Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/5493/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: 61-24952ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		05 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 645/5493/16-ц
		 
		провадження № 61-24952 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,            Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4; 
		відповідачі: головний лікар комунального закладу охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5, ОСОБА_6, комунальний  заклад охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 3»;
		третя особа - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2017 року у складі судді Бондарєвої І. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області                від 7 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П.,                Колтунової А. І., Кругової С. С.,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до головного лікаря комунального закладу охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5, ОСОБА_6, комунального  закладу охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 3» (далі - КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3»), третя особа - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у вихованні дитини, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона є матір'ю ОСОБА_6 та бабою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з матеріальними та соціально-побутовими проблемами мати дитини - ОСОБА_6 звернулася до Харківського міського голови із заявою про тимчасове влаштування малолітнього сина до обласного дитячого будинку. 
		Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23 березня 2016 року № 174 малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, влаштований до обласного дитячого будинку на повне державне забезпечення. Службою у справах дітей Червонозаводського району                       м. Харкова дитину влаштовано до КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3».
		Весь цей час вона відвідувала свого внука, проводила з ним час, піклувалась та дбала про нього, проте адміністрація дитячого будинку  перешкоджала їй у спілкуванні з внуком. Служба у справах дітей Червонозаводського району м. Харкова не заперечує проти відвідування нею малолітнього внука.
		20 вересня 2016 року вона подала заяву на ім'я головного лікаря      ОСОБА_5, в якій вимагала надати їй можливість спілкуватися з внуком у приміщенні будинку дитини № 3 кожної неділі з 8.00 до 20.00 год., а також просила надати її внуку медичну допомогу, а саме огляд лікарями сурдологом та пульмонологом за її участю, оскільки у дитини з'явився кашель.
		20 жовтня 2016 року вона отримала відмову через те, що її дочка і мати дитини - ОСОБА_6, категорично забороняє надавати їй будь-яку інформацію про дитину та спілкуватись з нею. 
		Вважає таку відмову незаконною, оскільки вона, як баба малолітнього, має право спілкування та відвідування дитини і таке спілкування не суперечить інтересам дитини.
		Ураховуючи викладене, позивач просила суд усунути перешкоди з боку відповідачів у здійсненні нею свого права щодо виховання внука; визнати незаконною відмову головного лікаря КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5 у наданні їй інформації щодо стану здоров'я її внука та здійснюваних відносно нього медичних заходів; зобов'язати головного лікаря КЗОЗ «Обласний будинок дитини №3» ОСОБА_5 надати їй можливість реалізувати її право на спілкування та виховання ОСОБА_7 шляхом надання кожної неділі місяця у будинку дитини № 3 з 08.00 год. до 20.00 год. можливість доглядати за дитиною; зобов'язати головного лікаря КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5 надати їй інформацію щодо стану здоров'я внука та здійснюваних щодо нього медичних заходів, та надати йому невідкладну медичну допомогу, а саме огляд лікарями сурдологом та пульмонологом за її участю.
		 
