Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/7995/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2018.
Дата набрання законної сили: 19.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 вересня 2018 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 756/7995/15-ц
		 
		провадження № 61-15037св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_3, 
		відповідач - ОСОБА_4,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В., 
		від 30 березня 2017 року,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, 
		ОСОБА_5, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, встановлення порядку участі діда у вихованні та спілкуванні з онуками.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є його донькою, яка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 проживала з ним у квартирі АДРЕСА_1, яка належить у рівних частках йому, його колишній дружині ОСОБА_6 та доньці ОСОБА_4 У зазначеній квартирі народилися його онуки: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. У липні 
		2014 року він повідомив доньку про намір одружитися та створити нову сім'ю, що не сподобалося останній та вона зажадала від нього здійснити дарування належної йому частки квартири. Після того, як він відмовився здійснити дарування, дочка з 26 липня 2014 року разом з чоловіком та дітьми переїхала до іншої квартири та стала перешкоджати йому у зустрічах та спілкуванні з онуками.
		 
		Посилаючись на те, що після неодноразових звернень до дочки стосовно організації зустрічей з онуками, вона продовжувала перешкоджати йому зустрічатися з ними та порушувала його право приймати участь у вихованні дітей, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати йому брати участь у спілкуванні з онуками; встановити порядок спілкування: щомісяця, перша і третя субота з 10.00 години до 20.00 години; дозволити йому безперешкодно щоденно спілкуватися з дітьми по телефону, відвідувати дошкільний та навчальний заклади дітей, спілкуватися з вихователями та вчителями, у випадку хвороби дітей відвідувати їх за місцем проживання або перебування та мати можливість піклуватися про них.
		 
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва, у складі судді 
		Шевчука А. В., від 28 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено порядок спілкування ОСОБА_3 з онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, 
		ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, з дотриманням режиму навчання, харчування, розвитку та відпочинку дітей у присутності одного з батьків дітей протягом двох годин у першу, третю суботу місяця за попередньою домовленістю ОСОБА_3 з батьками дітей про місце і час зустрічі. У разі відміни зустрічі у першу або третю суботу місяця з ініціативи батьків дітей із збереженням права ОСОБА_3 на таку зустріч з онуками з дотриманням визначеного порядку у наступну суботу після зустрічі, що не відбулась. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із законодавчо закріпленого права діда спілкуватись з онуками та брати участь у їх вихованні, врахувавши висновок служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації. Крім того, суд дійшов висновку про те, що відповідач не надала належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили, що спілкування з ОСОБА_3 очевидно негативно вплине на психоемоційний стан дітей, зазначивши, що висновки психологічної діагностики, надані ТОВ «Психологічний центр Надії Козуліної» не містять рекомендацій щодо обмеження спілкування дитини ОСОБА_7 з дідом, а ОСОБА_5 показано обмежити зустрічі з дідом, проте не вказано чи ця рекомендація стосується зустрічей діда з онукою у присутності батьків дитини. Також звернуто увагу на відсутність будь-яких документів, які б засвідчували право                                   ТОВ «Психологічний центр НадіїКозуліної» чи його працівників надавати висновки щодо психологічної діагностики дітей.
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що розглядаючи спір, суд першої інстанції не врахував якнайкращі інтереси дітей та не взяв до уваги наявність конфліктної ситуації між сторонами, відсутність будь-якого спілкування позивача з онуками протягом тривалого часу, негативне ставлення двох старших дітей до позивача, їх вік, їх фізичний та психологічний стан. Апеляційний суд не погодився з висновком органу опіки і піклування.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_10просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції врахував інтереси дітей, рекомендації органу опіки та піклування, врахував показання свідків, які підтвердили, що жодного разу не бачили, щоб позивач зловживав алкогольними напоями або наркотичними речовинами, кричав на дітей або їх батьків. Довідки з лікарні лише вказують на поточний стан здоров'я дітей та не підтверджують виникнення нервових захворювань у них саме від спілкування з дідом. Апеляційний суд не надав позивачу можливості надати додаткові пояснення та ознайомитись з доказами, поданими іншою стороною.
		 
