Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/5291/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2018.
Дата набрання законної сили: 19.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		19 вересня2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/5291/15-ц
		провадження № 61-13357св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс»,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року у складі судді Іванової І. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» (далі - ТОВ «Харків Екоресурс», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів, посилаючись на те, що 25 червня 2013 року Товариство опублікувало в газеті «Харьковские известия» Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір). У червні 2013 року Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта») було доставлено примірник вказаної газети за місцем проживання відповідачів - АДРЕСА_1. Договір набрав чинності для жителів приватного сектору Жовтневого району міста Харкова з 01 серпня 2013 року. На адресу Товариства не надходило жодних заяв про незгоду відповідачів з умовами опублікованого Договору. Графіком, погодженим головою адміністрації Жовтневого району міста Харкова, було визначено, що кожного понеділка ТОВ «Харків Екоресурс» здійснюватиме вивезення побутових відходів по АДРЕСА_1. Відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги з вивезення побутових відходів, у зв'язку з чим станом на 01 травня 2015 року в них утворилася заборгованість у розмірі 1 759 грн 31 коп. Враховуючи викладене, ТОВ «Харків Екоресурс» просило стягнути з відповідачів на свою користь вказану заборгованість, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 44 грн 55 коп. та 827 грн 62 коп. інфляційних втрат, а всього - 2 631 грн 48 коп.
		 
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		 
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області          від 26 січня 2016 року, позов ТОВ «Харків Екоресурс» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ «Харків Екоресурс» заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 2 631 грн 48 коп., з яких сума основної заборгованості за надання послуг - 1 759 грн 31 коп.; інфляційні втрати - 827 грн 62 коп.; три відсотки річних від простроченої суми - 44 грн 55 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що Товариством нараховувалася оплата за надані послуги по АДРЕСА_1 з розрахунку на 9 осіб. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази з приводу того, що саме така кількість осіб проживає у вказаному будинку. Вирішуючи спір, суд виходив з доведеності факту надання позивачем послуг з вивезення побутових відходів і вказав, що ця обставина підтверджується графіком планово-подвірного вивезення твердих побутових відходів з приватних домоволодінь Жовтневого району міста Харкова. Проте у цих графіках вказана адреса взагалі не зазначена. Отже, суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи мало місце фактичне надання відповідачам послуг з вивезення побутових відходів та чи правильно визначена сума заборгованості.
		 
		Останнім рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Харків Екоресурс» відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі самостійно утилізують побутові відходи та послугами ТОВ «Харків Екоресурс» не користуються, ніяких дій щодо прийняття пропозиції позивача не вчиняли та не могли вчинити, оскільки не були повідомлені про наявність Договору від 25 червня 2013 року. Матеріали справи не містять допустимих доказів на підтвердження факту отримання Товариством відповіді про прийняття відповідачами пропозиції або їх приєднання до зазначеного публічного договору чи користування послугами.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 рокуапеляційну скаргу ТОВ «Харків Екоресурс» відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		У липні 2017 року ТОВ «Харків Екоресурс» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що власники або наймачі житлових будинків приватної власності зобов'язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів. Твердження відповідачів про самостійну утилізацію відходів суперечить вимогам чинного законодавства. «Укрпоштою» було доставлено примірник газети «Харьковские известия», в якому опубліковано Договір, за місцем проживання відповідачів, що підтверджується актом виконаних робіт. До набрання Договором чинності від відповідачів не надходило жодних заяв про їх незгоду з його умовами. При цьому відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		У серпні 2017 року відповідач ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив про законність оскаржуваних судових рішень і просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що Товариством не надано доказів доставки примірника газети «Харьковские известия», в якому опубліковано Договір, за місцем його проживання. У нього відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		19 березня 2018 року справу № 639/5291/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 зареєстровані та проживають АДРЕСА_1. У вказаному будинку, крім відповідачів, зареєстровані ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4.
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові» виконавцями таких послуг визначено Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів», Комунальне підприємство «Харківкомуночиствод», ТОВ «Харків Екоресурс».
		 
