Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/10931/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2018.
Дата набрання законної сили: 13.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		13 вересня 2018 р.
		м. Київ
		справа № 607/10931/14-к 
		провадження № 51-368 км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		виправданого  ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210170000074, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , такого, що немає судимості,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України ( в редакції від 13.05.2014 року). 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою, працюючи заступником директора з питань роботи з приватними особами Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», будучи обізнаним про отримання ОСОБА_8 150000 доларів США на підставі укладення його з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитного договору та про іпотечний договір й існуючу заборону на відчуження заставного майна: житлового будинку з прибудовами та мансардою, загальною площею 328,0кв.м, та земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , 29 травня 2008 року в приміщенні службового кабінету по вулиці Кардинала Й. Сліпого, 8 м. Тернополя підписав та надав приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу лист, в якому просив зняти заборону на відчуження зазначеного майна, оскільки ОСОБА_8 погашено позику та в повному обсязі виконано свої зобов`язання по кредитному договору. До листа ОСОБА_7 надав повідомлення про виключення запису з державного реєстру іпотек та заяву про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна. Приватним нотаріусом, 30 травня 2008 року, були здійсненні дії по зняттю заборони з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та вилучено іпотеку з Державного реєстру іпотек. Після чого ОСОБА_8 реалізував зазначене майно на підставі договору купівлі-продажу. В наслідок протиправних дій ОСОБА_7 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було спричинено шкоду в розмірі 51000 доларів США, що становило згідно курсу Національного банку України 668819,7 грн, що у 1098 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжким наслідком. 
		За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року ОСОБА_7 визнано не винуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України ( в редакції від 13.05.2014 року). 
		Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 вересня 2017 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що висновок суду про те, що лист із яким ОСОБА_9 звернувся до нотаріуса про зняття заборони на відчуження майна, не є офіційним документом є безпідставним та не узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України (справи № 5-10кс13, № 5-50кс15).Крім того, стверджує, що апеляційний суд, переглядаючи провадження, належним чином не перевірив викладені у апеляційній скарзі прокурора доводи і не навів в ухвалі переконливих мотивів, через які визнав апеляцію прокурора необґрунтованою, а тому вважає, що ухвала суду 2-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		 
		У запереченні захисник ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7  без зміни.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга є обґрунтованою та просила її задовольнити.
		 
		Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора. 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти досудового розслідування та судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України ( в редакції від 13.05.2014 року). 
		Дослідивши зібрані у цьому провадженні докази, суд першої інстанції дійшов висновку про виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
		Апеляційний суд, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляції прокурора, дійшов висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , тобто визнав, що цей вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК України, навівши в своїй ухвалі докладні мотиви на спростування доводів апеляції прокурора. 
		Згідно ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
		У справі «Барбера, Мессегуэ і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		Перевіривши матеріали кримінального провадження щодо виправданого  ОСОБА_7 за доводами касаційної скарги прокурора, які фактично є аналогічними доводам апеляції прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення цієї касаційної скарги немає, оскільки судові рішення постановлені у цьому провадженні відповідно до вимог кримінального процесуального закону. 
		Апеляційний суд, погоджуючись із висновком місцевого суду про недоведеність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, виходив із того, що лист від 30 травня 2008 року підписаний ОСОБА_7 до приватного нотаріуса про погашення позики та повне виконання іпотекодавцем ОСОБА_8 своїх зобов`язань по кредитному договору, не є офіційним документом із-за невідповідності його вимогам ДСТУ 4163-2003, а саме - відсутності у ньому дати та реєстраційного індексу документа, його порядкового номера, інформації про кореспондента, виконавця.
		Так, предметом злочинів, передбачених ст. ст. 366, 358 КК України, є офіційний документ. Згідно примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Тому, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.
		Окрім того, така правова позиція викладена у постановах ВерховногоСуду України щодо ознак предмета службового підроблення (справи № 5-10кс13, № 5-50кс15), яка зводиться до того, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. 
		Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
		На думку колегії суддів, суд належним чином дослідивши в судовому засіданні докази в кримінальному провадженні, зокрема, лист від 30 травня 2008 року підписаний ОСОБА_7 до приватного нотаріуса про погашення позики та повне виконання іпотекодавцем ОСОБА_8 своїх зобов`язань по кредитному договору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ не є офіційним, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК України. 
		Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.
		Апеляційним судом при перевірці даного кримінального провадження в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Суд надав відповіді на всі доводи прокурора, які були викладені у його апеляції, зокрема, щодо заподіяння ОСОБА_7 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» шкоди та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки із цих питань, з якими погоджується колегія суддів, суд належним чином умотивував. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги прокурора без задоволення і не знаходить підстав для скасування судового рішення, як про це ставить питання у касаційній скарзі прокурор. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено. 
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 441 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд
		у х в а л и в:
		Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_10  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...