		У запереченні (відзиву) на касаційну скаргу представник 
		ОСОБА_4 - ОСОБА_11 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
		 
		06 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
		(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		26 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_12
		 
		З 12 квітня 2003 року ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, від якого вони мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.
		 
		До березня 2014 року відповідач разом з дітьми та чоловіком проживала у АДРЕСА_2 спільно з позивачем, а також своєю матір'ю ОСОБА_6
		 
		Між сторонами виник конфлікт, внаслідок чого з березня 2014 року відповідач разом з чоловіком та дітьми проживають окремо у квартирі 
		АДРЕСА_3
		 
		Відповідно до довідки, виданої комунальним некомерційним підприємством Оболонського району міста Києва «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 11 серпня 2015 року, у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, діагностовано логоневроз, у ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, - енурез, а у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 - вдавлений перелом черепа.
		 
		Згідно з довідкою дошкільного навчального закладу комбінованого типу 
		№ 580 «Ольвія» від 31 серпня 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відвідувала логопедичну групу для дітей з заїканням мови з 01 вересня 2012 року по квітень 2014 року з діагнозом: невротичне заїкання (логоневроз).
		 
		З 05 травня 2014 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідували дошкільний навчальний заклад № 113 Дарницького району міста Києва.
		 
		Відповідно до характеристики, наданої завідувачем дитячого навчального закладу № 113 ОСОБА_13, вихователем-методистом ОСОБА_14, вихователем ОСОБА_15 та психологом ОСОБА_16, 
		в ході спостереження за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період відвідування дитячого навчального закладу з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2015 року психологом дошкільного навчального закладу було виявлено, що під час бесід про родину у дитини виникала реакція тривоги. Дівчинка, як і її старша сестра, розповідала про конфліктну ситуацію у родині, а саме постійні сварки дідуся з членами родини. Мама та вихователь помічали прояви енурезу у дитини.
		 
		Згідно з характеристикою, наданою завідувачем дошкільного навчального закладу № 113 ОСОБА_13, вихователем-методистом ОСОБА_14, вихователем ОСОБА_17 та психологом ОСОБА_16, у ході спостереження за ОСОБА_5 у період відвідування дошкільного навчального закладу з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2015 року психологом дошкільного навчального закладу було виявлено, що за цей період дівчинка неодноразово хворіла простудними захворюваннями. Дієти не потребувала. Проявляла ознаки тривожності, невпевненості (боялася зробити щось не так), можливо це пов'язано з віковими особливостями. У ході спостереження за дитиною було виявлено адаптацію середньої тяжкості - протягом 15-30 днів дівчинка хворіла, але не важко, без ускладнень, спостерігались незначні зміни апетиту. Під час бесід про родину у дитини виникала реакція тривоги. Дівчинка розповідала про конфліктну ситуацію в родині, а саме постійні сварки дідуся з членами родини.                       3 01 вересня 2015 року дитина перейшла у школу № 111 міста Києва.
		 
		Згідно з висновком ТОВ «Психологічний центр Надії Козуліної» від 08 липня 2016 року, складеним за зверненням ОСОБА_4, за результатами бесіди, як методу психологічної діагностики, виявлено, що 
		ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, боїться коли голосно розмовляють, після неконтрольованих проявів вербальної агресії та дратівливості у дитини спостерігається стан психологічного відчуження, дитина замикається в собі та не іде на контакт. При діагностичному інтерв'юванні дитини виявлено, що мрія дівчинки (за словами ОСОБА_7): «щоб в мене була дружня родина - мама, тато, сестрички і більше нікого, особливо щоб не ображали мою маму, як це робить дідусь». Рекомендації щодо подальшої роботи з дитиною: необхідність відвідання фахових лікарів для корекції сну дитини, релаксаційна психологічна робота з дитиною, створення відповідних умов для відчуття захищеності та емоційної стабільності дитини, відсутності стресових ситуацій за участю дорослих, особливо побутових сварок на «підвищених тонах», при яких дитина може стати свідком образ її матері та об'єктом примусу щось робити проти волі дитини.
		 