		Рішенням Фрунзенського  районного суду  м. Харкова від 25 квітня                    2017  року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» надати ОСОБА_4 довідку щодо стану здоров'я внука, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснюваних щодо нього медичних заходів. Зобов'язано КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» організувати спілкування ОСОБА_4 з внуком, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в умовах  закладу                             з 17.00 год. до 20.00 год. кожної неділі місяця. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмовляючи позивачеві у наданні інформації про стан здоров'я внука, за відсутності згоди матері дитини на надання такої інформації, головний лікар КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5 діяла в межах повноважень, наданих матір'ю дитини, яка не позбавлена батьківських прав та обрала таку форму і методи виховання свого сина. Разом з тим, ОСОБА_6 не доведено, що спілкування дитини з позивачем - рідною бабою, суперечить інтересам дитини. Ураховуючи, що перебування малолітнього ОСОБА_7 в                      КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» здійснюється відповідно до певного режиму, з визначенням часу харчування, сну, гігієнічних процедур, прогулянок тощо, суд визначив час для спілкування позивачки з внуком з 17.00 год. до 20.00 год. кожної неділі місяця в умовах вказаного закладу. Оскільки дії позивача спрямовані на захист інтересів дитини та викликані турботою про стан здоров'я малолітнього, то вимоги позивача про надання їй інформації щодо стану здоров'я її внука та здійснюваних щодо нього медичних заходів, є обґрунтованими. Необхідність надання малолітньому невідкладної медичної допомоги, огляду лікарями сурдологом та пульмонологом позивачем не доведено.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 вересня 2017 року  апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що частиною другою статті 285 ЦК України передбачено, що право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного мають батьки (усиновлювачі), опікун та піклувальник, тому головний лікар ОСОБА_5, відмовляючи позивачеві у наданні інформації про стан здоров'я її внука та здійснювані відносно нього медичні заходи діяла в межах повноважень, наданих матір'ю дитини, яка не позбавлена батьківських прав та обрала таку форму і методи виховання свого сина. Із медичної картки ОСОБА_7 вбачається, що           КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» забезпечує вихованцю постійний медичний догляд, він регулярно оглядається медичним персоналом будинку дитини, а за наявності потреби обстежується та отримує лікування в інших медичних закладах. Підстав для визначення спілкування позивачки з внуком за іншим розкладом, ніж встановлений судом першої інстанції, не встановлено, оскільки перебування малолітнього ОСОБА_7 в                      КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» здійснюється відповідно до певного режиму роботи, з визначенням часу харчування, сну, гігієнічних процедур, прогулянок, що підтверджено матеріалами справи, а дотримання режиму дня відповідає інтересам дитини. 
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_4подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов повністю. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що вона вважає незаконним зобов'язання КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» організувати її спілкування з внуком в умовах закладу лише з 17.00 год. до 20.00 год. кожної неділі місяця і вважає за необхідне надати їй можливість спілкуватися з внуком з 08.00 год. до 20.00 год. кожної неділі місяця. Апеляційний суд не врахував, що для дітей цієї вікової групи розкладом дня передбачено денний сон з 10.00 год. до 12.00 год. та з 15.00 год. до 17.00. год., годування о 08.00 год., 12.00 год., 15.30 год., 19.00 год., тому час спілкування, встановлений рішенням першої інстанції з 17.00 год. до           20.00 год., не є обґрунтованим. Так як о 19.00 год. передбачено годування дитини, а родичам, які відвідують дітей, заборонено їх годувати на свій розсуд, перевдягати, купати, тому вона не буде мати можливості достатньо спілкуватися зі своїм внуком. Протягом дня є достатньо часу для спілкування, окрім того, який було встановлено судом першої інстанції. Крім того, встановлений час для спілкування обмежується адміністрацією будинку дитини, зважаючи на наведений розклад.
		Отже, перешкоди у вихованні її внука судами усунуті не були.
		Також вважала незаконною відмову суду зобов'язати головного лікаря КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5 надати її внуку невідкладну медичну допомогу, а саме огляд лікарями сурдологом та пульмонологом з її участю. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Статтею 257 СК України встановлено право баби, діда, прабаби та прадіда на спілкування зі своїми внуками, правнуками та можливість брати участь у їх вихованні.
		 
		Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою та прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
		 
		Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба та прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 249 СК України, опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
		 
		У частині другій статті 285 ЦК України передбачено, що право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного мають батьки (усиновлювачі), опікун та піклувальник.
		 
		Задовольняючи частково позов, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосувавши норми права, взявши до уваги малолітній вік дитини, характер відносин між сторонами, суди дійшли вірного висновку про встановлення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з внуком шляхом систематичних побачень з ним з урахуванням режиму роботи КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3».  
		 
		Також є правильним висновок судів про те, що, відмовляючи позивачеві у наданні інформації про стан здоров'я внука за відсутності згоди матері дитини на надання такої інформації, головний лікар КЗОЗ «Обласний будинок дитини № 3» ОСОБА_5 діяла в межах повноважень, наданих матір'ю дитини, яка не позбавлена батьківських прав та обрала таку форму і методи виховання свого сина. При цьому апеляційним судом за клопотанням позивачки було витребувано інформацію про стан здоров'я її внука. Підстав вважати, що дитина отримує неналежний медичний догляд, потребує невідкладної медичної допомоги та на час ухвалення рішення судом першої інстанції потребувала огляду лікарями сурдологом та пульмонологом, не встановлено.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 вересня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...