Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/16193/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		12 вересня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 753/16193/16-ц  
		провадження № 61-24657 св 18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,             Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4;
		представник позивача - ОСОБА_5;
		відповідач - Київський університет імені БорисаГрінченка; 
		третя особа - ОСОБА_8; 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Лужецької О. Р. від 08 грудня        2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф., від 14 березня 2017 року, 
		ВСТАНОВИВ :
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до Київського університету імені Бориса Грінченка, третя особа - ОСОБА_8, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. 
		Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом Київського університету імені Бориса Грінченка від 27 серпня 2015 року № 1119-к/тр      її було прийнято на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету до проведення конкурсу на заміщення посад. 07 червня 2016 року відбулося засідання Вченої ради Інституту мистецтв, за результатами якого шляхом таємного голосування було прийнято рішення, згідно з яким вона не була обрана на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету. Вважала, що зазначене рішення Вченої ради є незаконним та таким, що не має правового значення, оскільки для організації й проведення конкурсу на заміщення вакантних посад в Університеті створюється конкурсна комісія, а не Вчена рада Інституту. Крім того, рішення Вченої ради Інституту приймалося простим голосуванням членів ради, без врахування її двадцятилітнього науково-педагогічного стажу, наукового ступеня кандидата мистецтвознавства, її участі у протокольних заходах керівництва держави України. 
		Наказом Київського університету імені Бориса Грінченка від 28 липня      2016 року № 954-к/тр її було звільнено з роботи з 04 серпня 2016 року             у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. 
		Позивачка вважала, що після закінчення трудового договору їх правовідносини з роботодавцем тривають і дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк, а тому її звільнення є незаконним.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд: поновити її на посаді доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також 15 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела порушення роботодавцем її трудових прав. Між сторонами було укладено строковий трудовий договір, строк якого закінчився у зв'язку з проведенням конкурсу на заміщення посад, а тому звільнення позивачки відбулося правомірно. 
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Дарницького районного суду      м. Києва від 08 грудня 2016 року залишено без змін. 
		Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що написавши заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, позивачка таким чином виявила свою волю на укладення строкового трудового договору і на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на якій його було укладено. Отже, звільнення позивачки було проведене з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився. Після проведення конкурсу на заміщення вакантної посади її не обрано на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету.
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували доводи про те, що конкурсний відбір в Університеті оголошувався ніби за наявності вакантних посад, проте доказів того, що такі вакантні посади були матеріали справи не містять. Таким чином, оголошення такого конкурсу є незаконним й відповідно рішення Вченої ради про не обрання її на вакантну посаду не може тягнути за собою будь-яких правових наслідків, у тому числі, не може бути підставою для звільнення її з роботи. Крім того, позивачка не могла бути звільнена з роботи за закінченням строку трудового договору, оскільки статтею 39-1 КЗпП України передбачено, якщо після закінчення строку трудового договору відносини тривають, дія трудового договору вважається подовженою на невизначений строк. Вона вступила у трудові відносини з Університетом на невизначений строк, так як їй була надана відпустка після закінчення строку дії трудового договору. Також суди не врахували її стаж та досвід роботи. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін     (стаття 21 КЗпП України).
		Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова       про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається     укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку із закінченням строку.
		Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.
		Судом установлено, що наказом Київського університету імені Бориса Грінченка від 27 серпня 2015 року № 1119-к/тр ОСОБА_4 було прийнято з 01 вересня 2015 року на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету до проведення конкурсу на заміщення посад. Підставою для видання такого наказу була заява ОСОБА_4 від 14 серпня 2015 року. 
		Згідно з Положенням про конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних, педагогічних і наукових працівників, затвердженим 20 квітня 2016 року Вченою радою Університету, університетом було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників.
		06 травня 2016 року ОСОБА_4 подала заяву з проханням дозволити їй взяти участь у конкурсі нa заміщення вакантної посади доцента Інституту мистецтв кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету. Згідно з протоколом № 1 засідання конкурсної комісії від 17 травня 2016 року ОСОБА_4 була допущена до участі в такому конкурсі.
		Пунктом 36 Положення про конкурс передбачено, що обрання на посаду, зокрема доцентів кафедр, здійснюється таємним голосуванням Вченою радою відповідного навчально-наукового інституту.
		07 червня 2016 року відбулося засідання Вченої ради Інституту мистецтв,    за результатами якого шляхом таємного голосування було прийнято рішення, згідно з яким ОСОБА_4 не була обрана на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету.
		Відповідно до наказу Київського університету імені Бориса Грінченка         від 08 червня 2016 року № 376-1-к/тм ОСОБА_4 на підставі її заяви було надано основну щорічну відпустку на 56 календарних дні - з 08 червня 2016 року по 04 серпня 2016 року.
		01 липня 2016 року ОСОБА_4 було повідомлено, що 04 серпня          2016 року її буде звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. З повідомленням позивачка була ознайомлена, про що свідчить її підпис.
		Наказом Київського університету імені Бориса Грінченка від 28 липня      2016 року № 954-к/тр ОСОБА_4 було звільнено з роботи з 04 серпня 2016 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. 
		За таких встановлених обставин, суди, на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 212 ЦПК України 2004 року), дійшли до правильного висновку про те, що звільнення позивачки з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відбулось з дотриманням роботодавцем вимог трудового законодавства, оскільки між сторонами було укладено строковий трудовий договір, строк якого закінчився у зв'язку з проведенням конкурсу на заміщення посад. У зв'язку з цим безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що дія трудового договору продовжилась на невизначений строк. 
		Посилання касаційної карги на процедурні порушення конкурсу та Вченої ради Інституту мистецтв не заслуговують на увагу, оскільки досліджувались судами першої та апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. 
		Інші доводи касаційної скарги цих висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...