		27 грудня 2011 року між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради як замовником та ТОВ «Харків Екоресурс» як виконавцем було укладено договір № 625 про надання послуг з вивезення побутових відходів, за яким виконавець зобов'язався відповідно до графіка надавати послуги з вивезення побутових відходів з приватного сектору. 
		 
		Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов'язується укласти договори про надання послуг з вивезення побутових відходів із споживачами на території, визначеній цим договором. 
		 
		25 червня 2013 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» було опубліковано Договір для власників та мешканців житлових будинків приватної власності, який набирає чинності з 01 серпня 2013 року та укладається на 3 роки.
		 
		Пунктами 1 та 11 Договору передбачено, що ТОВ «Харків Екоресурс» як виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та додатком № 1 до цього Договору, який є невід'ємною його частиною.
		 
		Згідно з пунктом 34 вказаного Договору споживач ознайомлений з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів, оскільки вищевказані документи публікуються разом із Договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия». 
		 
		21 червня 2013 року між Товариством та УДППЗ «Укрпошта» було укладено Договір про надання послуг з доставки рекламної та/або інформаційної продукції № 28/373.
		 
		У позовній заяві Товариство вказувало про те, що УДППЗ «Укрпошта» доставило відповідачам примірник газети «Харьковские известия» від 25 червня 2013 року № 75/1 (2669/1), в якому було опубліковано Договір. Як на доказ, що підтверджує зазначені обставини, позивач послався на Акт виконаних робіт від 21 червня 2013 року до договору № 28/373.
		 
		Установлено, що у зазначеному Акті відсутні відомості про те, що послуги з доставки вказаного примірника газети виконано саме за адресою місця реєстрації відповідачів.
		 
		Графіком планово-подвірного вивезення твердих побутових відходів з приватних домоволодінь Жовтневого району міста Харкова підтверджується, що АДРЕСА_1 входить до території, яку обслуговує позивач. Проте неможливо встановити, чи обслуговується домоволодіння АДРЕСА_1
		 
		Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Харків Екоресурс», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в порушення вказаної вимоги процесуального закону Товариством не надано належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачами проекту Договору, а також факту надання ним послуг з вивезення побутових відходів за місцем проживання відповідачів. 
		 
		Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.
		 
		Враховуючи, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону № 1875-ІV - зміни до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акта цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
		 
		Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина перша, друга статті 642 ЦК України).
		 
		Статтею 643 ЦК України передбачено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
		 
		Належних і допустимих доказів на підтвердження отримання такої відповіді від відповідачів, або вчинення ними дій, які б свідчили про їх бажання укласти цей договір або фактичне користування наданими послугами - матеріали справи не містять.
		 
		За змістом вказаних правових норм не є належним доказом пропозиції про укладення публічного договору надсилання примірника газети, в якій було надруковано договір про надання послуг, оскільки Товариство не довело, що відповідачі отримали цю газету. Наявна в матеріалах копія Акта виконаних робіт до договору про безадресну доставку друкованого видання не містить підтвердження про отримання відповідачами проекту договору.
		 
		Отже, Товариством не доведено належним чином того, що ним було зроблено пропозицію відповідачам укласти договір.
		 
		За недоведеності отримання відповідачами пропозиції укласти договір та фактичного користування ними послугами з вивезення побутових відходів, безпідставними є посилання позивача на вищевказаний пункт 1 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV.
		 
		Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. 
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Посилання заявника на те, що УДППЗ «Укрпошта» було доставлено примірник газети «Харьковские известия», в якому опубліковано Договір, за місцем проживання відповідачів, що підтверджується актом виконаних робіт, не заслуговують на увагу. 
		 
		Суди попередніх інстанцій дали оцінку зазначеному акту, а всилу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, а також про те, що власники або наймачі житлових будинків приватної власності зобов'язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, є правильними. Однак ці доводи не впливають на правильність вирішення спору, оскільки судами встановлено, що Товариством не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів отримання відповідачами проекту Договору та фактичного користування ними послугами позивача з вивезення побутових відходів. За таких обставин стягнення з громадян коштів за послуги, які їм не надані, не ґрунтується на вимогах законодавства.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:С.О.Карпенко   В.О.Кузнєцов   С.О.Погрібний   О.В.Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...