Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1681/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2018. Зареєстровано: 28.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 645/1681/18
		Провадження № 2/645/1340/18
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 вересня 2018 року місто Харків
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого  судді Горпинич О.В.,
		секретар судових засідань ОСОБА_1,
		за участю: представника відповідача - ОСОБА_2
		представника відповідача - ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_4 боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором б/н від 07.05.2007року в загальному розмірі 15146,99 грн.
		В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 07.05.2007 року ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 7400,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 18.09.2012 року ОСОБА_6 помер. Станом на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором складає 15146,99 грн., з яких: 4305,40 заборгованість за кредитом, 10841,59 грн. заборгованість за відсотками. 19.11.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направлено до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори вимогу кредитора. 05.12.2017 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 повідомлено ПАТ КБ "ПриватБанк" про наявність спадкової справи №01/2013, відкритої на підставі заяви про прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_4 28.12.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" було направлено ОСОБА_4 лист-претензію, проте зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконано. У зв'язку із чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 07.05.2007 року у розмірі 15146,99 грн., а також судовий збір.
		Ухвалою суду від 15.05.2018 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.
		13.06.2018 року до суду надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що вона є спадкоємцем ОСОБА_6, померлого 18.09.2012 року, однак, навіть після смерті останнього протягом п'яти років йому нараховувались відсотки за користування кредитними коштами. Позивач не міг не знати про смерть позичальника, у зв'язку із тим, що протягом тривалого часу останній кредитною картою не користувався, зобов'язання за кредитним договором б/н від 07.05.2007 року не виконував. Таким чином, позивач знав про смерть позичальника (боржника) та вимоги до спадкоємця позичальника пред'явив з пропуском строку, визначеного ч. 2 ст. 1281 ЦК України. Враховуючи викладене, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову.
		Ухвалою суду від 12.07.2018 року визнано обов'язковою явку представника позивача в судове засідання для надання особистих пояснень, яка є не виконаною
		В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 21.09.2018 року до суду надійшла заява представника позивача за довіреністю ОСОБА_8 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі доказами.
		В судовому засіданні представники відповідача за довіреністю ОСОБА_9 та ОСОБА_3 заперечували проти позовних вимог в повному обсязі та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку із пропуском позивачем строку пред'явлення вимог до спадкоємця, яка прийняла спадщину.
		З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
		Згідно з вимогами ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Так, відповідно до умов укладеного договору № б/н від 07.05.2007 року ОСОБА_6 отримав кредит у ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 7400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно умов договору /а.с. 9-10/.
		У порушення умов договору ОСОБА_6 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував.
		18.09.2012 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.
		У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" нарахована заборгованість у розмірі 15146,99 грн., з яких: 4305,40 заборгованість за кредитом, 10841,59 грн. заборгованість за відсотками /а.с. 4-8/.
		12.10.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори за вих. № SAMDN40000013543080 направлено претензію кредитора у відповідності до вимог ст. 1281 ЦК України /а.с. 20/
		21.11.2017 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою направлено претензію до спадкоємців ОСОБА_6, померлого 18.09.2012 року, за належністю для приєднання до спадкової справи № 01/2013, що заведена приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 /а.с. 21/.
		05.12.2017 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 повідомлено ПАТ КБ "ПриватБанк" про отримання 01.12.2017 року претензії ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку ст. 1281 ЦК України, яка долучена до спадкової справи № 01/2013 після смерті 18.09.2012 року ОСОБА_6 Про надходження претензії, про необхідність задоволення претензії кредитора та право кредитора звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів доведено до відома ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка подала заяву про прийняття спадщини, але за оформленням своїх спадкових прав ще не зверталась /а.с. 22/.
		17.12.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу ОСОБА_4 направлено лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість спадкодавця ОСОБА_6 /а.с. 23-26/.
		В судовому засіданні судом роз'яснювалось право сторін на можливість заявити клопотання про витребування копії спадкової справи № 01/2013, заведеної після смерті ОСОБА_6, проте сторони не скористались своїм правом та таке клопотання подане не було.
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Суд, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). 
		Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
		Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", пунктах 51, 52 рішення ЄСПЛ від 03.12.2003 року у справі «Рябих проти Росії», суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		У справі "Беллет проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (п. 50 рішення).
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" від 08.04.2010 року наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
		При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в рішенні "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року, в якому наголошується, що "право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ( п.33 рішення від 21.03.2000 року у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 року у справі "Донадзе проти Грузії"). 
		Частиною 3 ст. 12, ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази, висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
		Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач повинен вказати в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Отже, зміст положень ЦПК України, ЦК України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст.2, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України , абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"). 
		При цьому обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач. 
		При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
		Положеннями Конституції України (ст.55), Цивільного кодексу України (зокрема, ч.1 ст.16), Цивільного процесуального кодексу України (ч.1. ст.4; ч.1 ст.5), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.1. ст.7) передбачено, що суд захищає права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України. Враховуючи зазначене, юридична особа має право на позов виключно, у випадку порушення, невизнання або оспорювання її прав та інтересів іншою особою.
		У Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014 року Верховний Суд України вказав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. 
		Згідно з ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		Обов'язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов'язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.
		За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням. 
		Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось відповідачем та її представниками, що відповідач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, заява була прийнята нотаріусом, відкрита спадкова справа № 01/2013 і тому повинна нести цивільно - правову відповідальність за борги спадкодавця.
		Судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 не отримувала. 
		Статтею 1296ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Аналіз норм статей 1216,1218,1219,1231,1268,1269,1296,1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права- є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі, нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.
		За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
		У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.
		Сторонами не було надано суду докази на підтвердження вартості спадкового майна.
		У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. 
		Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
		Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" нараховувались відсотки за користування кредитними коштами і після смерті позичальника ОСОБА_6, яка настала 18.09.2012 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства. 
		Даючи оцінку доводам представника відповідача про застосування строків пред'явлення вимог, суд приходить до наступного висновку.
		Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. ст. 1281, 1282ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
		Недотримання кредитором передбачених ст.1281ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
		Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про смерть позичальника ОСОБА_6, що підтверджується зокрема наданою позивачем до матеріалів справи копію ухвали суду від 11.09.2013 року по справі № 645/301/13-ц про закриття провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості /а.с. 17/.
		У зв'язку із смертю боржника позивачем тільки в жовтня 2017 року була направлена претензія до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори претензії.
		Поряд зцим,позивач звернувсядо судуз позовомдо  ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця лише 04.04.2018 року.
		Відповідно до ст.1281ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч.1). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч.3). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4).
		Таким чином, позивач, як кредитор дізнавшись про смерть боржника не дотримав строк пред'явлення вимог до спадкоємців позичальника, що прийняли спадщину, у строки встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК.
		Статтею 256ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до ч. 3, 4 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		З урахування вище викладених доводів відповідача та враховуючи письмові докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд вважає вірним відмовити позивачу, ПАТ КБ «Приватбанк», в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку із недотриманням позивачем строків визначених ст. 1281 ЦК України.
		Згідно зі ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового зору віднести за рахунок позивача.
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач - ОСОБА_5 акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
		Відповідач  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина україни серії ММ № 558908, виданий Фрунзенським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11.10.200 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Повний текст рішення складено 27 вересня 2018 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...