інкримінованих йому злочинних дій;
		-в процесі судового розгляду суду не представлено жодного належного чи допустимого доказу отримання обвинуваченим неправомірної вигоди або вимагання з його боку такої;
		-незважаючи на наявність дозволу на проведення негласних слідчих дій, орган досудового розслідування так і не зафіксував жодного факту, який доводить те, що був вчинений злочин та не зафіксував жодного факту отримання неправомірної вигоди обвинуваченим.
		Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч. ч. 2, 3ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, в тому числі і органів досудового розслідування.
		Згідностатті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до ч. 3ст. 373 КПК України,обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно ст. 9 ч. 5 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів зазначив і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
		У справі «Barbera, Messegu and Jabarbo v. Spain» від 6 грудня 1998 року п. 146 Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.
		Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів існування події злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 .
		За встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.373КПК України виправдати ОСОБА_10 , у зв`язку з тим, що встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
		У рамках кримінального провадження громадянкою ОСОБА_112 було внесено суму застави в розмірі 400000,00 гривень, в межах застосованого до ОСОБА_10 ухвалою слідчого судді від 21.01.2017 року запобіжного заходу. Внесення застави підтверджено квитанцією №135 від 21.01.2017 року, отримувач ТУ ДСА у Львівській області /т.6 а.с.147/. Застава в дохід держави звернена не була.
		Згідно п. 11ст. 182 КПК України,застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
		Відповідно до ст.203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Таким чином, запобіжний захід відносно ОСОБА_10 у вигляді застави припиняє свою дію, а внесену суму застави в розмірі 400000,00 гривень, слід повернути заставодавцю - ОСОБА_113 після набрання вироком законної сили.
		Крім цього, слід скасувати відсторонення ОСОБА_10 від посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС, як захід забезпечення кримінального провадження у якому відпала потреба.
		Майно обвинуваченого, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, підлягає звільненню з-під арешту, який накладено ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.01.2017 року та від 03.02.2017 року.
		Вжиті заходи забезпечення кримінального провадження слід скасувати в повному обсязі, оскільки достатні правові і фактичні підстави для їх існування відсутні.
		Речові докази по справі  записник з чорновими записами /т.4 а.с.6-7/, грошові кошти в сумі 500 доларів США /т.5 а.с.111-112/, грошові кошти в сумі 33100гривень,3450доларів США,два смартфонимарки «Айфон»/т.5 а.с.113-115/, грошові кошти в сумі 10000 доларів США та 1650 доларів США /т.6 а.с.3-5/  повернути володільцям.
		Судові витрати за проведення по справі криміналістичної судово-технічної експертизи друкарських форм №1022 від 11.04.2017 року в розмірі 11904,00 гривень слід віднести за рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_10  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України та виправдати, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		Після набранням вироком законної сили: 
		-скасувати відсторонення ОСОБА_10 від посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС;
		-повернути заставодавцю ОСОБА_114 суму внесеної нею застави, згідно квитанції№135від 21.01.2017року,отримувач ТУДСА уЛьвівській області, в розмірі 400000(чотириста тисяч) 00 гривень.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.01.2017 року на майно ОСОБА_10 , а саме: 
		- земельну ділянку з кадастровим номером 4620980800:09:000:0181, площею 0.0649 га, з цільовим призначенням, для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, сільська рада Бартатівська, «Сокіл-3» кооперативне садівниче товариство; 
		- садовий будинок з реєстраційним номером 754886046209, загальною площею, 91.8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 
		- земельну ділянку з кадастровим номером 4620980800:09:000:0095, площею 0.0541 га, за цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Бартанів, «Сокіл-3» садово-городнє товариство; 
		- житловий будинок за реєстраційним номером 335622605106, загальною площею 61,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03.02.2017 року на грошові кошти у сумі 33 100 гривень, 3 450 доларів США, два смартфони марки «Айфон».
		Речові докази по справі  грошові кошти в сумі: 500 доларів США, 33 100 гривень, 3 450 доларів США, два смартфони марки «Айфон» - повернути ОСОБА_10 , записник з чорновими записами, грошові кошти в сумі 10000 доларів США та 1650 доларів США  повернути ОСОБА_14 .
		Судові витрати за проведення по справі криміналістичної судово-технічної експертизи друкарських форм №1022 від 11.04.2017 року в розмірі 11904 (одинадцять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 00 копійок віднести за рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...