Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/127/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2018.
Дата набрання законної сили: 04.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		04 вересня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 915/127/18
		Провадження № 12-184гс18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді  Князєва В. С.,
		судді-доповідача Бакуліної С.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М.,  Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,  Яновської О. Г.,
		 
		 
		за участю: секретаря судового засідання Федорченка - В. М.,
		представника позивача - Гурова В. Г.,
		представника відповідача - не з'явився,  
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2018 року (судді:  Ярош А. І. - головуючий, Головей В.М., Лавриненко Л. В.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року (суддя Алексєєв А. П.) у справі № 915/127/18 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» до Врадіївської районної державної адміністрації про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. У лютому 2018 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Врадіївської районної державної адміністрації (далі також - відповідач), в якому просило: скасувати рішення Врадіївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38096214 від 13 листопада 2017 року, а саме права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2; скасувати рішення Врадіївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38098726 від 13 листопада 2017 року, а саме права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1.
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 на праві власності належать земельні ділянки площею 1,83 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 4,47 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в межах території Гуляницької (Покровської) сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
		1.3. Позивач зазначає, що 1 вересня 2007 року між ним таОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,83 га (кадастровий номер НОМЕР_2), строк дії  якого додатковою угодою від 10 вересня 2009 року сторони продовжили до 01  грудня 2020 року.
		1.4. Також 1 вересня 2007 року міжОСОБА_6 та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,47 га (кадастровий номер НОМЕР_1), строк дії  якого додатковою угодою від 10 вересня 2009 року сторони продовжили до 01 грудня 2020 року.
		1.5. 06 листопада 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок строком на 10 років, які раніше вже передані у користування позивачу.
		1.6. 13 листопада 2017 року Врадіївською районною державною адміністрацією були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 38096214 та 38098726, а саме: права оренди ОСОБА_7 на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1.
		1.7. Із посиланням на приписи статті 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 10, 18 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року              №  1127, позивач зазначає, що Врадіївською районною державною адміністрацією, прийнятими рішеннями від 13 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, порушено права та законні інтереси позивача, як орендаря земельних ділянок.
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.1. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 21 лютого 2018 року у справі № 915/127/18, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2018 року, відмовив у відкритті провадження за позовною заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		2.2. Рішення судів умотивовано тим, що цей спір не підвідомчий господарським судам України, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
		3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
		3.1. 07 травня 2018 року позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
		 3.2 Скаржник вважає, що: судами неправильно застосовано норми процесуального права, а саме пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України,  що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийняття позовної заяви;  викладені в ухвалі суду першої та постанові суду апеляційної інстанцій висновки не відповідають обставинам справи, що позбавляє позивача у справі права на судовий захист.
		4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		4.1. Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		4.2.Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від                22 червня 2018 року відкрив касаційне провадження у справі № 915/127/18 за касаційною скаргою позивача на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року й передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
		5.1.  Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		5.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).
		5.3. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 6, 10, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
		5.4. Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		5.5. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частина перша статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
		5.6. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		5.7. При цьомувизначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
		5.8. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		5.9. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 
		5.10. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
		5.11. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
		5.12. Статтею 2 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		5.13. Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		5.14.Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
		5.15. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
		5.16. Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування прийнятих Врадіївською районною державною адміністрацією рішень від 13 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 38096214 та 38098726, а саме: права оренди ОСОБА_7 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи. При цьому доводи суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не підстав набуття такого права, не можуть бути підставою для розгляду спору адміністративними судами, оскільки формально предметом спору хоча і є правомірність дій відповідача щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, проте фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права.
		5.17. Судами також не враховано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону                    України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		5.18. Якщо судом буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб'єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.  
		5.19. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
		5.20. Відповідно до частин першої та четвертої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		5.21. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни судових рішень з мотивів наведених у цій постанові.
		6. Висновок щодо застосування норм права
		6.1. За змістом пунктів 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
		6.2. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		6.3. Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Керуючись статтями 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1.   Касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» задовольнити частково.
		2.   Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня                2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від                        21 лютого 2018 року у справі № 915/127/18 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                            В.С. КнязєвСуддя-доповідач                                                                      С.В. Бакуліна  Судді:                                                     Н. О. Антонюк                                               О.Б. Прокопенко                                                        В.В. Британчук                                       Л.І. Рогач                                                        Д.А. Гудима                                       І.В. Саприкіна                                                        В.І. Данішевська                                      О.С. Ткачук                                                        О.С. Золотніков                                      В.Ю. Уркевич                                                        О.Р. Кібенко                                       О.Г. Яновська                                                        Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...