		Відповідно до висновку психологічної діагностики ОСОБА_5, 
		ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного ТОВ «Психологічний центр Надії Козуліної» за зверненням ОСОБА_4, за результатами діагностичної роботи з дитиною було виявлено пригнічений настрій, аутоагресію, спрямовану на себе, підвищений рівень тривожності. За результатами бесіди, як методу психологічної діагностики, виявлено, що дитина була занепокоєна під час зустрічі, небажання бачити та спілкуватися з дідусем, її турбували страхи, спогади з часів сумісного проживання з дідусем, яке супроводжувалось постійними криками, сварками, образами в бік матері. Рекомендації щодо подальшої роботи з дитиною: необхідність корекційної роботи з дитиною, створення осередку психологічного комфорту з усуненням ймовірних можливостей та ситуацій, що можуть завдати повторного психологічного травмування дитині. Проводити постійний моніторинг емоційної сфери дитини (вдома також), за необхідністю, при тривожних станах та погіршенні психоемоційного стану дитини звернутися до лікаря - невролога, так як вік дитини є кризовим і психічний розвиток та нормальний фізіологічний розвиток нервової системи потребують відсутності стресових та психотравмуючих факторів, якими на даному етапі є зустрічі з дідусем.
		 
		Згідно з висновком Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визначення участі діда ОСОБА_3 у вихованні онуків - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, 
		від 18 вересня 2015 року № 101-9267/01, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити ОСОБА_3 участь у вихованні його онуків за наступним графіком: у присутності батьків дітей, за попередньою домовленістю діда з батьками дітей, протягом двох годин у першу та третю суботу місяця. З метою уникнення конфліктних ситуацій між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язано ОСОБА_3 дотримуватись режиму навчання, харчування, розвитку та відпочинку онуків, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно їхньої матері - ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати дідові брати участь у вихованні онуків та спілкуванні з ними, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно діда дітей - ОСОБА_3
		При цьому у вказаному висновку зазначено, що під час обстеження умов проживання відповідача службою у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації було заслухано думку старшої із дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дівчина відмовляється бачитися з дідом (а. с. 30-31 том 1).
		 
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		 
		Згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
		 
		Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
		 
		У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. 
		 
		Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. 
		 
		Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
		 
		Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України          (у редакції, чинній на момент розгляду справи) на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що дід має право спілкуватися зі своїми онуками в силу положень статті 257 СК України, а відповідач чинить йому в цьому перешкоди. Встановивши, що між сторонами виник і продовжує існувати конфлікт, який мав місце у родині та свідками якого ставали діти, апеляційний суд не врахував, що відповідач не надала достовірних доказів на підтвердження того, що саме дії діда стали причиною хвороб дітей, а також завдання діями діда шкоди фізичному або психічному стану дітей. 
		 
		Врахувавши вимоги Конвенції про права дитини, статей 159, 257 СК України, висновок Дарницької районної державної адміністрації міста Києві 
		від 18 вересня 2015 року № 101-9267/01, встановивши відсутність протиправних дій діда стосовно своїх онуків, причинного зв'язку між діями, поведінкою діда та захворюваннями дітей, а також безпосереднього  негативного впливу діда на їх фізичний та психоемоційний стан, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Крім того, врахувавши складні стосунки між дідом та іншими членами родини, з метою забезпечення прав та інтересів дітей, суд першої інстанції правильно визначив порядок спілкування діда (який має уникати створення конфліктних ситуацій та дотримуватись режиму дітей, не допускати протиправних дій та негативних розмов) з онуками у присутності одного з батьків. 
		 
		Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку, що інтересам малолітній дітей буде відповідати повне обмеження права діда на спілкування зі своїми онуками. 
		 
		Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги                 статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 213 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі та правильно вирішив спір.
		 
		За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		 
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року скасувати, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                  Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...